Гекзаметр або Гексаметр

Related posts:

1. Дохмій Дохмій (грецьк. dochmios – кривий) – стопа в античному віршуванні, що складається з восьми мор, поєднуючи в собі ямб та амфімакр ( &;#8746; – – &;#8746;-). Можливість заміни довгого складу двома короткими (і навпаки) витворювала до 32 варіантів Д., котрий здебільшого використовувався в ліричних та патетичних фрагментах античних трагедій. В українській поезії ця стопа майже […]...
2. Хоріямб Хоріямб – в античній версифікації – чотирискладова (шестиморна) стопа, що складається з хорея і ямба (- &;#8746; &;#8746; – ). В українській силабо-тонічній системі X. умовно називається сполука хорея та ямба, що трапляється при відхиленнях від ритмометричної ямбічної схеми: Надія вмерла, вмер і жаль, Не ятриться глибока рана, ЗО мною лиш моя печаль – Ти, […]...
3. Алкеєва строфа Алкеєва строфа – одна з античних строф, власне чотирирядкова строфа, що складається з різнометричних (логаедичних) стоп; серед них розрізняється “алкеїв одинадцятискладник”, що містить ямбічні рядки з анапестом у четвертій стопі, “алкеїв дев’ятискладник” ямбічного вигляду та “алкеїв десятискладник”, в якому наявні два дактилі та два хореї (-&;#8746;&;#8746;-&;#8746;&;#8746;-&;#8746; – -). А. с. запроваджена еллінським поетом Алкеєм (VII-VI […]...
4. Адонічний вірш Адонічний вірш (лат. versus adonius ) – античний віршовий розмір, дактилічний усічений диметр, де поєднуються дактиль і хорей. Вживався як фінальний рядок, рефрен у сапфічній строфі: -&;#8746; &;#8746;/- &;#8746;. Названий на честь фінікійського божества Адоніса. В українській поезії не вживається, але відомий з грецької, зокрема, за перекладом І. Франка з Юліана Єгиптянина: Вмер-бо Архілох! Тож […]...
5. Античне віршування Античне віршування (лат. antiquum – стародавній) – різновид квантитативного віршування, що склався в еллінську та римську добу. Характеризується чергуванням довгих та коротких складів, бо в античних мовах різнилися довгі та короткі звуки. Стопа нагадувала музичний такт, зумовлюючи не. читання, а наспівування віршованого тексту. Найпростішим елементом ритмотворення вважалася мора як одиниця довготи: короткий склад дорівнював одній […]...
6. Каталектика Каталектика (грецьк. kataliktik – усічення, скорочення, від katalego – припиняю, закінчую) – розділ метрики, де висвітлюються ритмічні закінчення віршового рядка – клаузули, які розмежовують його з наступним. Сучасні віршознавці визначають своєрідність клаузул за місцем наголосу (окситонна, парокситонна, дактилічна, гіпердактилічна), враховуючи останній наголошений склад та ненаголошені, розташовані за дайм. К., характеризуючись зменшенням останньої стопи у віршовому […]...
7. Цезура Цезура (лат. caesura, від caedo – рубаю) – ритмічно-інтонаційна пауза в середині віршового рядка, яка розтинає його на дві, іноді три частини. Класичний приклад симетричної Ц., що виникає безпосередньо після третьої стопи, – “Олександрійські вірші” М. Зерова: Братерство давніх днів,//розкішне любе гроно! Озвися ти хоч раз // до вигнанця Назона. Таку Ц. називають ще й […]...
8. Астрофічний вірш Астрофічний вірш (грецък. astrophos – безстрофовий) – вірш, в якому відсутнє симетричне членування на строфи, рядки вільно переходять від чотиривірша у двовірш тощо, посилюю чи розмаїття інтонаційно-синтаксичних структур, сприяючи увиразненню поетичного мовлення. Як різновид акцентного вірша декламаційного типу, він добре відомий українській поетичній класиці (“Сон”, “Кавказ” Т. Шевченка; “Чого являєшся мені… ” І. Франка; “Моє […]...
9. Дактилічна рима Дактилічна рима – співголосся слів у вірші, в яких наголос падає на третій склад від краю, нагадуючи за побудовою стопу дактиля. І. Качуровський називає Д. р. пропарокситонною), вважаючи її генетично позаукраїнською, хоча вітчизняні фольклорні джерела (фрагменти дум) спростовують такі припущення (“Плач невольників”: “Там багато війська понаджено: По два, по три укупу посковано, / По два […]...
10. Олександрійський вірш Олександрійський вірш – римований 12-складник із цезурою посередині, обов’язковим наголосом на 6-му і 12-му складах та чергуванням парних окситонних і парокситонних рим. Одна з форм вірша у французькій поезії, відомим прикладом якої є епічна поема “Роман про Олександра Македонського” (XII ст.), хоча перші зразки спостерігалися раніше, в XI ст. (“Мандри Карла Великого в Єрусалим та […]...
