Герої роману Марка Твена “Пригоди Тома Сойера”
Дванадцятирічні хлопчиськи, жителі маленького провінційного американського містечка Санкт-Петербург, товариші по іграх і забавам, які раз у раз народжує їхня невгамовна фантазія. Тім Сойер – сирота. Його виховує сестра покійної матері, благочестива тіточка Полли. Хлопчиськові зовсім нецікава те життя, що тече навколо, але він змушений дотримувати загальноприйнятих правил: ходити в школу, відвідувати церковну службу по неділях, акуратно одягатися, добре поводитися за столом, рано лягати спати – хоча раз у раз порушує їх, викликаючи обурення
Заповзятливості й спритності Тому не займати. Ну хто ще, одержавши на кару завдання побілити довжелезний забір, зміг би повернути справу так, що забір пофарбують інші хлопчиськи, так до того ж оплативши право взяти участь у настільки захоплюючому заході “скарбами”: хто дохлим пацюком, а хто уламком зубний гуделки. Та й одержати Біблію в нагороду за чудове звання її змісту, на ділі не знаючи ні рядка, теж далеко не кожний зуміє.
А от Том зміг! Розіграти кого-небудь, одурачить, придумати що-небудь незвичайне – це стихія Тома. Багато читаючи, він прагне й власне життя зробити такою же яркою, як
Він пускається в “любовні пригоди”, улаштовує гри в індіанців, піратів, розбійників. У які тільки ситуації не попадає Том завдяки своєї енергії, що б’є ключем,: те вночі на цвинтарі стає свідком убивства, то є присутнім на власні похоронах
Іноді Том і в житті здатний на майже героїчно вчинки. Наприклад, коли приймає на себе провину Бекки Тэчер – дівчинки, за якої ніяково намагається доглядати, – і витримує пороття вчителя. Він чарівний хлопець, цей Том Сойер, але він дитя свого часу, свого міста, що звик вести подвійне життя. Коли треба, він цілком здатний прийняти образ хлопчика із пристойної сім’ї, розуміючи, що так надходять всі
Зовсім інакше справа обстоит з найближчим другом Тома, Геком Фіном
Він син місцевого п’яниці, якому немає ніякої справи до дитини. Гека ніхто не змушує ходити в школу. Він повністю наданий сам собі. Хлопчиськові далеке вдавання, а всі умовності цивілізованого життя просто нестерпні.
Для Гека головне – бути вільним, завжди й у всьому. “Йому не треба було не митися, не надягати чисте плаття, а лаятися він умів дивно. Словом, у нього було все, що робить життя прекрасної”, – містить письменник. Гека безперечно залучають цікаві ігри, що видумують Томом, але дорожче всього Геку особиста воля й незалежність. Втративши їх, він почуває себе не у своїй тарілці, і саме заради того, щоб знову знайти їх, Гек у другому романі вже один уживає небезпечна подорож, назавжди залишаючи рідне місто
На подяку за порятунок від помсти індіанця Джо вдова Дуглас взяла Гека на виховання. Слуги вдови вмивали його, зачісували гребенем і щіткою, щоночі укладали його на огидно чисті простирадла. Йому доводилося їсти за допомогою ножа й качани й відвідувати церква. Нещасний Гек витримав лише три тижні й зник.
Його шукали, але без допомоги Тома навряд чи змогли б знайти. Тому вдається перехитрити простодушного Гека й повернути його на якийсь час до вдови. Тоді Гек містифікує власну загибель. Сам же сідає в човник і пливе по плині
Під час подорожі Гек теж переживає чимало пригод, проявляє спритність і кмітливість, але вже не від нудьги й бажання розважитися, як раніше, а в силу життєвої необхідності, насамперед заради порятунку випадного негра Джима. Саме здатність Гека думати про інші робить його образ особливо привабливим. Напевно, тому сам Марко Твен бачив у ньому героя XX століття, коли, з погляду письменника, уже не буде расових забобонів, убогості й несправедливості
(2 votes, average: 3.00 out of 5)