Генрі Катнер Механічне Его
Генрі Катнер Механічне Его Жанр: гумористична фантастика.
Джерело: CD “Домашня Бібліотека” (рос. мова). Переклад на російську мову: невідомо. Вперше цей твір було опубліковано на http://www. ukrcenter. com Переклад на українську мову: 1) чорновий – ПроЛінг Офіс, Плай v.4.1. 2) чистовий – Володимир Ільницький, (березень 2005 + травень 2006 – вдосконалення). Редагування №1: Михайлина Косак.
16 з 25 зауважень враховано. Ніколас Мартін подивився через стіл на робота. – Я не стану запитувати, що вам тут потрібно, – сказав він здушеним голосом. – Я
Йдіть і передайте Сен-Сіру, що я згоден. Скажіть йому, що я в захваті від того, що в фільмі буде робот. Все інше в нас вже є. Але цілком зрозуміло, що камерна п’єса про святвечір у селищі рибалок-португальців на узбережжі Флориди будь-як не може обійтися без робота.
Однак чому один, а не шість? Скажіть йому, що менше ніж на чортову дюжину роботів я не згоден. А тепер забирайтеся. – Вашу матір звали Олена Глінська? – запитав робот, пропускаючи тираду Мартіна повз вуха.
– Ні, – відрізав той. – А! Ну, тоді, отже, вона була Велика Волохата, – пробурмотів робот. Мартін зняв ноги з письмового столу
Це зовсім не боляче. Там, відкіля я з’явився, роботи являють собою одну з законних форм життя, і вам нема чого… – Стуліть пельку! – зажадав Мартін. – Теж мені робот! Статист нещасний!
Цього разу Сен-Сір зайшов занадто далеко. – Він затрясся всім тілом під впливом якоїсь сильної, але затамованої емоції. Потім його погляд впав на внутрішній телефон і, натиснувши на кнопку, він зажадав: Дайте міс Ешбі! Негайно! – Мені дуже неприємно, – винуватим тоном сказав робот. – Може, я помилився? Граничні коливання нейронів завжди порушують мою мнемонічну норму, коли я темперую.
Ваше життя вступило в критичну фазу, чи не так? Мартін важко задихав, і робот вгледів в цьому доказ своєї правоти. – Саме так, – оголосив він. – Екологічний дисбаланс наближається до межі, смертельної для даної життєвої форми, якщо тільки… хм, хм…
Або на вас от-от наступить мамонт, або вам на обличчя надягнуть залізну маску, або вас заріжуть ілоти, або… Зачекайте-но, я говорю на санскриті? Він похитав блискаючою головою. – Напевно, мені слід було зійти п’ятдесят років тому, але мені здалося…
Прошу пробачення, всього доброго, – поспішно додав він, коли Мартін спрямував на нього лютий погляд. Робот приклав пальці до свого, природно нерухомого, рота і розвів їх від куточків в горизонтальному напрямку, немов зображаючи провинну посмішку. – Ні, ви не підете! – заявив Мартін. – Стійте, де стоїте, щоб у мене злість не остигла! І чому тільки я не можу осатаніти як слід і надовго? – закінчив він жалібно, дивлячись на телефон. – А ви впевнені, що вашу матір звали не Олена Глінська? – запитав робот, приклавши великий і вказівний пальці до номінального перенісся, від чого Мартіну раптом здалось, що його відвідувач заклопотано насупився.
– Звичайно, впевнений! – гаркнув він. – То, виходить, ви ще не одружилися? На Настасії Захар’їній-Кошкіній? – Не одружився і не одружусь! – відрізав Мартін і схопив трубку телефону, який задзеленчав. – Це я, Нік! – почувся спокійний голос Еріки Ешбі. – Що-небудь трапилось?
Миттєво полум’я люті в очах Мартіна згасло і замінилося рожевою ніжністю. Останні кілька років він віддавав Еріці, досить енергійному літературному агенту, десять відсотків своїх гонорарів. Крім того, він знемагав від безнадійного бажання віддати їй приблизно фунт свого м’яса; серцевий м’яз, якщо скористатися холодним науковим терміном. Але Мартін досі не скористався ні цим терміном, ні будь-яким іншим, тому що, при будь-якій спробі зробити Еріці пропозицію, ним опановувала непозбутня боязкість і він починав белькотати щось про зелені луки.