11. Що таке силабічний вірш? Повторення однакової кількості складів у віршовому рядку, тобто рівноскладовість,- головна ознака силабічного вірша. Наприклад: Что мні ділать, я не знаю, А безвістно погибаю: Забріол в ліси непроходні. В страни гладні і безводні; Атамани і гетьмани. Попал я в ваші обмани. Ф. Прокопович Наведений уривок з поезії “Запорожець кающийся” написаний 8-складовим віршем. Найбільш поширений в українській […]...
12. Фольклорне віршування Фольклорне віршування – сукупність норм і принципів організації фольклорного віршового твору. Від часів синкретичних ритуальних дійств та ігор до нас дійшли тексти, що надаються до аналізу у вимірах усіх основних версифікаційних систем, навіть міжсистемних – як усередині поезії, так і між нею та прозою. Причому іноді це може бути один і той же текст: А […]...
13. Альбомна лірика Альбомна лірика – вірші переважно салонного гатунку чи суто інтимного призначення, започатковані у французькій поезії (мадригал, рондо). Вони з’являлися і в українській ліриці (Я. Головацький, “В альбом Ізмаїлу Срезневському”, І. Франко, “В альбом пані О. М.”, особливо – у доробку В. Пачовського і та ін.), маючи передовсім коло приватних інтересів та рефлексій. Подеколи А. л. […]...
14. Алітераційний вірш Алітераційний вірш – давньонімецький вірш, який ще називають “штабреймом”, вживаний в давньонімецькій, англосаксонській та давньоісландській поезії (VIII-XIII ст.), в якому кожен віршовий рядок мав чотири наголоси, розмежовувався цезурою на два піввірші з довільною кількістю складів між наголосами. Обов’язкова вимога А. в. полягала у повторенні переднаголошеного приголосного звука на початку першого та другого піввірша (наприклад, у […]...
15. Балада Балада (фр. ballade, від Прованс, ballar – танцювати) – жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового гатунку з драматичним сюжетом. Зазнала посутніх змін від початків свого існування (ХІІ-ХІІІ ст.), коли вживалася як любовна пісня до танцю, поширювалася у Провансі. Невдовзі в Італії, зокрема у доробку данте Аліг’єрі, під впливом канцони втратила свій танечний рефрен. У […]...
16. Анапест Анапест (грецьк. andpaistos – обернений, зворотний щодо дактиля) -” в античній версифікації – трискладова стопа на чотири мори, в якій перші два – короткі, третій – довгий. У силабо-тонічній системі – трискладова стопа з наголосом на останньому складі (∪ ∪-). Одностопний А. майже не зустрічається в українській поезії, окремі випадки його вживання спостерігаються у гетерогенній […]...
17. Образ сучасника в творчості Євгена Маланюка Живучи в Америці, видатний український письменник завжди душею був в Україні, разом з рідним народом мріяв про її світле майбутнє. Він завжди був у курсі подій, що відбувалися в Україні, слідкував за творчістю українських письменників. У його творчому доробку є кілька посвят, одна з яких – “Сучасникам”. Максимові Рильському присвячує поет свій вірш, глибоко шануючи […]...
18. Силабо-тонічне віршування Силабо-тонічне віршування (грецьк. syllаbe – склад і tonos – наголос) – система віршування, в основу якої покладено принцип вирівнювання наголошених та ненаголошених складів, їх чергування, кількість та місце розташування ритмічних акцентів у віршовому рядку. В українській поезії С.-т. в. з’явилося у XIX ст., прийшовши з російської поезії, витіснивши силабічну систему та співіснуючи з національним коломийковим […]...
19. Космізм Космізм (грецьк. kosmos – всесвіт) – художнє відображення в літературі тем, мотивів, безпосередньо пов’язаних із уявленнями людини про космічну сферу. В українському фольклорі побутують твори про походження землі, неба і появу людини. Це вже помітно у києво-руських піснях, легендах і переказах. Пізніше, у XIX ст., в українській поезії космічна тематика втілилась у циклі “У космічному […]...
20. Газель Газель (від араб. – ліричний вірш) – ліричний вірш, що складається не менше як з трьох, не більше як з дванадцяти бейтів (двовіршів), пов’язаних наскрізною моноримою кожного другого рядка (крім першого бейта з парним римуванням) за схемою метричної основи аруза: аа, ба, ва, га і т. п. Викінчені за думкою строфи не пов’язані між собою […]...
21. Мадригал Мадригал (італ. madrigale – пісня рідною, материнською мовою, від лат. mater – мати ) – в епоху раннього Відродження – лірична пісня італійською мовою, на відміну від тих, які складалися латиною. Тексти для таких музичних М. писали Ф. Петрарка, Дж. Боккаччо, Ф. Саккеті. Музичну форму М. розробляли композитори П. Казелла і Ф. Ландіно. В літературі […]...
