Гуго фон Гофманнсталь Терцини про минущість
Гуго фон Гофманнсталь Терцини про минущість Перекладач: Ю. Бедрик
Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ – ХХ сторіччя (укладач Д. С. Наливайко).- К.: “Навчальна книга”, 2002. І Щоками ще її вчуваю віддих: Як статися могло, що дні недавні Пропали в далях, мороком повитих?
Цього ніхто не втямив до пуття, Це все застрашно, й скарги тут – безправні, Що все просковзує без вороття.
Що “я” моє, не втримане нічим, Покинуло старе єство – дитя – І стало псом зловісно-мовчазним. Що був я вже в минувшині тьмяний,
Одне зі мною, наче волос мій… ІI О часе, часе! В синь морську навпроти
Вдивляємось – і чуєм смерть тоді, Врочисто й легко, зовсім без скорботи. Отак дівчатка, мерзнучи, в біді.
Очима величезними довкола Німотний вечір міряють, бліді. І знають: з них життя втіка спроквола В дерева й трави, а допоки ще
Воно їм жевріє, квітчають чола, Немов свята, з якої кров тече… IIІ Ми з тих тканин, що й сновидіння, ткані, І очі розкриваються у них, Мов у дітей під вишнями в смерканні,
Коли від крон блідаво-злотний біг Диск місяця вершить через блакить.
Мов духів руки, взятих у полон, Живуть вони всередині людини. Три суть одне: людина, річ і сон. ІV
Бува, жінки, не пещені донині, В снах – мов дівчатка – постають навпроти, Їх погляди зворушливо дитинні, Немов пліч-о-пліч дальній шлях бороти Їм з нами довелося на смерканні – Як верховіття стогнуть од дрімоти. Кружляють пахощі й привиддя тьмяні.
І попри стежку, що в забезвість пада, Стави яскрять в німотному зітханні – Немов жадань казковії свічада, Й на рух повітря, й на слова зачуті, Й на лиск, що розсіва світил громада, Посестри-душі в прочуття осмуті
Тремтять: в нім траур і тріумфу прорість. В Життя великого сокритій суті Воно вбачає Велич і Суворість…
Related posts:
- Клен Юрій Терцини Коли тебе сурма своєї туги Покличе знов у дальній рідний край, Де ждуть тебе безчестя і наруга, Слова над пеклом Дантовим згадай: “Сюди йдучи в скорботу і відчай, Надії мусиш знищити дощенту”. Гамуй, мандрівнику, смертельний жах, Коли в душі погасиш сірий день ти І сонце змеркне в чорних небесах. Нехай мовчазний і сумний Вергілій Тобі […]...
- ГОФМАНСТАЛЬ, Гуго фон (1874 – 1929) ГОФМАНСТАЛЬ, Гуго фон (Hofmannsthal, Hugo fon – 01.02.1874, Відень – 15.07. 1929, Родаун, побл. Відня) – австрійський поет і драматург. Гофмансталь (повне ім’я – Гуго Лоренц Август Гофман Едлер фон Гофмансталь) був единою дитиною Анни і доктора юриспруденції Гуго фон Гофмансталя, директора банку. Його освітою спочатку займалися приватні вчителі, а в 1884 […]...
- Ян я навчилася читати (твір-розповідь) Коли я була зовсім маленькою і не вміла читати, мені читала мама. Я дізналася про доброго доктора Айболита, Червону Шапочку і трьох поросят, про дядька Стьопу і розсіяного з вулиці Басейної, про дружбу лева і собачки, Мама читала мені вірші, казки, оповідання. Ми розглядали в книгах малюнки, і мені не дуже подобалося, коли книга закінчувалася. […]...
- Твір на тему: Як я навчилася читати (твір-розповідь) Коли я була зовсім маленькою і не вміла читати, мені читала мама. Я довідалася про доброго доктора Айболита, Червону Шапочку і трьох поросят, про дядька Стьопу і розсіяного з вулиці Басейної, про дружбу лева і собачки. Мама читала мені вірші, казки, розповіді. Ми розглядали в книгах малюнки, і мені не дуже подобалося, коли книга закінчувалася. […]...
