Еміль Верхарн Вітер

Еміль Верхарн Вітер Перекладач: Ю. Клен Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ – ХХ сторіччя (укладач Д. С. Наливайко).- К.: “Навчальна книга”, 2002.

На голих і безкраїх нивах Вітрами трубить Листопад; На довгих нивах, В дощах, у зливах,

Він б’ється крилами об стріхи хат, У сурми дме серед левад; В дощах, у зливах, Лютує дикий Листопад. У хуторських колодязях

Залізні цебра на гачках Риплять; Над цямрами в колодязях

Залізні цебра на гачках Риплять і сіють жах. Бурхливий вітер вздовж ріки

Жене березові

листки, Лютує дикий Листопад; Скажений вітер у гаях Зриває гнізда на гіллях; Мете холодною мітлою,

Нагонить страх. І мов суворою зимою Лютує вітер, Лютує дикий Листопад.

В коморі і надворі, У вікнах він мигтить, Лопоче рване клоччя,

Де виє, і сурмить. Лютує дикий Листопад! А на горбі, серед долин,

Угору – блискавками, Униз – могутніми руками Махає чорний млин; Це він повітря косить, Косить,

Повітря косить Листопад. Навколо згорблених церков, Прищулившись до їх дзвіниць,

Оселі гнуться, точать кров; І дахи вбогих кам’яниць Схилились ниць. Глузує дикий Листопад!

Хрести похмурих цвинтарів,

Мов руки мовчазних мерців, Які звелися тут навічно, Від вітру впали блискавично.

Лютує дикий Листопад Вітрами. Чи зустрічались ви з вітрами На роздоріжжі ста шляхів? Чи зустрічались ви з вітрами,

Коли росте в їх душах гнів? Чи чули ви, як опівночі Він з неба місяць скинуть хоче, А темні села, повні жаху,

Ревуть, голосять з переляку, Немов у бурю череда, Коли прийшла біда? На довгих нивах, В дощах, у зливах,

Вітрами трубить Листопад.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Еміль Верхарн Вітер