Головна ⇒ 📌Довідник з української літератури ⇒ ФЕОДОСІЙ ПЕЧЕРСЬКИЙ

ФЕОДОСІЙ ПЕЧЕРСЬКИЙ

ФЕОДОСІЙ ПЕЧЕРСЬКИЙ (р. нар. невід. – 03.05.1074, м. Київ) – давньоруський книжник, письменник – полеміст.

Народився у знатній родині, яка володіла маєтностями у Василеві (тепер м. Васильків Київської обл ). Здобув високу на той час освіту. Познайомившись з життям християнських подвижників, чернецтва, вирішив наслідувати їх. Прийняв у Києві постриг у “печерах” Антонія. Був надзвичайно побожним.

Після усунення ігумена Варлаама Антоній призначив на цю посаду Феодосія. Той відразу почав упорядковувати монастир. Налагодив близькі

стосунки з київським князем Ізяславом, використовуючи свій вплив на нього з метою укріплення становища Києво-Печерського монастиря.

Для чернецтва запровадив Студитський статут, написаний Ф. Студитом (VIII – IX ст.) для константинопольського монастиря. Статут вирізнявся надзвичайною строгістю і вимагав від ченців цілковитого відречення від усякої власності, безперечного послуху перед ігуменом, дисципліни та участі у фізичній праці.

Феодосій Печерський відомий як автор творів дидактичного красномовства, у яких висловлювалися ідеї нової християнської моралі, що утверджувалася в той час у руському суспільстві.

Про літературну діяльність ігумена згадує Нестор у розлогій біографії – житії святого Феодосія, складеній, вірогідно, ще в XI ст. Він пише про “епістолярії”, адресовані Феодосієм князю Святославу.

Однак жодної з них не знайдено.

Питання про обсяг літературної творчості Феодосія Печерського поки що не вирішене. Йому приписується близько 20 творів, серед яких повчання, посланія, молитви та “сказання”. Вірогідно, що йому можуть належати вісім повчань до “братії”, два послання до князя Ізяслава Ярославича (“про неділю” та “про віру християнську і віру латинську”) й молитва “за всіх християн”.

У своїх повчаннях до монастирської братії Феодосій розкриває окремі положення Студитського статуту, пояснює правила поведінки монахів, висловлює думку про вибраність чернецтва. Особливу увагу автор звертає й на негативні факти тодішнього монастирського життя, про які не згадується ні у Нестора, ні в новелах Києво-Печерського патерика. Він звинувачує монахів у лінощах, недбальстві, наріканнях на ігумена, в незадоволенні спільною їжею та одягом тощо.

Ці повчання невеликі за обсягом, незважаючи на значну кількість біблійних цитат; витримані у формі особистого звертання до братії, майже без будь-яких риторичних прикрас.

Значно більший історико-літературний інтерес становлять послання Феодосія до князя Ізяслава Ярославича, зокрема послання “Про віру християнську і про латинську”. Воно було написане 1069 р., коли у зв’язку з загальним незадоволенням киян з приводу приведених Ізяславом до Києва поляків питання про латинян, їхні звичаї та віру стало особливо гострим. У творі, дуже близькому за формою до полемічного трактату, автор не лише заперечує римо – католицьке вчення, вважаючи його єретичним, а й робить спробу критикувати зовнішню політику Ізяслава, котрий підгримував зносини з польським королем Болеславом, німецьким імператором і римським папою Григорієм VII.

Феодосій застерігає київського князя від будь-яких стосунків з латинянами, стверджує, що істинною вірою є лише православ’я, яке зберігається східним чернецтвом і печерськими монахами.

У своїх літературних творах Феодосій Печерський перший серед руських письменників сформував найважливіші вимоги щодо вирішення проблеми стосунків між церквою та державою в епоху феодальної роздробленості, заклав основи православної полемічної літератури, а також створив ідеал християнського праведника, що був покладений його наступниками в основу релігійної пропаганди.

Літ.: Шевырев С. История русской словесности. СПб., 1887. Ч. 2; Еремин И. П. Литєратурное наследие Фєодосия Печерского // ТОДРЛ. 1947. Т 5; Огородник І. В., Русин М. Ю. Українська філософія в іменах.

