Епіграма

Related posts:

1. Танка, або “Коротка пісня” Танка, або “Коротка пісня” – п’ятивірш, що складається із чергування п’яти – та семискладових рядків (5-7-5-7-7). Одиницею віршового метра у Т. вважається склад, велике значення відводиться музичній тональності. Т. виникла у японській поезії у VIII ст., досягла розквіту у ІХ-Х ст., ставши класичною строфічною формою, тоді як інші зникли (нагаута, седока тощо), розкрила свої можливості […]...
2. Танка, або Коротка пісня Танка, або “Коротка пісня” – п’ятивірш, що складається із чергування п’яти – та семискладових рядків (5-7-5-7-7). Одиницею віршового метра у Т. вважається склад, велике значення відводиться музичній тональності. Т. виникла у японській поезії у VIII ст., досягла розквіту у ІХ-Х ст., ставши класичною строфічною формою, тоді як інші зникли (нагаута, седока тощо), розкрила свої можливості […]...
3. Епіграф, або Мотто Епіграф, або Мотто (грецьк. epigraphe – заголовок, напис) – напис, що розташовується автором перед текстом твору або його частиною; як правило, Е. – це цитата з відомого тексту, вислів з афористичним змістом, приказка тощо. У емблематичній поезії функцію Е. виконували “девізи” (“мотто”) – один із трьох (поряд із зображенням і підписом – епіграматичним віршем) компонентів […]...
4. Мезостих Мезостих (грецьк. meson – посередині та strichos – віршовий рядок) – вірш, у якому серединні літери приховують певне ім’я або втаємничують певне значення, розглядається як різновид акровірша. Досить рідкісна форма у новітній українській поезії, спостережена, зокрема, у творчості В. Самійленка: Щоб зараз же тебе пізнав люд! Мила І гарна ти, що й кращої нема, І […]...
5. Притча Притча – повчальна алегорична оповідь, в якій фабула підпорядкована моралізаційній частині твору. На відміну від багатозначності тлумачення байки, у П. зосереджена певна дидактична ідея.-IL-відома за “Панчатантрою”. Вона широко, застосовується в євангелії, виражаючи в алегоричній формі духовні настанови, як, приміром, “притчі Соломона”, що вслід за Псалтирем набули широкого вжитку за/часів Київської Русі. Особливої популярності зазнала “Повість […]...
6. Георгіки Георгіки (від грецьк. georgikds – землеробський) – різновид дидактичної літератури в античну добу, епічні твори, присвячені сільському життю. Приміром, “Георгіки” Никанора Колофонського (ІІІ-ІІ ст. до н. е.), “Роботи і дні” Гесіода (VIII-VII ст. до н. е.), “Про сільську господарку” Катона Старшого (234-149 pp. до н. е.), “Георгіки” Вергілія (70-19 pp. до н. е.). У новочасній […]...
7. Як дитиною, бувало (скорочено) – Українка Леся Як дитиною, бувало, Упаду собі на лихо. То хоч в серце біль доходив, Я собі вставала тихо. “Що, болить?” – мене питали, Але я не признавалась – Я була малою горда, – Щоб не плакать, я сміялась. А тепер, коли для мене Жартом злим кінчиться драма І от-от зірватись має Гостра, злобна епіграма (1), – […]...
8. Афоризм Афоризм (грецьк. aphoridzo – визначення) – короткий влучний оригінальний вислів, узагальнена, глибока думка, виражена в лаконічній формі, подеколи несподівано парадоксальній (“Поспішай повільно” – Октавіан Август). А. завжди містить у собі більше значення, ніж мовлено, він ніколи не аргументує, але впливає на свідомість виразною неординарністю судження. Тому часто А. називають “крилатими словами”. Літературний А. як самостійний […]...
9. Римарій, або Римівник Римарій, або Римівник – словник рим, вживаних у певній національній поезії відповідної історичної доби. Такі словники добре відомі західноєвропейському літературознавству, зокрема в Іспанії (П.-Б. Кампой), у Франції (Ф. Мартінон) тощо. В Україні над Р. працював С. Караванський, у діаспорі – Лідія Далека. В 1979 у видавництві “Наукова думка” (Київ) з’явився “Словник українських рим”, упорядкований А. […]...
10. Мадригал Мадригал (італ. madrigale – пісня рідною, материнською мовою, від лат. mater – мати ) – в епоху раннього Відродження – лірична пісня італійською мовою, на відміну від тих, які складалися латиною. Тексти для таких музичних М. писали Ф. Петрарка, Дж. Боккаччо, Ф. Саккеті. Музичну форму М. розробляли композитори П. Казелла і Ф. Ландіно. В літературі […]...
