Графоманія
Графоманія (грецьк. grapho – пишу та mania – хвороблива пристрасть) – хворобливе прагнення особи, позбавленої хисту, до літературної діяльності, що імітує справжню літературу, дискредитує мистецтво. У 20-ті XX ст. мав місце так званий “масовизм” в українській поезії, коли робсількор ототожнювався з письменником, чи “призов ударників у літературу” на межі 20-30-х, покликаних створювати “пролетарський реалізм”, позбавлений естетичних критеріїв, а тому безперспективний. Деякі напрями (соціалістичний реалізм) створювали сприятливий
Насправді, опанування, скажімо, версифікаційною технікою при відсутності таланту ніколи не сформує поета. Істотні риси Г. та достеменної поезії, абсолютну відмінність між ними окреслила Ліна Костенко, вказуючи на небезпеку імітат-літератури, власне, імітат-поезії: Великі поети не вміють писати віршів. Клював їх орел в печінку і сумнів сни випасав. Графоманові краще.
Графоман вирішив Написати –
Головне, ще не антинародно. Народ засилосує. А геніальні поети – такі бездарні!
Виходять з ночей аж чорні, як шахтарі з забою. А ті клаптенята паперу – то смертельні плацдарми Самотньої битви з державами, З часом, З собою.
Related posts:
- Імітація Імітація (лат. imitatio, від imitor – наслідую) – наслідування, підроблення. Часто вживається в імпресіоністичних творах, особливо в поезії, задля увиразнення безпосередності враження: Дзень-дзень-дзень-дзень: Дзеленькають останні колеса Коляски старосвітчини, Що колобродять у забуття (Емілія Лучак). І. закорінена у міметичні принципи художньої діяльності, однак вона втрачає своє значення за відсутності чуття естетичної міри. Та особливої шкоди І. […]...
- Салонна література Салонна література (фр. salon – вітальня) – 1. Вишукана, “шляхетна” література; бере початок від літературних зібрань у салоні маркізи Рамбуйє в Парижі (1624-49) на противагу брутальним звичаям королівського двору та офіціозній літературі, підтримуваній кардиналом Рішелье і заснованою ним Академією. Тут панував дух галантності, формувалася преціозна (фр. ргесіеих – вишуканий) манера художнього мислення, аристократична естетика, вироблялася […]...
- Парнас Парнас – гора в Греції, де, за еллінськими міфами, мешкали музи на чолі з богом поезії та сонця Аполлоном. Слово П. вживається як символ мистецтва (поезії зокрема), як найвищий рівень художньої досконалості, хоч подеколи автори вкладали в нього і дещо відмінний зміст, як-от М. Зеров, котрий писав у сонеті “Pro domo”: Класична пластика і контур […]...
- Антологія римської поезії “Антологія римської поезії” – хрестоматія, упорядкована М. Зеровим, до якої увійшли в його перекладах поезії Катулла (“Плач, Венеро! Плачте Купідони”, “Знову весна, оживає земля” та ін.), Вергілія (фрагмент “Енеїди”, дві еклоги), Горація (“До ліри”, “До Венери” та ін.), Проперція (“Елегія”), Овідія (“На смерть Тибулла”) та Марціяла (“До музи”, “До Прима Антонія” та ін ) Вийшла […]...
- Титан добрих справ З давніх-давен міфи були основним способом відчуття, розуміння навколишнього світу. Вони були і залишаються джерелом знань про природу, побут, вірування людей. Грецька міфологія виникла на зламі тисячоліть до н. є. і відіграла важливу роль у розвитку світової культури. Найяскравішим прикладом самопожертви в ім,’я людства є міф про Прометея. Чому ж героя називають титаном добрих справ? […]...
- АСОЦІОНІМ В українській літературі, як і в цілому у світовій, досить часто зустрічаються тропи, утворені шляхом переходу загальної назви у власну (онімізації апелятивів). Незвичність графічного зображення апелятивної лексики з великої літери посилює чуттєво-образне сприймання літературного твору, спонукає читача до роздумів, пошуків художньої істини. Персоніфікацію загальних моральних понять в алегоричних образах Доброчинності, Заздрості, Розуму, Пам’яті, Волі, Перемоги, […]...
