І. П. Котляревський – зачинатель нової української літератури
Реферат на тему:
“І. П. Котляревський – зачинатель нової української літератури.”
Вступ
1.Відомості про життя І. П. Котляревського.
2. І. П. Котляревський – засновник нової української літератури. Його поема “Енеїда.”
3. Значення творчості І. П. Котляревського.
Висновок.
Список використаної літератури.
Вступ.
В історії нашої культури є діячі, які особливо яскраво й багатогранно відобразили в своїй творчості душу народу, його національну своєрідність, поетичну вдачу. До таких належить Іван Петрович
1. І. П. Котляревський народився 9 вересня І769 р. в Полтаві, в сім’ї дрібного чиновника-канцеляриста. Дитинство майбутнього письменника проходило в повсякчасних злигоднях. Нерідко доводилося вдовольнятися одним шматком хліба й ходити босим, але жива й весела вдача допомагали йому переносити домашні не-статки.
З дитячих
Початкову освіту І. П. Котляревський здобув у дяка; 1780-1789 рр. навчається в Полтавській духовній семінарії. Вже тут юнак виявляв інтерес до “словесності” – античної літератури, зокрема до римського поета Вергілія, до творчості російських письменників. Духовна кар’єра не приваблювала Котляревського, він залишає семінарію на останньому курсі й стає канцеляристом (1789-1795).
Деякий час І. П. Котляревський був домашнім учителем у поміщицьких родинах на Полтавщині.
Близько 1794 р. І. П. Котляревський розпочав літературну діяльність, взявшись за переробку в бурлескному стилі Вергіліївої “Енеїди”. Вже перші розділи “перелицьованої” “Енеїди” поширювалися в рукописних списках і набули чималої популярності серед читачів.
Протягом 1796-1808 рр. І. П. Котляревський перебував на військовій службі, брав участь у російсько-турецькій війні, зокрема в битвах під Бендерами та Ізмаїлом, виявивши при цьому хоробрість, мужність. Не залишав у ці роки він і літературної творчості, продовжуючи працювати над “Енеїдою”.
1808 р. І. П. Котляревський виходить (в чині капітана) у відставку, іде до Петербурга, але, не влаштувавшись там на службу, повертається до Полтави. 1810 р. дістає посаду наглядача в Будинку для виховання дітей бідних дворян, виявивши неабияких педагогічний хист.
Коли почалася Вітчизняна війна 1812 р., Котляревський бере участь у формуванні на Полтавщині козацького полку. Багато сил і енергії віддав І. П. Котляревський культурному піднесенню Полтави; особливо цікавила його справа організації місцевого театру. Протягом кількох років (1818-1821) Котляревський був директором Полтавського театру.
1818 р. І. П. Котляревський обирається членом харківського “Товариства аматорів красної словесності”, в 1821 р. – почесним членом петербурзького “Вільного товариства аматорів російської словесвості”, що було легальним осередком декабристського літературного руху. Саме в ці роки І. П. Котляревський написав свої славнозвісні п’єси, завершував працю над “Енеїдою”.
Поряд з літературною діяльністю І. П. Котляревський постійно цікавився мовознавством, етнографією, вивчав усну народну творчість, історію України
У 1827-1835 рр. І. П. Котляревський обіймав посаду попечителя “богоугодних закладів”, виявляючи і тут своє гуманне ставлення до простих людей, прагнення нолегшити їхнє становище. 1835 р. письменник через хворобу йде у відставку. До останніх днів життя І. П. Котляревський працював на літературній і науковій ниві, підтримував творчі контакти з передовими людьма Росії.
Помер письменник 10 листопада 1838 р. в Полтаві, де і похований на міському кладовищі.
2. Літературний доробок І. П. Котляревського складається з поем “Енеїда”, “Пісні на Новий 1805 год князю Куракіну”, а також п’єс “Наталка Полтавка” та “Москаль-чарівник” і перекладу російською мовою “Оди Сафо” – твору давньогрецької поетеси Сапфо.
Поема “Енеїда” вперше побачила світ у Петербурзі 1798 р. без відома автора, з ініціативи і на кошти багатого конотопського поміщика М. Парпури, який жив тоді в столиці й займався видавничою діяльністю, відаючи друкарнею Медичної колегії. Поема вийшла під назвою “Малороссийская Энеида в трех частях” (на титульній сторінці – “Энеида на малороссийский язык перелициованная И. Котляревским) з присвятною сторінкою “Любителям малороссийского слова усерднейше посвящается”. Друге видання “Енеїди” з’явилося в Петербурзі 1808 р., трете, тепер уже підготовлене автором і доповнене четвертою частиною, появилося 1809 р. Повний текст поеми під назвою “Виргилиева Энеида, на малороссийский язык переложенная И. Котляревским” був опублікований в 1842 р. в Харкові, вже після смерті письменника.
Вихід у світ “Енеїди” став епохальним явищем в історії української культури, визначною подією в духовному житті народу. З’явилася книга, що ставила ряд важливих суспільних та естетичних проблем. В основу її І. П. Котляревський поклав сюжет класичної поеми “Енеїда” римського поета Вергілія, написавши цілком самобутній, оригінальний твір.
