Гіпербола

Гіпербола (грецьк. Hyperbole – перебільшення) – різновид тропа, що полягає в надмірному перебільшенні характерних властивостей чи ознак певного предмета, явища або дії задля особливого увиразнення художнього зображення чи виявлення емоційно-естетичного ставлення до нього:

Поет став морем. далеч степова, І хмарочоси, й гори – ним залиті. Бунтують хвилі – думи і слова, – І сонце генія над ним стоїть в зеніті

(І. драч).

Літературна Г. закорінена в первісній міфології. Ознаки первісного світобачення, що правили за основу художньої

творчості у пізніші часи, відбилися певними гранями у фольклорі (“Кирило Кожум’яка”, “Котигорошко” і т. п., у народній пісні: “А з тої могили видно всі країни, сиз орел літає”). Світова література знає чимало прикладів гіперболічних тропів (“Гаргантюа і Пантагрюель” Ф. Рабле; “Мандри Гуллівера” дж.

Свіфта; “Легенда про Уленшпігеля” Ш. де Костера; “Сон”, “Великий льох” Т. Шевченка; “Кола Бруньйон” Р. Ролана тощо). В українській поезії початку 20-х Г. набула пріоритетного значення (“В космічному оркестрі” П. Тичини, “В електричний вік” М. Хвильового, “Навколо”

В. Сосюри і т. ін.), подеколи була визначальним чинником у творчості, наприклад, М. Вінграновського (збірка “Атомні прелюди”), подеколи перемежовувалась із метафорою, символом чи уособленням:

Ти і я – це вічне, як і небо. Доки мерехтітимуть світи, Будуть Я приходити до Тебе.

І до інших йтимуть Горді Ти

(В. Симоненко).

Протилежна Г. літота – художнє применшення.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Гіпербола