Гедонізм

Related posts:

1. Ізоляціонізм Ізоляціонізм (англ. isolationism, від фр. isolation – роз’єднання, відокремлення) – широкий суспільний рух, що виник у США наприкінці XIX ст. на основі ідеї невтручання у суспільно-політичні процеси поза американським континентом; загальна назва естетичних концепцій, які на основі вчення І. Канта про незацікавленість естетичного судження обстоювали і розробляли вчення про автономність естетичних цінностей, самодостатність мистецтва, незалежність […]...
2. Теорія наслідування, або Мімезис Теорія наслідування, або Мімезис (грецьк. mimesis – наслідування) – естетична теорія, яка пояснює походження і сутність, мистецтва наслідуванням людиною природи. Ще Аристотель у “Поетиці” писав, що людині від народження властиве наслідування, яке дає їй насолоду. Наслідуючи довкілля задля насолоди в розмаїтий спосіб, людина творить різні види мистецтва і три роди поезії (епос, лірику, драму). Ідею […]...
3. ПРОВІДНА РОЛЬ ЖИВОЇ РЕЧОВИНИ В ПЕРЕТВОРЕННІ БІОСФЕРИ Біосферою називається оболонка Землі склад, структура й обмін енергії якої визначає діяльність живих організмів. Термін “біосфера” увів в 1875 році езюс, що розумів її як тонку плівку життя на земній поверхні. Цілісне вчення про біосферу розробив В. И. Вернадський. Біосфера розташована в просторі від верхніх шарів атмосфери (20- 25 км.) до 2-2- 3 км. н […]...
4. Артистична краса “Артистична краса” (“поетична краса”) – синонімічні терміни І. Франка, які в його естетичній концепції Передають поняття про красу художнього твору. У статті “Леся Українка” він писав: “Поетична красота, се не є сама красота поетичної форми, ані нагромадження якихсь нібито естетичних і гарних образів, ані комбінація гучних слів. Усі ті складники тільки тоді творять дійсну красоту, […]...
5. СИНТАКСИЧНІ ЗАСОБИ УВИРАЗНЕННЯ Синтаксичні засоби увиразнення мовлення складає група так званих Стилістичних фігур мовлення, тобто своєрідних відмітних форм синтаксичного впорядкування фрази: “стилістичні фігури – це особливі побудови, що відхиляються від звичайного синтаксичного типу й дають оригінальну форму для образного вираження думок і почувань людини”. Термін “фігура” (лат. figura – обрис, зовнішній вигляд) уперше з’явився в античній риториці, куди […]...
6. Синтаксичні засоби увиразнення мовлення (стилістичні фігури) РОЗДІЛ ІІІ. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ 6. ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ 6.2.Художньо-мовленнєва організація літературного твору 6.2.4. Синтаксичні засоби увиразнення мовлення (стилістичні фігури) Синтаксичні засоби увиразнення мовлення складає група так званих стилістичних фігур мовлення, тобто своєрідних відмітних форм синтаксичного впорядкування фрази: “стилістичні фігури – це особливі побудови, що відхиляються від звичайного синтаксичного типу й дають оригінальну форму для […]...
7. Тема кохання у трагедії Гете “Фауст” І. Кохання в житті та творчості Йоганна Вольфганга Гете (людині властиво любити, кохання неординарної особистості уособлює вічність і безсмертя; у поета кохання відтворюється у творах; поема створювалась упродовж тривалого часу, у який автор любив і страждав, пережив перше кохання та його зречення задля особистої свободи, спалах нового кохання – і втечу від нього, одруження, появу […]...
8. Адресат Адресат – одержувач листа. В естетичній комунікації – сприймач художнього твору, його реципієнт. На відміну від психологічного (сприймач), прагматичного (споживач), соціологічного (реципієнт, публіка), літературознавче поняття А. розрізняє реальних адресатів (читачів фізичних), на яких свідомо чи потенційно розраховує письменник, пишучи твір, та А. як естетичну позицію, ідеального читача. Від характеру орієнтації на нього значною мірою залежать […]...
9. Бібліологія Бібліологія (грецьк. biblion – книга і logos – слово, вчення) – комплексна наука про книгу. Термін рідковживаний, використовувався ще в XVI ст. у Франції, де Ж.-Ж. Рів (1730-95) застосовував його у значенні “мистецтва міркувати про книги і говорити про них з певністю чи то стосовно їхнього змісту, чи стосовно їхньої історії”. У 1931 О. Фомін […]...
10. Постмодернізм Постмодернізм (лат. post – префікс, що означає наступність; фр. modernе – сучасний, найновіший ) – загальна назва окреслених останніми десятиліттями тенденцій у мистецтві, що виникла після модернізму та авангардизму. Хоч цей термін з’явився раніше (вперше згадується у 1917), він поширився наприкінці 60-х спершу для означення стильових тенденцій в архітектурі, спрямованих проти безликої стандартизації та програмового […]...
