Есе на тему: Природа й людина
Улітку на клумбах парку море квітів… Восени палають спілими ягодами шипшина, глід, барбарис, зеленіють ялини, сосни. Уздовж доріг тягнуться нагору тополі. Багато будинків оточені високими туями, сріблистими ялинами й чагарниками.
Як хочеться, щоб ця краса природи була вічною… Тільки що я прочитала оповідання Рея Брэдбери “И гримнув грім”. Прочитала й глибоко задумалася…
Герої цього оповідання з виконаного благополуччям сьогодення на машині часу роблять подорож у віддалене минуле. Одне з обов’язкових умов такого переміщення
Начебто б нічого не міняється в навколишньому світі, і життя триває. Але після повернення додому, у вихідну точку часу, мандрівники знаходять свій мир зовсім іншим, несхожим на той, що був, – “і гримнув грім”.
Фантастика? Гарна літературна алегорія? Немає й ще раз немає.
Усе в нашому складному світі взаємозалежно, Природа тендітна й ранима, а наслідку грубого, бездумного відношення до тваринного
От тому й не можна топтати ногами метеликів. Погіршується екологічне положення, що являє загрозу для всього живого. Щорічно на нашій планеті відзначаються два особливих календарних дні: День землі й День навколишнього середовища.
Люди в цей день говорять про проблеми екології (“Усе менше навколишньої природи, усе більше навколишнього середовища”). Екологічне сьогодення й Майбутнє у всіх народів загальне. Зламане незміцніле деревце, витоптані квіти, убита жаба, розкиданий сміття, прориви нафтопроводів, витік газу, промислові викиди, погана вода, що ми п’ємо, погане повітря, яким ми дихаємо, – все це лише гадані дріб’язки. За останні тридцять-сорок років на планеті людей зникли багато видів тварин і рослин
Кислотні дощі гублять грунт, тропічні ліси – “легені” планети – вирубуються зі швидкістю 20 га у хвилину, забруднюються водойми, руйнується захисний озоновий шар; хвороби*, причиною яких є екологічні проблеми, несуть щорічно сотні тисяч життів… Кожна держава, кожний житель планети Земля несе відповідальність перед всім людством за збереження природи для нинішніх і майбутніх поколінь
Мир таємничий і загадковий… От, наприклад, у нас у квартирі живе черепаха Чака. Їй уже чотири роки. Ми неї купили в Донецьку на базарі.
У неї твердий панцир, спинна сторона якого утворена разросшимися завширшки ребрами, а черевна – зростається із грудиною, надійно захищає м’які частини тіла тварини. При дотику вона ховає під щит голову, лабети й хвіст
Надійно захищені роговими щитками зовнішні частини лабетів черепахи і її голова. Коли вона ходить, то чутно стукіт її панцира по крайці стола. Руху її важкі. Наша черепаха не плаває; я читала в книзі “Живі тварини в школі”, що болотні черепахи плавають у воді, працюючи всіма чотирма ногами.
При небезпеці черепаха втягує в глиб панцира голову, задні кінцівки й хвіст. Вона з великим полюванням харчується листами кульбаби, капусти й квіткою “Наречена”. Легкі черепахи відрізняються більшими розмірами.
Ми дуже любимо свою чудо-черепаху. Зараз вона спить у коробці під шифоньєром
У цей час черепах налічується біля двохсот видів, більшість із яких зустрічається в тропічних країнах. На островах Індійського й Тихого океанів живуть велетенські черепахи, вага яких досягає трьохсот кілограмів. У болотах і озерах живе болотна черепаха, що харчується різними водними тваринами.
У шкільних куточках живої природи учні годують черепах соковитою травою, різаною капустою, морквою, буряком, м’якоттю кавунів і динь. Скільки черепах залишилося на Землі? Мені хочеться всім сказати: “Любите черепах так, як я, вони – прикраса землі, як діаманти”, за словами художника-анімаліста А. Н. Комарова, що написав картину “Повінь”.
Згадаємо рядки з відомої повісті Антуана де Сент-Екзюпері: “Куди ви порадите мені відправитися?” – запитав Маленький принц географа. “Відвідаєте планету Земля, – відповів географ. – У неї непогана репутація”. Земля – планета тварин і Рослин не в меншому ступені, чим планета людей. І хочеться попередити: “Люди! Бережіть все живе на Землі!” Недавно мені на очі попалося оповідання М. М. Пришвіна “Комора сонця”, що оповідає про чудове природне явище – болоті
Століттями складалися запаси торфу. Віджилі рослини згнивали й спресовувалися, образуя колосальні запаси палива. Я якось і не замислювався, що болота – наші багатства.
З поняттям “болото” зв’язаноі скоріше неприємне – комарі, але й вони необхідні природі, коли замислюєшся про єдиний ланцюг, у якій взаємозалежна земля з її надрами, рослини й тварини, а потім і людина, дивуєшся мудрості природи, її різноманіттю, але й надзвичайної крихкості й ранимости перед людиною. Уже неодноразово сказано, що людина – не цар природи, а її складова частина. Знищуючи середовище перебування, людина прирікає себе на загибель
Ми повинні берегти те, що залишили нам у спадщину предки: землю й воду, повітря й рослини. Коли ми зрозуміємо, що ми єдині, відпаде питання про збереження природи. А поки, на жаль, ми губимо всі навколо, прирікаючи себе на вимирання
(1 votes, average: 5.00 out of 5)