Вергіліева “Енеїда” – поема героїчна: в ній оспівувалися подвиги мужніх троянців, освячувалась влада цезарів і утверджувалося “божественне” походження римських імператорів. Використовуючи фабульну канву Вергілієвоі поеми, І. П. Котляревський вивернув “наизнанку” оригінал, переосмислив його патетичну тему в підкреслено зниженому плані, дав йому нове своєрідне наповнення. Велична Вергіліева епопея під пером українського поета перетворилась на веселу, бурлескну розповідь, вражаючу своєю дотепністю, витонченістю спостережень у зображенні українського побуту другої половини XVIII ст.
У Вергілія все підвладне волі богів: доля героїв визначається втручанням “всемогутніх”. Людина – пасивна, безвольна іграшка в руках небожителів, “фортуни”. У Котляревського ж – все сонячне, земне, люди діють у конкретних реальних обставинах.
У світлі багатогранного життя сонм “олімпійців” виглядав кумедно, а їхні “діла” – огидними.
В образах троянців, латинців, карфагенян, сіцілійців та “олімпійських вершителів” І. П. Котляревський відтворив живу сучасність, зобразив яскраві типи представників різних суспільних верств, намалював картини української дійсності свого часу. В полі зору письменника і паразитичне існування поміщицько-кріпосницького стану з його зневагою до народу, честолюбством, аморальністю, і продажна хабарницька бюрократично-канцелярська зграя, і попівство – “халтурний рід” – всі оці людські п’явки, кровожери. Перед читачем проходять пани й підпайки, “що людям льготи не давали і ставили їх за скотів”, чиновники різних рангів, судді-хапуги, “які по правді не судили та тілько грошики лупили і одбирали хабарі”, проворні купчики, що “на аршинець на підборний поганий продавали крам”.
Всі вони, підступні й нещадні у своїх вовчих зазіханнях, винуватці людського горя, засуджуються автором на “вічні муки”, їхнє місце в пеклі. Особливо дістається жорстоким кріпосникам та їхнім прислужникам: у пеклі їх “мордовали і жарили зо всіх боків”, “залізним пруттям підганяли”, давали “добру хльору всім по заслузі, як котам”.
Гостро-сатирично зображений в “Енеїді” сучасний поетові “Олімп”. Під виглядом міфологічних “можновладців” – богів І. П. Котляревський змальовує феодально-поміщицьку верхівку тогочасного суспільства. Зевс і весь небесний “синкліт” дуже нагадують земні “високі сфери” – царське оточення, сенат, департаменти, міністерства з їхнім пихатим начальством.
Тут панують хижацтво, здирство, хабарництво; тут – розпуста, паразитизм, цілковита байдужість до життя простого люду. “Священні” війни часто зумовлені самодурством “богів” і завдають вони незчисленні страждання людям.
Небесні і земні “державці” намагаються “не звіра – людську кров пролити”. Вони страхом сковують людей. Але письменник проводить думку: якщо страх перемогти, то світліше стане на світі. Еней простий, із здоровим глуздом парубок, дійшов-таки до цього.
Замість побожного схиляння перед владарями Еней І. П. Котляревського зухвало звертається до “всемогутніх”, до “громовержця Зевса”.
Поет і його герої беруть богів на посміх, стягають з “недосяжного” Олімпу, дошкульним сміхом розвінчують їх. “Енеіда” осяяна світлим гуманізмом письменника, який любить і поважає народ, вболіває за його страждання, пишається його героїчним минулим.
Соціальні симпатії Котляревського окреслені досить виразно. Поет на боці тих, кого принижували, топталим тодіші панівні верстви.
Під маскою гумору поет кинув сучасній йому кріпосницько-чиновницькій суспільності гостре звинувачення, в тому, що всі помисли її спрямовані на грабіж і здирство, знущання з простих людей і що державні закони закріплюють цю несправедливість. Звинувачення І. П. Котляревського були моральним осудом кріпосницького ладу, осудом, що набував виразного громадянського звучання.
Котляревський раз у раз звертається до історичного минулого Украіни, звеличує патріотичні подвиги народу. Оспівуючи кращі національні традиції, стверджені історичним досвідом народу, поет закликає самовіддано любити вітчизну, пройнятися життєдайним почуттям служіння їй Любов до батьківщини кличе на подвиг, пробуджує високі почуття. У боротьбі за рідну вітчизну люди цілком змінюються: “Там лицар всякий парубійко”. Патріотичні почуття підносять гідність людини, її честь.
Всією своєю поемою І. П. Котляревський заперечував твердження, що “виняткове право” на героїчні діяння належить лише дворянству. Дух патріотизму, за переконанням автора “Енеїди”, є “прикметою” й простих людей. В умовах само-державно-кріпосницької дійсності така концепція звучала справді сміливо.
З неповторним добродушним гумором змальовано в “Енеіді” троянців. У їхніх образах поет розкрив духовну велич народу, моральну перевагу над привілейованими верствами суспільства. Просто і мужньо юнаки Низ і Евріал віддають своє життя, коли цього вимагає вітчизна. “Козацька вдача” виявляється в поведінці троянців.
