Глібов Леонід Іванович Бджола і Мухи

Хтось Мухам набрехав, Що на чужині краще жити, Що слід усім туди летіти, Хто щастя тут не мав. Наслухались дві Мухи того дива (Про се найбільше Чміль гудів). – Тут,- кажуть,- доля нещаслива, Дурний, хто досі не летів! Покиньмо, кумо, Україну,- Нехай їй хрін!

Та помандруймо на чужину, Аж до веселих тих долин, Де доля кращая витає І, може, плаче, нас ждучи… Зими там, кажуть, не буває,- Гуляй, безпечно живучи! – Так одна Муха-цокотуха Базікала з кумою вдвох,- Коли поглянуть на горох – Сидить Бджола та мовчки й слуха. – Здоровенькі були! – Обидві

Мухи загули.- От добре, що зустрілись з вами…

А нуте й ви збирайтесь з нами! – На це Бджола сказала їм: – Шкода! Я рідну Україну Не проміняю на чужину, Нехай се щастя вам самим.- А Мухи разом задзижчали: – Ось годі, не кажіть! Жили ми тут – добра не знали, Бодай би так не жить!

Не то пани, дурні селяни – Усяке шкодить нам; Щодня таке життя погане,- Колись так буде й вам. – Ні, я сього не сподіваюсь,- Сказала їм Бджола,- Мені шаноба скрізь була, Бо я без діла не тиняюсь. А вам – Однаково, що тут, що там, Ви ні на кого не жалкуйте; Обридло тут – туди мандруйте На втіху павукам.

Я про охочих до мандрівки Давно сказать хотів: Хто дома зледащів, Тому не жаль домівки. Діди мовляли їм колись: Ідіте, ринде, Куди інде,- Нащо ви нам здались? Там, може, вас не знатимуть, То й риндою не зватимуть.

[1864-1872].


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Глібов Леонід Іванович Бджола і Мухи