Головна ⇒ 📌Твори з української літератури ⇒ Голубина ніжність” Іллі Ілліча Обломова (По романі И. А. Гончарова “Обломів”)

Голубина ніжність” Іллі Ілліча Обломова (По романі И. А. Гончарова “Обломів”)

1. Творчий шлях И. А. Гончарова. 2. “Обломів” очами критиків. 3. Лінія Обломів – Ольга Ильинская. 4. Філософський зміст роману.

И. А. Гончарів, відомий критик і прозаїк, увійшов в історію російської літератури як блискучий побутописець і реаліст, що тяжіє до зображення психологічних і моральних колізій У його творчості знаходили своє відбиття “вічні” моральні проблеми: конфлікт особистості й суспільного лада, раціональне й духовне в людині, сенс життя й розвиток людини, суспільства, країни. Тема, червоною лінією минаюча через всю

його творчість, – “стан шумування”, переломний момент у житті суспільства, боротьба старого й нового в ньому.

Подібні переломні моменти історії, коли на світло з’являються “роздвоєні”, що належать і старого й нового часу характери, цікавили письменника із самого початку творчого шляху. Гончарова можна назвати художником, що володіє надзвичайно загостреної “моральною реакцією”. Постійно в його добутках звучать заклики до активних дій, спрямованим на поліпшення морального положення людини, заснованим на ідеях високої духовності й людинолюбства.

Гончарів починав свій творчий шлях з повістей

“Лиха болесть”, “Щаслива помилка”, “Іван Савич Поджабрин”. Однак, незважаючи на все жанрове різноманіття, критики визнають творчість Гончарова “романоцентричним”: програмні добутки цього письменника – романи, що становлять трилогію: “Звичайна історія”, “Обрив”, “Обломів”. “Обломів” є перлиною творчості Гончарова. Створювався він тоді, коли були вже написані “Звичайна історія” і “Фрегат “Паллада”” і письменник перебував на вершині розквіту творчих сил.

Роман писався довго, більше десяти років. Почалася робота над ним в 1846 році, глава “Сон Обломова” була опублікована в 1849 році. Завершено добуток в 1858, а опубліковано в 1859 році.

Критика на появу роману відгукнулася негайно.

Практично всі зустріли новий добуток прихильно, однак думки про значення роману різко розділилися. Особливо багато суперечок виникло у зв’язку з образом головного героя – Іллі Ілліча Обломова. Н. А. Добролюбов у статті “Що таке обломовщина?” пише: “Ясно, що Обломів не тупа, апатична натура Але мерзенна звичка одержувати задоволення своїх бажань не від власних зусиль, а від інших, – розвила в ньому апатичну нерухомість і повалила його в жалюгідний стан морального рабства.

Рабство це так переплітається з барством Обломова, так вони взаємно проникають друг у друга й одне іншим обумовлюються, що, здається, немає ні найменшої можливості провести між ними якусь границю… Він раб свого кріпака Захара, і важко вирішити, що з них більше підкоряється влади іншого”. На його думку, Обломів – апатична й ледачий, останнє ланка в ланцюзі “зайвих людей” – Онєгіна, Печорина, Бельтова й Рудина.

На думку критика, він більше інших заражений корінним протиріччям між мрійністю й діяльністю Цікаво інша думка про головного героя. А. В. Дружинін: “Дарма багато з людей з надто практичними прагненнями підсилюються нехтувати Обломова й навіть кликати його улиткою: весь цей строгий суд над героєм показує одну поверхневу й бистропреходящую причепливість. Обломів люб’язний усім нам і коштує безмежної любові”.

Повнота й складність характеру Обломова притягає до себе й дозволяє дійсно полюбити головного героя, адже головне в ньому не лінь і апатія, а “голубина лагідність”, з якої він дивиться на життя.

Ніяка бурхлива діяльність не виглядає привабливої в очах Обломова, при цьому його думки по будь-якому приводі – думка не тваринної істоти, що скотилася до рівня ледачого, а грамотної й тямущої людини, наділеного можливістю співпереживати. Однак думка останнього критика не довелося до двору в XIX столітті. Добролюбовская трактування героя довгий час залишалася самої популярної.

Але в міру вивчення образа Обломова, відкриття в його характері нових граней думка Дружиніна початок залучати все більша увага читачів і дослідників. Вирішити для себе, хто із критиків більше прав, читач може, уважно перечитавши фрагменти, пов’язані з лінією Обломів – Ольга Іллінська. Ілля Ілліч і Ольга Іллінська-Діаметрально про-товоположние люди Сенс життя, любові, сімейного щастя герої розуміють зовсім по-різному, однак обоє грають у долях один одного важливі ролі.

Обломів народився в селі Обломовка, благословенному куточку землі, там же він провів свою юність. Його виховала м’якість і спокій природи, пещення матері, казки няньки. Вирослий Ілля Ілліч зрозумів, наскільки він далекий від суєти світського суспільства, погоні за кар’єрою й грошима: “Чим я виноватее їх, лежачи в себе будинку й не заражаючи голови трійками й валетами?” Не одержавши можливості показати миру красу своєї душі, Обломів залишився будинку й прийнявся мріяти А в мріях він повністю розкривав всю складність характеру, стаючи дійсно гармонічною особистістю.

Ользі, що він полюбив всією душею, Обломів віддав все своє “я”: “Встає він о сьомій годині, читає, носить кудись книги.

На особі ні сну, ні утоми, ні нудьги. На ньому з’явилися навіть фарби, в очах блиск, щось начебто відваги або принаймні самовпевненості. Халата не видать на ньому”.

Що ж Ольга?

Далека від розуміння щирої душі Обломова, вона, з одного боку, зачарована “голубиною ніжністю” героя, що приковувала до нього багатьох. З іншого боку, взявши у свої руки життя героя, Ольга тішить себе не занадто гарними думками: “Вона вкаже йому ціль, змусить полюбити знову все, що він розлюбив, і Штольц не довідається його відвертаючи. І все це чудо зробить вона, така боязк, мовчазна, котрої дотепер ніхто не слухався, що ще не початку жити! Вона винуватниця такого перетворення!

” Відносини між Обломовим і Ольгою були із самого початку приречені на розрив, адже він любив її щиро й жагуче, а в її вчинках читався неприкритий розрахунок. Не зміна було потрібно Іллі Іллічу, а справжні почуття, тепло, турбота й пещення. Незважаючи на те що сам Обломів розуміє нещирість відносин, перервати їх першої вирішується Ольга. І в сцені розриву “голубина ніжність” Обломова стає каменем спотикання – неї докоряють Обломову, після чого в того підкошуються ноги: “Він у відповідь посміхнувся якось шкода, соромливо, як жебрак, якого дорікнули його наготою.

Він сидів із цією посмішкою безсилля, що ослабшав від хвилювання й образи; погаслий погляд його ясно говорив: “Так, я вбогий, жалюгідний, злиденний… бийте, бийте мене!..”” В Обломове позитивні якості нерозривні з лінощами й апатією. Але при цьому він не стає тягарем для суспільства, негативним персонажем, позбавленим духовності.

Цього героя необхідно сприймати у всій його складності й багатогранності, у якій і “голубиної ніжності” і апатичності повинне бути своє місце

Голубина ніжність” Іллі Ілліча Обломова (По романі И. А. Гончарова “Обломів”)

« Скорочено роману Тесс із роду д’ербервиллей Гарди Т

Хто з героїв казки “Мауглі” запам’ятався найбільше »

Related posts: