Філософські проблеми в романі Л. Н. Толстого “Війна й Мир”
“Війна й мир” була написана в 60-е року XIX століття. Уряд Олександра I отменило кріпосне право, але не дало крестьянам землі, вони бунтували. Росія й Захід, історичні долі Росії і її народу – це були самі злободенні питання часу.
Вони постійно хвилювали Товстого.
Лев Миколайович завжди був проти революции, він сподівався шляхом освіти, реформ, конституцій спорудити идеальний соціальний лад. “Війна й мир” – одне із самих замечательних добутків літератури. Роки роботи над романом – це час напряженнейшего праці письменника.
Роман замислювався як грандиозное дослідження піввікової історії Росії в її гострих зіткненнях і сопоставлениях з Європою, як збагнення национального характеру російського народу й усього будуючи його життя. У романі поставльони психологічні, соціальні, исторические, моральні проблеми, говорится про щирий і помилковий патріотизм, про роль особистості в історії, про национальном достоїнство російського народу, про дворянстве, у романі понад двісті исторических осіб. Представляючи події з людської, моральної сторони, письменник нерідко проникав і
Наполеон претендував на великую роль в історії, розраховував творити історію, підкоряючи її власній волі.
Товстої говорить, що він деспот не тільки по положенню, але й по переконанню. Він развенчивает його велич “Немає величі там, де немає простоти, добра й правди”, – пісал Толстой. В “Війні й світі”, цьому романі-исследовании, величезна роль приділялася характерам і вдачам епохи.
Він відтворить душевние переживання різних людей цього времени, їхні духовні устремління. Кращими представниками дворянства є Пьер Безухов і Андрій Болконский.
Вони обоє прагнуть до розумного пристрою прощества, обоє невпинно прагнуть дійти до правди В остаточному підсумку вони звертаються до народу, до свідомості необхідності служити йому, злитися з ним, заперечують всі форми лібералізму. Характерно, що вобще дворянська культура того часу представлена в романі переважно цими розумовими й моральними исканиями “утворених меншостей”. Внутрішній мир людини, дослідження душі – от одна з філософських проблем, що хвилюють Толстого.
У Толстого свій власний погляд на історію Філософські міркування в романе – це його світогляд, його розуміння життя. Одна з важливих проблем “Війни й миру” – це співвідношення личности й суспільства, керівника й маси, жизні приватної й життя історичної. Товстої заперечував роль особистості в історії.
Він отказивался визнати силою, що керує историческим розвитком людства, яку б те не було “ідею”, а також бажання або влада окремих, нехай навіть і “великих” історичних діячів. Він говорив, що все вирішує “дух війська”, затверджував, що существуют закони, що керують подіями. Ці закони невідомі людям.
Одна з філософських проблем роману – це питання про волю й необхідність По-своєму й оригінально вирішує Толстой це питання. Він говорить, що воля людини, історичного діяча – гадана, чолостоліття вільне лише в тім, щоб не йти наперекір подіям, не нав’язувати їм свою волю, а просто відповідати історії, мінятися, рости й таким шляхом впливати на її хід.
Цікаве висловлення Толстого про те, що людина тим менш вільний, чим ближче він поставлений до влади. У своїх історичний^-історичних-історичні-філолофсько-історичних взглядах Толстой був близький Герценові. Роман накликаний “Війна й мир”.
Зміст назви: мир заперечує війну. Мир – це праця й щастя, війна – це роз’єднання людей, разрушение, смерть і горе. Тема твору дуже важка, скоріше вона годиться для випускників інституту филологического факультету або аспірантів, які займаються дослідженням творчества Толстого. Я недостатньо повно відразила у своєму творі все філософские проблеми чотиритомного роману “Війна й мир”, так це й зрозуміло: навіть якщо можливо осягнути всі ідеї генія, нельзя їх умістити на двох аркушах.
Можна ще сказати про те, як вирішує Толстой питання про роль жінки в обществе.
Ой негативно ставився до емансипации жінки. Якщо Тургенєв, Чорнішевский права жінки дорівнювали до чоловіків, то Толстой уважає, що для неї місце – домівка. Тому Наташа Ростова просто мати й дружина наприкінці ромуна.
А жаль!
Вона адже була не просто девушякий, а обдарованою людиною, що випромінює тепло й світло, воно чудово співала. У цій позиции я з Толстим не можу погодитися, потому що розумній жінці мало бути просто домашньою “гускою”, їй однаково хочеться більшого И якщо в Наташи був багатий духовний мир, те куди ж він дівся – пішов у домашній побут? У цьому Толстой – кінсерватор.
Мало він написав і про важке положення кріпосного селянства – усього нескільки сторінок на всю величезну епопею. Сцена богучаровского бунту – єдинийале яскравий епізод Я думаю, це відбилося б у його іншому романі “Декабристи”, будь цей задум завершений
(1 votes, average: 5.00 out of 5)