Гроші, слава чи честь? (за творами Коломійця “Дикий ангел” та Гончара “Собор”)

У кожної людини є своя система цінностей. В одного – це багатство, гроші, в іншого – слава, почесті, ще інший найбільше цінує свою родину, теплі стосунки, дружнє спілкування. Часто ці прагнення переплітаються, і людину оцінюють по тому, що в ній переважає.

На перший погляд, у житті героя п’єси О. Коломійця “Дикий Ангел” Платона Микитовича найголовніше – гроші. До їх заробітку він привчає й дітей, спонукає їх працювати надсрочно, заощаджувати кожну копійку. Він навіть виганяє сина з дому “на власний хліб” за те, що той одружився

без дозволу й не маючи засобів утримувати свою сім’ю.

Уже дорослі діти здають батькові свою заробітну плату, якою він повністю розпоряджається. Коли ж уважніше придивитися до постаті Платона Микитовича, то можна зрозуміти, що це люблячий й мудрий батько, для якого гроші – мірило працьовитості й старанності, основа добробуту.

Причому, Ангел-старший визнає лише чесний, відповідальний труд, який приносить користь собі й оточуючим. Тому навіть пориває із сином-начальником, що не подумав про людей і підписав проект спорудження житлового будинка в екологічно несприятливому місці. Кінець-кінцем діти Ангела,

які ображалися на батька, зрозуміли його правоту й далекоглядність.

А сусід Крячко, що картав Платона Микитовича за ощадливість, грошолюбство, суворе виховання дітей, тепер пожинав плоди своєї праці – його син, не працюючи, живучи на батькових харчах, став на злочинну стежку й потрапив у колонію.

Володька Лобода з роману О. Гончара “Собор” – інший тип. За його нібито діяльнісною, навіть творчою натурою криється кар’єрист і окозамилювач, черства людина, що здала свого батька до притулку, зазіхнула на національну святиню – собор, викравши з нього охоронну табличку.

Звичайно, у сучасному світі не обійтися без грошей, якогось матеріального забезпечення. Нічого поганого немає і в прагненні підвищити свій професійний рівень, піднятися по службовій драбинці відповідно до здібностей і старання. Але при цьому не можна втрачати людського обличчя, поступатися моральними принципами чи вклонятися якомусь ідолові – грошам, славі, владі, чомусь іншому.

Художня література подає нам багато прикладів, як фанатична пристрасть до багатства, землі, речей, до слави вела людину до морального занепаду, розчарування і трагедій. Згадаймо Калитку І. Карпенка-Карого, Гобсека Оноре де Бальзака, Плюшкіна М. Гоголя та інших. Сучасний світ дуже змінився, але основні загальнолюдські цінності – чесна праця, порядність, мудрість – залишилися, і, думаю, залишатимуться завжди.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Гроші, слава чи честь? (за творами Коломійця “Дикий ангел” та Гончара “Собор”)