Це веселі, дотепні й сміливі люди; вони завжди життєрадісні, безжурні, здатні винести на своїх плечах найбільший тягар заради інтересів батьківщини. Найсвятіше для них – бойове товариство, побратимство, вірність громадянському обов’язку, дружбі. Поет уславлює “полки козацькі”, що “як гріявуть, сотнями ударять, перед себе списи наставлять, то мов мітлою все метуть”.
Відчайдушні гуляки в “Енеїді” (“пройдисвіти” і “голодранці”) обертаються на справжніх героїв. Загартовані в походах і боях, троянці над усе ставлять славу і військову доблесть, їх не ваблять розкіш і багатство; воля – ось чого вони прагнуть і заради неї готові битися до останньої краплі крові. Троянці – господарі землі, справжні її володарі. Боги ж – “олімпійці”, “вседержителі” – мізерні й смішні порівняно з ними – мужніми, безстрашними, з’єднаними товариськими узами.
У цьому незаперечний громадянський пафос “Енеїди” І. П. Котляревського.
Поема “Енеїда” в своїй суті твір реалістичний, побудований на життєвій основі. Автор її раз у раз говорить про потребу стати ближче до реального життя, про те, що, власне, в цьому – завдання і смисл поезії.
Живопис І. П. Котляревського цілком земний, наскрізь пройнятий “людським духом”, людськими радощами. Все тут виблискує сонцем, дихає на повні груди. Все пройняте молодецтвом, що не знає впину.
Поет не приховує, що песимізм, мінорний тон не в його дусі.
Картини жалоби йому не вдаються: поета й тут не покидає гумор, нахил до шаржування. Ось Евріалова мати, зачувши про смерть сина, “кричала, гедзалась, качалась, кувікала, як порося… “. Сміх покриває собою все, проймає найдрібніші деталі.
Хай часом цей сміх грубий, “як для панського вуха”, але завжди щирий, здоровий. Проте добродушний гумор нерідко поступається місцем лукавій іронії, колючій сатирі, коли йдеться про ворожі народові верстви. Ліризм, задушевність характерні для тих рядків, де поет говорить про славне минуле народу або нагадує сучасникам про забуту повинність перед вітчизною.
Теплі згадки переплітаються тут з гіршою докорами на адресу байдужих, з уболіванням за долю трудящої людини.
Новаторство поетичної творчості І. П. Котляревського виступає в поемі досить виразно. Письменник протиставляє свою музу традиційним “старим” музам, відхилим літературним канонам:
Ох, скільки муз таких на світі!
Во всякім городі, в повіті!
Укрили б зверху вниз Парнас.
Я музу кличу не такую:
Веселу, гарну, молодую;
Старих нехай брика Пегас.
Поетова муза сповнена життя. Щедрою рукою майстра розкидано в поемі влучні афоризми, кмітливі спостереження, барвисті деталі. В текст широко вводяться ліричні репліки, схвильовані вигуки, колоритні діалоги й монологи.
Усе тут комічне, гротескне і водночас психологічно виправдане, внутрішньо умотивоване. Народне слово в устах поета відсвічує всіма відтінками здорового сміху – від доброзичливого гумору аж до караючої сатири.
Плідно використовуючи в “Енеїді” мовно-стилістичні засоби народної творчості, Котляревський досягав значного ефекту. Він полюбляє, зокрема, соковиті епітети. Його Дідона “розумна пані і моторна”, “трудяща, дуже працьовита, весела, гарна, сановита”; Ентелл “був тяжко смілий, дужий, мужик плечистий і невклюжий”.
Порівняння І. П. Котляревського несподівані, влучні, колючі. Якщо у Вергілія морський бог Нептун велично проноситься в колісниці, то в українського поета він “миттю осідлавши рака, схвативсь на його, як бурлака, і вирнув з моря, як карась”, “Еней з Дідоною возились, як з оселедцем сірий кіт” і т. п.
Комізм образів і ситуацій в “Енеїді” посилюється комізмом чисто мовним, як, наприклад, неймовірним нагромадженням ряду слів однієї граматичної категорії, часто синонімічних або семантично близьких.
І. П. Котляревський написав свою поему короткими, динамічними рядками, легким, прозорим ямбом, всіляко дбаючи про те, щоб жартівливий зміст одягти в дзвінку, “бадьору” форму. Віршова структура “Енеїди” – новаторська, вона утверджувала силаботонічну систему віршування. При безсумнівній орієнтації на ритмічні норми російського чотиристопного ямба І. П. Котляревський талановито модифікує його, надав йому виняткової виразності, акцентовності.
Ямби його звучать природно і иевимушено, відтіняючи комізм ситуацій і колізій.
“Енеїда” писалася, як відомо, протягом усього творчого життя поета: розпочав він її за молодих літ, а закінчив на схилі віку. Звідси – нерівний загальний колорит твору, невитриманість у змалюванні окремих образів, характерів; колоритні деталі іноді суперечать цілості всього образу. Тон розповіді з часом міняється, стає подекуди риторичним.
Не можна не відзначити певної ідейно-естетичної еволюції самого Котляревського за період написання “Енеїди”. Це позначилося й на поемі: від буфонади до громадянської сатири; від грубуватого шаржу-бурлеску до героїчних образів і картин, до своєрідних романтичних барв.
“Енеїда” І. П. Котляревського сильна наявним у ній прогресивним просвітительським ідеалом. Оспівування любові до батьківщини, звеличення героїчного минулого, показ самовідданних і мужніх воїнів, нарешті, могутній образ самого Енея – все це утверджувало високі моральні якості національного характеру українського народу. Отже, смисл поеми І. П. Котляревського – в утвердженні духовних сил народу, в уславленні життєлюбства, оптимізму, мужності простих людей.
З глибокою повагою і любов’ю, з надзвичайною теплотою зобразив письменник їх у поемі, наповнивши її ароматом степних вітрів, духом нестримної волі, невгамовною силою життя.
“Енеїда” одразу ж дістала визнання прогресивної громадськості Росіі, завоювала велику популярність у демократичного читача.
Ще за життя І. П. Котляревського з’являється ряд наслідувань і переспівів його “Енеїдн” як на Україні, так і в літературних кодах братніх слов’янських народів. Окремі фрагменти, переспіви та переробки з поеми І. П. Котляревського почали жити в народі, відіграючи роль важливого культурного чинника.
3.Літературна, наукова і педагогічна діяльність І. П. Котляревського пройнята гуманізмом, життєвою мудрістю. Це був справді новатор у найширшому розумінні цього слова. Поет утверджував духовний ідеал народу, відстоював і викривав усе вороже й чуже народній моралі.
Характерною рисою І. П. Котляревського є глибоке знання життя народу, його характеру, національної вдачі, діяльна любов до всього, що входить у поняття “вітчизна”, що розвивав і зміцнив це поняття. У його творах ставилися важливі громадянські, морально-етичні проблеми епохи і розв’язувалися вони з передових позицій.
Широке громадянське звучання творчості Котляревського сприяло розхитуванню всього заснованого на гнобленні, здирстві, на знущанні з простого люду.
Значення Котляревського як зачинателя української літератури винятково важливе: своїм поетичним словом, утвердженням засад демократичної естетики він відкривав, новий напрям у розвитку національної культури, спрямований на дедалі глибше проникнення в життя народу, на осмислення його історичної долі. Оригінальність і суспільне значення таланту автора “Енеїди” прекрасно розуміли прогресивні діячі вітчизняної культури І. Я. Франко. Творчість І. П. Котляревського увійшла дорогоцінним вкладом в українську літературу і стала живим джерелом духовного розвитку народу.
Значення “Енеїди” й у тому, що цим безсмертним твором Котляревський поєднав українське художнє слово зі світовою культурою. Цим твором автор довів, що і й у рамках бурлескного жанру можна правдиво показати життя народу і висміяти його ворогів. “Енеїда”- чи не єдиний твір у Європі, що став народним, бо ця перша високохудожня поема нової української літератури зогріває читача власним, а не позиченим світлом.
Висновок.
Відомо, що Т. Г. Шевченко, звертаючись до Котляревського, пророкував йому невмирущість. Образи творів Котляревського живуть у сучасному живопису, графіці, музиці та інших видах мистецтва. Ім’я творця славнозвісної “Енеїди” стало уславленим, твори – невмирущими. За що ж йому судилося безсмертя?
Велика заслуга І. П. Кртляревського в тому, що він підняв нові теми, звернувся до невичерпних скарбів фольклору, він перший серед українських письменників дошевченківського періоду широко звернувся до невичерпних багатств мови народу, з’єднав її із найкращою, життєздатною, книжною мовою, удосконалив техніку вірша і п’єси. Народолюбство Котляревського, осуд жорстокості кріпосників, їхнього паразитизму і морального дикунства, проголошення ідеї рівності станів, розумової і моральної вищості народу над панством – усе це мало не лише літературно-мистецьке, а й велике суспільне значення, бо скеровувало читачів на роздуми, на шлях демократизму, вселяло віру в краще завтра, стимулювало національне відродження.
Незаперечним мірилом значення творчості і діяльності Котляревського є його популярність за межами своєї землі. Про нього писали чеські та польські журнали вже з 1906 року; дещо пізніше заговорила про це преса Англії, Франції та Італії.
Творчість Котляревського має і виховне значення. На його творах вчимося любити свою Вітчизну, рідну мову, навчаємося бути чесними, роботящими, виховуємо в собі високу моральність і героїзм, гуманність і оптимізм, переймаємо мудрість і красу добрих почуттів.
Список використаної літератури.
1. Єфремов С. О. Історія українського письменства – Л.: Фаміна, 1995.
2. Возняк М. С. Історія укр. літ. – Л.: Феміна, 1992.
3. Котляревський І. П. Твори. Передм. Шабліовського Є. С., Деркача Б. А. – К.: Дніпро, 1980.
4. Степанишин Борис. Українська література: Підруч. для 9 кл. – К.: Освіта, 1993.