11. Художня деталь в літературі Художня деталь – засіб словесного та малярського мистецтва, якому властива особлива змістова наповненість, символічна зарядженість, важлива композиційна та характерологічна функція. Через деталь значною мірою виявляється спосіб художнього мислення митця, його здатність вихопити з-поміж безлічі речей чи явищ таке, що у сконцентрованому, спресованому вигляді економно і з великою експресивністю дає змогу виразити авторську ідею твору. Художня […]...
12. Тема краси й насолоди у романі Вайльда “Портрет Доріана Грея” У центрі Творчості Оскара Вайльда – тема краси й насолоди. Письменник описує справжню трагедію у суперечності між прагненням людини до насолоди, неможливістю блаженства. Саме ця суперечність й стало центром роману Доріана Грея”. Проблема розкривається через два головних образи. Один із них – художник Холлуорд, який присвячує себе мистецтву, накладаючи життям заради служіння ідеалу мистецтва. Другий […]...
13. Художня деталь Художня деталь – засіб словесного та малярського мистецтва, якому властива особлива змістова наповненість, символічна зарядженість, важлива композиційна та характерологічна функція. Через деталь значною мірою виявляється спосіб художнього мислення митця, його здатність вихопити з-поміж безлічі речей чи явищ таке, що у сконцентрованому, спресованому вигляді економно і з великою експресивністю дає змогу виразити авторську ідею твору. Х. […]...
14. Цілісність літературного твору Цілісність літературного твору – інтегральна якість довершеного літературно-художнього твору, елементи якого взаємодіють. між собою за принципом органічних систем: набувають естетично валентного сенсу тільки в контексті цілого. Це можливе тому, що задум письменника постає у вигляді образного осяяння, яке випереджує й опосередковує поетапне і поелементне втілення задуму в сюжетно-композиційну структуру, що має просторово-часові виміри. Пафос твору, […]...
15. ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ ЛІТЕРАТУРИ В СЕРЕДНІ ВІКИ ТА В ЕПОХУ ВІДРОДЖЕННЯ Загибель античної цивілізації, поширення християнства в Європі привели до помітних змін у розвитку мистецтва: посилилася роль релігійної літератури, робилися переклади й писалися праці, в яких тлумачилося Святе Письмо. Зокрема аналіз перекладів біблійних текстів з давньоєврейської мови на грецьку здійснив Ориген (182-251 pp.). Візантійський учений Фотій (між 810-827 – між 891 – 897 Pp.) у праці […]...
16. “Роль віри, релігії, церкви в житті народу, людини” Віра, релігія і церква грає важливу роль в житті народу, людини. Місце і значення релігії в суспільстві визначаються виконуваними нею функціями, до яких можна віднести регулятивну, виховну, світоглядну, компенсаторну, комунікативну, інтеграційну, культурну. Безумовно, найважливішою функцією релігії є регулювання поведінки людей і соціальних груп. Регулятивна функція релігії грунтується на акумульованому нею моральному досвіді багатьох поколінь людей, […]...
17. Сенс життя в моєму розумінні Питання про секс життя є одним з вічних або так зва­них проклятих питань. Не можна сказати, коли людина вперше поставила собі це питання. Може, це сталося тоді, коли наш первісний предок уперше задивився на зоряне небо. Або коли вперше побачив смерть одноплемінника. Як заведено, питання про сенс людського життя виникає в юності. Це пов’язано з […]...
18. Літературна група Літературна група – об’єднання письменників, як правило, однієї літературної генерації (найчастіше молодих), котрі, поставивши перед собою спільну літературну мету, разом намагаються реалізувати її й тим самим виявити себе як певну єдність творчих особистостей. Л. г. треба відрізняти від тих літературних об’єднань, котрі є спільнотою економічною, професійною чи товариською й не мають спільної естетичної програми. Л. […]...
19. Культура і несвідоме: концепція Зігмунда Фрейда З. Фрейд (1856 – 1939) – австрійський психолог, невропатолог і психіатр, засновник нового напряму в медицині – психоаналізу. Але ми звертаємося до його теорії тому, що фрейдизм – це вчення, яке стало філософським узагальненням психоаналізу і визначило напрям культурологічної думки нашого століття (роботи з психоаналізу створені у 20 – 30 рр. ХХ ст.). Фрейдизм – […]...
20. Формалізм Формалізм (лат. Forma – вигляд, постава, форма) – один із напрямів авангардизму в мистецтві початку XX ст., збірне поняття для характеристики дадаїзму, конструктивізму, кубізму, футуризму, абстракціонізму та ін. течій, що об’єднували митців, котрі надавали особливої уваги формі художнього твору. Мав прихильників у більшості країн Європи і Америки в усіх видах мистецтва, заразом і в художній […]...
