Глибина і щирість почуттів: закоханості, світлої радості, вірності у творчості Павла Тичини

Глибина і щирість почуттів: закоханості, світлої радості, вірності у творчості Павла Тичини

О, як переливалися пісні

Під Вашою гарячою рукою

Хоч тихі, а, мов травень,

Голосні!

/ М. Рильський /

Дійсно, всі поетичні твори Павла Тичини схожі на травень, бо в них звучить непереможним акордом свіжість і молодість, надія і сподіван ня. Як весна, що буяє радістю, примушує тіло дрижати від солодкої втоми, так поезія П. Тичини впливає на розум і серце людини. Впливає всеперемагаюче, бо насичена вона глибиною і щирістю почуттів митця.

Правду

говорять, що у кожного поета, який досяг високої майстер ності, є свій вірш. Вірш, що відрізняється самобутністю стилю і художньою довершеністю. За таким твором навіть без прізвища вгадується автор. Тичинівські вірші ж вгадати неважко, бо світяться вони розмаїтими діамантами: мрійливою закоханістю і світлою радістю, безмежною вірністю і глибокою відданістю.

Ці почуття стосуються як людини, так і природи, що надихала його. Не залишають нас байдужими прості, але водночас хвилюючі рядки вірша:

Ви знаєте, як липа шелестить

У місячні весняні ночі?

Кохана спить, кохана спить,

Піди збуди, цілуй їй

очі

Кохана спить

(“Ви знаєте, як липа шелестить”)

Хіба не щиросерде почуття вилилось у ці рядочки? Читаєш, а серце мліє від краси і ніжності. Хочеться й самій так само поетично й просто вилити потаємні почуття. Вилити навіть тоді, коли ці почуття не мають взаємності. І цьому теж навчають мене рядочки тичинівської поезії, проникнені м’якістю й мелодикою, щирим захопленям і світлим смутком:

О люба Інно, ніжна Інно,

Любові усміх квітне раз – ще й тлінно.

(“О люба Інно… “)

Ліричний струмінь пронизує навіть громадянську лірику Павла Тичини, бо й у творах, присвячених народові України звучить гімн вірності і любові:

О Україно! Сонце волі!

Від ран твоїх мене болить

За тебе б – ворога спалить

Твою скорботу, муки болі

Я хочу в себе перелить.

(“Матері забуть не можу”)

Не менш разючим є у Тичини ще одне: дивовижна взаємодія звукового і світлового понять. Простежується це явище у багатьох поезіях, але, на мою думку, найяскравіше відображене у вірші “Арфами, арфами… “:

Арфами, арфами –

Золотими, голосними обізвалися гаї

Самодзвонними:

Йде весна,

Запашна,

Квітами – перлами

Закосичена.

Правда, чудовий передзвін кольору і звуку чарує душу? Лоскоче потаємні куточки свідомості, наповнює мозок і серце світлою радістю.

Не маю можливості проаналізувати всі ліричні твори П. Г. Тичини. Але запевняю вас: скрізь присутні глибокі і щирі почуття поета, сповнені любові, ніжного трепету, оптимізму. Дуже радію з приводу того, що доторкнулася струнами свого серця до багатоголосих віршів Тичини.

Впевнена, що допоможуть мені прочитані твори стати людиною справді чуйною, щирою, відвертою в нашому складному житті. Допоможуть бачити і творити добро, з ніжністю нести його людям.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Глибина і щирість почуттів: закоханості, світлої радості, вірності у творчості Павла Тичини