Головна ⇒ 📌Твори з української літератури ⇒ Грінчак Василь Якович Балада про зелену неділю
Грінчак Василь Якович Балада про зелену неділю
Грінчак В. Я. Земле моя. Збірка поетичних творів. – К.: Дніпро, 1988.
Я маленький, я русявий… А мати ласкаво: “Ходім, сину, до берега, Будем рогіз рвати Та зелене, розмаїте Гіллячко ламати. Нарвемо між осокою Татарського зілля, Бо сьогодні на Поділлі Зелена неділя”, Йдемо ми до берега Стежкою, травою, А зелене віття має Прямо наді мною.
Зеленіє, аж бризкає Зеленню долина, Шумить листячком зеленим Тонка сокорина.
Через місточок, така важенна, Іде з травою гарба зелена.
Я зупинився, став біля клена, Глянув у копанку – я теж зелений.
Штани
Біжу, сміюся, весь зеленію, Несу у серці зелену мрію.
Сміється сонце, сміється мати, Йдемо додому клечати хату.
Хай наша хата теж зеленіє, У світі білім не почорніє.
Бо у дідуся, коли згадає, Кожна хатина горить, палає.
А як бабуся в згадках німіє, Не тільки хата – земля чорніє.
Чорніють люди з горем-бідою, І чорний вітер віє війною.
Мати стеле на долівку зілля, Стеле рівно, примовляє: “Зелена неділя, кучеряве хмілля, Хай зеленню наша хата має, До сонечка світлі вікна Щораночку повертає”. Виходимо з хати і зелене віття Чіпляємо
Починаємо клечати, І так дивно зеленіє наша світла хата. Раптом чую гамір, стукіт, Коні б’ють копитом, До нас прямо у подвір’я За весною за красною Іде тепле літо. Встає з воза батько, Встає з воза дядько, Встають тітка й молодиці, В руках у них зеленіє жито і пшениця.
Заходять до хати, До хати-світлиці, Почали співати Про диво жар-птицю: “Летіла жар-птиця Та попід горою, Крила в неї зеленіли, Як трава весною. Летіла жар-птиця Над полем, над житом, А назустріч їй із жита Вийшло тепле літо. Сонечко жар-птиці На крилечка сіло І хвіст пишний у жар-птиці Та й позолотило. Прийшло до нас літо, Шумує пшениця, Хай у полі в колосочку Зерно золотиться…”
Батько й мати за стіл сідають, Гостей любих пригощають, З літечком вітають! А на столі зеленіє кріп і петрушка, Салат, шпинат, цибуля зелена, А в зеленій мисці зеленіє юшка Та пирогів гора здоровенна. Гості їдять, співають…
А я, малий, русявий, Побіг у зелені трави, Побіг у зелене жито Стрічати зелене літо….
(1 votes, average: 5.00 out of 5)Related posts:
- Грінчак Василь Якович Балада про діда Солому Грінчак В. Я. Земле моя. Збірка поетичних творів. – К.: Дніпро, 1988. Від хати до хати, від дому до дому Ходить балада про діда Солому. Балада серйозна, балада й весела, І знають про діда усі наші села. Коли щось серйозне, то всім це відомо, Що треба звернутись до діда Соломи. Чи жито косити, а чи […]...
- Грінчак Василь Якович Балада про скіфське зерно Грінчак В. Я. Земле моя. Збірка поетичних творів. – К.: Дніпро, 1988. Під чорноземом, Під суглинками і пісками Пролежало скіфське зерно віками В невеличкім кургані, У звичайній скіфській могилі, З того часу, як скіф-хлібороб Не почувся на силі. Поховали його у простій одежині, Поруч меч-оборонець поклали І вуздечку з коня, А у головах поставили Повне […]...
- Грінчак Василь Якович Степ Грінчак В. Я. Земле моя. Збірка поетичних творів. – К.: Дніпро, 1988. Ти знову, сестро, нині нагадала Мені той степ, і ту страшну війну, І ту теплінь, і степову весну, Коли бійців ми наших виглядали. Вночі не спали, бо до ранку канонада Все гупала, і степом йшла луна, Коли ж змовкала, серед ночі тишина Була […]...