- Версифікаторство Версифікаторство (лат. versus – вірш та facio – роблю) – іронічна назва імітаційного віршування, що не має нічого спільного з поезією, а лише засвідчує рівень освоєння автором версифікаційної майстерності, вміння наслідувати певні віршові зразки, ілюструвати відповідну ідею. В. стосується не тільки, наприклад, альбомної лірики чи римування з нагоди різних святкових подій, а й штучно створюваних […]...
- Постійні епітети Постійним називається епітет, який традиційно супроводжує означення предмета, закріплюючись за ним постійно, в межах певного художнього стилю. Наприклад, у фольклорній поезії, якщо згадується степ, то він майже завжди – широкий, море – синє, вітер – буйний, гай – зелений, орел – сизокрилий і т. д. Постійний епітет відрізняється тим, що виділяє характерну рису не даного, […]...
- Децима Децима (лат. decima – десята), або Еспінела (за прізвищем іспанського поета XVI cm. В. Еспінеля) – десятирядкова строфа зі сталою схемою римування: аббааггддг. Перший чотиривірш мав зав’язку ліричної колізії, останній – її розв’язку. д. вживалася в іспанській поезії і як віршована форма глоси. Подеколи, передовсім у російській поезії (Г. державін, О. Радищев), терміном д. пойменовували […]...
- Коли починається українське літературне бароко? Літературне бароко в Європі розвивалося нерівномірно, несинхронно: його початок припадає на середину XVI ст. (Іспанія, Італія), а розквіт у слов’янських країнах-на XVIІ-XVIII ст. Першим українським письменником, творчість якого була позначена рисами бароко, вважається Іван Вишенський. Проте утвердження бароко у вітчизняній літературі пов’язується з іменами Мелетія Смотрицького та Кирила Транквіліона. Значну роль у становленні цього стилю […]...
- Мої роздуми над образом Прометея Мені завжди подобалися розумні, мужні, сміливі, благородні і шляхетні особистості. Саме таким є титан Прометей. Він був сином Зевса та богині справедливості Феліди. Титан завжди співчував людям, які жили в холоді й голоді, не вміли будувати житла, боротися з хворобами, не знали ремесел. Прометей викрав вогонь із кузні Гефеста на Олімпі і в порожнистій очеретині […]...
- Хвиля за хвилею “Хвиля за хвилею” – літературно-художній альманах, упорядкований і виданий Б. Грінченком у Чернігові 1990 коштом чернігівського мецената І. Череватенка. Представляє поезію та малу прозу кінця XIX ст. Відкривається програмним твором В. Самійленка “Не вмре поезія” – апофеозом животворній силі мистецтва (вміщено також два інших твори “Орел” і “До поета”). Наддніпрянську літературу представляють також Б. Грінченко […]...
- Запустить пазурі в печінки – крилаті вирази Запустить пазурі в печінки Цитата з вступу до поеми Т. Г. Шевченка.”Сон” (“У всякого своя доля”), написаної у 1844 р. Наведений вислів узято з таких рядків: А той, тихий та тверезий, Богобоязливий, Як кішечка підкрадеться, Вижде нещасливий У тебе час та й запустить Пазурі в печінки,- І не благай: не вимолять Ні діти, ні жінка. […]...
- У чому сутність реалізму? Реалізм як літературний напрям прийшов на зміну романтизмові на межі XVIII – XIX століть. Головний його принцип – правдивість і багатогранність зображення життя. Якщо романтики зосереджували свою увагу на відтворенні духовного сні ту людини, то письменники-реалісти прагнули змалювати життя в усіх його виявах: злети й падіння людської душі, родинні стосунки, виробничі, суспільні, моральні проблеми. На […]...
