ЕМСЬКИЙ АКТ 1876 р
ЕМСЬКИЙ АКТ 1876 р. – мав причиною доноси Київського українофоба В. Юзефовича та інших, що зняли в офіційній російській пресі галас про сепаратистську політичну діяльність українців у “Південно-західному відділі Російського географічного товариства”. Комісія з міністрів внутрішніх справ і народної освіти, обер-прокурора синоду, шефа жандармів і Юзефовича в Петербурзі ухвалила заборониш: 1) ввіз українських книжок і брошур з-за кордону; 2) друкування і видання українських творів і перекладів у Російській імперії (крім історично-документальних
Олександр II затвердив ці ухвали. Жертвами таємного Акта, що не був опублікований, одразу ж стали збірник пісень М. Лисенка, поема В. Білого “Марко Проклятий” (за правопис “і” замість “и”), житійне оповідання про Бориса й Гліба та багато ін. Так Акт і цензурна практика повернули 25-мільйонний народ до часів середньовіччя, й, приміром, учитель Б. Грінченко змушений був “гутенбержити”,
Заборона українства 1876 р. поруйнувала культурницькі (Громади) й наукові інституції (Південно-Західний відділ Російського географічного товариства), завдала тяжкого удару україномовному друкові й усьому культурному процесові. Після послаблень на початку 80-х і в 90-х рр. та тимчасових правил 1905 р., за якими українську мову було прирівняно до “державної російської”, з 1907 р. настали нові цензурні приморозки, а 1914 р. Емський акт, ця сумної пам’яті “українська конституція” (С. Єфремов), набув чинності знову, й ним користувалися ще три роки.
Літ.: Драгоманов М. Література українська, проскрибована рядом руським // Сучасність. 1976. № 7 – 8; Савченко Ф. Заборона українства 1876 р. Харків; Київ, 1930; Вернадський В. Українське питання і російська громадськість // Вітчизна. 1988. № 6.
В. Погребенник
Related posts:
- Емський указ Емський указ – розпорядження про заборону друкувати в Російській імперії будь-які книжки українською мовою чи завозити їх з-за кордону, підписане 1876 Олександром II в німецькому місті Емсі, де він відпочивав. Прийняття такого документа зумовлювалося активізацією українського руху на початку 70-х XIX ст., незважаючи на раніше розісланий Валуєвський циркуляр. Київська громада обговорювала плани популярних видань для […]...
- Валуєвський циркуляр Валуєвський циркуляр – таємне розпорядження Російського уряду від 20 липня 1863 про заборону друкування книг українською мовою. Автором був міністр внутрішніх справ Російської імперії П. Валуев, відомий своїми антиукраїнськими поглядами. В. ц. значною мірою інспірований російськими політичними колами, публіцистами, які звинувачували (часто під впливом польської шовіністичної преси) українські національно-культурні сили у революційній пропаганді, політичному сепаратизмі, […]...
- Джек ЛОНДОН 1876-1916 ЛЮДСЬКІ СТОСУНКИ Джек ЛОНДОН 1876-1916 Справжнє призначення людини – жиги, а не існувати. Джек Лондон Ім’я Джека Лондона в американській літературі стало втіленням великої мужності, сили духу й прагнення до свободи. Джек Лондон народився 12 січня 1876 р. в м. Сан-Франциско (США, штат Каліфорнія). При народженні отримав ім’я Джон Гріффіт Чейні. Незабаром його мати, Флора […]...
- London, Jack (1876-1916) The novelist and short-story writer Jack London was, in his lifetime, one of the most popular authors in the world. After World War I his fame was eclipsed in the United States by a new generation of writers, but he remained popular in many other countries, especially in the Soviet Union, for his romantic tales […]...