– То в чому справа? Що-небудь сталося? – повторила Еріка. – Так, – вимовив Мартін, глибоко зітхнувши. – Може Сен-Сір змусити мене одружитися на якійсь Настасії Захар’їній-Кошкіній? – Ах, яка у вас чудова пам’ять! – сумно вставив робот. І в мене була така ж, поки я не почав темперувати. Але навіть радіоактивні нейрони не витримають…
– Формально ти ще зберігаєш право на життя, волю і так далі, відповіла Еріка. – Але зараз я дуже зайнята, Нік. Може, поговоримо про це, коли я прийду? – А коли? – Хіба тобі не передали, що я телефонувала? – розлютилася Еріка. – Звичайно, ні! – сердито крикнув Мартін. – Я вже давно підозрюю, що дотелефонуватися до мене можна тільки з дозволу Сен-Сіра.
Раптом хто-небудь тайкома надішле в мою в’язницю слово підбадьорення або навіть напилок! Його голос повеселів. – Думаєш влаштувати мені втечу? – Це обурливо! – оголосила Еріка. – В один прекрасний день Сен-Сір перегне палицю… – Не перегне, поки він може розраховувати на Діді, – тужно сказав Мартін.
Кінокомпанія “Вершина” скоріше поставила би фільм, який пропагує атеїзм, аніж ризикнула б скривдити свою незрівнянну касову зірку Діді Флемінг. Навіть Толівер Уотт, одноосібний власник “Вершини”, не спав ночами, тому що Сен-Сір не дозволяв чарівній Діді підписати довгостроковий контракт. – Проте Уотт зовсім не дурний, – сказала Еріка. – Я як і раніше переконана, що він погодиться розірвати контракт, якщо тільки ми доведемо йому, наскільки ти збиткове вкладення капіталу. Але часу в нас майже нема.
– Чому? – Я ж сказала тобі… Ах, так! Звичайно, ти не знаєш.
Він завтра ввечері їде в Париж. Мартін випустив глухий стогін. – Виходить, нема мені порятунку, – сказав він. – На наступному тижні мій контракт буде автоматично продовжений, і я вже ніколи зітхну вільно. Еріка, зроби що-небудь!
– Спробую, – відповіла Еріка. – Про це я й хочу з тобою поговорити… А…а – скрикнула вона раптово. – Тепер мені зрозуміло, чому Сен-Сір не дозволив передати тобі, що я телефонувала. Він боїться. Знаєш, Нік, що нам варто зробити?
– Піти до Уотта, – сумовито підказав Нік. – Але, Еріка… – Піти до Уотта, коли він буде один, – підкреслила Еріка. – Сен-Сір цього не допустить. – Саме так. Звичайно, Сен-Сір не хоче, щоб ми поговорили з Уоттом віч-на-віч, – а раптом ми його переконаємо?
Але все-таки ми повинні як-небудь це влаштувати. Один з нас буде говорити з Уоттом, а інший – відганяти Сен-Сіра. Що ти зволієш? – Ні те, ні інше, – негайно відповів Мартін. – ПРО, Нік!
Одній мені це не під силу. Можна подумати, що ти боїшся Сен-Сіра! – Й справді боюся!
– Дурниці. Ну що він може тобі зробити? – Він мене тероризує. Безупинно. Еріка, він говорить, що я прекрасно піддаюся обробці.
У тебе від цього кров в жилах не холоне? Подивися на всіх письменників, яких він обробив! – Я знаю. Тиждень тому я бачила одного з них на Майі-стріт – він порпався в смітнику. І ти теж хочеш так скінчити?
Обстоюй же свої права! – А! – сказав робот, радісно кивнувши. – Так я і думав. Критична фаза. – Заткнися! – наказав Мартін. – Ні, Еріка, це я не тобі! Мені дуже шкода.