- Грінчак Василь Якович Арарат Грінчак В. Я. Земле моя. Збірка поетичних творів. – К.: Дніпро, 1988. Борису Єгіазаряну Дивлюсь, мов зачарований, на диво: За Єреваном, за долинами в імлі, Над хмарами, що виснуть мерехтливо, На кревно рідній, на чужій землі, Біліє Арарат, мов пасмо сиве. Проміння над вершинами ясніє, Ковчег із Ноєм з хмари виплива,- Як видиво біблійне, ледве […]...
- Грінчак Василь Якович В Будинку хліба Грінчак В. Я. Земле моя. Збірка поетичних творів. – К.: Дніпро, 1988. Тут незвичайні для музею експонати, Оригінальні і вітрини, й стелажі, Тут пахне хліб пшеничний у кімнатах, Батони пахнуть, калачі й коржі. Тут пахнуть пиріжки і марципани, Рогалики, книші, крутий малай, Біліють булки, пишні і рум’яні, Красується весільний коровай. Тут вироби сучасні й історичні, […]...
- Грінчак Василь Якович “Злітає спогад, ніби чайка біла…” Грінчак В. Я. Земле моя. Збірка поетичних творів. – К.: Дніпро, 1988. Миколі Криванчикову Злітає спогад, ніби чайка біла, Крилом торкає наболіле серце, А ніч, як море, важко-неспокійно Чорніє всюди. Думи, ніби хвилі, У скроні б’ють, і голова сивіє Від спогаду, що тугою повитий, Що б’ється, ніби чайка у негоду… “Де ви, мої далекі юні […]...
- З дитинства: дощ скорочено – Василь Голобородько Я уплетений весь до нитки У зелене волосся дощу, Вплетена дорога до батьківської хати, вплетена хата на горі, як зелений птах, Уплетене дерево, що притихле стоїть над дорогою, Уплетена річка, наче блакитна стрічка в Дівочу косу, Уплетена череда корів, що спочивають на Тирлі. А хмара все плете зелене і холодне волосся дощу. Але усім тепло, […]...
- З дитинства: дощ – ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО скорочено ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО З дитинства: дощ Я уплетений весь до нитки У зелене волосся дощу, Вплетена дорога до батьківської хати, вплетена хата на горі, як зелений птах, Уплетене дерево, що притихле стоїть над дорогою, Уплетена річка, наче блакитна стрічка в Дівочу косу, Уплетена череда корів, що спочивають на Тирлі. А хмара все плете зелене і холодне […]...
- Скорочено – З ДИТИНСТВА: ДОЩ – ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО Я уплетений весь до нитки у зелене волосся дощу, Уплетена дорога, що веде до батьківської хати, Уплетена хата, що видніється н, а горі, як Зелений птах, Уплетене дерево, що притихле стоїть над дорогою, Уплетена річка, наче блакитна стрічка в Дівочу косу, Уплетена череда корів, що спочивають на Тирлі. А хмара плете і плете Зелене волосся […]...
- З дитинства: дощ – ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ – МИ – УКРАЇНЦІ Скорочено Я уплетений весь до нитки у зелене волосся дощу, уплетена дорога, що веде до батьківської хати, Уплетена хата, що видніється на горі, як зелений птах, уплетене дерево, що притихле стоїть над дорогою, уплетена річка, наче блакитна стрічка в дівочу косу, уплетена череда корів, що спочивають на Тирлі. А хмара плете і плете зелене волосся дощу, […]...
- З дитинства: дощ (скорочено) – Голобородько Василь Я уплетений весь до нитки У зелене волосся дощу, Уплетена дорога, що веде до батьківської хати, Уплетена хата, що видніється на горі, як Зелений птах, Уплетене дерево, що притихле стоїть над дорогою, Уплетена річка, наче блакитна стрічка в Дівочу косу, Уплетена череда корів, що спочивають на Тирлі. А хмара плете і плете Зелене волосся дощу, […]...
- Ой летіла стріла – Українська народна балада Ой летіла стріла З-за синього моря. Ой де ж вона впала? – На вдовинім полі. Кого ж вона вбила? – Вдовиного сина. Немає нікого Плакати по ньому. Летять три зозуленьки, І всі три рябенькі: Одна прилетіла, В головоньках сіла; Друга прилетіла. Край серденька сіла; Третя прилетіла Та в ніженьках сіла. Що в головках сіла – […]...