- Твір на тему біологія Навіщо потрібна біологія як наука? Яку роль вона відіграє в нашому житті? Чому її обов’язково вивчають у школі? Біологія – ця наука про устрій всієї живої природи. Знати біологію – це значить знати закони, за якими живуть всі організми. Людина – це частина природи, хоча і створила цивілізацію. Всі ми вийшли з природи та повернемося […]...
- “Як багато означає вміння спілкуватися в людському житті” Люди, котрих люблять і поважають, є не обов’язково красивими та не завше є винятково розумними. В народі кажуть, як гукнеш, то так тобі і відгукнеться. Людина – немов дзеркало. Вона відбиває всякі емоції: радість, щирість, заздрість, розчарування. Посміхнися – і цілий світ вертатиме твою усмішку. Якщо ж хмуритися на оточуючих – то не варто чекати […]...
- Шануй учителя, як родителя Учительство – насправді святе діло. Здавна вчителя людство шанувало поряд із лікарем та священиком. Адже кожен із цих людей у своєму труді торкається найпотаємніших царин людського духу. Придивимося до наших учителів. Вони такі різні, але є в них і спільна риса. Це очі, – добрі, небайдужі, які так нагадують очі наших батьків. Тільки подумати: у […]...
- ” Учта, варта смерті”. Так Екзюпері називає війну Коли ви хочете переконати того, хто не зрікається війни, що війна жахлива й огидна, не вважайте його за варвара – перш ніж судити когось, постарайтесь його зрозуміти. Задля того, щоб скуштувати хліба серед товаришів, ми готові прийняти війну. Але, щоб мати це тепло, щоб пліч-о-пліч пориватись до тої самої мети, зовсім нема чого воювати. Ми […]...
- Сонет 130 – ВІЛЬЯМ ШЕКСПИР Її очей до сонця не рівняли, Корал ніжнійший за її уста, Не білосніжні пліч овали, Мов з дроту чорного коса густа. Троянд багато зустрічав я всюди, Та на її обличчі не стрічав, І дише так вона, як дишуть люди, А не конвалії між диких трав. І голосу її рівнять не треба До музики, милішої мені, […]...
- КРАСА МОЛОДОЇ – ПІСНЯ НАД ПІСНЯМИ – БІБЛІЯ БІБЛІЯ ПІСНЯ НАД ПІСНЯМИ КРАСА МОЛОДОЇ “Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої оченятка – немов ті голубки, глядять з-за серпанку твого! Твої коси – немов стадо кіз, що хвилями сходять з гори Гілеадської! Твої зубки – немов та отара овець пообстриганих, що з купелю вийшли… Твої губки – немов кармазинова нитка, […]...
- Моє розуміння “Заповіту” Тараса Шевченка Моє розуміння “Заповіту” Тараса Шевченка Читаючи вірш “Заповіт”, який був написаний великим Кобзарем, починаєш розуміти, як поет ставився до своєї батьківщини, як переживав за її сучасне і сподівався на краще майбутнє. Саме такий твір міг з’явитися тоді, коли поет відчував себе смертельно хворим. Кожна людина, яка проходить шлях через очищення хворобою або навіть смертю, ставить […]...
- Трагедія роду Половців і трагедія України (за романом Ю. Яновського “Вершники”) (2 варіант) Юрій Яновський став відомим саме завдяки роману “Вершники”, який був написаний ідеологічно правильно, тобто віддавав хвалу більшовицькій партії. Особливість цього роману – це своєрідність його будови: він складається з окремих новел. Та через всі новели червоною ниткою проходить тема трагедії українського народу, яка полягає в занепаді загальнолюдських цінностей, розпаді роду, родини заради якихось нових реалій […]...
- ДО ЧАСУ – ДЖОРДЖ ГОРДОН БАЙРОН ДЖОРДЖ ГОРДОН БАЙРОН ДО ЧАСУ О часу, твій політ незримий З собою все несе, мов пил; Летючі весни, гайні зими Женуть усіх нас до могил. Хай приділив талан жорстокий Мені до віку, часу, ти,- Та легші ті вериги, доки Мені самому їх нести! Кого любив, із волі неба Знайшли хто смерть, хто супокій. І я […]...