- ЗАЛЮБОВСЬКИЙ ГРИГОРІЙ ЗАЛЮБОВСЬКИЙ ГРИГОРІЙ (1836, м. нар. невід. – 10.01.1898, Катеринослав) – етнограф, фольклорист, етнолінгвіст, письменник, культурно-громадський діяч. Родом з Катеринославщини, походження невідоме. З 1845 р. навчався в Катеринославській повітовій школі, потім у Катеринославській гімназії. У 1853- 1855 рр. – студент природничого факультету Харківського університету, який покинув через неспроможність платити за навчання. Працював канцелярським служителем Катеринославської палати […]...
- Джек Лондон (Джон Гріффіт Лондон) (1876-1916) НА ОСТРОВАХ ЖИТТЄВИХ ВИПРОБУВАНЬ Джек Лондон (Джон Гріффіт Лондон) (1876-1916) Навчати справедливості і стійкості у випробуваннях – одне із благородних завдань мистецтва. Цьому завданню служили книги Джека Лондона, і в кожному, хто їх читав, залишається відблиск світла, навіть якщо сьогодні ми цього не усвідомлюємо. Олексій Звєрєв Твори Джека Лондона переносять нас на далеку Північ, де […]...
- Джек ЛОНДОН (Джон Гриффит Лондон) (1876-1916) В ПЛЕНУ УДИВИТЕЛЬНЫХ ПРИКЛЮЧЕНИЙ Джек ЛОНДОН (Джон Гриффит Лондон) (1876-1916) Учить справедливости и стойкости в испытаниях – одна из благородных задач искусства. Этой задаче служили книги Джека Лондона, и в каждом, кто их читал, остается отблеск их света, даже если сегодня мы этого не осознаем. Алексей 3верев, российский литературовед ВЕЛИКИЙ ИСКАТЕЛЬ СОКРОВИЩ Произведения американского писателя, […]...
- ВОВК (ВОЛКОВ) ФЕДІР ВОВК (ВОЛКОВ) ФЕДІР (псевд. – Кондратович Ф., Сірко Ф., Яструбець та ін.; 17.03.1847, с. Крячківка, тепер Пирятинського р-ну Полтавської обл. – 30.06.1918, м. Жлобин, тепер Гомельської обл., Білорусь) – антрополог, етнограф, археолог, фольклорист, публіцист, громадський діяч, видавець. Походив із старовинного козацького роду. Після закінчення Ніжинської гімназії (1865) навчався у Новоросійському (Одеса) і Київському університетах. В […]...
- Класики американської літератури – Джек Лондон (1876 – 1916) Знаменитий американський письменник, один з деяких по-справжньому улюблених, що читаються в усьому світі. Його книги цікаві, викликають сильні яскраві емоції, тому що написано емоційно. Біографія. Він прожив досить яскраве життя. Народився в сім’ї утвореної, але дуже небагатої. Джек знав принизливу вбогість, в 10 років почав заробляти на життя, в 15 років довідався фабричну працю, що […]...
- Образ Мартіна Идена одне із кращих створень Джека Лондона ( 1876-1916) Мартін Ідеї – жертва буржуазного суспільства, але він у той же час жертва буржуазного індивідуалізму. По своїх поглядах він індивідуаліст і шанувальник філософії Спенсера й Ницше. Виступаючи на мітингу й робочому клубі, він затверджує, що люди діляться на рабів і панів і що в житті перемагає найсильніший. Мартін Ідейний може бути прикладом розкриття характеру. На […]...
- МИХАЛЬЧУК КОСТЯНТИН МИХАЛЬЧУК КОСТЯНТИН (02.01.1841, с. Зозулішці, тепер Козятинського р-ну Вінницької обл. – 20.04.1914, Київ) – мовознавець і етнограф, основоположник української діалектології. 1859 р. вступив до Київського університету. Брав участь у роботі україномовної недільної школи, закритої царизмом 1863 р. Через політичну неблагонадійність звільнений з університету. Був співробітником Південно-Західного відціту Російського географічного товариства в Києві. На формування наукового […]...