11. Скорочено – ЯК ДИТИНОЮ, БУВАЛО… – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Як дитиною, бувало, Упаду собі на лихо, То хоч в серце біль доходив, Я собі вставала тихо. “Що, болить?” – мене питали, Але я не признавалась – Я була малою горда, – Щоб не плакать, я сміялась. А тепер, коли для мене Жартом злим кінчиться драма І от-от зірватись має Гостра, злобна епіграма, – Безпощадній […]...
12. Озерна школа “Озерна школа” англійських поетів-романтиків – напрям в англійській поезії на межі XVIII-XIX ст.., представники якого (У. Вордсворт, С.-Т. Колрідж, Р. Сауті) мешкали в Озерному краї, спромоглися, заперечуючи раціоналістичний догматизм класицизму та Просвітництва, здійснити оновлення англійської лірики. Для їхньої поезії характерні мрійливість, переживання природи, любов до простої людини, Ідеалізація середньовічної минувшини. Відгомін творчих пошуків “0. ш.” […]...
13. Буколіка Буколіка (грецьк. boukolos – пастух; boucolikos – пастуший, сільський; tа boucolica – пастуша пісня) – жанр античної поезії, в якому мовилося про вільне, безтурботне, щасливе життя на селі. Започаткований в Елладі (Теокріт, III ст. до н. е.), він розвинувся у творчості Мосха (II ст. до н. е.), Вергілія (І. ст. до н. е.) та ін., […]...
14. ЯК ДИТИНОЮ, БУВАЛО” – ЛЕСЯ УКРАЇНКА (Лариса Петрівна Косач) (1871-1913) Українська література 6 клас – Л. Т. Коваленко Я І СВІТ ЛЕСЯ УКРАЇНКА (Лариса Петрівна Косач) (1871-1913) ЯК ДИТИНОЮ, БУВАЛО Як дитиною, бувало, Упаду собі на лихо, То хоч в серце біль доходив, Я собі вставала тихо. “Що, болить?” – мене питали, Але я не признавалась – Я була малою горда, – Щоб не плакать, […]...
15. Місце бароко в світовому процесі художнього розвитку Бароко – це своєрідний етап духовного розвитку, що, подібно Ренесансу, охоплює мистецтво, літературу, філософію, історію, культуру в цілому і характеризується сукупністю тих поглядів і уявлень, які в Європі мали місце в період від занепаду Ренесансу аж до початку Просвітництва. Довгий час вчені різних країн сприймали бароко як антиреалістичне, тобто негативне, явище. Наприклад, швейцарський вчений Г. […]...
16. Апофегма Апофегма ( грецьк. apoph ma thegma стислий виклад, влучне короткі оповідати про репліку чи витівку мудреця, митця, просто розумної, дотепної людини. Найпопулярніші герої А – діячі античного світу. Естетичним центром А. є кмітливість, мудрість, дотепність, дошкульність, швидка і несподівана реакція. Типова форма реакції – репліка. А. була дуже поширеним жанром у європейській літературі від античності […]...
17. Альбомна лірика Альбомна лірика – вірші переважно салонного гатунку чи суто інтимного призначення, започатковані у французькій поезії (мадригал, рондо). Вони з’являлися і в українській ліриці (Я. Головацький, “В альбом Ізмаїлу Срезневському”, І. Франко, “В альбом пані О. М.”, особливо – у доробку В. Пачовського і та ін.), маючи передовсім коло приватних інтересів та рефлексій. Подеколи А. л. […]...
18. Терцина Терцина (італ. terzina, від terza гіта – третя рима) – строфа з трьох рядків п’ятистопного ямба, в якій середній рядок римується з крайніми – першим і третім – у наступній строфі (аба бвб вгв гдг і т. д.), завершуючись окремим рядком, римованим з другим рядком попередньої строфи. Вперше застосована у “Божественній комедії” дайте Аліг’єрі, широко […]...
19. Антипод Антипод (грецьк. antipodes – протилежний) – художній образ, який своїм змістом, поглядами, рисами характеру, моральними якостями тощо контрастний, протилежний іншому. Наприклад, у народних казках яскравими образами-антиподами є персонажі-добротворці і злотворці; в українській бароковій літературі XVII-XVIII ст. – Божа Любов і Вражда; Надія, Спокій, Покора і Ненависть, Лють, Злоба (своєрідні персонажі-символи). У новітній літературі, з поглибленням […]...
20. Осуд антигуманної сутності війни в оповіданні Г. Белля “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…” І. Розповідь від першої особи. (Оповідання являє собою монолог юного солдата, який потрапив до шпиталю – колишньої його ж гімназії, після поранення. Така форма емоційно переконливо свідчить про антигуманну сутність війни. Така форма також надає можливість не тільки розповісти про події, але й висловитися з приводу баченого, передати багатство почуттів, думок, асоціацій людини, далекої від […]...