К, 1997.

І. Савченко



Related posts:

  1. “Київсько-Печерський патерик” – видатна пам’ятка житійної літератури З кінця XI століття у Київській Русі стало з’являтися багато житійних творів. Ченці Печерського монастиря, що були зацікавлені у створенні своєрідної церковної історії обителі, склали збірник оповідань про заснування монастиря і його перших діячів. Цей збірник увійшов в історію літератури під назвою “Київсько-Печерського патерика” і мав важливе суспільно-громадське значення. Його основна частина склалася у 20-х […]...
  2. Києво-Печерський патерик Києво-Печерський патерик – пам’ятка києво-руської літератури XIII ст., збірник оповідань про ченців та заснування Києво-Печерської лаври. В основу К.-П. п. покладене листування владимирського єпископа Симона, який скаржився на звичаї Владимиро-Суздальського краю, поривався до Києва, та печерського ченця Полікарпа. Пам’ятка має кілька редакцій (Арсеніївська, Феодосіївська, дві Касіянівські), вперше опублікована 1661 у друкарні Києво-Печерської лаври. К.-П. п. […]...
  3. Києво-Печерський Патерик як пам’ятка житійної літератури Києво-Печерська Лавра є одним із духовних символів українського народу, давній осередок культури, літописання, іконопи-сання, літературної діяльності та книгодрукування. Одним із найбільш відомих і яскравих творів, написаних у стінах монастиря, є Києво-Печерський Патерик, який увібрав у себе житія і твори пе-черських святих. Робота над ним тривала від середини XІ до кінця XІІІ століття. Загалом патерик – […]...
  4. КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ ПАТЕРИК – ПРО ПРОХОРА ЧОРНОРИЗЦЯ, КОТРИЙ МОЛИТВОЮ З ЛОБОДИ РОБИВ ХЛІБ, А З ПОПЕЛУ СІЛЬ – Оригінальна література княжої Руси-України УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ХРЕСТОМАТІЯ для 9 класу Києво-Печерський патерик належить до житійних книг, тобто до творів про життя осіб, яких церква оголосила святими. До Патерика ввійшли твори, присвячені історії Києво-Печерського монастиря, його ченцям, подвижникам і святим. Автори цієї пам’ятки намагалися показати читачеві всю велич духовних устремлінь своїх персонажів, їхню смиренність і жертовність, боротьбу з підступними темними […]...
  5. НЕСТОР-ЛІТОПИСЕЦЬ НЕСТОР-ЛІТОПИСЕЦЬ (1056 – бл. 1114) – письменник-агіограф, літописець. 1074 р. 17-літнім юнаком постригся в ченці Києво-Печерського монастиря, згодом посвячений у диякони. 1091 р. йому доручили відкрити мощі преподобного Феодосія. Помер і похований у Києво-Печерському монастирі. Нестор є безсумнівним автором двох житій Бориса й Гліба (“Сказаніє о Борисе и Глебе) та Феодосія (“Житіє Феодосія”), які вважаються […]...
  6. Києво-Печерський Патерик. Оповідання про Прохора-чорнорижця скорочено – Народна творчість Бог дарує нам корисне, очікуючи нашого каяття. Насилає інколи голод, війни, приводячи наше недбальство до чеснот. Ті, що чинять злі справи, бувають віддані злим суддям. Але й ті не уникнуть суду, суд без милості тому, хто сам не творить милості. Було це за князювання Святополка в Києві, в часи міжусобиць Прийшов із Смоленська один чоловік […]...
  7. Феодосій Степанович Осьмачка Феодосій Степанович Осьмачка народився 16 травня 1895 р. в с. Куцівці тодішнього Черкаського повіту Київської губерпії в родині селянина. Після закінчення місцевої школи працював писарем, 1915 р. екстерном склав іспит при Київський 1-й гімназії на звання земського вчителя. 1916 р. Т. Осьмачка був мобілізований до армії, але захворів і невдовзі після Лютневої революції був звільнений, […]...