22. Відповіді до теми: “Рідна Україна. Світ природи” Що таке пейзаж у літературному творі? Пейзажем у літературному творі називається опис природи чи окремих явищ природи. Пейзаж може зустрічатися як у прозі, так і в поезії, і навіть у драмі у нпгляді авторських ремарок. Якщо вірш присвячений природі, він належить до окремого різновиду поезії – пейзажної лірики. Навіщо потрібен пейзаж у літературі? Пейзаж у […]...
23. Драматична поема Драматична поема – невеликий за обсягом віршований твір, в якому поєднуються жанрові форми драми та ліро-епічної поеми. В основу Д. п. закладається внутрішній динамічний сюжет – власне, конфлікт світоглядних та моральних принципів при відсутності панорамного тла зовнішніх подій, перевазі ліричних чинників над епічними та драматичними. У світовій літературі Д. п. відома з творів Й.-В. Гете […]...
24. Паузник або Павзник Паузник або Павзник – термін (вживаний паралельно з терміном “дольник” від “доля” – частка), який означає метроряд, розбудований на дво – і трискладових стопах силабо-тоніки. В них часом бракує одного або двох складів. У живому звучанні їх відсутність компенсується або павзою, або розтягненою вимовою сусідніх складів, або посиленням їх наголошеності, найчастіше – всіма названими засобами: […]...
25. ПРО ВЕРЛІБР – Ігор Калинець (1939) Українська література 6 клас ПРИКМЕТИ ВЕСНИ Ігор Калинець (1939) ПРО ВЕРЛІБР Верлібр (у перекладі з французької “вільніш вірш”) – це вірш, у якому немає рими. Єдине, чим такий вірш відрізняється від прози, – це те, що він поділений на рядки. Ось, наприклад, вірш Ігоря Калинця “Блискавка” починається так: Живе собі королева – Королева темряви. Кортить […]...
26. Озерна школа “Озерна школа” англійських поетів-романтиків – напрям в англійській поезії на межі XVIII-XIX ст.., представники якого (У. Вордсворт, С.-Т. Колрідж, Р. Сауті) мешкали в Озерному краї, спромоглися, заперечуючи раціоналістичний догматизм класицизму та Просвітництва, здійснити оновлення англійської лірики. Для їхньої поезії характерні мрійливість, переживання природи, любов до простої людини, Ідеалізація середньовічної минувшини. Відгомін творчих пошуків “0. ш.” […]...
27. Жіноча доля “Жіноча доля” – громадсько-літературний ілюстрований щомісячник, що виходив у Коломиї 1925-39 за редакцією Олени Кисілевської. Крім інформації загальнополітичного та громадського життя, друкував твори українських класиків (Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, Ольги Кобилянської, С. Руданського, Уляни Кравченко та ін.) та сучасників (Марійки Підгірянки, П. Тичини, Остапа Вишні, Олени Журливої та ін.). Ірина Вільде, працюючи в […]...
28. Хоку, або Хамку Хоку, або Хамку – традиційний жанр японської пейзажної лірики, що виник у XVI ст., зумовлений розвитком міської культури. Це трирядковий неримований вірш, постав на основі першої півстрофи танка. Існувало кілька шкіл X.: “Кофу” – “давня школа”, пов’язана з іменем Мацунаги Тейтоку, школа Нісіями Соїна, школа “Сьофу” – “достеменна школа”, де найпомітнішою постаттю був Мацуо Басьо, […]...
29. Поліфонія Поліфонія (грецьк. polyphonia – багатоголосся) – багатозвуччя, засноване на одночасному гармонійному поєднанні та розвитку рівноправних самостійних мелодійних ліній, один із найважливіших виражальних засобів у музиці та поезії. П, ‘Викликала великий інтерес у романтиків, символістів та ін., І V зорієнтованих на потенціювання мелодійних можливостей фоніки “у ліриці. Особливо якості П. виявилися у доробку раннього П. Тичини, […]...
30. Кларнетизм – світоглядно-естетична концепція Павла Ти­чини Кларнетизм – світоглядно-естетична концепція Павла Тичини, унікально виражена за допомогою багатьох поетичних засобів: звукових (асонанс, алітерація, звуконаслідування, анафора й епіфора), зорових (епітет, метафора, індивідуально-авторські слова), формальних (розміщення строф і рядків у них) тощо. Термін, запропонований Ю. Лавріненком та В. Баркою для позначення стильової якості синтетичної лірики раннього П. Тичини й походить від назви його збірки […]...
