Глібов Леонід Іванович Троєженець

За тридев’ять земель, у тридесятім царстві Та в іншім государстві, Якийсь-то хвабрий молодець (Чи дворянин він, чи купець – Про те вже не скажу вам, братця, Щоб іноді не пробрехаться…) – Та що утяв!. Послухайте! Узяв Покинув жінку та й поплівся, Хто його зна – куди й чого… От потім чують про його, Що десь він аж на двох жінках ще оженився,- Такий пройдисвіт був. От якось цар про се почув Та зараз же бомагу й посилає, Щоб беззаконника Такого-то схопить, Приставити у суд – і там його судить; А всім судейським натякає, Що ділом не вертіть

(Видно, цей гріх у них буває!), А так йому, поганцю, присудить, Щоб більше вже ніхто не мусив так робити, Коли на світі хоче жити; “А якщо зробите не так,- Повішаю усіх, неначе тих собак”.

Не знає бідний суд, де діться, Усіх циганський піт пройма, А ділові ладу нема: Як не присудять – не годиться; Бо вже доводилось судить – Так капосний народ не дуже щось боїться… Ну що його робить?. Возилися, возилися Та якось і вмудрилися Прояву осудить. Зібралися пани, поприбігали люде Дивитися – що буде, А суд гуртом рішив: “Щоб беззаконника провчити,- Опреділити, Щоб він з трьома жінками жив”. Дивується народ та й дума:

“От удрали!

Теперечки ж усі пропали: Повішають дурних!” Аж ні! Поперед всіх Повісився пройдисвіт на осиці (Видно, жінки були завзяті птиці!). Та й що ж ви думаєте?

Казус сей Так налякав усіх людей, Що більше вже ніхто із глузду не скрутився; І досі не чутно, щоб хто на трьох жінках В тім царстві оженився.

1853.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Глібов Леонід Іванович Троєженець