Глібов Леонід Іванович Пеня

Частенько між людьми буває, Один свою біду на другого звертає, А іноді ще так крутне: Не можна на людей, так він на біса спхне. Щоб не наскочити на лайку, Я розкажу вам байку.

Жив-поживав козак заможний Клим. Вподобавсь він щасливій долі: Де не повернеться, вона усюди з ним – І дома, і у полі. Шановний, добрий чоловік; За те йому ввесь вік, Сказать до прикладу, кувало і плескало.

І коники були, і пари три коров, І плуг волів, і овечат чимало, За огородом млин молов. Довгенько щось, ще змалечку, у його Оверко-наймит жив; Моторний парубок, дотепний

хоч до чого, Усе він знав, усе гаразд робив. Ніякий чоловік з гріхом не розминеться,- І в селах так, і в городах; Хоч ходить кінь на чотирьох ногах, Та й той не раз спіткнеться!

Тяглась пилипівка, усе було як слід; Прийшла Оверкові годинонька лихая: Нізчимний борщ йому обрид, Капуста, і рулі, та ще кулага тая; Скоромного сердега забажав; Десь він од паничів чував, Що скором здоровіше, Та ще к тому й смачніше. “Нехай же,- думає,- яєць я напечу, Як буду у млині сидіти, Наїмся досхочу – Не буде так кортіти”. Дождавсь черги, пішов у млин Та зараз же і заходився Зробить почин.

Із дроту держальце скрутить він умудрився, Туди

яєчко примостив, Недогарок в куточку засвітив І над вогнем давай яйце вертіти,- Розумного не треба вчити. Млин меле, стукотить, Оверко думає: “Не треба і вечері…” Аж тут хазяїн тиць у двері, Роззявив рот, стоїть. – А що се ти, Оверочку, готуєш? Пилипівки укоротив?

Біду, чи що, на себе чуєш? – Оверко й руки опустив. – Я… далебі… і сам не знаю… Зовсім отуманів… Як воно скоїлось – і не вгадаю, Се біс проклятий спокусив. – Та брешеш ти!

Я тільки перше бачу! – Десь угорі озвалось чортеня.- Перемудрив чортячу вдачу, А на мене уся пеня.

[1891].


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Глібов Леонід Іванович Пеня