21. Верлібр Верлібр (фр. vers libre – вільний вірш) – неримований нерівнонаголошений віршорядок (і вірш як жанр), що має версифікаційні джерела у фольклорі (замовляння та інші форми неримованої чи спорадично римованої народної поезії). У художній літературі В. поширюється в добу середньовіччя (літургійна поезія), у творчості німецьких передромантиків, французьких символістів та ін. Особливого значення В. надавав В. Уїтмен, […]...
22. Розкрийте своєрідність ренесансного сприйняття кохання в сонетах Вільяма Шекспіра (на прикладі вивчених творів) Епоха Ренесансу позначена поверненням у мистецтво оспівування земного кохання, після кількох століть панування в культурі Європи лише божественного та небесного. Основний постулат Ренесансу – кожна людина має право на щастя, має право насолоджуватися земним життя, тілесним коханням. Образ коханої в сонетах Шекспіра – це звичайна жінка, зовсім не ангельської зовнішності. “І голосу її рівнять не […]...
23. Баєчка Баєчка – різновид байки, невеличкий, здебільшого віршований гумористичний чи сатиричний твір. Розвиток Б. пов’язаний передовсім з іменем Л. Боровиковського (1809-89), автора збірки “Байки й прибаютки”, в якій чільне місце було відведено міні-байці. Поет вважав, що байка належить переважно до сатиричної, викривальної літератури, а “прибаютка” – до гумору. Повнокровному розвиткові Б. перешкоджала усталена думка, нібито цей […]...
24. ТЕМИ НАУКОВИХ (КУРСОВИХ ДИПЛОМНИХ, МАГІСТЕРСЬКИХ) Теми наукових (курсових дипломних, магістерських) робіт з фольклору Дохристиянські вірування українців і поетичний світ. Образи язичницьких богів в українській календарно-обрядовій поезії. Замовляння на Поліссі. Синтез ритуалу і слова в українських замовляння. Дитячий фольклор Східного Полісся. Легенди і перекази Глухівщини. Зимовий фольклор рідного краю. Весільні пісні жителів мого села. Культ вогню і води в українських весільних […]...
25. Бурлеск Бурлеск (італ. burlesque від bиrlа – жарт) – вид комічної, пародійної поезії та драматургії, генетично пов’язаний із народною сміховою культурою, акцентований на свідомій невідповідності між змістом і формою. Найраннішим прикладом Б. вважається “Батрахоміомахія” – сутичка жаб і мишей, пойменованих за аналогією до персонажів “Іліади” Гомера. Б. набув популярності у європейських літературах XVII-XVIII ст., особливо у […]...
26. Елегія Елегія (грецьк. elegeia – журлива пісня, скарга; хоч етимологічне значення може мати й інші джерела: фриг. elegn – очеретина, очеретяна сопілка) – один із жанрів лірики медитативного, меланхолійного, почасти журливого змісту. Е. визначилась у Стародавній Греції (VII ст. до н. е.) передовсім як вірш (двовірш), що складався із гекзаметра та пентаметра, розмежованого на дві рівні […]...
27. Живопис Живопис (малярство) і література. Проблема порівняльного аналізу Ж. і л. з метою увиразнення специфіки кожного з цих видів мистецтва, дослідження взаємовпливу має тривалу історію, починаючи з античності, особливо активно розроблялася в епохи Ренесансу і Просвітництва. Відомий афоризм “поезія – сліпий живопис, живопис – німа поезія” робив акцент на подібності Ж. і л. у відтворенні конкретно-чуттєвого, […]...
28. Екфразис Елегія (грецьк. elegeia – журлива пісня, скарга; хоч етимологічне значення може мати й інші джерела: фриг. elegn – очеретина, очеретяна сопілка) – один із жанрів лірики медитативного, меланхолійного, почасти журливого змісту. Е. визначилась у Стародавній Греції (VII ст. до н. е.) передовсім як вірш (двовірш), що складався із гекзаметра та пентаметра, розмежованого на дві рівні […]...
29. Вірш прозою або Поезія в прозі Вірш прозою, або Поезія в прозі – короткий ліричний твір настроєвого характеру, наближений за формою тексту до прози і водночас за мелодикою, підвищеною емоційністю та ліричним сюжетом, навіть з фрагментами спорадичного римування – до поезії. Будучи помежовим жанром, В. п., на відміну від власне вірша, спирається на чергування довгих та коротких відтинків ритмізованого тексту, тяжіє […]...
30. Метафізична лірика, або Метафізична школа “Метафізична лірика”, або “Метафізична школа” – стильова течія англійських поетів-маньєристів XVII ст. (Дж. Донн, Дж. та Е. Герберти, Г. Кінг, Дж. Клівленд та ін.), названа так прихильниками раціоналістичних нормативів класицизму, противниками творчої свободи, які в поняття “метафізика” (грецьк. meta та phisuca – по фізиці, після фізики) вкладали свій упереджений, неадекватний зміст (Дж. Драйден, С. Джонсон): […]...
