Грибоєдов зробив свою справу, вона написав “Горі від розуму”

“Грибоєдов зробив свою справу – він написав “Горі від розуму”,- сказав Пушкін. Ця справа складалася насамперед у тім, що геніальна викривальна комедія Грибоєдова поклала початок реалістичної російської драматургії. Вона гостро поставила найважливіші суспільні питання сучасності й тому відразу ж стала предметом запеклої полеміки. Боротьба двох суспільних таборів, зображена в “Горі від розуму”, розгорнулася навколо самої комедії з моменту її появи й, видозмінюючись із ходом російського життя, тривала багато десятиліть після

смерті її творця

Реакційні кола російського суспільства, боячись могутнього визвольного впливу “Горі від розуму”, усіляко прагнули звузити, збіднити соціально-історичний зміст комедії, применшити її велике суспільне й художнє значення. Навіть тоді, коли “Горі від розуму” одержало загальне визнання як класичний добуток російської літератури, реакціонери не раз уживали спроби під прикриттям лицемірних похвал фальсифікувати, зіпсувати зміст п’єси

Так, наприкінці XIX в. редактор “Нового часу” А. С. Суворин, захоплено славословлячи “Горі від розуму”, намагався довести, що Грибоєдов

і його герой Чацкий не мали нічого загального з рухом декабристів, з вільнолюбними ідеями “людей двадцятих років”, а, навпроти, були лютими супротивниками й викривачами “либералистов”, антагоністами декабристів і попередниками реакційного слов’янофільства. З іншого боку, А. Н. Веселовский зовсім необгрунтовано затверджував, що “Горі від розуму” з’явилося наслідуванням зразкам західноєвропейської дра матургии, сколком з мольеровского “Мізантропа”, а образ Чацкого розглядав як новий варіант мольеровского Альцеста

Немає сумніву, що досвід комедії Мольера, Бомарше, Шеридана був вивчений Грибоєдовим і образ Альцеста з “Мізантропа” Мольера вплинув на розробку образа Чацкого з його мізантропічними настроями наприкінці п’єси. Але ще сучасний Грибоєдову критик О. Сомів справедливо відзначив, що автор “Горя від розуму” не йшов і, як видно, не хотів іти тієї дорогою, що углаживали й нарешті стоптали комічні письменники від Мольера до Пирона й наших часів. Тому звичайна французька мірка не прийде по його комедії”.

У статті 1841 р. “Поділ поезії на пологи й види” Бєлінський, визнаючи велике суспільне значення за сатиричною комедією, якщо вона “виходить не з безневинного бажання поострить, але із глубоко-оскорбленного вульгарністю життя духу”, бачив в “Горі від розуму” благороднейшее створення геніальної людини, бурхливе дифірамбічний вилив жовчного, громового обурення побачивши гнилого суспільства незначних людей, у душі яких не проникав промінь божого світла, які живуть по ветхим переказам старовини, по системі вульгарних і аморальних правил, яких дрібні цілі й низькі прагнення спрямовані тільки до примар життя – чинам, грошам, пліткам, приниженню людського достоїнства, і яким апатичне, сонне життя є смерть усякого живого почуття, усякої розумної думки, усякого шляхетного пориву… “Горі від розуму”,- містить Бєлінський,- має велике значення й для нашої літератури й для нашого суспільства”. Таким чином, великий критик-демократ поставив у заслугу Грибоєдову той викривальний і патріотичний пафос його комедії, що був доріг і декабристам

Конкретно-історичний зміст п’єси Грибоєдова розкрив Герцен. Він підкреслював значення “Горя від розуму” як політичної комедії. “Щоб вірно оцінити значення й вплив твору Грибоєдова в Росії, треба згадати той час у Франції, коли перше подання “Весілля Фігаро” мало там значення державного перевороту” – писав він. Говорячи про джерела свого власного духовного розвитку в роки юності, Герцен, поряд з революційними віршами Рилєєва, згадував “сміх Грибоєдова”.

Визвольні ідеї грибоедовской комедії виховували й наступні покоління передових людей Росії. Молодий демократ Добролюбов бажав походити на Чацкого, у якому бачив “вічного викривача неправди”. Підкреслюючи викривальний пафос комедії Грибоєдова, великий революціонер-демократ Н. Г. Чернишевський уважав, що “Горі від розуму” “залишається дотепер одною із самих улюблених книг, тому що представляє ряд чудових сатир…” . Щодо цього Чернишевський уважав Грибоєдова прямим попередником Гоголя.

Грибоєдов, на думку Писарєва, створив один з “найбільших добутків нашої літератури”.

Революційні демократи вказували на широке узагальнююче значення й живучість у російської дійсності типів, створених Грибоєдовим. Образи комедії, що стали загальними, були використані великим російським сатириком Салтиковим-Щедриним. Переосмисливши їх у новій суспільно-політичній обстановці, Щедрін користувався ними для викриття реакції й буржуазно-дворянського лібералізму 70-80-х рр. XIX в. Так, у циклах нарисів “У середовищі помірності й акуратності” і “Добромисні мовлення” Салтиков-Щедрин вивів у числі своїх персонажів героїв грибоедовской комедії, показавши, наприклад, живучість “помірних і акуратних” молчалиних, ліберальних пристосованців, шанувальників чинів і нагороджень

В 1872 р. з’явилася знаменита стаття И. А. Гончарова “Мильон роздирань”, що склала целую епоху в тлумаченні “Горя від розуму”.

Відповідно до демократичних традицій Гончарів оцінює комедію як суспільну драму, а зіткнення між Чацким і фамусовским суспільством розглядає як “боротьбу важливу й серйозну, целую битву”. Він не зупиняється на зв’язках Чацкого з рухом декабристів, але ставить героя Грибоєдова дуже високо, як передового діяча свого часу, як викривача дворянського кріпосницького суспільства, як захисника й проповідника високих моральних ідеалів. Глибоко проникаючи в текст комедії, Гончарів простежує зв’язок суспільної й особистої драми Чацкого, характеризуючи “Горі від розуму” як доконаний утвір, перейнятий цільним і єдиним задумом


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Грибоєдов зробив свою справу, вона написав “Горі від розуму”