ЕЗОПОВА МОВА В БАЙКАХ КРИЛОВА

Коли переймати з розумом, тоді не чудо И користь від того знайти; А без розуму переймати – И боже збережи як зле! И. А. Крилов Іван Андрійович Крилов – чудові наші поети-байкарі, що дав байці нове народження. По вираженню Бєлінського, у байках він цілком вичерпав і виразив целую сторону російського національного духу.

У них, як у чистому, полірованому дзеркалі, відбивається російський практичний розум з його гаданою неповороткістю, але й з гострими зубами, які боляче кусаються. Його байки написані на злість дня, тому були цікаві сучасникам,

але не загубили, на жаль, своєї актуальності й сьогодні.

У байці “Мирська сходка” розповідається про те, як Лев призначив Вовків в овечі старости, тобто цар призначив губернатором “хижака”. Всі, кого цар запитав про Вовків, дали про нього найкраще відкликання. Чому? …всі звірі зібрані; Але проти Вовків немає ні слова, И Вовків велено в кошару посадити.

Так що ж Вівці говорили?

На сходці адже вони вужі, вірно, були? – От те-те немає! Овець-Те й забули!.. Автор пояснює, що запитував цар таких же хижаків, як і сам Вовк, але тільки не Овець. Із цими ж образами ми зустрічаємося ще раз у байці “Вовки

й Вівці”. Крилов ясно дає зрозуміти, що поки держава, сила, влада перебувають у руках поміщиків і чиновників, вони зроблять із селянами все, що хочуть

Так чому ж Вовкам у Раді й не бути? Хоч потрібно Овець оборонити, Але й Волков не зовсім ж пригнобити… Хоч говорять: Вовкам і не спускають – Що будь Вівці відповідачі иль позивач, А тільки Вовки все-таки Овець У ліси тягають.

Дворянство любило заявляти про свої права на владу, посилаючись на подвиги й заслуги предків. Крилов відповів на ці претензії байкою “Гусаки”.

Давньоримська Легенда розповідає: колись до стін Рима підступило вороже військо; уночі, коли в місті всі спали, вороги зробили спробу ввірватися в місто, але гусаки, що дрімали на міській стіні, підняли лемент, розбудили римських воїнів; Рим був урятований. І от Гусаки в байці Крилова гордо вимовляють: “Так наші предки Рим урятували!” Але автор заявляє, що заслуги предків (до того ж, бути може, і вигадані) зовсім не дають нащадкам ніяких прав. Він говорить гусакам-дворянам: “Залишіть предків ви в спокої: Їм по справах була й честь; А ви, друзі, лише придатні на печеня”.

Баснь цю можна б і боле пояснити – Так щоб гусаків не роздражнити. Справді, Крилову доводилося побоюватися того, як би не “роздражнити гусаків”, тобто не викликати на себе гнів царських правителів. Іноді йому здавалося, що краще не сваритися відкрито з монархією, іноді він уступав їй. Його коливання відбилися в деяких байках, написаних їм під натиском влади. Але набагато більше в Крилова байок, у яких він, ховаючись за своїми героями, залишається самим собою

Особливо багато разів і досить гостро нападав Іван Андрійович на чиновників, на правителів країни. Наприклад, Оракул в однойменній байці, незважаючи на те що він “що мовить, то збреше”, має силу й владу вирішувати долю людей. Або от – Осів, що “став худобиною превеликої”, знатним вельможею, хоча він “дурістю в прислів’я ввійшов”.

У байці “Мавпа й Окуляри” під видом мавпи, що не вміє звертатися з окулярами, зображений “невіглас познатней”, що жене все корисне й, зокрема, переслідує науку. Наука робить людину більше зіркі й далекоглядним – як окуляри; але мавпи, що кривляються в трону, можуть розбити ці окуляри. До нещастя, то ж буває в людей: Як ні корисна річ,- ціни не знаючи їй, Невіглас про неї своя користь усе до худу хилить; А коли невіглас познатней, Так він її й жене.

У байці “Мор звірів” Крилов показав, що знать і уряд, хижаки, що грабують народ, всі лиха країни зганяють на ньому ж, на народі. “ПРО, други!

– почав Лев,- по безлічі гріхів Підпали ми під сильний гнів богів; Так той з нас, хто всіх винний боле, Пускай по добрій волі Віддасть себе на жертву їм! Бути може, що богам ми цим догодимо…” Присудили – И на багаття Вола звалили. І в людях так само говорять: Хто посмирней, так той і винуватий. Але Крилов у своїх добутках нападає не тільки на царську владу й уряд взагалі – у багатьох своихбаснях він зображує конкретні події свого часу й конкретних людей

Так, у байках “Квартет” і “Лебідь, Щука й Рак” автор осміяв Державну раду і його керівників за їхню нездатність до корисних політичних дій. “А ви, друзі, як не сідаєте, Усе в музиканти не годитеся”. Серед достоїнств байок Крилова хочеться відзначити стислість і образність мови; він умів створити целую картину або охарактеризувати своїх героїв декількома словами: Так Лебідь рветься в Хмари, Рак задкує назад, а Щука тягне у воду. Хто винуватий з них, хто правий,- судити не нам; Так тільки віз і нині там.

У наш час, коли Крилов вивчається в школі й дуже популярний, збулося пророцтво Бєлінського: “У його дусі відбилася сторона духу цілого народу; у його житті виразилася сторона життя мільйонів”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

ЕЗОПОВА МОВА В БАЙКАХ КРИЛОВА