  8. КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ ПАТЕРИК ЯК ПАМ’ЯТКА ЖИТІЙНОЇ ЛІТЕРАТУРИ. ОПОВІДАННЯ ПРО ПРОХОРА ЧОРНОРИЗЦЯ Тема. КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ ПАТЕРИК ЯК ПАМ’ЯТКА ЖИТІЙНОЇ ЛІТЕРАТУРИ. ОПОВІДАННЯ ПРО ПРОХОРА ЧОРНОРИЗЦЯ Варіант 1 1. Бога у творі названо… А Верховним суддею. Б Сдинолюбцем. В Могутнім володарем. Г Блаженним і справедливим. 2. Князь отримав покарання від Бога, бо він… А Підвищив податки для простого люду. Б Вів загарбницькі війни. В Морив голодом свій народ. Г Винищив […]...
  9. Старший боярин – ТОДОСЬ (Феодосій) ОСЬМАЧКА Скорочено У червні 1912 року Гордій Лундик приїхав із Черкаської учительської семінарії в село Тернівку до своєї тітки Горпини, яка замінила йому батьків, котрих він рано втратив. Здобути освіту йому допоміг місцевий священик Дмитро Діяковський, зваживши на успіхи здібного учня в земській школі. У його валізі лежала посвідка про те, що Лундик має право навчати в […]...
  10. Визначте, яку роль в історії, культурі та духовності українського народу відіграв Києво-Печерський патерик На ХІ-ХІІІ століття припав активний розвиток житійної, або агіографічної літератури. Житійна література об’єднує розповіді про життя, благочестиві подвиги та страждання людей, визнаних християнською церквою святими. Від біографій житія відрізняються властивою їм релігійною метою уславлення своїх героїв. Поряд із князівськими житіями з’явились агіографічні Твори, присвячені монастирським подвижникам. На основі цілої низки таких житійних оповідань постала найвизначніша […]...
  11. СИЛЬВЕСТР СИЛЬВЕСТР (р. нар. невід. – 1123) – літописець, церковний діяч, ігумен Видубицького монастиря. З 1118 р. – єпископ переяславський, автор Другої, так званої Лаврентіївської, редакції (переяславського зведення) “Повісті врем’яних літ”. У приписці, що йде в кінці записів за 1110 р., зазначено: “Игумен Силивестра святого Михаила написах книгы си Летописец, надеяся от бога милость прияти, при […]...
  12. Житійна література Житійна література (житія, агіографія – грецьк. hagios – святий, grapho – пишу) – життєписи знаменитих єпископів, патріархів, монахів, світських осіб, канонізованих християнською церквою; літературний жанр, що відрізняється від просто біографії релігійною спрямованістю. Агіограф ставить за мету дати взірець подвижництва. Епоха розквіту цього жанру – у візантійській літературі УШ-ХІ ст. Саме у цей період він сформувався, […]...
  13. ПОВІСТЬ МИНУЛИХ ЛІТ – Оригінальна література княжої Руси-України УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ХРЕСТОМАТІЯ для 9 класу ПОВІСТЬ МИНУЛИХ ЛІТ ( Фрагмент) В ЛІТО 1051. Поставив князь Ярослав Ларіона, русина родом, митрополитом у Святій Софії. А тепер розкажемо, чому так названо Печерський монастир. Князь Ярослав любив село Берестове і церкву, яка була там, і допомагав багатьом священикам, серед яких був і Ларіон, муж книжний і посник. […]...
  14. СИМОН СИМОН (р. нар. невід. – 22.05.1226) – давньоукраїнський агіограф. Один із авторів Києво-Печерського патерика. Був ченцем Києво-Печерського монастиря, згодом (імовірно, з 1197 р.) – ігуменом Рождественського монастиря у Владимирі й духівником великої княгині, дружини Всеволода Юрійовича (Велике Гніздо). 1214 р. став єпископом Суздаля й Владимира. Дбав про зміцнення політичних позицій молодого Владимиро-Суздальського князівства, ініціював будівництво […]...
  15. Пролог збірник “Пролог” – збірник житій святих, легенд, повчань, патериків, дидактичних оповідань, розташованих у календарному порядку відповідно до церковних свят. Складений у Київській Русі. Назва виникла помилково: упорядник-редактор вступну статтю Синаксара – “Prologos” (вступ) прийняв за назву всього збірника. Походження “Prologos” сягає грецької “Менології” (X-XI ст.), у Візантії Синаксар функціонує з XII ст., звідки прийшов у Київську […]...