Related posts:
- І. Котляревський – “батько нової української літератури” Іван Петрович Котляревський відіграв велику роль в історії розвитку української літератури. Він належить до тих довгожителів планети, які разом із витворами свого духу впевнено переступають рубежі сторіч, далеко йдуть за межі їм відміряного часу. Більше двох століть живе на світі автор “Енеїди”, “Наталки Полтавки” й “Москаля-чарівника”, – за словами О. Гончара, – поет, веселий мудрець, […]...
- “Енеїда” – перший твір нової української літератури Іван Франко писав, що “1778-й рік вважається початком нової української літератури”, бо тоді вперше була надрукована “Енеїда” Котляревського, твір глибоко народний і за змістом, і за формою. Цією надзвичайною, яскравою і талановитою поемою письменник відкрив нові горизонти української літератури. Після появи його творів вперше заговорили про українську літературу як самостійну, самобутню, національну. Своєю поемою “Енеїда” […]...
- М. Шашкевич – зачинатель нової української літератури на західних землях І. Літературна та культурна діяльність М. Шашкевича – запорука розвитку нової літератури в Галичині. (Маркіян Шашкевич народився в листопаді 1811 року в с. Підліссі на Львівщині в сім’ї священика, вчився в народній школі, потім в Бережанській гімназії. 1829 року вступив до Львівської духовної семінарії і одночасно відвідував лекції з філософії при університеті. У 1830 році […]...
- Значення поеми І. Котляревського “Енеїда” для нової української літератури Від самого початку про “Енеїду” багато говорили: від загального схвалення читачів до різких висловлювань окремих критиків. Можливо, саме це і є позитивним моментом. Так чи інакше, але про початок нової доби в українській літературі заговорили, його помітили, а головне, його визнали, як явище, яке відбулося. Пантелеймон Куліш навіть висловив побоювання, що “тим реготом над “Енеїдою” […]...
- Тема. Література українського романтизму. М. Шашкевич – зачинатель нової української Літератури на західних землях. “веснівка” Варіант 1 1. Ліричний герой поезії В. Забіли “Соловей” звертається до солов’я з проханням, щоб птах… А Підбадьорив його. Б Не додав жалю. В Оспівав красу земну. Г Ощасливлював тих, кому не поталанило в житті. 2. Солов’їний спів у творі В. Забіли “Соловей” порівнюється… А Із грою. Б Щебетанням чарівного птаха. В Хлюпанням води у […]...
- ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ. В. ЗАБІЛА “СОЛОВЕЙ”, М. ПЕТРЕНКО “НЕБО”. М. ШАШКЕВИЧ – ЗАЧИНАТЕЛЬ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ НА ЗАХІДНИХ ЗЕМЛЯХ. “ВЕСНІВКА” Тема. ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ. В. ЗАБІЛА “СОЛОВЕЙ”, М. ПЕТРЕНКО “НЕБО”. М. ШАШКЕВИЧ – ЗАЧИНАТЕЛЬ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ НА ЗАХІДНИХ ЗЕМЛЯХ. “ВЕСНІВКА” Варіант 1 1. Ліричний герой поезії В. Забіли “Соловей” звертається до солов’я з проханням, щоб птах… А Підбадьорив його. Б Не додав жалю. В Оспівав красу земну. Г Ощасливлював тих, кому не поталанило в […]...
- Перший класик нової української літератури Народився 9 вересня 1769 року в Полтаві, в родині дрібного чиновника. Згодом Котляревським було “пожалувано” дворянське звання. З 1780 року маленький Іванко почав навчатися в Полтавській духовній семінарії. Особливо старанно й наполегливо осягав хлопець гуманітарні дисципліни: піїтику, риторику, філософію, латинську, грецьку, французьку, німецьку мови. З інтересом знайомиться з античною літературою, перекладає Горація, Овідія, Вергілія. Відкриває […]...
- Квітка Основ”яненко як зачинатель нової української прози Дев”ятнадцяте століття заявило про себе в Європі пристрастями свіжих ідей, хмільних, як молоде вино, ідей, що будуть названі романтизмом і на тривалий час визначать особливий стан людських душ і ставлення людини до світу. Завирували омолоджуючі сили, і народи відчули себе охочими і готовими творити історію. Хвиля суспільної активності окремих особистостей і цілих мас докотилась до […]...
- І. Котляревський – найкращий серед своїх попередників Свого часу Вергілій, беручи за основу своєї “Енеїди” твори Гомера, навіть не здогадувався, скільком літераторам його пафосне творіння стане благодатним фунтом для пародіювання і “перелицювання”. Так 1517 року мантуанець Фоленчо пародіював твір Вергілія, а на початку XVII сторіччя свою версію “Енеїди” презентував іспанець Альдані. 1633 року італієць Ляллі видає свою травестійну “Енеїду”. Серед французів найуспішнішим […]...
- Яку роль у становленні нової української літератури відіграла постать М. Максимовича і його збірка “Малороссийские песни”? Михайло Максимович ще за життя здобув славу на науковій ниві. Найточніше і найлаконічніше про діяльність Максимовича висловився М. Драгоманов, відзначаючи, зокрема, що він “був для Київської Русі (тобто України – С. 3.) цілою науковою історико-філософською установою”. А найг’рунтовніше дослідження про українознавчі інтереси М. Максимовича залишив М. Грушевський, назвавши вченого патріархом наукового українознавства, корифеєм українського національного […]...