21. Функції соціології в суспільстві Будь-яка гуманітарна наука виконує специфічні й універсальні функції, які можна об’єднати у дві групи – пізнавальну (гносеологічну) та соціальну. Завдяки реалізації пізнавальних функцій стають доступнішими відомості про певні сторони життя соціальних об’єктів, їх властивості, відносини, а соціальна функція дає змогу оптимізувати процеси, відносини, зв’язки. Синтезувавши різні підходи, доцільно вести мову про такі найважливіші функції соціології: […]...
22. “Чим роман “Анна Кареніна” відрізняється від типового сімейно-психологічного роману” Думаю, не погрішу проти істини, якщо скажу, що роман Л. М. Толстого “Анна Кареніна” – один з найвідоміших романів руської літератури. Його добре знають не тільки в Росії – цей твір є однією з “візитних карток” російського мистецтва. За романом Толстого знято близько двох десятків фільмів, вистави на його основі грають на театральних сценах усього […]...
23. Художній метод Художній метод (грецьк. mеthodos – шлях дослідження) – зумовлений закономірностями раціональний спосіб осягнення та перетворення дійсності засобами мистецтва. добре відомий з античної доби, зокрема у вигляді аристотелівської концепцї мімезису, використовуваний передовсім митцями раціоналістичних уподобань. Основна категорія радянського літературознавства, яке розглядало творчий процес не за його іманентною основою, а за спрощено міметичною схемою: відбір життєвих явищ, […]...
24. Теорія трьох стилів Теорія трьох стилів – вчення про стильові особливості різних жанрів художньої літератури і типів промов, сформульоване в працях античних філологів, авторів поетик і риторик (Аристотель, Горацій, Цицерон та ін.). Розвивалося в епоху Відродження, Просвітництва прихильниками класицизму (Н. Буало, Ф. Прокопович, В. Тредіаковський, О. Сумароков, М. Ломоносов). Класифікуючи систему жанрів на “високі”, “середні” й “низькі” відповідно […]...
25. Вирок “Доріану Грею” Автор поставив Доріана Грея в фантастичну ситуацію: йому дано вічні молодість і краса, а старіє і стає потворним, жахливим його зображення на портреті. Багатий, красивий юнак поринув у світ насолод слідом за своїм учителем лордом Генрі Уоттон, який підказав ідею вічної молодості, милуючись портретом Доріана в майстерні художника Безіла Холлуорда. Художник, вражений чистотою юного Грея, […]...
26. Діалог на тему ” Функції мови” – Васю! – Що, брате? – Я думаю, як мені все набридло в місті! Гомін, гамір, самі дурні балачки скрізь! Хочу кудись на океанський острів, де самі аборигени. Щоб нікого не розуміти та ні з ким не розмовляти рік! – Хочеш добровільно мову втратити? А ти замислювався, яку велику роль вона грає в твоєму житті? […]...
27. Авангардизм Авангардизм (фр. avant-garde – передовий загін),- термін на означення так званих “лівих течій” у мистецтві. Авангардизм виникає у кризові періоди історії мистецтва, коли певний напрям або стиль переживає вичерпаність своїх зображально-виражальних можливостей, існує за рахунок інерції, тиражуючи свої вчорашні творчі здобутки, перетворені на одноманітні “кліше”, замикаючись на своїх канонічних зразках. Тому роль авангардизму у розкритті […]...
28. У чому сутність градації? Градація – це послідовне розташування слів із зростаючим або спадаючим значенням з метою посилення емоційності твору. Вона дає змогу художньо відтворити події, вчинки, переживання в розвитку. Розрізнити висхідну чи спадну градацію допомагає відповідна інтонація. “…Стали на громаду гримати, далі страхати, потім батькувати, а там – підскакувати та репетувати на все горло,- аж піна з рота […]...
29. Ритміка Ритміка (грецьк. rhythmikos – мірний, рівномірний) – вчення про ритм. Цей термін у віршознавстві вживається у двох значеннях: лад ритму певного віршового твору чи сукупності творів; розділ віршознавства, спрямований на вивчення Р. у різних системах версифікації (розміри, рими, строфи тощо). Дослідження Р. розпочалися ще задовго до н. е., породивши чимало наукових напрямів, відмінних за філософськими […]...
30. Кубізм Кубізм (фр. cubisme, від лат. cubus – куб) – авангардистська течія у західноєвропейському (французькому) малярстві. її представники (П. Пікассо, Ж. Брак та ін.) у пошуках “четвертого виміру” та розмивання берегів живопису намагалися у своїх композиційних конструкціях розкласти оманливий видимий світ на геометричні складники. Цей творчий процес супроводжувався опрощенням колористики та форми. Картина трактувалася як самоцінний […]...