– І мені теж, – отруйно відповіла Еріка. – На секунду я повірила, що в тебе з’явився характер. – Якби я був, наприклад, Хемінгуеєм.
Related posts:
- Генрі Лонгфелло Люлька згоди. Із “Пісні про Гайявату” Генрі Лонгфелло Люлька згоди. Із “Пісні про Гайявату” Перекладач: О. Олесь Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ – ХХ сторіччя (укладач Д. С. Наливайко).- К.: “Навчальна книга”, 2002. На верхів’ї Скель Червоних, Скель Великої Площини, Там стояв Життя Владика, Гітчі-Маніто могучий, І з верхів’я Скель Червоних Він до себе звав народи, Звідусіль […]...
- О’Генрі Місто без пригод О’Генрі Місто без пригод Сповнені пихи міста Ведуть суперечки палкі, Що ті – від гірського хребта, А ті – від просторів морських. Р. Кіплінг Можете ви собі уявити роман про Чікаго, чи Буффало, або, скажімо, Нешвілл (штат Теннессі)? У Сполучених Штатах є троє міст, про які пишуть: Нью-Йорк, звісно, потім Новий Орлеан, і – найкраще […]...
- Жертви любові – О. Генрі Жертви любові Коли любиш Мистецтво, ніякі жертви не здаються надто великими. Це передумова. Наше оповідання приведе нас до відповідного висновку цієї передумови і в той же час покаже, що сама та передумова – неправильна. Для логіки – це новина, а як літературний прийом він, можливо, не набагато старіший за Великий китайський мур. Джо Лерребі, палаючи […]...
- Чия вина? – О. Генрі Чия вина? У гойдалці біля вікна сидів рудий, неголений, неохайний чоловік. Він щойно закурив люльку й задоволено випускав сизі клуби диму. Потім скинув черевики і взув вицвілі сині капці. Склавши вдвоє вечірню газету, він з похмурою жадібністю спраглого споживача новин ковтав жирні чорні заголовки, передчуваючи, як запиватиме їх меншим шрифтом тексту. В сусідній кімнаті жінка […]...
- ЖЕРТВА ЛЮБОВІ – О’ГЕНРІ О’ГЕНРІ ЖЕРТВА ЛЮБОВІ Коли любиш мистецтво, ніякі жертви не здаються надто важкими. Це передумова. Наше оповідання приведе нас до висновку з неї і водночас покаже, що передумова була неправильною. Це буде новиною для логіки, а як літературний прийом – можливо, лише не набагато старший від Великого китайського муру. Джо Лерребі, палаючи пристрастю до образотворчого мистецтва, […]...
- Коловорот життя – О. Генрі Коловорот життя Мировий суддя Бинаджа Уїддеп сидів на порозі суду й смоктав бузинову люльку. На обрії, застигши на півдорозі до зеніту, височіло сіро-голубе в полудневому мареві пасмо Камберлендських гір. По-дурному кудкудакаючи, головною вулицею селища бундючно прошкандибала зозуляста курка. Почалось рипіння коліс, і на дорозі, здіймаючи куряву, з’явилася запряжена биком бідарка, в якій сиділи Ренсі Білбро […]...
- Приворотне зілля Айкі Шоенштайна – О. Генрі Приворотне зілля Айкі Шоенштайна Аптека “Блакитне світло” знаходиться у центрі міста, між вулицями Бауері та Першою авеню, там, де відстань між цими вулицями найкоротша. У “Блакитному світлі” вважають, що в аптеці мають не тільки старий мотлох, парфуми та морозиво. Тут вам не продадуть цукерки замість ліків від болю. В “Блакитному світлі” зневажають усі новинки сучасної […]...
- В антракті – О. Генрі О. Генрі В антракті Травневий місяць яскраво осявав приватний пансіон місіс Мерфі. Заглянувши до календаря, ви дізнаєтесь, що в той вечір його промені, крім того, освітлювали досить велику площу. Гарячка весни була у розпалі, а слідом за нею скоро мала прийти і сінна гарячка. В парках з’явилися молоді зелені листочки і закупники з західних та […]...
