“Героїчне минуле українського народу у творах Тараса Шевченка”
Тарас Григорович Шевченко – видатний український поет, мислитель і художник, творчість якого одухотворяє і кличе до свободи. Він дуже любив свій народ, оспівував його щире серце, працьовитість, мудрість, боровся за його волю та незалежність. Мабуть, саме тому і став поет справжнім національним пророком свого часу, своєрідним українським Мойсеєм, якій вивів своїх співвітчизників з неволі і просвітив народу шлях до свободи та кращого життя.
Однією з провідних тем творчості великого Кобзаря була видатна та героїчна історія України. Твори
Наприклад, це поезії “Заступила чорна хмара”, “Чернець”, “У неділю святую”, “Іржавець” та інші. Деякі вірші носять історично-побутовий характер – “У тієї Катерини”, “Хустина”, “Швачка” тощо. В окрему групу можна виділити поеми, які відображують події XVIII століття, наприклад, “Титарівна” і “Сотник”.
Щодо минулого України, то там Т. Г. Шевченка більш усього приваблювало героїчне минуле
В своїх історичних творах Т. Г. Шевченко оспівує образи народних месників, зокрема Микити Швачки, Северина Наливайка і Симона Палія.
Великий Кобзар, звертаючись до минулого рідної країни, спонукає поневолених співвітчизників піднятися з колін, пробуджує національну свідомість і возвеличує боротьбу за свободу. У поемі “Іван Підкова” Т. Г. Шевченко показав, що при бажанні втрачене можна відновити. Я впевнений, що такі люди, як головний герой поеми, існують і зараз, бо дух українського народу незламний і незнищенний.
У творі поет незвичайно реалістично змальовує боротьбу козаків проти турецьких і татарських загарбників. Опис цих походів підносить гордість наших співвітчизників за героїчне минуле свого народу, він будив, будить і завжди стане будити патріотичні почуття.
Перший твір на історичну тему – вірш “Іржавець” Т. Г. Шевченко написав на засланні у 1847 році. У ньому розповідається про події, які відбувалися після війни Росії зі шведами у 1708-1709 роках: про поразку шведів під Полтавою, про відхід кошового отамана Запорізької Січі Кості Гордієнка і гетьмана Мазепи до Туреччини. Після вражаючої розповіді про ці важливі для України події поет використовує монолог, звернений до рідної країни, у якому з великим душевним болем він говорить про її важку долю:
“Мій краю прекрасний, розкішний, багатий! Хто тебе не мучив?.. І все то те лихо, все, кажуть, од Бога!
Чи вже ж йому любо людей мордувать? А надто сердешну мою Україну. Що вона зробила?
За що вона гине? За що її діти в кайданах мовчать?”.
Весь цей твір пройнятий щирим уболіванням за долю рідної країни, за долю українського народу.
Глибина таланту Т. Г. Шевченка як автора видатних історичних поезій розкривається у найбільшому поетичному творі великого Кобзаря – історико-героїчній поемі “Гайдамаки”. В основу цього твору лягли реальні історичні події, які відбувалися під час повстання, відомого під назвою Коліївщина, у 1768 році. Боротьбу українського народу проти польської шляхти поет відобразив на широкому історичному тлі. Головний герой твору “Гайдамаки” – непереможний і безсмертний український народ, а головна тема поеми – звеличення руху та героїв Коліївщини, оспівування високих моральних якостей наших співвітчизників, проголошення заклику до боротьби проти самодержавства і пробудження віри у здобуття волі.
Т. Г. Шевченко щиро вірив, що “козацька слава не поляже”. Саме цього і домагався усе своє життя великий Кобзар:
“Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине… Ось де, люде, наша Слава!”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)