Ілля (Євген) Ільф (Петров) Золоте теля
Ілля Ільф Дванадцять стільців Видавництво художньої літератури “Дніпро”.
Київ – 1972 Вперше цей твір було опубліковано на http://www. ukrcenter. com Переклав ЮРІЙ МОКРІЄВ Зміст ВІД АВТОРІВ
Частина перша ЕКІПАЖ “АНТИЛОПИ” Переходячи вулицю, озирнись обабіч. (5 правил вуличного руху)
Розділ І ПРО ТЕ, ЯК ПАНІКОВСЬКИИ ПОРУШИВ КОНВЕНЦІЮ Розділ II ТРИДЦЯТЬ СИНІВ ЛЕЙТЕНАНТА ШМІДТА Розділ III БЕНЗИН ВАШ-ІДЕЇ НАШІ
Розділ IV ЗВИЧАЙНИЙ ЧЕМОДАНЧИК Розділ V ПІДЗЕМНЕ ЦАРСТВО Розділ VI “АНТИЛОПА-ГНУ” Розділ VII СОЛОДКИЙ ТЯГАР СЛАВИ Розділ
Розділ IX ЗНОВУ КРИЗА ЖАНРУ Частина друга ДВОЄ КОМБІНАТОРІВ Розділ X ТЕЛЕГРАМА ВІД БРАТІВ КАРАМАЗОВИХ Розділ XI ГЕРКУЛЕСІВЦІ
Розділ XII ГОМЕР, МІЛЬТОН 1 ПАНІКОВСЬКИЙ Розділ XIII ВАСИСУАЛІЙ ЛОХАНКІН І ЙОГО РОЛЬ У РОСІЙСЬКІЙ РЕВОЛЮЦІЇ Розділ XIV ПЕРШЕ ПОБАЧЕННЯ Розділ XV РОГИ І КОПИТА
Розділ XVI ЯРБУХ ФЮР ПСИХОАНАЛІТИК Розділ XVII БЛУДНИЙ СИН ПОВЕРТАЄТЬСЯ ДОДОМУ Розділ XVIII НА СУХОДОЛІ І НА МОРІ
Розділ XIX УНІВЕРСАЛЬНИЙ ШТЕМПЕЛЬ Розділ XX КОМАНДОР ТАНЦЮЄ ТАНГО Розділ XXI КІНЕЦЬ “ВОРОНЯЧОЇ СЛОБІДКИ”
Розділ XXII КОМАНДУВАТИ ПАРАДОМ БУДУ Я Розділ XXIII СЕРЦЕ ШОФЕРА Розділ XXIV ПОГОДА СПРИЯЛА КОХАННЮ Розділ
Розділ XXVI ПАСАЖИР ЛІТЕРНОГО ПОЇЗДА Розділ XXVII “ДОЗВОЛЬТЕ УВІЙТИ НАЙМАНЦЕВІ КАПІТАЛУ” Розділ XXVIII СПІТНІЛИЙ ВАЛ НАТХНЕННЯ
Розділ XXIX ГРЕМЯЧИЙ КЛЮЧ Розділ XXX ОЛЕКСАНДР ІБН-ІВАНОВИЧ Розділ XXXI БАГДАД Розділ XXXII БРАМА ВЕЛИКИХ МОЖЛИВОСТЕЙ
Розділ XXXIII ІНДІЙСЬКИЙ ГІСТЬ Розділ XXXIV ДРУЖБА З ЮНІСТЮ Розділ XXXV ЙОГО ЛЮБИЛИ ХАТНІ ГОСПОДАРКИ, ДОМРОБІТНИЦІ, ВДОВИ І НАВІТЬ ОДНА ЖІНКА-ЗУБНИЙ ТЕХНІК Розділ XXXVI КАВАЛЕР ОРДЕНА ЗОЛОТОГО РУНА ВІД АВТОРІВ
З приводу нашого усуспільненого літературного господарства до нас часто звертаються з запитаннями цілком закономірними, але й надто одноманітними; “Як це ви пишете вдвох?” Спочатку ми відповідали докладно, вдаючись до деталей, розповідали навіть про серйозну сварку, яка виникла з такого приводу: вбити героя роману “12 стільців” Остапа Бендера чи залишити живим? Не забували згадати і про те, що долю героя було вирішено жеребкуванням.
В цукорницю було покладено два папірці, на одному з яких тремтячою рукою було намальовано череп і дві курячих кісточки. Ми витягли череп – і за півгодини великого комбінатора не стало. Вія був зарізаний бритвою.