- Твір про притчу. Притча про доброго самарянина Притча – це невеликий прозовий твір повчального характеру. Саме слово “притча” походить з грецької мови и перекладається, як “пліч-о-пліч”. Притча дозволяє порівняти відому та неявну істину. Але не прямо, а через символи, образи та алегорії. Зазвичай, сюжет притчі будується на спостереженнях із суспільного життя. Через невелике оповідання на прикладі вчинків та висновків героя доводиться істина. […]...
- “У чому виявляється актуальність проблем, які буди підняті Гофманом у казці-новелі “Малюк Цахес на прізвисько Цинобер” Жанром найвідомішого твору німецького письменника-романтиста Гофмана “Малюк Цахес на прізвисько Цинобер” є казка, але це зовсім не означає, що те, що там описано і розказано, не має ніякого відношення до реальності і дійсності. Ця казка-новела має деякі особливості, які роблять її вкрай схожою на дійсність. Ті образи, які показує автор, близькі до реальності і не […]...
- Твір на тему “Пісня-скарб” Пісня завжди була пліч-о-пліч з українськими людьми. Пісеньки переслідували його із колиски до гробу. Не полишали ні в радості, ні в смутку. Із піснею на губах українці перемагали ворогів, проводили народні обряди, гарно проводили час. Усі свої переживання, радощі народ виливав у пісню. В лірницьких піснях люди писали про свої релігійні почуття; у косарських піснях […]...
- Моє враження від поезій Лі Бо та Ду Фу 8 клас ПОЕЗІЯ СХОДУ ЕПОХИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ. ЛІ БО, ДУ ФУ, ОМАР ХАЙЯМ Моє враження від поезій Лі Бо та Ду Фу Дороги справжніх поетів ніколи не бувають легкими, адже митці прагнуть осягнути проблеми світу і “в усьому дійти до сутності”. Саме такими були великі китайські мандрівники, яких філософами зробило життя, Лі Бо та Ду Фу. […]...
- Як Іванко став хоробрим На шкільному подвір’ї росла велика і висока яблуня. Яблука у неї були рожевобокі, смачні. Учні завжди ласували ними і невдовзі яблук майже не залишилося. Іванко прийшов до школи рано. На лавці під яблунею вже сиділо двоє дівчаток. Вони дивилися вгору на яблуню, де росло ще кілька плодів. Дівчатка подивилися на Іванка, і в їх погляді […]...
- Як Іванко став хоробрим (оповідання за поданим сюжетом) На шкільному подвір’ї росла велика і висока яблуня. Яблука у неї були рожевобокі, смачні. Учні завжди ласували ними і невдовзі яблук майже не залишилося. Іванко прийшов до школи рано. На лавці під яблунею вже сиділо двоє дівчаток. Вони дивилися вгору на яблуню, де росло ще кілька плодів. Дівчатка подивилися на Іванка, і в їх погляді […]...
- ” В людей є щось миліше за Вітчизну?” ( за мотивами драми Фрідріха Шиллера “Вільгельм Телль”) Мені важко висвітлювати цю тему. Читаючи “Вільгельма Телля”, я заздрила героям, бо вони зуміли перебороти свої приватні дрібновласницькі інтереси, інстинкти, пробачити дріб’язкові образи сусідам і родичам, об’єднатися і відстояти свободу своєї Вітчизни. Так, я заздрю. Бо добре пам’ятаю пророчі рядки Олександра Довженка: “У цього народу є нічим і ніколи не прикрита ахіллесова п’ята. Ці люди […]...
- Антонич Богдан-Ігор Васильович Міста й музи Дубове листя, терези купців, цигани, Щоденний гамір і щоночі вічні зорі. Життя, що найтрудніше із мистецтв. Догана За кожний зайвий день. Жде ніч – суддя суворий. Уста солодкомовні зрадять. Може, спомин Не лишиться з турбот, що нам орали чола. Крило плаща із пліч. Крило вітрів над домом, Вузли димів, що в’яжуть небо з міста колом. […]...
- Скорочено – МУЗИКА, ЩО ПІШЛА – ІВАН МАЛКОВИЧ Коли вона плелася в коси – Чом, скрипко, відвернулась пріч? Як музику пустила босу В таку непевну, звабну ніч? Ох, смиче, теж дививсь куди ти? – Вже ж сивина спадає з пліч, – Як босу музику пустити В таку непевну, звабну ніч?.. Візьму собі землі окраєць, Піду блукати по світах, – Хай тільки вітер завиває […]...