- Гейне й українська література Давно помічено, що долі великих поетів в іншомовних літературах дуже не схожі між собою. Одні такі поети проходять осторонь певних літератур, істотно їх не зачепивши, а пієтет до них носить переважно умоглядний характер, бо створюється він не перекладачами, а критиками й літературознавцями. Для української літератури в минулому столітті такими поетами лишилися ІНеллі й Кітс, Гюго […]...
- Відповіді до теми: “Загальна характеристика літератури XІX століття. Реалізм як основний творчий метод” 1. У чому полягає відмітна особливість зарубіжної літератури XІX століття? Кожна історична епоха породжує свій спосіб відбиття дійсності в творчості художників, письменників, музикантів. У 20-30-ті роки XІX ст. у творчості Флобера, Стендаля, Діккенса, Пушкіна зародився і поступово сформувався конкретно-історичний метод, що дістав назву “реалізм”. Потім він став основою творчості таких митців слова, як Л. Толстой, […]...
- ДУМКА Думка – досить поширений в українській і деяких інших слов’янських літературах жанр короткого ліричного вірша елегійного (іноді баладного) змісту. Термін “думка” (як зменшувальний від “дума”, про яку див. підрозділ “Ліро-епос та інші міжродові та суміжні утворення”) спершу з’явився у XVIII столітті в Польщі для позначення ліро-епічних творів баладного типу (перші автори “думок” – придворні польські […]...
- ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ – УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ Реалізм (латин, realis речовий, дійсний) напрям у літературі та мистецтві, що набув розвитку в 1830-х роках спочатку у Франції, а в XIX ст. поширився в Європі й Америці. Основоположним для реалізму став принцип відповідності мистецтва реальній дійсності. Основною проблемою є взаємини людини й середовища, а також […]...
- Гей, там на горі січ іде – пісні січових стрільців Гей, там на горі Січ іде, Гей, малиновий стяг несе, Гей, малиновий… Наше славне товариство, Гей, марширує, раз, два, три! Гей, попереду кошовий, Гей, як той орел степовий, Гей, як той орел… Наше славне товариство, Гей, марширує, раз, два, три! Гей, отамане, батьку наш, Гей, веди, батьку, вперед нас, Гей, веди, батьку… Наше славне товариство, […]...
- Нью-йоркська група “Нью-йоркська група” – група українських еміграційних поетів, яка виникла в середині 50-х XX ст. як співдружність митців, об’єднаних спільними поглядами на творчість, як можливість якомога повнішого самовияву творчої індивідуальності митця. Хоч назву одержала від місця перебування її ініціаторів, включала також поетів, які мешкали в інших країнах. До неї відносять Б. Бойчука, Женю Васильківську, Патрицію Килину, […]...
- Домисел (вимисел) у літературі Домисел (вимисел) у літературі – народжена творчою уявою письменника, художньо трансформована дійсність. Д. – дофантазовування, додавання до того, що насправді існувало чи існує, чому є документальне чи якесь інше підтвердження; він полягає в художній трансформації письменником відомого факту через діалог, пейзаж, портретну характеристику тощо. Д., будучи допоміжним інструментом, стосується деталей, штрихів, на відміну від вимислу […]...
- Пародія Пародія (грецьк. parоdia – пісня навиворіт, переробка на сміш ний лад) – один із жанрів фольклору та художньої літератури, власне гумористичний чи сатиричний твір, в якому імітується творча манера письменника задля осміяння її як не відповідної новим мистецьким запитам. Інколи П. переінакшує зміст відомого твору, надає йому нового звучання, хоч не слід її плутати з […]...
- Художнє осмислення загальнолюдських цінностей у творах Л. Костенко Ліна Костенко ввійшла в українську поезію в шістдесяті роки. Але навіть на фоні літератури того часу, яка відзначалась ліризмом, гуманізмом, волелюбністю, її поетична муза особливо вирізнялася. Вона м’яка і сувора, глибоко жіночна і на диво мужня, красиво сентиментальна, але ніскільки не плаксива чи песимістична. Така, як про неї сказала сама поетеса у вірші “Доля”. За […]...