- Історія державного гімну Державний гімн України – це офіційний урочистий музичний витвір, який є одним з атрибутів держави. Ніби слова клятви, звучать перші рядки священного гімну нашого народу. Просто й мудро слова Чубинського виражають споконвічну віру українців у щасливе майбуття. Саме ця урочиста пісня стала на передньому краї національно-визвольного руху, а потім удостоїлася бути музичним гербом духовного відродження […]...
- “Академический кружок” “Академический кружок” – студентське товариство “москвофільської” орієнтації, яке діяло у Львові 1871-95. Під впливом І. Франка, М. Павлика, І. Белея (лютий 1876 – червень 1877) “А. к.” займався і посутніми справами тогочасного українського суспільства, після їх арешту повернувся на “москвофільські” позиції. Мав друкований орган – часопис “Друг”, видав альманах “Дністрянка” (1876), “Повісті й оповідання” В. […]...
- Сучасна українська література, її особливості Сучасна українська література побудована на фундаменті вікових традицій і водночас це якісно новий продукт сучасного глобалізованого інформаційного світу. Основною ознакою сучасної літератури є її транснаціональний характер, що виявляється в спробі письменників-сучасників розв’язати глобальні вселюдські проблеми. Сучасні українські письменники намагаються подолати “провінційність”, “окремішність” нашої літератури. Тому оцінки художніх творів українських митців слова часто неоднозначні, іноді діаметрально […]...
- З великого часу “З великого часу” – військовий ілюстрований літературно-науковий збірник. Вийшов 1916 у Львові коштом товариства “Просвіта” разом з календарем цього ж товариства, охоплював поетичні, прозові твори та літературно-критичні й публіцистичні статті, спогади. Тут вперше надруковано низку віршів І. Франка (“Царські слова”, “Три скирти”, “Будьмо”, “А ми з чим”), О. Маковея (“Стрілецький марш”, “Похід”, “Воля”, “Жовняр за […]...
- Михайло Старицький – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – ПОЧАТКУ XX СТ. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – 90-Х РР. XIX СТ. Михайло Старицький (1840-1904) Михайло Петрович Старицький народився 2 грудня 1840 р. в с Кліщинцях Золотоніського повіту на Полтавщині у дворянській сім’ї. Рано осиротів, виховувався в родині дядька – В. Р. Лисенка. Навчався в Полтавській гімназії (1851-1858), Харківському (1858-1860) та […]...
- Билиця, Бувальщина Билиця, Бувальщина – в народній творчості – коротке усне оповідання про те, що нібито сталось насправді. Тематика Б. переважно побутова, часто мовиться про незвичайні події, спілкування людини з надприродними силами (відьмами, лісовиками, вовкулаками та ін.). Це підтверджується і самою їхньою назвою: Не шкодить Такую річ і записать, Бо се не казка, а билиця, Або бувальщина, […]...
- НОВИЦЬКИЙ ЯКІВ НОВИЦЬКИЙ ЯКІВ (24.10.1847, с. Аули, тепер Криничанського р-ну Дніпропетровської обл. – 19.05.1925, Запоріжжя) – фольклорист, етнограф, історик, археолог, краєзнавець, педагог. Народився в сім’ї службовця. 1865 р. закінчив Олександрівську повітову школу й до 1868 р. працював писарем у казначействі. Самотужки здобув усебічні знання з різних галузей наук. У 1868 – 1877 рр. працював учителем у школах […]...
- БЕЛЕЙ ІВАН БЕЛЕЙ ІВАН (псевд. і крипт. – Роман Розмарин, Гнат Перевізник, Ів. Б. ей та ін., 1856, м. Войнилів, тепер смт. Калуського р-ну Івано-Франківської обл. – 20.10.1921, Львів) – журналіст, перекладач, критик і громадсько-політичний діяч. Закінчив юридичний факультет Львівського університету (1880). Належав до демократичної частини студентського товариства “Академический кружок”, був членом редакції журналу “Друї” (1876 – […]...
