Гуманізм, як творча позиція Джона Фаулза

Увійшов у літературу в 60-х рр., одержав визнання як один з найбільших прозаїків. Добутку Фаулза – романи, повісті, оповідання, есе – всупереч розмаїтості тим і образів, багатства прийомів художнього зображення – об’єднані провідної для його творчості проблемою: формування самосвідомості як необхідної умови для досягнення волі. Збагнення власної сутності сприяє орієнтації у світі й розкриттю можливостей особистості. Подолання відсталої, архаїчної, темної стихії, властивій людині, відкриває можливості для прилучення до життя, красі,

гуманності

Фаулз народився в містечку Чи^-Он^-Ці, що в графстві Эссекс. Учився в елітній школі в Бедфорде, згодом служив у Королівському флоті в морській піхоті. Після Другої світової війни продовжив утворення в Нью-коледже Оксфордского університету, де спеціалізувався в області романо-германской філології.

Викладав англійську мову й літературу у Франції, Греції, Англії й залишив педагогічну діяльність лише в 1963 р., коли успіх першого опублікованого роману “Колекціонер” (“The Collector”) дозволив йому повністю віддатися творчості. Тоді Фаулзу було вже майже сорок років, він мав грунтовний життєвий

досвід, його погляди сформувалися, а політичні симпатії визначилися. Він був переконаним ворогом англійських консерваторів, йому були близькі погляди лейбористів (особливо їх “лівого” крила).

Фаулз називав себе “соціальним демократом”, прихильником “англійського соціалізму”, за відродження якого він і висловлювався, маючи в увазі (і в цьому його погляди збігалися з позицією Дж. Б. Шоу), що капіталізм неминуче виснажить, переживе себе, а система продуманих реформ може сприяти цьому процесу. Фаулз підтримував рух “зелених”, що виступають за збереження природного навколишнього середовища. У своїх естетичних принципах він орієнтувався на класичні традиції, високо цінував реалістичне мистецтво, уважав його зв’язок з життям неминущою вартістю, хоч у власній літературній творчості аж ніяк не дотримується традициональних кліше, органічно поєднуючи свою відданість класиці зі сміливими художніми експериментами

Гуманізм є наріжним каменем світоглядних і творчих позицій письменника. Фаулз уважав, що Література повинна сприяти духовному вдосконаленню людини, бути серйозної й гуманної. Він надавав великого значення етичному компоненту у творчості. Критики й про самому Фаулзе пишуть як про письменника, що втілив у своїх добутках етичні норми кращих зразків світової літератури.

Працюючи в різних жанрах, Фаулз найбільше виявив самобутність свого таланта як романіст. Романний жанр він цінував і як “можливість виразити свій погляд на життя”, і як форму впливу на духовну й моральну життя суспільства

Після “Колекціонера” в 60-х рр. побачили мир такі романи Фаулза: “Маг” (“The Magus”, 1965), “Жінка французького лейтенанта” (“The French Lieutenant’s Woman”, 1969). До цього ж періоду належить і книга “Аристос” (“The Aristos”, 1964), у якій Фаулз ділиться своїми думками й міркуваннями про проблеми філософії, мистецтва, етики. Це своєрідний “автопортрет художника”, що дозволяє читачеві познайомитися із широким колом питань, які хвилювали письменника.

У цій книзі Ф. висловлює думка про те, що основою творчості повинна бути чітка філософська й эстетическая концепції.

Серед багатьох шедеврів світової літератури Фаулз із особливим трепетом ставився до “Одиссее” Гомера й “Бури” В. Шекспіра. Про це він пише в есе “Острова”. “Одиссея”, цей перший роман в історії людства, що містить у собі вічні Теми – подорожі по території життя й мандри в глибинах власного “я”, тема пошуку й прагнення до пізнання навколишнього середовища. Шекспірівську “Бурю” Фаулз сприймає як п’єсу про перемогу щирої культури над бездушшям, шляхетності й порядності – над фальшивими цінностями. Глибокий зміст здобуває в цьому контексті образ “острова” і мотив “перебування на острові”.

В “Одиссее” Фаулз особливо відрізняє епізод з німфою Калипсо, бранцем якої протягом семи років залишається героєм, потрапивши на острів Огигию.

Тут, у гроті, обплетеного виноградною лозою, Калипсо ховала Одиссея від усього миру; тут, спокушений її чарами, він залишався протягом багатьох років, проте, не забув своєї батьківщини й знову вернувся в мир життя, продовживши свою подорож у рідну Итаку. Герої шекспірівської “Бури” також виявляються на острові, де мудрий Просперо, угамовуючи егоїстичні прагнення й у самому собі, і в інші, допомагає людям повернути щиросердечна рівновага, відчути красу природи. Оповідаючи про “Бур”, Фаулз відзначав: “Сьогоденням островом у п’єсі є наша планета в безмежному океані Вселеної”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Гуманізм, як творча позиція Джона Фаулза