- Григорій Квітка-Основ’яненко – перший прозаїк нової української літератури Григорій Квітка-Основ’яненко – перший прозаїк нової української літератури У літературному житті Харківщини, а відтак і всієї України, особливе місце посідає творчість Григорія Квітки-Основ’яненка. Організатор видання перших журналів і альманахів в Україні, видавець першої збірки українських прислів’їв та приказок, Г. Квітка-Основ’яненко – зачинатель і перший класик прози нової української літератури. Історична заслуга Григорія Федоровича Квітки-Основ’яненка в […]...
- Іван Котляревський (1769-1838) Іван Петрович Котляревський народився 29 серпня 1769 р. в Полтаві в сім’ї канцеляриста. Навчався в духовній семінарії, працював канцеляристом, домашнім учителем. Майже дванадцять років перебував на військовій службі. Повернувшись до Полтави, працював наглядачем (завідувачем) Будинку виховання дітей бідних дворян. Брав участь у діяльності масонської ложі “Любов до істини”. У 1818-1821 рр. виконував обов’язки директора Полтавського […]...
- Тема. І. Котляревський. “наталка полтавка” – перший твір нової української драматургії 1. Дія у творі починається… А У Полтаві. Б На Сорочинському ярмарку. В Біля млина на узбережжі Дніпра. Г На селі, що розташоване неподалік від Ворскли. 2. Пісня, яку виконує Наталка, йдучи до річки по воду. А “Віють вітри, віють буйні”. Б “Вітер віє горою”. В “Ой я дівчина Полтавка”. Г “Видно шляхи полтавськії”. 3. […]...
- Котляревський і Шевченко, їхнє значення в українській літературі Творчість Котляревського знаменувала початок нової української літератури. Його твори “Енеїда” і “Наталка Полтавка” стали її класичним надбанням. Хоч для “Енеїди” Котляревський використав сюжет твору Вергілія, проте він переробив його по-своєму і відобразив у ньому правдиве життя свого народу, його звичаї, побут. П’єса “Наталка Полтавка” – це перший драматичний твір у новій українській літературі. Котляревський показав […]...
- Тема. І. Квітка-основ’яненко. “Маруся” – перша українська повість НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Уперше Василь познайомився з Марусею… А Під час збирання у лісі грибів і ягід. Б Перебуваючи на ярмарку. В На одному із весіль. Г Коли вона прийшла по воду до річки. 2. Коханий героїні – сирота, бідний парубок, який працював у місті… А Шевцем. Б Свитником. В Кравцем. Г Ковалем. 3. Найбільше Маруся полюбляла… […]...
- Енеїда І. Котляревського як бурлескно-травестійна поема Енеїда І. Котляревського як бурлескно-травестійна поема I. “Енеїда” – перший друкований твір нової української літератури. (“Енеїда” – оригінальний реалістичний твір, у якому змальовані життя й побут українців кінця XVIII – початку XIX століття.) II. Жанр поеми. 1. Травестія, або переодягання. (І. Котляревський переодяг героїв Вергілія в український одяг, дав їм українські імена. Вони вживають національні […]...
- Іван Котляревський – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – ПОЧАТКУ XX СТ. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – 90-Х РР. XIX СТ. Іван Котляревський (1769-1838) Іван Петрович Котляревський народився 29 серпня 1769 р. в Полтаві в сім’ї канцеляриста. Навчався в духовній семінарії, працював канцеляристом, домашнім учителем. Майже дванадцять років перебував на військовій службі. Повернувшись до Полтави, працював наглядачем (завідувачем) Будинку виховання […]...
- Г. Ібсен – зачинатель “нової” європейської драматургії Тоді, коли в історії світової літератури повною мірою заявила про себе “нова драма” Ібсена, XIX сторіччя тихо конало… На зміну йому приходили нові відносини, що не передбачали спокійного життя. Людина на зламі епох опинилася у вирі соціальних драм і трагедій. Що ж могло допомогти їй витримати? І чи був у неї якийсь захист від ударів […]...
- Детальний Аналіз “Енеїда” І. Котляревський ” Енеїда ” аналіз твору – тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті. ПАСПОРТ ТВОРУ Рід літератури “Енеїда” : ліро-епос. Жанр “Енеїда” : Ефпічна бурлескно-травестійна поема (епічна – бо в ній події подаються в розповідній формі; травестійна – бо античні герої “перевдягнені” в українське вбрання, перенесені в історичні умови українського […]...
- Наталка – типовий образ української дівчини-селянки – ІВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ 9 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ П’єса “Наталка Полтавка” І. Котляревського – один із перших драматичних творів нової української літератури, який реалістично змалював життя українського села XIX століття. В основу сюжету автор поклав типові моменти дійсності: віддання дівчини заміж за багатого нелюба і розлучення з коханим парубком-бідняком. У народних піснях, думах того часу теж дуже […]...