- Рубаї Рубаї – чотиривірш, як правило, філософського змісту за схемою римування: а а – а (різновид монорими). Р. як викінчений мініатюрний віршовий твір, що виражає певну думку, підкреслену в останньому рядку строфи, – одна з найпопулярніших версифікованих форм у ліричній поезії народів Сходу, сягнула своєї досконалості в тюркомовному літературному середовищі (Захириддин Бабур) та іранському (Омар Хайям). […]...
- Видання Видання – твір друку, який має самостійне поліграфічне оформлення, встановлені вихідні дані і призначений для поширення вміщеної в ньому інформації. У випадку відсутності даних про автора чи вихідної інформації В. кваліфікується як анонімне або безвихідне. За редакцією тексту В. може бути 2-е, 3-є і т. д., а також доповнене, виправлене. Особливим чином оформлюваними є В. […]...
- Початкове поняття про реалізм і сентименталізм Термін “реалізм” досі не отримав у літературознавстві однозначного тлумачення. У широкому значенні під ним розуміють певний художній стиль універсального характеру, коли письменник орієнтується на відтворення життя в його об’єктивній сутності, закономірностей розвитку і буття людини, суспільства, світу. У реалістичних творах події і характери зображуються як такі, що зумовлені (детерміновані) певним комплексом причин і зв’язків. Інколи […]...
- Відповіді до теми: “Авангардистські й модерністські тенденції в поезії на початку XX століття” 1. Які причини викликали зміни в поезії початку XX ст. ? Передусім розширилася сфера матеріалу для поетичного вираження, яка вмісти ла в себе практично все, навіть сферу побуту. Поезія наблизилась до повсякденності 2. Які новації в галузі віршування приніс початок XX століття? З початку XX століття можна спостерігати розвиток і утвердження верлібру вільного вірша, який […]...
- Охарактеризуйте образи-символи поеми Тараса Шевченка “Кавказ” Поема “Кавказ” (1845) була написана під безпосереднім враженням від звістки про загибель підчас кавказької війни Якова де Бальмена, полтавського поміщика, приятеля Шевченка. Однак емоційна реакція на смерть друга поєдналась у поемі з роздумами про загарбницький характер війни, яку вело російське самодержавство на Кавказі, проводячи імперську колонізаторську політику. Початковий пейзаж поеми зображує величаву і водночас трагічну […]...
- Агнія Барто та значення дитячої поезії Агнія Барто в “Записках дитячого поета” стверджує значення дитячої поезії формуванні особистості людини. Поезія, на її глибоке переконання, “готує дитину з малих років сприймати добро, справедливість, дружбу, людяність”. Вона покликана охороняти моральну чистоту дітей, відгукуватися на їх інтерес до сучасності, розкривати перед ними світ. За щасливим висловом Б., Брайніна, дитячий поет – Садівник людських душ. […]...
- Скорочено Орел-Меценат Салтикова-Щедрина М. Е “Поети багато про орлів у віршах пишуть, і завжди з похвалою… Так що коли, наприклад, хочуть оспівати у віршах городового, то неодмінно порівнюють його з орлом”. Оповідач дивується, чому ж орел миша простив, а не навпаки. Але адже “зовсім не потім орел мишей ловить, щоб їх прощати”. Та й інші пернаті бояться орла, а зовсім […]...
- Курйозні вірші Курйозні вірші (фр. сuriеuх – допитливий, цікавий) – неординарні за формою, вишукані поетичні твори, поширювані в українській поезії від барокової доби.(фігурні вірші, паліндроми тощо). Найпримітнішою постаттю у творенні К. в. був Іван Величковський – автор оригінальної рукописної збірки “Млеко, од вівці пастиру належне”, в якій він звернувся до різних форм К. в. З України К. […]...
- Абстракціонізм Абстракціонізм – одна з течій авангардистського мистецтва. Виникнувши на початку XX ст, (В. Кандинський, Наталія Гончарова, П. Пікассо, П. Мондріан, О. Архипенко, П. Клее та ін.), А. сягнув свого апогею у 50-ті. Філософсько-естетична основа А. – неміметичний принцип художнього мислення, ірраціоналізм, відхід від ілюзорно-предметного зображення, абсолютизація чистого вираження та самовираження митця засобами геометричних фігур, ліній, […]...