31. Різнонаголошена рима Різнонаголошена рима – асиметричне римування, коли врівноважуються співзвучні слова з різними наголосами – окситонні, парокситонні, дактилічні, – добре знане в українській пісні (асонанси, консонанси тощо), практиковане Т. Шевченком: “Розплелася густа коса // аж до пояса”. P. p. спостерігається в поезії раннього П. Тичини, котрий вдавався до прийому очуднення (одивнення): Десь клюють та й райські птиці […]...
32. Паралелізм Паралелізм (грецьк. parallelos – той, що рухається поряд) – аналогія, уподібнення, спільність характерних рис або чину. Найчастіше трапляється у синтаксичних ситуаціях, відомих із фольклорної традиції, принаймні за піснями легендарної Марусі Чурай, в яких витворюється психологічний П.: Як ми кохалися, як зерно в горісі, Тепер розійшлися, як туман по лісі! Як ми кохалися, як голубів пара, […]...
33. Реквієм Реквієм (лат. requies – спокій) – багатоголосий циклічний вокальний чи вокально-інструментальний твір скорботно-патетичного звучання; вид католицького богослужіння. За аналогією до музичного значення Р. застосовується і в художній літературі, передовсім у поезії, наприклад, “Requiem” M. Чернявського: Як мрійний сон пливуть літа… І як на моря млистій грані Щезає човен у тумані, Так зникне молодість свята. А […]...
34. Майстерне відображення широких просторів рідної землі в поетичних творах “Гаї шумлять”, “Де тополя росте” – ІV варіант – ПАВЛО ТИЧИНА 6 клас І V Варіант У ранній поезії Павло Тичина не порушує важливих питань соціальної дійсності, а лише передає переживання і настрої, навіяні природою, коханням, роздумами. Основні мотиви ранньої лірики Тичини – бадьорість, життєрадісність, свіжість. Вчитуючись у поезії “Гаї шумлять…”, чуєш звуки замріяних гаїв, голублячий шепіт трав, ніжний голо, закоханого героя. Я йду, іду – […]...
35. Митуса “Митуса” – літературно-мистецький місячник. Виходив у Львові протягом січня-квітня 1922. Часопис видавали колишні січові стрільці, які об’єдналися в літературну групу “Митуса”, – Р. Купчинський, О. Бабій, В. Бобинський, Ю. Шкрумеляк. І ілюстрував П. Ковжун. У журналі були відділи: “Поезія”, “Поетична проза”, “Мистецька трибуна”; рубрики “Мистецька хроніка” та “Книжки до оцінки”. У “М.” друкувалися Р. Купчинський, […]...
36. Твір Про що співають дзвіночки? (За віршем П. Тичини “Хор лісових дзвіночків”) Про що співають дзвіночки? (За віршем П. Тичини “Хор лісових дзвіночків”) П. Тичина – відомий український пост – дуже любив природу рідного краю й намагався передати свої почуття в рядках прекрасних поезій. Одним із наймилозвучніших віршів творчого доробку письменника є вірш “Хор лісових дзвіночків”. Сонце, вітер, дерева, житні колосочки ніби грають й співають у природі, […]...
37. Твір Гармонія людини й природи (за віршем П. Тичини “Гаї шумлять…”) Гармонія людини й природи (за віршем П. Тичини “Гаї шумлять…”) Світ поезії чарівний і неповторний. Він може схвилювати людину, пробудити в душі різні почуття й переживання. Особливо, коли поетичне слово створене справжніми майстрами, що можуть торкнутися струн людської душі. Викликає захоплення поезія неперевершеного митця Павла Тичини “Гаї шумлять”. Цей вірш сповнений радісним світосприйняттям, зворушливістю перед […]...
38. “Хай стрінуть, як росу в маю, всю душу сонячну мою…” Поет. Публіцист, Критик і історик літератури. Перекладач, Редактор, Видатний громадський і державний діяч. Академік. Лауреат різних премій. І все це одна людина. Та я все ж не певна, що назвала всі аспекти багатогранного життя і діяльності Павла Григоровича Тичини, всі галузі, куди сягав його розум і до чого бралась рука. Ми знаємо Павла Тичину як […]...
39. Посвята, або Присвята Посвята, або Присвята – заувага, зроблена автором певного художнього твору, що вказує на особу чи подію, якій присвячено цей твір. Так, збірка П. Тичини “Замість сонетів і октав” присвячена Г. Сковороді, вірш “Вітер з України” – М. Хвильовому тощо. Подеколи П. міститься у вступних рядках до твору або ж править за такий твір, як-от початок […]...
40. Буколіка Буколіка (грецьк. boukolos – пастух; boucolikos – пастуший, сільський; tа boucolica – пастуша пісня) – жанр античної поезії, в якому мовилося про вільне, безтурботне, щасливе життя на селі. Започаткований в Елладі (Теокріт, III ст. до н. е.), він розвинувся у творчості Мосха (II ст. до н. е.), Вергілія (І. ст. до н. е.) та ін., […]...