Глібов Леонід Іванович Остапова правда

Питалися хлопці старого Остапа: “Дідусю наш милий! Скажи, лишень, нам – Ти в світі нажився, всього надивився По селах далеких, чужим городам… З якої причини, відколи ми бачим, Все військо та військо, щодня воно йде, Мов темная хмара в степу бовваніє, Мов тая діброва шумить і гуде?” Нахмуривсь Остап та накручує вуси (А вуси в Остапа добрячі були)… “Гай-гай, мої хлопці! Запевно, ви гуси, Видно, ще на світі ви мало жили!

Не чорна то хмара в степу бовваніє, Не темна діброва шумить і гуде,- То військо цареве, то божая сила За віру, за правду

судиться іде!. Присікались, дітки, недобрії люди; Завидно їм стало, що наша земля, Мов пишная краля, цвіте-розцвітає, Мов тая лебедка по морю гуля. Чи знаєте, хлопці, як високо сокіл Під небом літає у теплії дні?

Чи скине ж він оком усе наше царство? Куди йому, діточки, бідному,- ні! Лежить наше царство од моря до моря! І вдовж воно довге, і впоперек тож, І дав йому бог та щасливую долю… Чого ж нам, хлоп’ята, бояться, кого ж? Була колись, дітки, недобра година, Як царство за царством на нас піднялось.

Та й що ж? Боронила нас божая сила, І лихо їм тяжкеє знати далось. Присікались, дітки, недобрії люди… Француз, галичанин

і турок іде,- Іде воювати, усе розоряти І війська великую силу веде… Так от чого, бачте, все йде наше військо, Що в полі, мов тая діброва, гуде!

Іде воно, дітки, гостей шанувати, За віру, за правду судиться іде! Здіймайте шапки та молітеся богу! Щоб бог їм поміг та іти проти трьох! Нехай розуміє і труситься ворог, Бо з нами й за нас милосердний наш бог!”

Октябрь 1855 Нежин.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Глібов Леонід Іванович Остапова правда