- Василь Якович Струве Василь Якович Струве – росіянин астроном, один з основоположників зоряної астрономії, член Петербурзької академії наук (з 1832 р.). Він народився в місті Альтона (Німеччина) у сім’ї директора місцевої гімназії, одержав філологічне утворення в Дерптском (нині Тарутском, Естонія) університеті, але покликання знайшов у природознавстві. В 1818-1839 м м. Струве – директор Дерптской університетської обсерваторії; починаючи з […]...
- Биков Василь Альпійська балада (скорочено) 1 Іван спотикнувся, упав, але зразу ж підскочив і, загубивши колодки, побіг босими ногами по бетонних уламках, що розкидав вибух. Позаду чулися крики, гулко тріщали автоматні черги, попереду була остання перешкода – напівзруйнована заводська стіна, а далі – вулиці, що потопали в зелені. Він узяв у зуби пластмасову ручку пістолета, плигнув, ухопився за край стіни […]...
- Кобилянська Oльга Юліанівна В неділю рано зілля копала Oльга Кобилянська. Твори у п’яти томах. Том третій. Київ: Державне видавництво художньоі літератури, 1963. ст. 135 – 314. I Ой не ходи, Грицю, на вечорниці, Бо на вечорницях дiвки чapiвницi. Солому палять і зілля варять, Тебе, Гpицуню, здоровля позбавлять. Тамта одная чорнобривая, Та чapiвниця справедливая! І чарівниця, і зілля знає, Тебе, Грицуню, заздрісно кохaє! В […]...
- Чим схвилювала мене повість О. Кобилянської “У неділю рано зілля копала”? (1 варіант) “Ой мати, мати! Жаль ваги не має, – Най ся Грицуньо у двох не кохає! Оце ж тобі, Грицю, за теє заплата: Із чотирьох дощок темная хата!” Повість “У неділю рано зілля копала” Ольги Юліанівни Кобилянської видатний літературознавець Є. Кирилюк небезпідставно назвав “шедевром в українській літературі”. Здається, талант письменниці найповніше виявився у цьому творі. За […]...
- Скорочено “В неділю рано зілля копала” Кобилянської Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці, Бо на вечорницях дівки чарівниці… Село, де сталася ця сумна подія, тулилося біля підніжжя гори Чабаниця. Біля річки стояли млин та хата багатої удови Іванихи Дубихи. З дівочих літ вона дуже кохалася у квітах. Особливо пишалася вона великими червоними маками, яких ніхто в селі, окрім неї, не […]...
- Ольга Кобилянська – В неділю рано зілля копала (СКОРОЧЕНО) Ольга Кобилянська В неділю рано зілля копала (СКОРОЧЕНО) Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці, Бо на вечорницях дівки чарівниці… Село, де сталася ця сумна подія, тулилося біля підніжжя гори Чабаниця. Біля річки стояли млин та хата багатої удови Іванихи Дубихи. З дівочих літ вона дуже кохалася у квітах. Особливо пишалася вона великими червоними […]...
- В неділю рано зілля копала… (скорочено) – Кобилянська Ольга Назва цієї повісті дається у лапках. Чому в лапках? Тому що сюжет узято з народної пісні. З тексту пісні і починається розповідь. Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці, Бо на вечорницях дівки чарівниці… Село, де сталася ця сумна подія, тулилося біля підніжжя гори Чабаниця. Біля річки стояли млин та хата багатої удови Іванихи […]...
- У неділю рано зілля копала За повістю, у циганському таборі панують жорстокі родові звичаї, тут усі цигани беззастережно підкоряються наказові отамана. У цьому О. Кобилянська теж ішла за циганським фольклором, бо на час написання повісті в таборах уже не було такої покори отаманові табору. Навіть у циганському фольклорі, коли говориться про суворі порядки й необмежену владу вайди, зазначається, що це […]...
- Іван Драч – Балада про Сар’янів та Ван-Гогів ІВАН ДРАЧ БАЛАДА ПРО САР’ЯНІВ ТА ВАН-ГОГІВ Хата у серці світитися мусить, Погідною бути при всякій погоді. Стоять Парфенони солом’яно-русі, Синькою вмиті, джерельноводі. Мами мої чисті в мелодіях кропу, В мелодіях гички зеленоросої, Призьба тече у вогненну шопу З-під вашого пензля з сипучого проса. В проваллях чекає розсипчаста глина Рук ваших чорних, звітрілих, гречаних. І […]...