  16. Особисті згадки Нестора в “Повісті минулих літ” І. Першоджерела, якими послугувався Нестор, пишучи літопис. (Нестор добре знав Біблію і використовував її як історичний документ, у якому є пояснен­ня багатьом подіям у світі. Літописець користувався візантійськими хроніками Георгія Амартола, текстами договорів руських князів з греками, які Нестору видав князь Святополк.) ІІ. Три оповідання із особистих згадок літописця. 1. Відкриття гробниці святого Феодосія 1096 […]...
  17. КЛИМЕНТ СМОЛЯТИЧ КЛИМЕНТ СМОЛЯТИЧ (p. нар. невід. – після 1164) – письменник, представник ораторської прози XII ст. Походив із Смоленська, деякий час був ченцем у Зарубському монастирі поблизу Києва. 1147 р. з ініціативи великого князя Ізяслава Мстиславича поставлений собором на Київського митрополита без згоди константинопольського патріарха, що викликало протест греко-фільського єпископату й князів. Після смерті князя Ізяслава […]...
  18. ПАТЕРИКИ ПАТЕРИКИ – різновид агіографічних збірників, у яких об’єднувалися оповідання та короткі повісті про ченців – подвижників якоїсь обителі чи місцевості. Особливо популярними були у візантійській християнській літературі. Патерики об’єднували різні за змістом оповідання аскетичного характеру. Джерелами їхніх сюжетів були легендарні фольклорні мотиви, в основі яких – зображення фантастичного світу, де ведеться боротьба за душі людей […]...
  19. СЕРАШОН (СЕРАПІОН ВЛАДИМИРСЬКИЙ) СЕРАШОН (СЕРАПІОН ВЛАДИМИРСЬКИЙ) (р. і м. нар. невід. – 12.07.1275, Владимир, похований в Успенському соборі) – представник ораторської прози епохи пізнього Середньовіччя. Відомо, що 1238 р. Серапіон був архімандритом Києво-Печерського монастиря, а 1274 р. поставлений єпископом у м. Владимирі-на-Клязьмі. До наших днів дійшло п’ять проповідей Серапіона, що належать йому напевне. З короткого запису в літописі, […]...
  20. Представник давньоруського літописання Найбільший представник давньоруського літописання – Нестір, не випадково прозваний літописцем, народився в 1056 році. У сімнадцять років, прийшов він у Київ і був пострижений у Печерськом монастирі, де й провів більшу частину життя. Літературний талант ченця привернув увагу ігумена й братії, що й вплинуло на подальшу долю юнака – він став письменником і істориком свого […]...
  21. СИНОПСИС СИНОПСИС, чи коротке зібрання од різних літописців про початки слов’яно-російського народу” (перше віщання у Лаврській друкарні 1674 р., всього більш як 25 перевидань) опублікований із благословення Києво-Печерського архімандрита Інокентія Гізеля (деякі вчені вважають його і автором). У науковій термінології давніх греків “синопсис” – виклад в одному загальному огляді у стислій формі, без детальної аргументації й […]...
  22. Енцикліка Енцикліка (лат. encyclicus – круговий, загальний) – спочатку – окружне послання єпископа, згодом – письмове звернення папи римського до всіх католиків та віруючих якоїсь однієї країни з релігійними, морально-етичними чи соціальними, політичними настановами. Пишеться, як правило, латиною і дістає назву від перших слів тексту. Сам термін може використовуватися в художній літературі у значенні окружного (обіжного) […]...
  23. Послання Послання – різновид епістоли, віршований твір, написаний як звернення до певної особи чи багатьох осіб. Цей жанр, започаткований в античну добу (приміром, “Послання до Пізонів” Горація, де мовиться про принципи художньої творчості), поширився у всіх європейських літературах, а відтак і в українській (“І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Україні і не в […]...