- Немовлята в джунглях – О. Генрі Немовлята в джунглях Якось у Літл-Року найбільший на всьому Заході сучий син і шахрай Монтегю Сільвер каже мені: – Якщо ти, Біллі, колись виживеш із розуму і відчуєш, що вже застарий чесно дурити голови дорослим людям, то чеши тоді до Нью-Йорка. У нас на Заході йолопи з’являються на світ божий щохвилини, зате в Нью-Йорку вони […]...
- Прощай, зброя! характеристика образа Фредерика Генрі Генрі Фредерик – головна діюча особа роману, лейтенант. Хемингуей досліджує генезис надламаного покоління, простежуючи процес становлення його життєвих цінностей. Лейтмотив такого становлення, що протікає в координатах гордої замкнутості в собі й навмисної відчуженості від усякого роду життєвої суєти (ця відчуженість майстерно аранжована неповторно хемингуеевскойстилистикой підкреслено безпристрасної, далекого видимої емоційності оповідання), – категоричне неприйняття героєм Хемингуея […]...
- Закупник із Кактус-Сіті – О. Генрі Закупник із Кактус-Сіті Дуже добре, що здоровий клімат Кактус-Сіті, штат Техас, не сприяє простудам і нежиті, бо чхати на розташований там універсальний магазин “Наварро і Платт” було б просто безглуздо. Двадцять тисяч мешканців Кактус-Сіті щедро сиплють долари, купуючи все, що душа забажає. І той дощ напівкоштовних монет майже повністю падає на “Наварро і Платта”. Цей […]...
- Твір-Оповідання письменника О. Генрі “Дарунки волхвів” Оповідання американського письменника О. Генрі “Дарунки волхвів” – це історія любові двох людей: Джима й Делли. Дія відбувається перед Різдвом. Молоді чоловік і дружина живуть дуже бідно. Джим заробляє двадцять доларів у тиждень, і цього їм ледь вистачає на оплату квартири (вісім доларів у тиждень) і харчування. Раніше він заробляв тридцять, але тепер справи пішли […]...
- ОСТАННІЙ ЛИСТОК – О. ГЕНРІ (1862-1910) КРАСА ЧИСТИХ ЛЮДСЬКИХ ВЗАЄМИН О. ГЕНРІ (1862-1910) ОСТАННІЙ ЛИСТОК У невеличкому районі на захід від площі Вашингтона вулиці показилися й розбились на вузькі смужки, що називаються проїздами. Ці проїзди утворюють химерні кути й повороти. Там одна вулиця перетинає навіть сама себе разів зо два. Якомусь художникові пощастило відкрити надзвичайно цінні властивості цієї вулиці. Уявімо собі: […]...
- Дороги, які ми вибираємо – О. Генрі Дороги, які ми вибираємо За двадцять миль на захід від Таксона “Вечірній експрес” зупинився біля водокачки набрати води. Окрім потрібної для паровоза води, цей славнозвісний експрес прихопив і ще дещо не дуже корисне для себе. Поки кочегар відчіплював шланг, Боб Тидбол, Акула Додсон та на чверть індіанець з племені кріків, якого звали Джон Великий Пес, […]...
- Дари волхвів – О. ГЕНРІ Дари волхвів Один долар вісімдесят сім центів. Це було все. Із них шістдесят центів – монетками по одному центу. Вона відвойовувала кожну монетку, торгуючись із бакалійником, зеленярем, м’ясником так запекло, що аж вуха палали від мовчазного осуду її скупості, викликаної надмірною ощадливістю. Делла тричі перелічила гроші. Один долар вісімдесят сім центів. А завтра Різдво. Що […]...