31. Етимологія Етимологія (грецьк. etymologia, від etymon – справжнє значення слова і logos – слово, вчення) – встановлення походження слова; науково-дослідна процедура розкриття походження й історії розвитку звукової форми та значення слова чи морфеми, а також результат цієї процедури; розділ історичного мовознавства, предметом вивчення якого є лексика з метою виявлення первісної будови та давніх значень слів однієї […]...
32. Антропологізм Антропологізм (грецьк. anthropos – людина, logismos – судження) – філософське вчення, згідно з яким поняття “людина” є центральною світоглядною категорією, з допомогою якої можна пояснити сутність природи і суспільства. Розроблялося філософами на “матеріалістичній” основі (К.-А. Гельвецій, Л. Фейербах) або з “ідеалістичних” позицій (Ф. Ніцще, В. Дільтей, Г. Зіммель). А. відбився в естетичних системах класицизму і […]...
33. Прекрасне Прекрасне – одна з категорій естетики, виражає ту грань естетичного освоєння світу, що відповідає ідеалові людини і супроводжується почуттям естетичної насолоди. Мірою П. з боку об’єкта є симетрія, гармонія, пропорція, ансамбль його природних властивостей, які забезпечують позитивне значення явищ для людини; з боку суб’єкта мірою П. є духовне багатство вільної особи, яка невимушено, незацікавлено (з […]...
34. Етика Етика (грецьк. ethos – звичка, звичай, ethicos – моральний) – філософська наука про походження і сутність моралі, моральної свідомості людини. Е. систематизує, класифікує і пояснює норми і правила, які регулюють поведінку людини в суспільстві з урахуванням особистих, колективних і громадських інтересів. Термін “Е.” часто вживається для позначення моралі як сукупності моральних уявлень, якостей людини, тому […]...
35. Сентименталізм – визначення Сентименталізм – напрям у європейській літературі, другої половини XVIII – початку ХІХ ст., що характеризується прагненням, відтворити світ почуттів простої людини й викликати співчуття читача до героїв твору. Сентименталізм розвивався як утвердження чуттєвої, ірраціональної стихії в художній творчості на противагу жорстким, раціоналістичним нормативам класицизму та властивому добі Просвітництва культу абсолютизованого розуму. Сентименталізм дістав свою назву […]...
36. Естетика Естетика (грецьк. aisthesis – чуття, почуття, aistheticos – чуттєвий) – наука про прекрасне, художнє освоєння дійсності, про загальні закони краси і художньої творчості. Як окрема наука з окресленим предметом дослідження Е. відгалузилася від системи філософського знання у XVIII ст., що зумовлено творчістю німецьких філософів О. Баумгартена, І. Канта, Г.-В.-Ф. Гегеля. Проте її традиції сягають у […]...
37. Ідеалізація Ідеалізація (фр. idealisation, від ideal) – спосіб наукового пізнання, один із видів абстрагування, що полягає у створенні таких об’єктів, які не існують у реальному житті, але мають свої прообрази (точка в математиці, ідеальний газ у фізиці тощо). Подеколи у літературознавстві І. називають надміру прикрашене зображення життя. Проблема полягає в тому, за яким критерієм відрізняти І. […]...
38. Твір на тему: Музика в моєму житті Музика в моєму житті Незбагненна влада музики над людиною. Вона примушує радіти й плакати, може допомогти пережити горе, зняти душевний стрес, вилікувати сердечні рани. Музика – стародавній вид мистецтва, здатний об’єднувати людей, і в цьому її найбільша сила. Різні за характерами, звичками, поглядами на життя, національністю, пристрастями, моральними принципами люди в концертному залі, затамувавши подих, […]...
39. Художній простір і час – визначення Відображаючи дійсність, мистецтво не може не відображати і часопросторові форми її існування. Простір і час у мистецтві – це універсальні визначення художнього образу. Специфіка художнього простору полягає в тому, що він є художньо-відображеним простором і має естетичний зміст. Митець у своєму творі, відтворюючи реальний простір, разом із тим формує певний художній простір, у якому відбуваються […]...
40. Школа “чистого мистецтва” в російській поезії “Мистецтво для мистецтва” або “чисте мистецтво” – це назва певноі кількості естетичних концепцій, що стверджують самоцінність Xудожньої творчості, незалежність мистецтва від політики і суспільні вимоги. Існуючи з часів античності ідеї “чистого мистецтва” оформлються в теорію до середини XІX століття як реакція на позитивізм і прагматизм філософи Просвітництва і дріб’язковість, розрахунковість буржуазних суспільних відносин. Сприймаючи весь […]...