Глібов Леонід Іванович Пташка

Жила в мене пташка в цяцькованій клітці, Було їй доволі зерна і водиці; Співала коханка, себе розважала І томлену душу мою звеселяла. Надворі лютує зима-лихоманка, А в мене у хаті щебече веснянка, Аж серце радіє, неначе я чую Весну мою давню, весну золотую… Раз якось весною, у ясну годину, Я виніс в садочок веселу дружину; На яворі вибрав найкращую вітку, Повісив між листям будиночок-клітку.

– Співай, моя пташко, гуляй на просторі. Щоб сонечко чуло, щоб бачили зорі! Як вечір настане і годі співати – Вертайся додому вечерять і спати.

Як

літо поверне до теплого краю, Тебе, моя любко, я в хату сховаю! – І дверці одкрив я; вона полетіла, З вершечка на явір, щебечучи, сіла І дуже зраділа, так любо співала, Ще краще, ніж в хаті, мене привітала; Веселая воля на неї дихнула – І пташка у поле стрілою майнула.

Не раз за горою день божий ховався І ранок рум’яний росою вмивався; Ходив я в садочок щодня виглядати, А пташки моєї нема, не чувати. І літо минуло, і осінь приспіла, І листям пожовклим всі стежки покрила, І вітрик в садочку не так уже дише, Порожнюю клітку сердито колише, Зима-лихоманка морозцем дмухнула – А пташка-коханка про мене забула: Десь іншої долі шукать полетіла… Веселочка-воля!

Кому ти не мила?.

[1892].


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Глібов Леонід Іванович Пташка