- Пішов у смерть – і повернувся в думі (образ Богдана Хмельницького у народній поезії) Пішов у смерть – і повернувся в думі (образ Богдана Хмельницького у народній поезії) Десятиріччя тому, коли українці об’єдналися під жовто-блакитним прапором незалежності, слово “патріотизм” набуло, на мій погляд, нового звучання. У ньому міцно та гармонійно переплелися і намагання вивести країну із сьогоденної кризи, і турбота за майбутнє рідної землі, і велика повага до її […]...
- Два дитинства в повісті Володимира Короленка “Діти підземелля” Відомий російський письменник В. Г. Короленко завжди ставав на захист бідних, знедолених. У повісті “Діти підземелля” він показав два світи дитинства: безтурботне – Васі, Соні та знедолене – Валєка, Марусі. Розповідає читачам про всі події Вася, син судді, хлопчик із забезпеченої родини. У нього померла мати, через горе віддалився від дитини батько… Здавалося б, куди […]...
- Мій улюблений казковий герой Мій улюблений літературний герой – головний герой казки Корнія Чуковського “Лікар Айболить”: Лікар Айболить – дуже добрий. За будь-якої погоди – чи в люту завірюху, чи коли періщить страшний дощ – він мчить на допомогу хворому. Для нього найголовніше в житті – виконати свій професійний та моральний обов’язок. На сторінках улюбленої з раннього дитинства книжки […]...
- Твір-опис приміщення НАШ КЛАС. Наша класна кімната велика, світла, простора. У ній троє великих вікон. Праворуч від дверей стоять книжкові шафи. Їх п’ять, і кожна заповнена книгами, журналами, газетами. У класі у три ряди стоять дерев’яні столи з двома стільцями біля кожного. Біля вікна – учительський стіл. Він прикрашений білою з червоним орнаментом скатертиною. На одній стіні […]...
- Твір-опис приміщення наш клас Наша класна кімната велика, світла, простора. У ній троє великих вікон. Праворуч від дверей стоять книжкові шафи. Їх п’ять, і кожна заповнена книгами, журналами, газетами. У класі у три ряди стоять дерев’яні столи з двома стільцями біля кожного. Біля вікна – учительський стіл. Він прикрашений білою з червоним орнаментом скатертиною. На одній стіні висить дошка, […]...
- Героїчний подвиг радянського солдата у романі Олеся Гончара “Прапороносці” Героїчний подвиг радянського солдата у романі Олеся Гончара “Прапороносці” Роман О. Гончара “Прапороносці” вражає глибокою правдивістю, живими, виразними образами героїв, якоюсь сонячною романтикою, поєднаною з глибоким реалістичним відтворенням війни. Пішовши в перші дні війни на фронт, Гончар воював рядовим солдатом, потім сержантом, був командиром обслуги батальйонного міномета, старшим мінометної батареї. Багато сотень кілометрів пройшов він […]...
- Чи потрібна шкільна форма в школі (твір-роздум дискусійного характеру) 7 КЛАС ТВОРИ НА НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ Чи потрібна шкільна форма в школі (твір-роздум дискусійного характеру) Я люблю переглядати старі фотографії, на яких мої бабуся і мама – школярки. Ось чорно-білий знімок сьомого класу. Усі дівчатка в темних однакових сукнях, прикрашених білими воротничками, у фартушках. Спідниці за тодішньою модою, може, й короткуваті, але всі різні: плісовані, […]...
- Скорочено – ПЕРШИЙ СНІГ – ВАСИЛЬ ГЕРАСИМ’ЮК Притишив кров. Притишив крок. І вищі стали гори. Йде перший сніг, Немов пророк, В якого серце хворе. Як важко дихати йому! як свіжо доокола! Ступає у порожню тьму нога різьблена, гола. Йде сніг – немов під гору йде – Ледь дише, хоч безплотний, І палець на уста кладе, Як знак мерця холодний. 0 ні, то […]...
- СОНЕТ 130 – Вільям Шекспір (1564-1616) Її очей до сонця не рівняли, Корал ніжніший за її уста, Не білосніжні пліч її овали, Мов з дроту чорного коса густа. Троянд багато зустрічав я всюди, Та на її обличчі не стрічав, І дише так вона, як дишуть люди, – А не конвалії між диких трав. І голосу її рівнять не треба До музики, […]...