- Кобилянська Ольга “В неділю рано зілля копала…” (скорочено) Назва цієї повісті дається у лапках. Чому в лапках? Тому що сюжет узято з народної пісні. З тексту пісні і починається розповідь. Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці, Бо на вечорницях дівки чарівниці… Село, де сталася ця сумна подія, тулилося біля підніжжя гори Чабаниця. Біля річки стояли млин та хата багатої удови Іванихи […]...
- З дитинства: дощ Голобородько Я уплетений весь до нитки У зелене волосся дощу, Вплетена дорога до батьківської хати, вплетена хата на горі, як зелений птах, Уплетене дерево, що притихле стоїть над дорогою, Уплетена річка, наче блакитна стрічка в Дівочу косу, Уплетена череда корів, що спочивають на Тирлі. А хмара все плете зелене і холодне волосся дощу. Але усім тепло, […]...
- Чим схвилювала мене повість О. Кобилянської “У неділю рано зілля копала”? (3 варіант) Одним із найцікавіших у сюжетному та художньому плані творів О. Кобилянської є повість “У неділю рано зілля копала”. В його основу покладено мотив романтичної пісні-балади “Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці”. Цей твір зачаровує читача своїм яскравим народнопоетичним струменем, фольклорною поетикою, силою образів, взятих із самої гущавини народного життя. Сюжет твору розгортається за […]...
- Бровченко Володимир Якович Бесіди з внучкою про хліб (Триптих) І. Недожата нива В серпні не брали ми в руки серпи, Бо руки тримали зброю, Бо наші достиглі пшеничні степи Були тоді полем бою. Нива – по колосу ходять зайці! Місяць над степом стоїть в караулі. З боку одного – наші бійці, З другого ворог – на відстані кулі. Нібито тихо. Тривожний ландшафт. Білі […]...
- ЛЕБЕДІ МАТЕРИНСТВА – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО – ЛІТЕРАТУРА XX ст 11 клас ЛІТЕРАТУРА XX ст. ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО ЛЕБЕДІ МАТЕРИНСТВА Мріють крилами з туману лебеді рожеві, Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві. Заглядає в шибку казка сивими очима, Материнська добра ласка в неї за плечима. Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати, Не пущу тебе колиску синову гойдати. Припливайте до колиски, лебеді, як мрії, Опустіться, […]...
- Чим схвилювала мене повість О. Кобилянської “У неділю рано зілля копала”? (2 варіант) Відома пісня легендарної Марусі Чурай “Ой, не ходи, Грицю”, як і її біографія, породила багато творів: “Чарівниця” Боровиковського, “Чураївна” Самійлєнка, “Ой, не ходи, Грицю” Чубинського, “Чари” Тобольського та інші. Але особливо з-поміж них виділяється повість Ольги Кобилянської “У неділю рано зілля копала”, бо письменниця не пішла шляхом літературної обробки легенди, а дещо переробила її сюжет, […]...
- Лебеді материнства скорочено – Симоненко Василь Мріють крилами з туману лебеді рожеві, Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві. Заглядає в шибу казка сивими очима. Материнська добра ласка в неї за плечима. Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати. Не пущу тебе колиску синову гойдати. Припливайте до колиски, лебеді, як мрії. Опустіться, тихі Зорі, синові під вії. Темряву тривожили криками півні. […]...
- Лебеді материнства – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО – МИ – УКРАЇНЦІ Скорочено Мріють крилами з туману лебеді рожеві, Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві. Заглядає в шибу казка сивими очима. Материнська добра ласка в неї за плечима. Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати. Не пущу тебе колиску синову гойдати. Припливайте до колиски, лебеді, як мрії. Опустіться, тихі Зорі, синові під вії. Темряву тривожили криками півні. […]...
- Ой чиє ж то жито… – Українська народна балада ОЙ ЧИЄ Ж ТО ЖИТО, ЧИЇ Ж ТО ПОКОСИ Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси, Чия то дівчина розпустила коси? Коси розпустила, гулять не ходила, Молодого хлопця навік полюбила. Проводжала мати сина у солдати, Молоду невістку в поле жито жати. Жала вона, жала, жала – не дожала І до сходу сонця тополею […]...