31. Явище “шістдесятництва” Шістдесятництво порівнюють з епохою Ренесансу. Українське відродження пов’язане з вивільненням людини з-під влади ідеології, народженням гуманістичного світогляду, який у центр світу поставив людину и проголосив п найбільшою цінністю. Цій епосі властиве прагнення гуманності в поєднанні із прагненням краси. “Шістдесятники” представлені письменниками Л. Костенко, В. Симоненком, І. Драчем, М. Вінграновським, Є. Гуцалом, літературними критиками І. Дзюбою, […]...
32. Акмеїзм Акмеїзм (грецьк. акті – вищий ступінь чи якість чого-небудь) – стильова течія в російській поезії, що виникла на початку XX ст. як один із шляхів авангардизму. Група митців на чолі з М. Гумільовим (Анна Ахматова, М. Кузмін, О. Мандельштам, М. Зенкевич, В. Нарбут) утворила “Цех поетів”, виступаючи на сторінках часопису “Аполлон”. Естетичними засадами акмеїстів були […]...
33. Аналіз “О слово рідне! Орле скутий!..” “О слово рідне! Орле скутий!” – пристрасний гімн рідному слову. Поет прославляє народ, який зберіг рідну мову в страшну годину, “коли він сам стоять не міг”. Слово в поезії О. Олеся може бути мечем і сонцем. Слово – це душа народу і її, душу, можна зберегти, тільки зберігши мову. Вірш “О слово рідне! Орле скутий!” […]...
34. ЖАНРИ ДРАМАТИЧНОГО РОДУ Протягом усієї багатовікової історії драми народжуються, розвиваються, а часом і вмирають різноманітні жанрові форми. Так, у Стародавній Греції виникають трагедія й комедія, що існують і сьогодні, та сатирова драма, що зникає ще за часів античності. В драматургії середньовіччя з’являються твори жанрів духовної драми, що були пов’язані з богослужінням та з сюжетом Біблії й житійної літератури […]...
35. Як дитиною, бувало – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Скорочено Як дитиною, бувало, Упаду собі на лихо. То хоч в серце біль доходив, Я собі вставала тихо. “Що, болить?” – мене питали, Але я не признавалась – Я була малою горда, – Щоб не плакать, я сміялась. А тепер, коли для мене Жартом злим кінчиться драма І от-от зірватись має Гостра, злобна епіграма1, – Безпощадній […]...
36. Епітафія Епітафія (грецьк. epitаphios, від ері – на, над і tаphos – могила)- надмогильний напис у віршах чи прозі, поширений в античну добу переважно у вигляді епіграми, пов’язаний з: культом мертвих. В Елладі такі написи мали дидактичну функцію, особливо на могилах загиблих героїв, де вони починалися словами: “Подорожній, спинись! Тут похований той, хто поліг за вітчизну…” […]...
37. Відлунювання Відлунювання – віршова форма, здебільшого двовірш, другий, вкорочений рядок якого складається зі слова (рими), яке повторює ціле прикінцеве слово (або його частину) попереднього рядка, витворюючи нові смислові відтінки. В. відоме у фольклорі, а в поезію запроваджене в барокову добу завдяки Івану Величковському, в рукописній збірці якого “Млеко” (1691) є вірш “Ехо”: – Что плачеши, Адаме? […]...
38. Давня українська література (XIV – XVIII ст.) 9 клас ІІ. Старе українське письменство Давня українська література (XIV – XVIII ст.) Література XIV – XV ст. Період переписування давніх творів та укладання книг-зводів (“Літопис руський”, “Києво-Печерський патерик”, “Литовський літопис”, “Короткий київський літопис”, “Хождєнія Данила Паломника” тощо). Оригінальна література: послання, повчання митрополита Фотія, Григорія Цяблака, Перекладна література з грецької, сербської, болгарської мов, наприклад, сербська […]...
39. Нью-йоркська група “Нью-йоркська група” – група українських еміграційних поетів, яка виникла в середині 50-х XX ст. як співдружність митців, об’єднаних спільними поглядами на творчість, як можливість якомога повнішого самовияву творчої індивідуальності митця. Хоч назву одержала від місця перебування її ініціаторів, включала також поетів, які мешкали в інших країнах. До неї відносять Б. Бойчука, Женю Васильківську, Патрицію Килину, […]...
40. Акровірш Акровірш (грецьк. akros – зовнішній, крайній, лат. versus – повтор, поворот) – поетичний твір, у якому початкові літери кожного віршового рядка, прочитувані зверху вниз, розкодовують слово чи фразу, присвячену певній особі або події. Зародився в античну добу, побутував в часи еллінізму, Ренесансу, бароко, в період нової та сучасної літератури. В Україні відомий від XVI ст. […]...