Потім ми стали відповідати скупіше. Про сварку вже не писали. А ще перегодом перестали вдаватися до деталей. І, нарешті, відповідали вже без Натхнення: – Як ми пишемо вдвох? Та так і пишемо вдвох.
Як брати Гонкури. Едмонд бігає по редакціях, а Жюль стереже рукопис, щоб не вкрали знайомі. І раптом одноманітність запитань було порушено. – Скажіть,- запитав нас якийсь суворий громадянин з числа тих, які визнали Радянську владу трохи пізніше ніж Англія і трохи раніше ніж Греція,- скажіть, чому ви пишете смішно?
Які можуть бути смішки в реконструктивний період? Ви Що, збожеволіли? Після цього він ще довго й сердито переконував нас у тому, що зараз сміх шкідливий. -Сміятися гріх!-казав він.-Так, сміятися не можна! І усміхатись не можна. Коли я бачу це нове життя, ці зрушення, мені не хочеться усміхатись, мені хочеться молитись!
– Але ж ми не просто сміємося,- заперечували ми.- Наша мета – сатира саме на тих людей, які не розуміють реконструктивного періоду. – Сатира не може бути смішною,- сказав суворий товариш і, підхопивши під руку якогось кустаря-баптиста, який видався йому стопроцентним пролетарієм, повів його до себе на квартиру. Повів, щоб писати про нього нудними словами, повів, щоб вставити його в шеститомний роман під назвою: “А паразити – ніколи!” Все, що ми тут розповіли,- не вигадка. Вигадати можна було б і смішніше.
Дайте такому громадянинові-алілуйнику волю, 1 він навіть на мужчину надіне паранджу, а сам зранку гратиме на трубі гімни і псалми, вважаючи, що саме так треба допомагати будівництву соціалізму. І весь час, поки ми творили “Золоте теля”, над нами витав лик суворого громадянина. – А що, як цей розділ вийде смішний? Що скаже суворий громадянин? Зрештою ми ухвалили:
А) роман написати якомога веселий. Б) якщо суворий громадянин знову заявить, що сатира не повинна бути смішною,- просити прокурора республіки притягти згаданого громадянина до кримінальної відповідальності за статтею, яка карає за головотяпство зі зламом. Частина перша ЕКІПАЖ “АНТИЛОПИ” Переходячи вулицю, озирнись обабіч. (5 правил вуличного руху)
Розділ І ПРО ТЕ, ЯК ПАНІКОВСЬКИИ ПОРУШИВ КОНВЕНЦІЮ Пішоходів треба любити. Пішоходи ж більша частина людства. Та й ще – краща його частина.
Пішоходи створили світ. Це вони побудували міста, звели багатоповерхові будівлі, проклали каналізацію і водопровід, забрукували вулиці й освітили їх електричними лампами. Це вони понесли по всьому світові культуру, винайшли засіб друкування книг, вигадали порох, проклали мости через ріки, розшифрували єгипетські ієрогліфи, запровадили у вжиток безпечну бритву, скасували торгівлю рабами і довели, що з сої можна приготувати чотирнадцять смачних поживних страв.
І коли все було готове, коли рідна планета набула порівняно упорядкованого вигляду, з’явилися автомобілісти. Треба сказати, що автомобіль теж винайшли пішоходи. Але автомобілісти про це якось одразу ж забули. Сумирних і розумних пішоходів почали давити.
Над вулицями, що їх створили пішоходи, взяли владу автомобілісти. Бруківки стали вдвоє ширші, тротуари звузились до розмірів тютюнової бандеролі. І пішоходи почали злякано тулитись до стін будинків. Життя пішоходів у великих містах – це життя мучеників. Для них запроваджено своєрідне транспортне гетто. їм дозволяється переходити вулиці тільки на перехрестях, тобто саме в тих місцях, де рух найбільший і де найлегше можна обірвати волосину, на якій здебільшого висить життя пішохода. В нашій великій країні звичайний автомобіль, призначений, на думку пішоходів, для мирного перевезення людей і вантажів, набув загрозливих обрисів братовбивчого снаряда.
Він виводить з ладу цілі шеренги членів профспілок та їхніх родин. Якщо ж пішоходові іноді й щастить випурхнути з-під срібного носа машини – його оштрафує міліція за порушення правил вуличного катехізису. І взагалі, авторитет пішоходів дуже похитнувся.