- Михайло Старицький (1840-1904) Михайло Петрович Старицький народився 2 грудня 1840 р. в с Кліщинцях Золотоніського повіту на Полтавщині у дворянській сім’ї. Рано осиротів, виховувався в родині дядька – В. Р. Лисенка. Навчався в Полтавській гімназії (1851-1858), Харківському (1858-1860) та Київському (1860-1865) університетах спочатку на фізико-ма-тематичному, а потім на юридичному факультеті. Здобувши вищу освіту, певний час працював у Київському […]...
- ЗбираНня та дослідження прислів’їв та приказок Перші збірники прислів´їв та приказок, що дійшли до нашого часу, з´явилися в другій половині 17 ст., хоча в науці існує думка, що їм передували інші збірники малих жанрів, що не збереглися. Одним із тогочасних збирачів прислів´їв був відомий український поет другої половини 17 ст. Климентій Зиновіїв. Він зібрав понад півтори тисячі прислів´їв, які уклав у […]...
- БІБЛІОГРАФІЯ ЛІТЕРАТУРНА Бібліографія літературна (від грец. &;#946;Ι&;#946;&;#955;&;#943;&;#945; – книги і &;#947;&;#961;&;#940;&;#966;ω – пишу) – наукова галузь, що займається виявленням, обліком і систематизацією друкованих творів художньої літератури й літературознавства. Перелік творів та їх видань, покажчики монографій і статей про творчість окремих письменників чи з певних питань літературознавства, про літературу того чи іншого народу укладаються в певному порядку, який […]...
- ВЕРХРАТСЬКИЙ ІВАН ВЕРХРАТСЬКИЙ ІВАН (псевд. – Любарт Горовський, Подоляк, Лосун, Щипавка; 24.04.1846, с. Більче-Золоте Борщівського р-ну Тернопільської обл. – 29.11.1919, Львів) – філолог, педагог, письменник, природознавець. Закінчив філософський факультет Львівського університету (1868), природничі курси в Кракові (1874). Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка у Львові, створив у ньому й очолив математично-природничо-медичну секцію. Учителював у гімназіях Дрогобича, Станіслава, […]...
- Мова Мова – самобутня система звукових знаків, основа духотворчого життя етносу, нації, людства. Виконує важливі комунікативні, соціативні, пізнавальні, оцінні, волютативні, емотивні, естетичні функції, не зводячись до жодної з них зокрема, оскільки зосереджує в собі універсальні ознаки. М. у процесі мовленнєвого самоздійснення постає у вигляді текстів, характеризується як відносною їх стійкістю (аспект синхронії), так і гнучкістю, змінністю, […]...
- БАРВІНСЬКИЙ ВОЛОДИМИР БАРВІНСЬКИЙ ВОЛОДИМИР (псевд. – Барвінок Василь, Ришмидинов та ін.; 25.11.1850, с. Шляхтинці, тепер с. Гніздичка Тернопільського р-ну Тернопільської обл. – 03.11.1883, Львів) – журналіст, письменник, громадсько-політичний діяч. Редактор журналу “Правда” (1876 – 1880), який в часи переслідувань і заборон українського слова в Російській імперії друкував на своїх сторінках твори письменників-наддніпрянців, засновник, видавець і редактор газети […]...
- Монастирсько-церковні літописи Монастирсько-церковні літописи – жанровий різновид національного літописання, історико-літературні пам’ятки, в яких подана белетризована історія заснування монастиря чи церкви, релігійна, освітянська та господарська діяльність, зв’язок із суспільно-політичним життям краю, держави, особливості світського життя України, Європи в певну добу. їм характерна політематичність, розмаїття порушуваних проблем та ідей. Розповідають переважно про сучасні авторам події, про реальний внесок монастиря […]...