- Балада про соняшник скорочено – Іван Драч В соняшника були руки і ноги, Було тіло, шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу, І рвав у пазуху гнилиці, І купався коло млина, і лежав у піску, І стріляв горобців з рогатки. Він стрибав на одній нозі, щоб вилити з вуха воду. І раптом побачив сонце, що їхало на […]...
- Літературна балада. Франсуа Війон (між 1431 – 1432 – 1463) “Балада прикмет”. Особливості жанру літературної балади УСІ УРОКИ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 7 КЛАС I семестр ГЕРОЇЧНІ ПІСНІ й БАЛАДИ У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ УРОК 7 Тема. Літературна балада. Франсуа Війон (між 1431 – 1432 – 1463) “Балада прикмет”. Особливості жанру літературної балади Мета: дати визначення поняття “літературна балада”; розкрити особливості жанру; дати поняття про антитезу як засіб створення образу; працювати над виразним читанням […]...
- Іван Драч – Балада про соняшник В соняшника були руки і ноги, Було тіло, шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу, і рвав у пазуху гнилиці, І купався коло млина, і лежав у піску, І стріляв горобців з рогатки. Він стрибав на одній нозі, Щоб вилити з вуха воду, І раптом побачив сонце, Красиве засмагле сонце,- […]...
- Скорочено – БАЛАДА ПРО СОНЯШНИК – ІВАН ДРАЧ Були руки і ноги в соняшника, Було тіло – шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу і рвав у пазуху гнилиці. І купався коло млина, і лежав у піску, І стріляв горобців з рогатки. Він стрибав на одній нозі, Щоб вилити з вуха воду, І раптом побачив сонце, Красиве, засмагле […]...
- Літературна балада Ф. Війона “Балада прикмет” Французькиіі поет XV століття Франсуа Війон такий не схожий на більшість поетів і письменників свого часу! Школяр, крадій, волоцюга і розбійник. Війон добре знав убоге народне життя. Через століття читачі чують живий голос людини, яка не бажає підкорятися сильним цього світу – ані королям, ані церковникам, ані багатіям. Війон насміхався з їхнього життя і свої […]...
- Драч Іван Федорович Балада про гени Ген карих очей домінує Над геном блакитних. Я підіймаю вогонь на руках, Рудоволосу мою завію, Коса її пишна, лоскітно-гірка, Карість очей завіює. Я в заметілі шалу стою, Всотаний в сіті всоте. Питаю губами згубу свою: “Згубонько, звідки ти, хто ти?” Питаю її, карооку й руду, Модернову красуню достоту, Антикварне доскіпуюсь на біду: “Зрадонько, звідки ти, […]...
- Балада про соняшник Іван Драч Балада про соняшник В соняшника були руки і ноги, Було тіло, шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу, і рвав у пазуху гнилиці, І купався коло млина, і лежав у піску, І стріляв горобців з рогатки. Він стрибав на одній нозі, щоб вилити з вуха воду. І раптом побачив сонце, […]...
- Скорочено ЛЕБЕДІ МАТЕРИНСТВА – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО Мріють крилами з туману лебеді рожеві, Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві. Заглядає в шибку казка сивими очима, Материнська добра ласка в неї за плечима. Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати, Не пущу тебе колиску синову гойдати. 1 Новела (італ. novella – новина, від лат. novellus – новітній) – невеликий за обсягом розповідний […]...
- Довжик Василь – Біографія Василь довжик (справжнє ім’я – должиков Василь Михайлович)народився 9 червня 1943 року в с. Пристайлове Лебединського району на Сумщині. Освіту отримав у Лебединському педагогічному училищі (1962) та Київському театральному інституті імені І. Карпенка-Карого (1970). Творча діяльність Зіграв у понад 30 кіно-телефільмах, грає на сцені театрів. Радіокоментатор Українського радіо (передачі “Антологія сатири і гумору”, “Веселий всесвіт”, […]...
- Незвичайний дивосвіт образів І. Драча (“Балада про соняшник”) (3 варіант) Творчість Івана Драча – це світ мальовничий і незвичайний, це розкутість творчої думки, нетрадиційність поетичної форми, стилю. Його вірші – де своєрідний метафоричний спосіб мислення, уміння опоетизовувати поняття і явища, які раніше перебували за межами мистецької краси. Іван Драч увійшов в українську літературу темно-синьою книжечкою, на обкладинці якої хлопчик і соняшник, піднявши свої голови, дивилися […]...