- О. Генрі (1862-1910) “Останній листок”. Взаєморозуміння та прагнення зробити добро іншому як засіб подолання життєвих негараздів УСІ УРОКИ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 7 КЛАС II семестр КРАСА ЧИСТИХ ЛЮДСЬКИХ ВЗАЄМИН УРОК 50 Тема. О. Генрі (1862-1910) “Останній листок”. Взаєморозуміння та прагнення зробити добро іншому як засіб подолання життєвих негараздів Мета: познайомити зі змістом твору і дати відчути його гуманістичне спрямування, теплоту взаєморозуміння героїв; вдосконалювати навички роботи з текстологічним аналізом твору (роль деталі); вдосконалювати […]...
- Люлька згоди. Із “Пісні про Гайявату” – ГЕНРІ ВОДСВОРТ ЛОНГФЕЛЛО На верхів’ї Скель Червоних, Скель Великої Площини, Там стояв Життя Владика, Гітчі-Маніто могучий, І з верхів’я Скель Червоних Він до себе звав народи, Звідусіль людей скликав він. Від слідів його неслася І тремтіла в сяйві ранку Річка, падаючи з кручі І займаючись мітлою. І провів перстом Владика Путь лучкову по долині І сказав, провівши, річці: […]...
- Поки чекає автомобіль – О. Генрі Поки чекає автомобіль Коли почало смеркатися, в цей затишний куток невеличкого тихого парку знов прийшла дівчина в сірій сукні. Вона сіла на лаву й розгорнула книжку, бо ще з півгодини можна було розібрати літери. Повторюємо: сукня на ній була сіра й досить простенька – простенька настільки, щоб не впадала в око бездоганність фасону і крою. […]...
- Провісник весни – О. Генрі Провісник весни Задовго до того, як у грудях тюхтіюватого селюка виникне передчуття весни, городянин уже твердо знає, що богиня у зеленому вбранні знову зійшла на свій престол. Сидячи між чотирьох кам’яних стін, він снідає – їсть яйця та грінки – і читає у вранішній газеті всякі весняні повідомлення. Бо колись вісником весни була поява в […]...
- “Маленька людина” – герой новелістики О. Генрі О.’ Генрі – американський письменник, майстер короткої оповіді. Письменник – гуморист, чуйний до реалій життя Америки того часу, він створює власний романтичний міф про “маленьку людину”. Літературна спадщина О. Генрі включає 273 новели й один роман “Королі і капуста”. Ретельно виписані, перейняті любов’ю до “маленького американця”, його новели відрізняються цікавим сюжетом і парадоксальною розв’язкою. О. […]...
- Роман біржового маклера – О. Генрі Роман біржового маклера Пітчер, довірений клерк у конторі біржового маклера Гарві Максуела, дозволив своєму звичайно непроникному обличчю виразити деяку цікавість і здивування, коли о пів на десяту ранку до контори швидко увійшов його хазяїн у супроводі молодої стенографістки. Квапливо промовивши “доброго ранку, Пітчер”, він кинувся до свого столу так, ніби збирався перестрибнути через нього, і […]...
- Кімната на горищі – О. Генрі О. Генрі Кімната на горищі Спочатку місіс Паркер показує вам квартиру з кабінетом та приймальнею. Не наважуючись перервати її, ви слухаєте, як вона описує вигоди цієї квартири і високі достоїнства джентльмена, котрий жив у ній цілих вісім років. Нарешті знаходите в собі сили і, заїкаючись, признаєтеся, що ви не лікар і не дантист. Місіс Паркер […]...
- Уроки доброти, які я виніс (винесла) з новел О. Генрі 7 клас КРАСА ЧИСТИХ ЛЮДСЬКИХ ВЗАЄМИН О. ГЕНРІ, ДЖ. ОЛДРІДЖ Уроки доброти, які я виніс (винесла) з новел О. Генрі Світ О. Генрі розмаїтий і багатий. Його герої – прості люди: художники, продавщиці, дрібні службовці. У них часто немає грошей, вони живуть у бідних кварталах, але все одно приваблюють і цікавлять читачів. Чому ось уже […]...
- Фараон і хорал – О. Генрі Фараон і хорал Сопі стурбовано засовався на своїй лаві у Медісон-сквері. Коли дикі гуси кричать, летючи по ночах високо в небі, коли жінки, які не мають котикових манто, стають привітніші до своїх чоловіків, коли Сопі починає стурбовано соватися на своїй лаві у парку, це означає, що зима не за горами. Пожовклий лист упав на коліна […]...