  24. Послання оріян хозарам, або Рукопис Войнича “Послання оріян хозарам”, або “Рукопис Войнича” – найдавніша праукраїнська літературно-публіцистична пам’ятка, зразок давнього українського письма. У цьому творі, не переінакшеному пізнішими переписувачами на церковнослов’янську мову, у поетичній формі обстоювались основи язичницької віри наших предків. Він зберігався у фраскатській школі єзуїтів “Мондраган”, успадкований нею з правлячого дому Парми. При манускрипті був лист від 19 серпня 1666 […]...
  25. Давня українська література Давня українська література – література українського народу XI-XVIII ст. Належить до особливого типу літератур, так званих християнізованих. Вона, постійно розвиваючись, змінювалася, виробляла свою жанрову систему, зумовлену характером тогочасного мислення як авторів, так і читачів, а також нерозривним зв’язком її з історією, релігією, філософією, великою залежністю стилю твору від жанру. Тільки д. у. л. властиві жанри: […]...
  26. ВИШЕНСЬКИЙ ІПОЛИТ ВИШЕНСЬКИЙ ІПОЛИТ (рр. нар. і см. невід.) – ієромонах з Ніжина, письменник і мандрівник. Автор опису подорожі в Єрусалим, на Синай та Афон у 1707 – 1709 рр. Виконаний за визначеним планом твір охоплює не тільки розповідь про Святу землю, відому з Біблії, а й про життя та побут багатьох народів, зокрема балканських. В описах […]...
  27. Новий Заповіт поетична розповідь про духовний подвиг Ісуса Христа І. Структура та композиція Біблії – найвидатнішої книги церковної літератури. (77 книг, написаних різними авторами в різний час. Біблія складається зі Старого Заповіту та Нового Заповіту.) ІІ. Новий Заповіт – відтворення духовних пошуків і життєвого досвіду, виклад суто християнської ідеї. 1. Історичні книги. (Євангелії Матвія, Марка, Луки та Іоанна і Апостольські діяння.) 2. Послання апостола […]...
  28. ІВАН ВИШЕНСЬКИЙ Загальна характеристика Повної його біографії не існує. Вважають, що Іван Вишенський народився в ЗО-40-х роках XVI ст. в м. Судова Вишня на Львівщині. Вірогідно, там здобув початкову освіту. Проживав у Луцьку та в Острозі. Можливо, як припускає І. Франко, в Острог його запросив найбільший із тогочасних українських магнатів князь Костянтин Острозький. Потреба в присвяті себе Богові штовхнула […]...
  29. МОНУМЕНТАЛЬНИЙ СТИЛЬ МОНУМЕНТАЛЬНИЙ СТИЛЬ – характерний для літератури Київської Русі XI ст. Його ознаками є економність стилістичних елементів, обмежена кількість прикрас, простота синтаксису, сталість формул, зосередження на змісті, на його “діловому” викладі. Думка часто доведена до афористичної формули. Твори присвячені, як правило, одній темі, тому композиція їх досить проста й чітка. Найпоширенішими стилістичними прикрасами в них є […]...
  30. Вірш Вірш (лат, versus – повтор, поворот) – 1) елемент ритмічного мовлення у літературному творі, основна одиниця віршованого ритму. Подеколи збігається з віршовим рядком, але в жодному разі не повинен з ним ототожнюватися, тому що ці поняття різного плану. Приміром, у доробку В. Пачовського спостерігається такий випадок: Так ходила по алеї, та зайняти я не міг! […]...
  31. Епістола Епістола (грецьк. epistole – лист), або Епістолярна література – різножанрові твори художньої літератури, в яких використовується форма листа чи послання, узалежнена законами художньої умовності. Свого розквіту Е. сягнула в добу Просвітництва: з’явилися відкриті листи-памфлети, листи-новели, листи-визнання. У цьому жанрі написані також “Юлія, або Нова Елоїза” Ж.-Ж. Руссо, “Мандри Хамфрі Клінкера” Дж. Смоллета, “Страждання молодого Вертера” […]...
  32. Балабанів гурток Балабанів гурток – гурток українських культурно-освітніх діячів першої половини XVII ст., залучених Гедеоном Балабаном (1530-1607) до редакційно-видавничої діяльності, що розгорнулася у Стрятині (біля м. Рогатина) та Крилосі (біля м. Галича). Керував стрятинською друкарнею небіж Г. Балабана – Федір, редакторську роботу здійснював Федір Касіянович, активно працювали Памво Беринда, Гаврило Дорофієвич, Тарасій Земка. Б. г. продовжував справу […]...