- Мистецька та історична вартість творів Івана Котляревського Котляревський зачинатель української літератури це значення винятково важливе: своїм поетичним словомю. Поет відкрив нам, новий напрям у розвитку національної культури, спрямований на дедалі глибше проникнення в життя народу, на осмислення його історичної долі. Оригінальність і суспільне значення таланту автора “Енеїди” прекрасно розумів прогресивний діяч вітчизняної культури І. Я. Франко. Творчість І. П. Котляревського увійшла дорогоцінним […]...
- “Енеїда” – енциклопедія українського життя I. КОТЛЯРЕВСЬКИЙ, Г. КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО 9 КЛАС УКPAЇHCЬKA ЛІТЕРАТУРА НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА I. КОТЛЯРЕВСЬКИЙ, Г. КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО “Енеїда” – енциклопедія українського життя Світової слави класика української літератури І. Котляревський зажив ще і. життя завдяки двом видатним творам – “Енеїда” та “Наталка Полтавка”. Перші друковані відгуки про його твори за кордоном з’явилися 1814 р. У 40-і рокиXIXст. про нього пишуть у Німеччині, […]...
- Національно-патріотична спрямованість “Енеїди” І. Котляревського Національно-патріотична спрямованість “Енеїди” І. Котляревського I. Історична епоха, в яку жив і працював І. Котляревський (кінець XVIII століття, скасування Січі, часи неволі, соціальний і національний гніт, гальмування духовного розвитку народу). II. “Енеїда” І. Котляревського – життєстверджуюча, гумористична розповідь про українське козацтво. 1. Пройняття твору національним духом і колоритом (запозичення у Вергілія теми про пригоди Енея […]...
- Великий полтавець – Іван Котляревський Багатостраждальна країна стогнала у кріпацькій неволі. Уярмлені люди од зорі до зорі гнули спину на остогидлій панщині. А мову… народну українську мову повзуни й плазуни його величності царського трону з язиком виривали і за тюремні грати чотирма ключами замикали – сиди у закутку! Не смій рота розкривати. “Де ти бродиш, моя доле!” уголос співати! А […]...
- “Енеїда” – енциклопедія українознавства – ІВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ 9 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Кінець вісімнадцятого століття… Важкі часи настали в Україні після скасування Січі. Часи неволі. І саме в цей час І. Котляревський написав “Енеїду”. Ні грецькі імена героїв поеми, ні те, що Січ названа Троєю, не ввело читачів в оману – усі розуміли, про що й про кого йдеться. І. Котляревський […]...
- Героїчно-патріотичний пафос “Енеїди” – ІВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ 9 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ “Енеїда” І. П. Котляревського з’явилася в той час, коли на українських територіях царської Росії розформовувалися козацькі слобідські полки, нищилися рештки автономії після зруйнування Катериною II Запорозької Січі. У дискусіях про український народ переважала шовіністична імперська думка про те, що немає такого народу, що це лише плем’я без своєї мови […]...
- Твори української художньої літератури у другій половині XVІІІ Твори української художньої літератури у другій половині XVІІІ століття поширюються переважно в рукописах. Історія зберегла імена лише небагатьох письменників: Г. Сковороди, Г. Кониського, І. Некрашевича, С. Дівовича, М. Козачинського, І. Малицького та ін. Авторів інших творів, що збереглися й пізніше були опубліковані, ми не знаємо. Інколи відомі тільки ініціали автора. Так, автор сатири, в якій […]...
- Чим же цінний для нас Куліш і Котляревський? Саме він написав новаторський твір “Чорна рада”, піднісши ним українську літературу до світового рівня. Саме він започаткував український історичний роман. П. Куліш був мистецьким новатором у галузі перекладу світової літератури українською мовою та ще в той час, коли видані були укази про заборону рідної мови. Він перший переклав Біблію, створив перший український правопис на фонетичній […]...
- КОТЛЯРЕВСЬКИЙ ІВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ ІВАН (09.09.1769, Полтава – 10.11.1838, там само) – письменник, один із зачинателів нової української літератури, педагог – просвітитель, активний громадський діяч. Народився в сім’ї канцеляриста магістрату. Навчався в Полтавській семінарії (1780 -1789), служив у штаті так званої Новоросійської канцелярії, Полтавській дворянській опіці, а з 1793 р. вчителював у поміщицьких маєтках на Полтавщині. Саме в […]...
- КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ – I. КОТЛЯРЕВСЬКИЙ, Г. КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО 9 КЛАС УКPAЇHCЬKA ЛІТЕРАТУРА НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА I. КОТЛЯРЕВСЬКИЙ, Г. КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ До творчості І. Котляревського та Г. Квітки-Основ’яненка 1. Що можна вважати головними джерелами поеми “Енеїда”? Реальну дійсність того часу та народну творчість. Побічними джерелами можна вважати бурлескну та сатиричну літератури XVIII ст., інтермедії до шкільних драм, жартівливі ліричні вірші. […]...