- Грінченко Борис Дмитрович 9 січня Вони йшли повні віри й надії. Натруджені тяжкою працею, зашкарублі робітницькі руки несли емблеми того, чому поклонялися їх прадіди, дiди, батьки і перед чим хилились вони самі. Ті емблеми мали їх захищати, мали говорити за них, казати, що йдуть вони покірні й смиренні; що йдуть знеможені тяжкою працею, безрадісним життям, безправним поневірянням під гнобительством дужих […]...
- Розмова з рідним краєм (за віршем К. Малицької “Чом, чом, земле моя… “) 1. Любов до рідного краю – провідна тема творчості поетів-ліриків, поетів-патріотів. (З давніх-давен поети намагалися передати свої почуття за допомогою поетичного слова. Головним для них були почуття любові до батьківщини, до рідного краю. Найглибші за змістом і наймилозвучніші вірші були покладені на музику і набули ще більшої популярності. Так сталося і з віршем К. Малицької […]...
- Рондель Рондель (фр. rondelle – щось кругле, від лат. rotundas – круглий ) – давньофранцузька віршова форма, яка набула поширення в новочасних європейських літературах; вірш із тринадцяти рядків, де обов’язкові римовані повтори з двох наскрізних рим. Він складається із трьох строф (перша і друга – чотиривірші, третя – п’ятивірш). Українські поети зверталися до Р. досить епізодично […]...
- Діалог на тему “Робота” – Привіт, Денисе! – О, Настю, я тебе одразу не впізнав! Ти вдягла такие яскраве вбрання! – Це моя робоча форма, рожева, з червоними смугами! Я саме йду з роботи. – Ти хіба працюєш? – Так, я влаштувалася підробити на канікулах. Я промоутер. – І в чому полягає твоя робота? – Ми стоїмо біля торговельного […]...
- Орфей, Еврідїка, Гермес (переказ) Була це душ копальня дивовижна, – у ній, як жили тихих срібних руд, тяглись вони крізь тьму. Поміж корінням струміла кров, що до людей пливла; тяжким порфіром в тьмі вона здавалась. Ото й увесь багрянець. Там були урвисті скелі, і ліси безлюдні, і зведені над пусткою мости, і той сліпий, великий, сірий став, що над […]...
- Музика в житті й творчості Лесі Українки Музика в житті й творчості Лесі Українки … фортеп’ян повірним всіх розмов, Всіх своїх дум і снів вона вчинила. (І. Франко) Кожний вид мистецтва прекрасний по-своєму, а ось поєднання їх здатне глибоко вражати нашу душу, викликати бурю емоцій. Література і музика завжди йшли поруч. Це дві галузі культурного життя народу, між якими існує особливо тісний […]...
- Адам Міцкевич Жаби та їхні королі Адам Міцкевич Жаби та їхні королі Перекладач: Микола Лукаш Джерело: З книги: Від Бокаччо до Аполлінера/Переклади/ К.:Дніпро,1990 Річ Посполита Жаб на все болото здавна Була шляхетською анархією славна. Великі і малі Жабu Там надто вільно вже велися: Де хоч скакай, гуляй, ікрися, Що хоч роби! Аж набридати всім сваволя почала,- Живуть, мовляв, незгірш усі земні […]...
- Мої шкільні товариші. Твір-міркування Когось із них я знаю з дитячого садка, з кимсь познайомилася вже в школі. Всі ми дуже різні, а поєднує нас школа, іноді – спільні нтереси. Я знаю, що коли ми закінчимо школу, то всі розбіжимося в різні сторони, будемо рідко зустрічатися, наші погляди на життя зміняться, будуть нові проблеми, нові друзі й недруги, але […]...
- Антонич Богдан-Ігор Васильович Елегія про перстень ночі П’яніючи отруйним чадом Ночей сріблистих та гірких, Дивлюся в місяця свічадо Крізь шибу, повну світляних, Холодних, синіх і тремких Далеких відблисків світів, Що, кинуті у тьму, горять Самітні, горді, золоті, Немов знаків санскритських ряд, Які прадавнім сном дзвенять І перешіптують із дна, Загубленого в морок дня, Слова старої ворожби В ім’я землі, в ім’я вогню. […]...