- Слово і зброя “Слово і зброя” – антологія української поезії, присвяченої УПА і революційно-визвольній боротьбі. Упорядник і автор біографічних довідок Л. Полтава. Видання з’явилося 1968 як 29-й том Бібліотеки українознавства НТШ стараннями Товариства колишніх вояків УПА ім. генерал-хорунжого Р. Шухевича в США, в Канаді і Товариства колишніх вояків УПА ім. Святого Юрія Переможця в Європі. Антологія мала такі […]...
- Валуєвський циркуляр Таємне розпорядження Росiйського уряду вiд 20 липня 1863 про заборону друкування книг українською мовою. Автором був мiнiстр внутрiшнiх справ Росiйської iмперiї П. Валуєв, вiдомий своїми антиукраїнськими поглядами. Валуєвський циркуляр значною мiрою iнспiрований росiйськими полiтичними колами, публiцистами, якi звинувачували (часто пiд впливом польської шовiнiстичної преси) українськi нацiонально-культурнi сили у революцiйнiй пропагандi, полiтичному сепаратизмi, зв’язках з польським […]...
- Записки Українського наукового товариства в Києві “Записки Українського наукового товариства в Києві” – неперіодичне видання Українського наукового товариства у Києві (1908-18). Всього 18 книг, останню було майже повністю знищено. Друкувалися матеріали історичної, філологічної, а на початках і природничої секцій. Містять наукові праці І. Франка, В. Перетца, М. Сумцова, С. Маслова, О. Шахматова, Б. Грінченка, М. Возняка та багатьох інших. Окремі томи […]...
- РИЛЬСЬКИЙ ТАДЕЙ РИЛЬСЬКИЙ ТАДЕЙ (02.01.1841, с. Ставище, тепер Ставищенського р-ну Київської обл. – 07.10.1902, с. Романівка, тепер Попільнянського р-ну Житомирської обл.) – етнограф, фольклорист, економіст, культурно-освітній діяч, один із найактивніших учасників національного відродження 50 – 60-х років XIX ст. Долю мав незвичайну. Народився в шляхетній родині поляка Розеслава Рильського, в якій панувала атмосфера співчуття та пошани до […]...
- Народовці “Народовці” – представники галицької, буковинської та закарпатської інтелігенції, які орієнтувалися на народ, обстоювали його інтереси, дбали про формування національної свідомості українців. “Народовський” рух виник у Галичині на поч. 60-х XIX ст. на противагу “москвофільському” і для розв’язання українських культурно-освітніх, а згодом політичних проблем. Діяльність “Н.” зосереджувалася навколо видань “Вечорниці”, “Мета”, “Нива”, “Русалка” і спрямовувалась на […]...
- Мета життя М. Старицького – “душею і думкою послужить рідному народові” І. КАРПЕНКО-КАРИЙ, М. СТАРИЦЬКИЙ 10 КЛАС УКРАЇНСЬКА ДРАМАТУРГІЯ І ТЕАТР 70-90-Х РОКІВ XIX СТОЛІТТЯ І. КАРПЕНКО-КАРИЙ, М. СТАРИЦЬКИЙ Мета життя М. Старицького – “душею і думкою послужить рідному народові” Свій шлях він обрав свідомо. М. Старицький – представник того покоління української інтелігенції, яке надихало мужнє слово Т. Шевченка: Від Кобзаря вони перейняли любов до Батьківщини і бажання самовіддано служити […]...
- Діло “Діло” – газета, орган “народовців”, виходила 1880-1939 з різною періодичністю, іноді – під різними назвами (“Громадська думка”, “Громадський вісник”, “Українська думка”, “Український вісник”, “Свобода”). Обов’язки редакторів виконували В. Барвінський, Д. Гладилович, Ю. Романчук, І. Белей та ін. Свого часу (1880 та 1883-85) тут працював І. Франко. Попри те, що газета широко висвітлювала громадсько-політичне та національне […]...