- Теорія наслідування, або Мімезис Теорія наслідування, або Мімезис (грецьк. mimesis – наслідування) – естетична теорія, яка пояснює походження і сутність, мистецтва наслідуванням людиною природи. Ще Аристотель у “Поетиці” писав, що людині від народження властиве наслідування, яке дає їй насолоду. Наслідуючи довкілля задля насолоди в розмаїтий спосіб, людина творить різні види мистецтва і три роди поезії (епос, лірику, драму). Ідею […]...
- Короткий зміст Орел-Меценат Салтикова-Щедрина М. Е “Поети багато про орлів у віршах пишуть, і завжди з похвалою… Так що коли, наприклад, хочуть оспівати у віршах городового, то неодмінно порівнюють його з орлом”. Оповідач дивується, чому ж орел миша простив, а не навпаки. Але адже “зовсім не потім орел мишей ловить, щоб їх прощати”. Та й інші пернаті бояться орла, а зовсім […]...
- Слово-привид Слово-привид – слово, що виникло внаслідок неправильно прочитаного певного тексту, чиєїсь помилки на письмі чи вигадки. Термін запровадив І. Качуровський. Так, М. Хвильовий, проголошуючи “азіатський ренесанс”, вигукував: “Гряде новий Рамаян!” Очевидно, йшлося про головного персонажа пам’ятки індійської літератури “Рамаяни” – Раму. У перекладі поезії Ф.-Г. Лорки, зробленому М. Лукашем, були такі рядки: Як змилить мило […]...
- Українська муза, Поетична антологія од початку до наших днів “Українська муза”. Поетична антологія од початку до наших днів” – антологія української поезії, що вийшла 1908 у Києві заходами і за редакцією О. Коваленка. Охоплювала надбання української поезії на поч. XX ст., різні художні напрями (романтизм, реалізм, імпресіонізм), школи, містила чимало творів, які раніше на Наддніпрянській Україні через цензурні заборони не могли бути надруковані. Виходила […]...
- Чому Олесь Гончар назвав В. Симоненка “витязем молодої української поезії”? 60-ті роки нашого століття позначені бурхливим входженням у літературу когорти творчої молоді – В. Симоненка, І. Драча, Л. Костенко, В. Стуса, В. Забаштанського… Вони по-новому, на противагу “поезії безплідній, як толоці” (В. Симоненко) часів сталінщини, прагнули осмислити життя, звернулися до духовного досвіду особистості та історії рідного народу. Поети-шістдесятники принесли в літературу свіжий вітер суспільних перемін, […]...
- Тавтограма Тавтограма – див.: Алітераційний вірш, Алітерація, Анафора. Тавтологічна рима – римування одного і того самого слова, що не трактується як вада віршованого мовлення: І день іде, і ніч іде. І, голову схопивши в руки. Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки? (Т. Шевченко). Т. р. спостерігається в деяких східних віршових формах (газель). Звертаються до […]...
- Реалізм – визначення Реалізм (франц. realisme – матеріальний, предметний) – літературний напрям, який характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ. Починаючи з 30-х pp. XIX ст. набуває розвитку у Франції, а згодом в інших європейських літературах. На відміну від романтизму, який зосереджував увагу на внутрішньому світі людини, основною для реалізму стає проблема взаємин людини […]...
- Твір на тему: “Художнє осмислення загальнолюдських цінностей у творчості Ліни Костенко” Коли я думаю, чую, читаю про Ліну Костенко чи про її творчість, то перед очима чомусь завжди з’являється постать захисниці Марії Оранти із Софії Київської. Така-от асоціація… Ліна Костенко ввійшла в українську поезію в шістдесяті роки. Але навіть на фоні літератури того часу, що відзначалась ліризмом, гуманізмом, волелюбністю, її поетична муза особливо вирізнялася. Вона м’яка […]...