- Мова давньої української літератури Розгортання національно-культурного руху позначилося на зростанні суспільного значення літературної мови, яка ставала в цей час важливим засобом у боротьбі українського народу проти соціального, національного та релігійного гніту з боку шляхетської Польщі. В українській літературній мові цього часу співіснували два її типи: слов’яноруська і так звана “проста” мова. Проста мова утворилася шляхом зближення церковнослов’янської та тогочасної […]...
- Сатиричне змалювання панів, чиновників в “Енеїді” – ІІ варіант – ІВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ 9 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ II варіант Вже більше двохсот років користується успіхом у читачів поема “Енеїда” Івана Котляревського, що поклала початок періоду нової української літератури. На мою думку, ця поема ніколи не буде забута, бо в ній відбилися не тільки проблеми суспільства, що існували за часів письменника, а й вічні проблеми морального характеру. […]...
- Народність поеми “Енеїда” – ІВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ 9 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Уже понад два століття поема І. Котляревського “Енеїда” не втрачає популярності серед українських читачів. І це не дивно, бо, узявши класичний твір римської літератури, Котляревський зробив на основі цього сюжету справжню українську поему, сповнену гумору та героїзму. За римською міфологією, Еней був сином троянця Анхіза і богині Венери, який […]...
- Іван Петрович Котляревський Іван Петрович Котляревський народився 9 вересня (29 серпня ст. ст.) 1769 року в родині дрібного дворянина, що служив канцеляристом у Полтавському магістраті. Тут, у Полтаві, серед мальовничої природи над Ворсклою, в обстановці, дуже близькій до сільської, і минули дитячі та шкільні роки Котляревського. Полтава в ті часи спочатку була “полковим” містом, а потім (з 1796p.) […]...
- Котляревський Іван – Біографія Іван Петрович Котляревський народився 9 вересня (29 серпня ст. ст.) 1769 року в родині дрібного дворянина, що служив канцеляристом у Полтавському магістраті. Тут, у Полтаві, серед мальовничої природи над Ворсклою, в обстановці, дуже близькій до сільської, і минули дитячі та шкільні роки Котляревського. Полтава в ті часи спочатку була “полковим” містом, а потім (з 1796p.) […]...
- Чим збагатило мене вивчення української літератури Чим збагатило мене вивчення української літератури Художня література – це особлива форма естетичного освоєння світу, за допомогою якої кожна людина збагачує себе духовно. Особисто я, вивчаючи літературу, розширила уявлення про стародавні епохи. Література навчила мене мріяти, переживати разом із персонажами творів, збагатила мою мову, адже мова творів і усної народної творчості, і українських письменників – […]...
- Вплив творчості Шевченка на розвиток української літератури, мистецтва, духовної культури Вплив творчості Шевченка на розвиток української літератури, мистецтва, духовної культури Великий український письменник, людина з незвичайною, тяжкою долею, з світовою славою поета-правдолюбця – це Тарас Шевченко. Його думки зрозумілі усім пригнобленим, усім тим, хто хоче вільного, радісного і щасливого життя. Чому ж поезія Шевченка має не тільки національне, але і світове значення? Творчість поета-демократа у […]...
- І. КОТЛЯРЕВСЬКИЙ “НАТАЛКА ПОЛТАВКА”. НАТАЛКА ЯК УОСОБЛЕННЯ КРАЩИХ РИС УКРАЇНСЬКОЇ ЖІНКИ. РОЛЬ І ФУНКЦІЯ ПІСЕНЬ У ДРАМІ Тема. І. КОТЛЯРЕВСЬКИЙ “НАТАЛКА ПОЛТАВКА”. НАТАЛКА ЯК УОСОБЛЕННЯ КРАЩИХ РИС УКРАЇНСЬКОЇ ЖІНКИ. РОЛЬ І ФУНКЦІЯ ПІСЕНЬ У ДРАМІ 1. Що, на думку возного, не є “поміхою по вступленію в законний брак”? А Старість. Б Бідність. В Освіченість. Г Пияцтво. 2. Хто із “женихів” Наталки був підканцеляристом у суді? А Восьмачок. Б Скоробреха. В Тахтауловський дячок. […]...
- Періодизація української літератури (за історико-хронологічним принципом) І. Прадавня українська література (до XIV Ст.) “Велесова книга” – найдавніша пам’ятка V – IX ст., скрижалі буття українського народу в прадавні часи. У прадавній українській літературі слід розрізняти дві основні форми: усну народну творчість (пісні, легенди, казки, прислів’я тощо) і книжне письменство (літописи, сказання, повчання, зводи літописів). Остромирове Євангеліє (1056 – 1057), найстаріша книга, […]...
- Викриття суспільних пороків і вад кріпосницького ладу в поемі “Енеїда” – ІВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ 9 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Незважаючи на запозичений сюжет і античні імена героїв, Іван Котляревський в поемі “Енеїда” зумів змалювати життя українського народу з його соціальними бідами і історичним оптимізмом, побутом і моральними принципами, вподобаннями і невичерпним гумором. Важливе місце в ідейно-художній системі “Енеїди” посідає викриття вад феодально-кріпосницького суспільства, засудження експлуататорської політики, хабарництва, крутійства, […]...