  33. ДАНИЛО ПАЛОМНИК ДАНИЛО ПАЛОМНИК (рр. нар. і см. невід.) – письменник XII ст. Ігумен, можливо, Чернігівською монастиря, автор паломницького твору “Житье и хожденье Данила, Русьскыя земли игумена”, написаного під враженням мандрівки до Святих місць у 1106 – 1108 рр. Значне місце у творі обіймає легендарно-апокрифічний матеріал та опис християнських святинь Єрусалима, Назарєта, Віфлеєма, Єрихона та інших міст, […]...
  34. ЧЕТЫ-МІНЕЇ ЧЕТЫ-МІНЕЇ (давньоруське “четій” – призначений для читання, грецьк. menaisos – місячний) – пам’ятка агіографічної літератури, де подано сюжети житій святих, тексти “слів” і повчань, розміщених за днем і місяцем вшанування певного святого. Нові Четы-Мінеї укладені українським письменником і церковним діячем Димитрієм Тупталом (митрополит Ростовський). Праця над ними розпочалася 6 травня 1684 р. Житія святих – […]...
  35. Літературний збірник XVII в.- Пролог ПРОЛОГ (XII в.)-давньоруський календарний збірник, що складається з коротких візантійських, давньоруських, южнославянских житій і пам’ятей святих, уривків з перекладних творів християнських письменників і добутків давньоруських авторів на Теми християнської моралі Спочатку (в XII в.) П. був лише перекладом грецького збірника коротких житій і пам’ятей всесвітніх святих, котрий називався “Синаксарь” (у перекладі із гречок.-“збірник”). У Візантії […]...
  36. “Послання до єпископів” Івана Вишенського Про життя Івана Вишенського існує небагато відомостей: невідомо, хто його батьки, коли він народився і де вчився. Родоїл він був з Судової Вишні, містечка біля Перемишля, але сам себе нерідко називав “Іоанн, інок з Вишні”. Приблизна дата народження Івана Вишенського у різних наукових дослідженнях визначається десь між 1538-1550 рр. У 70-х роках XVI століття він […]...
  37. Іван Вишенський Іван Вишенський (? – ?) Про життя Івана Вишенського існує небагато відомостей: невідомо, хто його батьки, коли він народився і де вчився. Родом він був з Судової Вишні, містечка біля Перемишля, але сам себе нерідко називав “Іоанн, інок з Вишні”. Приблизна дата народження Івана Вишенського у різних наукових дослідженнях визначається десь між 1538-1550 pp. У […]...
  38. Грамоти Грамоти (грецьк. hramma (hfamatos) – лист, послання) – вид ділових документів X-XVII ст. у східних слов’ян. До XIV-XV ст. писалися на бересті, дошках, пергаменті, потім – на папері. Із найдавніших пергаментних Г. до нас дійшла дарча князя Мстислава Володимировича (XII ст.). Класифікуються за змістом – дарчі, договірні, судові, уставні, купчі, митні та ін. Г. є […]...
  39. Біографія Нестора Літописця Нестор-літописець (бл. 1056 – бл.1113) Святий; письменник, літописець Народився 1056 року в Києві. У той час, коли преподобний Антоній у безмовній тиші печери вимолював прощення для роду людського, а блаженний Феодосій розбудовував монастир, прийшов Нестор сімнадцятирічним юнаком до святої обителі. З молодих літ він явив навики в усіх чернечих чеснотах: у постійному прагненні і дотриманні […]...
  40. ПОЛІКАРП ПОЛІКАРП (кінець XII – перша половина XIII ст.) – давньоукраїнський агіограф. Один із авторів Києво-Печерського патерика. Був ченцем Києво-Печерської лаври, протягом певного часу – ігуменом у київському монастирі св. Косми й Даміяна. Мріяв про єпископську кафедру, в чому його підгримувала княгиня Верхуслава, дружина князя Ростислава Рюриковича, та її брат – князь Юрій Всеволодович. З проханням […]...
ФЕОДОСІЙ ПЕЧЕРСЬКИЙ
«
»