- День, який ми святкуємо – О. Генрі День, який ми святкуємо – У тропіках,- казав Бібб Стрибунець, торговець заморськими пташками,- все перемішалося: пори року, місяці, канікули й уїк-енди, неділі зібрано в одну колону й перетасовано так, що не знаєш, почався вже новий рік чи ні,- мине півроку, поки добереш. Біббова лавочка – на самісінькому початку Четвертої авеню. Бібб був колись матросом і […]...
- У кожному а нас – художник Берман (за новелою О. Генрі “Останній листок”) Випадок, який трапився нещодавно в нашім дворі, мимоволі нагадав мені сюжет новели видатного американського письменника О. Генрі “Останній листок”. Наш двір оточують старовинні будинки, які збудовані ще задовго до Великої Вітчизняної війни. Двір великий, чимось нагадує сквер – так багато в ньому дерев. Переважають тополі. Деякі з них – ровесники нашого дому. Спеціалісти комунального господарства […]...
- Зелені двері – О. Генрі Зелені двері Уявіть собі, що ви прогулюєтесь після обіду по Бродвею і десять хвилин, потрібних, щоб викурити сигару, міркуєте, куди піти – на розважальну трагедію чи на щось серйозне, на зразок водевілю. Раптом на ваше плече лягає чиясь рука. Ви обертаєтесь, і ваші очі зустрічаються з хвилюючими очима прекрасної жінки в діамантах і російських соболях. […]...
- О’Генрі Останній листок (скорочено) У невеликому кварталі Гриніч-Вілідж, де вулиці химерно переплуталися, а плата за помешкання була низькою, художники заснували колонію. Студія Сью та Джонсі розташовувалася нагорі триповерхового будинку. Вони оселилися тут у травні, а в листопаді в колонії почала лютувати пневмонія, забираючи десятки життів. Джонсі, мініатюрна й тендітна, також захворіла. Вона лежала непорушно і дивилася у вікно на […]...
- ОСТАННІЙ ЛИСТОК – О’ГЕНРІ У невеликому кварталі Гриніч-Вілідж, де вулиці химерно переплуталися, а плата за помешкання була низькою, художники заснували колонію. Студія Сью та Джонсі розташовувалася нагорі триповерхового будинку. Вони оселилися тут у травні, а в листопаді в колонії почала Лютувати пневмонія, забираючи десятки життів. Джонсі, мініатюрна й тендітна, також захворіла. Вона лежала непорушно і дивилася у вікно на […]...
- Короткий тріумф Тільді – О. Генрі Короткий тріумф Тільді Якщо ви не знаєте “Закусочної та родинного ресторану” Богля, ви багато втратили. Бо коли ви один з тих щасливих, хто їсть дорогі обіди, вам слід було б поцікавитись, як споживає продовольство друга половина людства. Коли ж ви належите до тієї половини, для якої поданий офіціантом рахунок є подією, то вам слід познайомитися […]...
- Американський письменник О. Генрі О. Генрі займає в американській літературі виняткове місце як майстер жанру “короткої розповіді” (short-story). Перед смертю О. Генрі висловив намір перейти до складнішого жанру – до роману: “все, що я писав до цих пір, це просто балощі, проба пера, в порівнянні з тим, що я напишу через рік”. У творчості, проте, ці настрої нічим не […]...
- Світ дорослих з погляду маленького хлопчика (за новелою О’Генрі “Вождь червоношкірих”) Іноді здається, що дорослі – дуже нерозумні люди. Уявіть собі: цілком самостійні та незалежні, мають змогу жити як заманеться, а чинять нелогічно. Вигадують самі для себе якісь перешкоди, заборони, закони та живуть, дотримуючись них, мовби весь час на ланцюгу, у якомусь прокрустовому ліжку. Коли стільки забороняють, втрачаєш задоволення від самого життя. Коли стільки разів казати […]...
