“Генріх Белль. Ланцюжок подій у його житті. З біографії”
Війни можуть бути різними з погляду їхніх учасників. Ми сприймаємо війну як тяжку трагедію, випробування, страждання, які
Випали на долю нашого народу. А як ставилися до війни самі німці? Відповісти на це запитання нам допоможе оповідання німецького письменника Генріха Белля “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…”.
Генріх Белль – один із найвідоміших письменників повоєнної Німеччини. Йому довелося жити в складний період для його країни, коли жорстокі війни визначали буття цілих поколінь німців. Трагедія нації не обминула і
Белль, – залишилася у моїх очах жахливою машиною отупіння, кривавого отупіння”. Після повернення з війни гаслом його життя стали слова: “Ми, письменники, народжені, щоби втручатися”.
Оповідання Генріха Белля “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…” є одним з найяскравіших творів німецького письменника-пацифіста.
Цікаво, що Генріх Белль у багатьох своїх творах згадує українські міста, де йому довелося побувати.
Гімназійні роки Белля співпали зі становленням диктатури Адольфа Гітлера у Німеччині. Коли майбутній письменник у 1937 році закінчив
Назавжди в його пам’яті залишилися назви українських міст і сіл: Галичина, Волинь, Запоріжжя, Львів, Черкаси, Херсон, Коломия та багато інших. Вони стали символом німецьких поразок.
Таким бачить герой повісті Г. Белля “Потяг ніколи не спізнюється” велике українське місто: “Львів красивий… Красиві, похмурі, важкі ці міста, криваве їхнє минуле, а нині їхні завулки тихі, тихі та запустілі. Вулиці тут такі самі, як і в усіх великих містах світу.
Широкі, елегантні, пологі сумні вулиці з блідо-жовтими будинками, які здаються вимерлими. А на вулицях повно людей”.
“Я був солдатом тієї армії, яка напала на Польщу, на Голландію, на Бельгію і на вашу країну. Я, як німецький солдат, входив у Київ, в Одесу, в Крим”, – говорив письменник під час свого виступу в Радянському Союзі.
По закінченні війни письменник повернувся до рідного Кельна. Він з головою поринає у літературну працю. У 1949 році вийшла збірка його оповідань “Подорожній, коли ти прийдеш в Спа…”.
У 50-ті роки виходять романи “Дім без господаря”, “Хліб ранніх літ” та інші. У 1972 році Генріх Белль став лауреатом Нобелівської премії. Активна життєва позиція Генріха Белля вражала його сучасників. Як справжній пацифіст (людина, яка засуджує будь-яку війну), він брав участь у демонстраціях протесту проти розгортання американських ракет.
Він завжди захищав людяність та свободу особистості.
Характерною рисою творів Генріха Белля і його життєвої позиції була особиста відповідальність за все, що відбувається в цьому світі. Він був президентом міжнародного ПЕН-клубу – організації, яка займається захистом прав творчих людей. На цій посаді письменник захистив багатьох творчих людей, у тому числі і Йосипа Бродського, Олександра Солженицина та інших відомих митців.
Усе своє життя Генріх Белль присвятив літературі та боротьбі за мир. Усе своє життя письменних розглядає як низку логічних подій, які й привели його до розуміння головного призначення кожної порядної людини, до прагнення показати жахи війни і зробити усе можливе, щоб вона ніколи не повторилася.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)