Феномен І. Драча
I. Небажання жити й творити за звичками. (Якщо говорять, що талант сягає зір, то це мовиться про І. Драча. Уже в перших своїх творах як поетичною формою, так і за змістом він висловив незгоду жити й творити за звичками і приписами тоталітаризму, утвердженими примусово – силою, репресіями. Його рання поезія знаменувала бунт кращої частини української молоді, яка дізналась про жахливі злочинства сталінізму. Цю незгоду Драч як поет висловив у сфері поезії, де пропагував принцип соціалістичного реалізму.)
II. Особливості поетичного світу І. Драча.
1. Реформатор поезії. (І. Драч зламав усталені норми мистецтва соціалістичного реалізму, виступив реформатором поезії, співвіднісши її з добою науково-технічної революції. Поет упевнено запроваджував у свої твори лексику новітніх наукових відкриттів, збагачуючи
Він широко розсунув межі українського поетичного слова. Це і космізм, на основі якого І. Драч творить новітні образи, міжпланетні простори, романтичні картини технічної революції.)
2. “Іван Драч – новобранець поезії”. (Так сказав про поета визнаний критичний метр Л. Новиченко після виходу першої збірки “Соняшник” (1962). Виразною індивідуальною рисою у віршах молодого поета є інтенсивність поетичного переживання, його незвичайна “температура”. Ця висока “температура” висловів, незвичайна метафоричність і розкутість думки одразу привернули увагу багатьох читачів.)
III. 35 років творчого неспокою. (Іван Драч здобув літературне визнання не лише в Україні, а й у Росії, продовжував свою літературну працю і не відходив від творчих принципів. Протягом багатьох років поет видав збірки “Протуберанці сонця” (1965), “Балади буднів”, “Поезії” (1967), “До джерел” (1972), “Корінь і крона” (1974), “Київське небо” (1976), “Шабля і хустина” (1981), “Теліженці” (1985) та інші.
Він автор сценарію “Криниця для спраглих”, за яким було знято фільм. Заглибленням у рідну історію, справжніми дослідницькими відкриттями стали кіноповісті “Іду до тебе”, “Київська фантазія”, повість “Григорій Сковорода”, книга літературознавчих статей “Духовний меч”.)
IV. “Він – норма сам, він – сам у своєму стилі”. (У науці і мистецтві часто постає питання: куди йдемо? Від першої своєї збірки “Соняшник” і до “Чорнобильської Мадонни” І. Драч виступає новатором у питаннях, пов’язаних із проблемами екології. Чому поет звернувся саме до цієї теми?
Мабуть тому, що його син, випускник медінституту, в найгарячіші дні аварії на Чорнобильській АЕС брав участь в евакуації, обстеженні потерпілих від радіації і сам зазнав опромінення. Тому в поемі “Чорнобильська Мадонна” почуття батька зливаються в єдиний потік з обов’язком поета-громадянина, який не міг залишитися байдужим до трагедії, що породила філософську думку: після квітня 1986 року людство зробило крок із доатомної епохи в епоху незвідану.)
(1 votes, average: 5.00 out of 5)