Ідейно-художня концепція та сюжетно-композиційні особливості повісті “Маруся”

Повість Квітки ” Маруся ” має складну ідейно-художню концепцію (комплекс ідей, у яких розкривається авторський задум). Ця концепція безпосередньо залежить від завдань, які ставив перед собою письменник: використавши простонародний мовний матеріал, створити на його основі “серйозну”, чутливу, сентиментальну повість і сприяти, таким чином, соціальній реабілітації простих людей. Простіше кажучи, Квітка, які інші сентименталісти, виступав проти дискримінації простих людей і, змальовуючи їх у своїх творах, підкреслював на сьогодні

вже самозрозумілі речі: простолюдин – це повноцінна людина, здатна, зокрема, на вияв щирих почуттів і переживань.

Звідси бажання письменника змалювати простонародний світ у якомога більш привабливому світлі. Люди, що належать до цього світу, за думкою автора повісті, зберегли свою добру природну основу, а отже, можуть розглядатися як носії по-справжньому щирих емоцій та найкращих моральних рис. Традиційно

Сентименталістську тему любові письменник поєднав зтемою смерті: справжнє Кохання, таким чином, проходить найвищий рівень апробації. Вже на початку повісті ми натрапляємо на розмірковування оповідача

про смерть і людське життя: тут усе вкладається в рамки християнського спіритуалізму – мовляв, фізична смерть не є остаточною смертю. Ці роздуми скеровують читача до відповідного сприйняття історії взаємин головних персонажів: справжнє кохання, хоча б у містичній перспективі, здатне подолати смерть.

Згідно з християнськими уявленнями трактується й образ головної героїні. Це певний ідеал, у якому підкреслюються не лише зовнішня краса, а насамперед краса внутрішня – моральна, емоційна, духовна. Відповідно до християнських естетичних поглядів, краса – прерогатива божественного. Кожна людина створена за вищим взірцем і відповідно від народження одержує частку тієї краси.

Тож призначення людини – примножувати своїми ділами подаровану їй красу, щоб потім повернути її до першоджерела. Образ головної героїні Квітчиної повісті якраз і слід розглядати у зв’язку з такими уявленнями – її доброчесне життя, щире кохання і смерть – це примноження вищої краси й “повернення” її до вищого першоджерела. Якщо пригадати настанову письменника на реабілітацію простої людини, стає зрозумілим його намір поставити в такий спосіб представницю простонародного середовища на майже недосяжну моральну й духовну висоту.

Так простонародний світ стає у Квітчиній повісті ніби “ближчим до Бога”.

Сюжет повісті елементарний і в загальній своїй канві мало чим відрізняється від типової сентиментальної схеми: зародження кохання Марусі й Василя – перешкода (загроза військової служби) – подолання перешкоди – нова перешкода (розлука) – смерть закоханих. Важливо пам’ятати, що в сентиментальному творі співіснують дві “правди” – “правда життя” і “правда серця”. Тому сентиментальний сюжет передбачає відповідне мотивування вчинків персонажів, зорієнтоване, звичайно, на пріоритетність сердечної правди (приміром, у Квітчиній повісті героїня помирає не через те, що застудилася (“правда життя”), а через свою неспроможність витримати розлуку з коханою людиною (“правда серця”).

Слід пам’ятати, що в сентиментальному творі життєва правда завжди поступається правді сердечній – у цьому виявляється умовність мистецтва.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Ідейно-художня концепція та сюжетно-композиційні особливості повісті “Маруся”