Глібов Леонід Іванович Гава і Лисиця


Літаючи по дворах, Гава Шматок ковбаски добула; Хоч кажуть, що вона дурна роззява, А до крадіжки здатная була. От узяла та й полетіла, Щоб недалечко, у ярку, На самоті поснідать до смаку: Усе було, ще ковбаси не їла. “Спасибі,- думає,- розумним головам, Що в світі потрудились, Усячину робить навчились; Поміж людьми, як кажуть, добре й нам: Що-небудь можна роздобути”.

Не вспіла Гава носом ткнути, Аж і Лисичка тут стоїть І жалібно квилить: – Голубко-кумонько! Тебе я ждала-ждала, Аж плакала, як виглядала, Щоб голосочок твій почуть, Хоч на хвилиночку

про горенько забуть… Ти, може, серденько, того й не знаєш, Як гарно, любо як співаєш – І соловейко так не втне…

Розваж хоч трошечки мене! – Прийшлось роззявитись дурному горлу: – Кра! кра! – а ковбаса додолу, Лисичка хап – і у кущі мерщій,- Оддячила кумі своїй! Прокракала роззява, огляділась – Чортма куми і снідання нема… – А щоб ти,- каже,- подавилась, Лукавая кума!

Прилащиться підлиза хоч до кого: Солодкії слова Приманюють великого й малого,- То вже така дурниця світова; Про се розумні знають люде, Та що ж ви будете робить: Хто маже – не скрипить,- Так, мабуть, і довіку буде.

[1892-1893].


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Глібов Леонід Іванович Гава і Лисиця