Григорій Мелехов – герой роману М. А. Шолохова “Тихий Дон”
Григорій Мелехов – герой роману М. А. Шолохова “Тихий Дон” (1928-1940). Окремі літературознавці дотримуються думки, що справжнім автором “Тихого Дону” є донський письменник Федір Дмитрович Крюков (1870-1920), рукопис якого була піддана деякій переробці. Сумніви з приводу авторства висловлювалися з часу появи роману у пресі.
У 1974 р. в Парижі була видана з передмовою А. Солженіцина книга анонімного автора (псевдонім – D *) “Прагнучи” Тихого Дону “”. У ній автор намагається текстологічно обгрунтувати цю точку зору. У 1978 р. на
Прототип Г. М., за словами Шолохова,” горбоносий “, як і Г. М., козак з хутора Базкі (станиця Вешенська) Харлампій Васильович Єрмаков, доля якого багато в чому схожа з долею Г. М. Дослідники, відзначаючи, що “образ Г. М. настільки типовий, що в кожному Донському козака ми можемо знайти щось від нього “, вважають
Г. М. – Образ типового представника соціального шару донських козаків-селян початку XX століття. Головне в ньому – глибока прихильність до будинку і землеробської праці. Це поєднується з поняттям військової честі: Г. М. – Відважний і вмілий воїн, що заслужив під час першої світової війни чин офіцера. Він увібрав в себе кращі риси російського національного характеру: відкритість, прямодушність, глибоку внутрішню моральність, відсутність станової пихи і холодного розрахунку.
Це імпульсивна, благородна натура з загостреним почуттям честі.
Після виходу роману одні критики поблажливо зараховували творця образу Г. М. до побутописцем “вузької козацької теми”, інші вимагали від Г. М. “Пролетарського свідомості”, треті звинувачували автора в захисті “куркульського побуту”. В. Гоффеншерер в 1939 р. перший висловив думку, що Г. М. – Герой ні позитивних, ні негативних, що в його образі сконцентрувалася селянська проблема з характерними для її носія протиріччями між рисами господаря і людини праці.
Г. М. – Центральний герой історичного роману-епопеї, в якому на максимально наближеною до документальності основі описуються події, які захопили Російську імперію на початку XX “Шв., – Перша світова війна, події 1917р., Громадянська війна і перемога радянської влади. Поведінка Г. М., захопленого потоком цих подій, диктує соціально-психологічний образ того середовища, представником якої він є. Г. М., корінний донський козак, хлібороб, палкий патріот краю, позбавлений прагнення завойовувати і володарювати, за поняттями часу появи роману у пресі є “селянином-середняком”. Як професійний воїн він вдає із себе інтерес для ворогуючих сил, але переслідує лише свої селянські станові мети. Йому чужі поняття будь-якої дисципліни, крім тієї, яка існує в його козацькому військовому підрозділі.
Повний Георгіївський кавалер в першу світову війну, під час громадянської війни він кидається від однієї б’ється сторони до іншої, зрештою приходячи до висновку, що “вчені люди” “сплутали” трудовий народ. Втративши все, він не може залишити рідну землю і приходить до єдино дорогій для нього – отчого дому, знаходячи надію на продовження життя в сина.
Г. М. уособлює тип шляхетного героя, що поєднує військову доблесть з душевною тонкістю і здатністю глибоко відчувати. Трагізм відносин з коханою жінкою Ксенією полягає для нього в неможливості привести їх союз в згоду з прийнятими в його середовищі морально-етичними установками, що робить його ізгоєм і відриває від єдино прийнятного для нього способу життя. Трагізм його любові посилюється низьким соціальним становищем і що відбуваються соціально-політичними потрясіннями. Г. М. – Головний герой великого літературного твору про долю хлібороба, його життя, боротьби, психології.
Образ Г. М., “мужика-хлібороба в мундирі” (за висловом А. Серафимовича), образ величезної узагальнюючої сили при яскраво вираженою цільної, глибоко позитивної індивідуальності героя, встав в ряд найзначніших у світовій літературі, таких, як, наприклад, Андрій Болконський.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)