- Біографія Павла Чубинського Чубинський Павло Платонович (1839-1884) Етнограф, фольклорист, поет Народився 27 січня 1839 року на хуторі, що нині входить у межі міста Борисполя поблизу Києва, в сім’ї бідного дворянина. Закінчив Другу Київську гімназію, навчався у Петербурзькому університеті на юридичному факультеті. В студентські роки брав участь у діяльності петербурзької української громади. Був автором журналу “Основа”, де познайомився з […]...
- МОРДОВЕЦЬ (МОРДОВЦЕВ) ДАНИЛО МОРДОВЕЦЬ (МОРДОВЦЕВ) ДАНИЛО (19.12.1830, слобода Данилівка, тепер смт. Волгоградської обл., Росія – 23.06.1905, м. Кисловодськ, похов. у Ростові-на-Дону) – український і російський письменник, історик, етнограф, публіцист. Походив з давнього козацького роду. Дід – сотник Запорозької Січі, батько – колишній кріпак, який завдяки працелюбству й наполегливості зміг викупитися на волю. Ще в дитячі роки майбутньому письменникові […]...
- Степ “Степ” – літературно-науковий, громадсько-культурний альманах, виданий в Одесі 1916. Був продовженням журналу “Основа” (три номери вийшли також у Одесі 1915), що, в свою чергу, замінив заборонений у Києві 1914 місячник “Літературно-науковий вісник”. Відкривався портретом щойно померлого (1915) діяча культури, відомого цукрозаводчика В. Симиренка. Альманах містив статтю А. Ніковського про В. Симиренка, вірші, поезії в прозі, […]...
- 3бірннк філологічної секції наукового товариства ім. Шевченка “3бірннк філологічної секції наукового товариства ім. Шевченка” – видання Наукового товариства імені Шевченка…у Львові (1898-1937), з’явилося 12 назв, 23 томи. Серед них: “Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя” О. Кониського, “Розвідки Михайла Драгоманова про українську народну словесність і письменство” в упорядкуванні М. Пав-лика, “До історії культурного й політичного життя в Галичині у 60-х pp. XIX ст.” […]...
- Українська пісня – це бездонна душа українського народу (О. Довженко) СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВІ ПІСНІ. КОЛОМИЙКИ 7 КЛАС ІЗ ПІСЕННИХ СКАРБІВ СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВІ ПІСНІ. КОЛОМИЙКИ Українська пісня – це бездонна душа українського народу (О. Довженко) Відомий український письменник О. Довженко високо цінував народну пісню. Перед її красою схилялося багато видатних людей. Мабуть, немає жодної людини, яка б залишилася байдужою до цього дива. Справді, пісня супроводжує кожного з нас упродовж усього життя. Вона […]...
- НОВОЛАТИНСЬКА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА НОВОЛАТИНСЬКА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА. Генеза новолатинської літератури в Україні пов’язана із західними культурними впливами і з переорієнтацією шкільництва на гуманістичну модель західноєвропейських навчальних закладів. Велику роль у цьому відіграв факт перебування українських земель у складі Речі Посполитої. У XVI ст. латиною писали українські уніати й протестанти. З’являється група письменників – вихідців з Руського воєводства Польського королівства, […]...
- МЕНЧИЦЬ ВОЛОДИМИР МЕНЧИЦЬ ВОЛОДИМИР (псевд. – Господар; 1837, м. Вчорайше, тепер с. Ружинського р-ну Житомирської обл. – березень 1916, Київ) – фольклорист, етнограф, просвітитель. Навчався в Київській духовній академії. Завдяки самоосвіті та перебуванню в країнах Центральної Європи, зокрема Австро-Угорщині та Німеччині, вивчив кілька сучасних іноземних мов – слов’янських, германських, романських. Лінгвістичне обдарування сприяло засвоєнню давньогрецької та латинської […]...