- Комічні ситуації в оповіданні О’Генрі “Вождь червоношкірих” Комічне глибоко коріниться у самій природі людини, в її здатності сміятися, тобто вміти переживати особливий стан радості, духовної свободи, коли повсякденні клопоти забуваються і життя постає, як свято. Комічні ситуації досить часто трапляються в житті, і звичайно ми зустрічаємося з ними на сторінках літературних творів. Майстром створення комічних, незвичайних, небуденних ситуацій постає перед нами відомий […]...
- Маятник – О. Генрі Маятник – Вісімдесят перша вулиця… Виходьте кому треба! – закричав пастух у синьому мундирі. Отара баранів-пасажирів вилізла з вагона, на її місце влізла друга, така сама отара. Дзінь-дзінь! Вагони для перевезення худоби Манхеттенської надземної залізниці з гуркотом покотили далі, а Джон Перкінс разом з усією випущеною на волю отарою спустився по сходах на вулицю. Джон […]...
- Милосердя: норма чи поодинокий випадок? (За новелою О. Генрі “Останній листок”) 7 клас КРАСА ЧИСТИХ ЛЮДСЬКИХ ВЗАЄМИН О. ГЕНРІ, ДЖ. ОЛДРІДЖ Милосердя: норма чи поодинокий випадок? (За новелою О. Генрі “Останній листок”) У житті іноді трапляються такі ситуації, коли потрібно зібрати всі сили й волю, щоб подолати певні труднощі. І від вміння людини зібратися залежить її поразка чи перемога. Саме з такими складними обставинами зіткнулися герої […]...
- Переказ повести О. Генрі “Вождь червоношкірих” Двоє авантюристів – оповідач Сэм і Білл Дрисколл – уже дещо заробили, і тепер їм потрібно ще небагато, щоб пуститися в спекуляції земельними ділянками. Вони вирішують викрасти сина одного із самих заможних жителів маленького містечка в штаті Алабама полковника Эбенезера Дорсетта. Герої не сумніваються, що папаша преспокійно викладе за улюблене чадо дві тисячі доларів. Улучив […]...
- Життя “маленьких американців” у новелах О. Генрі Американський письменник О. Генрі ввійшов в історію літератури як чудовий майстер гумору й іронії. Переважна більшість оповідань О. Генрі, по суті, присвячені самим звичайним явищам життя так званих “маленьких американців”. Його герої спонукувані почуттям любові, дружби, прагненням робити добро, здатні до самопожертви, тоді як негативні персонажі діють під впливом ненависті, злості, корисливості, кар’єризму. За незвичайним […]...
- Мебльована кімната – О. Генрі Мебльована кімната Непосидющі, метушливі, скороминучі, як сам час,- такі здебільшого мешканці рудувато-цегляних кварталів нижнього Вест-Сайду. Це люди бездомні, але у них є сотні будинків. Вони перепурхують з однієї мебльованої кімнати до іншої, все у них тимчасове – тимчасове житло, тимчасові почування і думки. Вони співають “Мій рідний дім” у ритмі регтайму, свої Лари й пенати […]...
- “Характеристика образу Джонсі з новели О. Генрі “Останній листок” Часто буває так, що дуже талановиті і в цілому позитивні люди мають деякі недоліки, які роблять їх життя дуже непростим. Сумно це усвідомлювати, оскільки такі люди особливо готові реалізовувати і показувати свій талант оточуючим, але іноді для цього їм не вистачає сили волі або ще якихось певних якостей. Досить багато таких людей зустрічається серед людей […]...
- Кошторисне й смутне в новелах О. Генрі Американський письменник О. Генрі ввійшов в історію літератури як чудовий майстер гумору й іронії. Переважна більшість оповідань О. Генрі, по суті, присвячені самим звичайним явищам життя так званих “маленьких американців”. Його герої спонукувані почуттям любові, дружби, прагненням робити добро, здатні до самопожертви, тоді як негативні персонажі діють під впливом ненависті, злості, корисливості, кар’єризму. За незвичайним […]...