Екзаменаційний твір по українській літературі: Жіночі образи в романі Панаса Мирного

Панас Мирний чиновницькій Полтаві був відомий як сумлінний службовець губернських установ Панас Якович Рудченко, а для українського народу він став улюбленим письменником, захисником прав знедоленого люду. Епічні художні образи Панаса Мирного, його психологічний^-психологічні-соціально-психологічні романи ознаменували собою целую епоху в розвитку української прози. Письменник відобразив у своїх добутках правдиву картину громадського життя на Україні, реалістично намалював важке положення селянських мас

Серед розмаїтості тим Творчості

Панаса Мирного важливе місце займає зображення страждаючої жіночої долі. В українській літературі були вже й до Мирного надзвичайної сили образи жінка^-матюкай, створені генієм Т. Г. Шевченко, образи працюючих жінок, зображені Марком Вовчком. Панас Мирний також показує жінок-страждальниць.

Вони втілюють долю жінок-трудівниць в умовах кріпосництва й у післяреформені часи. У романі ” Хіба ревуть воли, як ясла повні?” образи жінок створені майстерно, з особливою теплотою. Як живі виникають перед нами баба Оришка, Мотря, Галя, Христя.

Яскраво індивідуалізовані негативні жіночі персонажі – генеральша,

Євдокія. Прообразом баби Орищки стала нянька И. Билика й Панаса Мирного – кріпосна Ирина Костянтинівна Батиенко, що і після звільнення від кріпосництва залишалася в Рудченко, доглядала їхній миргородський двір. Бідна вдова все життя поневірялася в батрацтві, не мала ні поля, ні городу, ні свого будинку. Бита горем і непроглядною бідністю, баба Оришка зберегла в собі море людяності, доброзичливості й теплоти. І все це прагнула передати єдиному онукові, якого любила вище всього на світі. Вона – розважлива, житейски мудра, знала багато казок, легенд, переказів. Її тихе, ласкаве слово куди більше важило для Чипки, чим материнські стусани.

Від її хлоп’я перейняло чуттєвість до чужого горя, працьовитість, почуття справедливості. Недарма першим страшним ударом у житті Чипки була смерть баби

У романі образ старої Оришки – втілення народного світогляду й моралі. З окремих виразних деталей виникає перед нами портрет матері Чипки – бідної трудівниці

“Не судилося Мотрі щастя. Не знала вона його змалку; не бачила дівкою, жінкою; не сподівалася замужньої, удовою”. У цих словах – вся її доля. Змалку – сирітство.

Дівкою й жінкою – батрацтво. Не по любові, а заради притулку вже старою дівою вийшла заміж за незнайомого чоловіка. Він виявився “двоеженом”, за що його віддали в москалі. Через дикі обмови й слухи вона змушена була найматися на роботу аж в іншому селі.

На пещення синові не мала ні сил, ні часу. Тому можна подумати, що Мотря жорстока, коли за найменшу провину карає Чипку. Проте, так тільки здається. Насправді ж вона таїть у собі непомірно більшу любов до сина, до невістки Галі, до людей взагалі.

Е Мотрі є своя гордість. Вона не дуже зраділа багатій невістці. Чесність – найголовніша цінність для селянки. Цьому принципу Мотря була вірна всю життя

Тому не змогла нещасна покрити страшний злочин сина, а пішла заявити на нього. Мотря є одним з найкращих і самих трагичних жіночих образів класичної української літератури. Образ Галі задуманий Панасом Мирним як ідеал моральної чистоти. Хоча неодноразово ми любуємося на сторінках роману й гарною зовнішністю “польової царівни”.

Серце Галі як світлочутлива квітка: воно розпускається перед добром і закривається перед злом, а в зневірі може закритися назавжди. Галя – ніжна, щира, дуже любить Чипку, готова ділити з ним всі дні життя. Проте, вона не замислюється над причинами протесту Чипки.

Дівчина змушена була жити в сім’ї морально покалічених батьків: Максима Гудзя – колишнього солдата, що став злодієм, і його дружини Євдокії. Галя виросл чесної й справедливої, уперто боролася за свого улюбленого, аби тільки відірвати його від згубного суспільства, відвернути від злодійства, тому що бачила в особі Чипки не просто улюбленого, а людини щирого, доброго

А коли побачила, що її зусилля пройшли дарма й Чипка продовжував “шукати правди” розбоєм, кидає йому в особу слова, повні гніву й докору: “Так це й правда! Це вона”. Не знайшовши сімейного щастя, обманута надіями, Галя накладає на себе руки. Її смерть сприймається як ще одна жертва ненормальних умов життя, як ще одна нездійсненна мрія людини роботи

Молоду, веселу, працьовиту батрачку полюбив Григорій і одружився з нею. Жили вони мирно й заможно. Спокійно було Христі, поки не зустрілася з волоцюгою Чипкой, не почула його гірких, слів про те, як землю в нього забрали, про неправду між людьми.

Серцем, жіночою чуйністю Христя зрозуміла високі пориви Чипки й всю приземленість Григорія. Таємно, сама собі не визнаючись, полюбила Чипку, переживала за нього, близько зійшлася з його матір’ю, а потім і із дружиною. Заливаючись слізьми, проводила Христя пропащого товариша в його останню путь у кайданах у Сибір. Викликає симпатію образ кріпосної дівчини Уляни. За її життєлюбство й веселий характер усі любили дівчину.

Аналізуючи жіночі образи в романі “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”, ми захоплюємося вмінням Панаса Мирного зв’язати долю своїх героїнь із подіями тодішнього громадського життя. Нас вражає майстерність письменника в розкритті психології людської особистості. Надовго залишаються в пам’яті розважлива баба Оришка й добросерда Христя.

Стискується серце від думки про смерті Галі. До болю хвилює трагедія матері-трудівниці Мотрі. Всі вони – вагомий внесок Панаса Мирного в художню галерею жіночих образів української класичної літератури


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Екзаменаційний твір по українській літературі: Жіночі образи в романі Панаса Мирного