Вони, що дали світові таких славнозвісних людей, як Горацій, Бойль, Маріотт, Лобачевський, Гутенберг і Анатоль Франс, змушені тепер пошло кривлятися, аби лише нагадати про своє існування. Боже, боже, якого, по суті, нема, до чого ж ти, якого насправді нема, довів пішохода! Ось іде він з Владивостока до Москви сибірським трактом, тримаючи в руці прапор з написом; “Перебудуємо побут текстильників”, а на плечі в нього палиця, на якій теліпаються резервні сандалії “Дядя Ваня” і бляшаний чайник без кришки. Це радянський пішохід-фізкультурник, який вийшов з Владивостока юнаком і буде задавлений вже в похилому віці біля самих воріт Москви важким автокаром, номер якого так і не встигнуть запримітити.
Або ось ще один, європейський могікан пішохідного руху. Він іде пішки навколо земної кулі і котить поперед себе бочку. Він залюбки пішов би й так, без бочки.
Але тоді ніхто не помітить, що він дійсно пішохід далекого прямування, і про нього не напишуть у газетах. Отож і доводиться все життя штовхати поперед себе трикляту тару, на якій до того ж (ганьба, ганьба!) великими жовтими літерами виведено слова, що вихваляють неперевершені якості автомобільного мастила “Мрії шофера”. Так деградував пішохід. І лише в маленьких російських містах пішохода ще поважають і люблять.
Там він ще хазяїн вулиць, безтурботно ходить бруківкою і пересікає її хитромудре, де тільки йому заманеться.
Related posts:
- Валері Петров Регулювальниця Валері Петров Регулювальниця Перекладач: Анатолій Глущак Джерело: З книги: Автографи: Книга перекладів А. С. Глущака/ Передм. Д. В. Павличко; Худож. Н. А. Дехтяр – Одеса: Маяк, 1988.- 232 с. ISBN 5-7760-0115-3 З автоматом, з орденом, в погонах, Прапорцем – скеровуючий жест. Мимо їдуть маршові колони – Ти серйозно віддаєш їм честь. Підійшов і плутаю, як […]...
- Вільна тема: Сатира “Золотого теля” І. Ільфа та Є. Петрова Розміщено від Tvіr в Суббота 22 мая – Скажіть, – запитав нас строгий громадянин із числа тих, хто визнали Радянську владу трохи пізніше Англії і трохи раніше Греції, – скажіть, чому ви пишете смішно? Що за смішки в реконструктивний період? Ви що, з розуму зійшли?.. – Але ми не просто сміємося, – заперечували ми. – […]...
- Твір-розповідь про випадок з життя. Теля Мишко На літні канікули я поїхав до бабусі в село. Незадовго де мого приїзду у бабусиної корови Зорьки народилося маленьке теля – бичок. Воно було товстеньке, чорненьке, з великою білою плямою лобі. Я назвав його Мишком. Теля росло швидко, було рухливе. Коли я брався за маленькі роги бичка, він рдився і буцав мене. Якось увечері стадо […]...
- Турчиновський Ілля – Біографія Ілляя Михайлович Турчиновський (1695, Березань дата смерті невідома), письменник, народився у містечку Березані на Полтавщині в родині сотника. Учився в місцевій школі, потім у Києво-Могилянській Академії, якої так і не закінчив. З 1710 мандрував по Україні й Білорусі, був писарем, учителем, співаком, актором, дяком, регентом, з 1718 – священик у Березані. Історію свого життя письменник […]...
- ТУРЧИНОВСЬКИЙ ІЛЛЯ ТУРЧИНОВСЬКИЙ ІЛЛЯ (30.07.1695, с. Березань, тепер смт. Баришівського р-ну Київської обл. – р. см. невід.) – письменник першої половини XVIII ст. Син березанського сотника. Навчався спочатку у місцевій школі, потім у Київській академії, яку не закінчив. З 1710 р. мандрував по Україні та Білорусі. Свої мандри описав у автобіографічному творі, що є одним з найкращих […]...
- ПЕТРОВ МИКОЛА ПЕТРОВ МИКОЛА (12.04.1840, с. Вознесенське, тепер Костромської обл., Росія – 20.06.1921, Київ) – літературознавець. За походженням росіянин, син сільського дяка. Навчався в Макар’євській бурсі, Костромській духовній семінарії. По закінченні Київської духовної академії (1865) викладав словесність у Волинській духовній семінарії (м. Кремінець). З 1870 р. – доцент кафедри теорії словесності, російської та зарубіжної літератури Київської духовної […]...
- Золоте поле Золоте поле Щороку на канікулах я відпочивала у таборі. Там мені подобалося, з’являлися нові друзі, було дуже весело. А цього літа мама повезла мене в село до бабусі. Я весь час вередувала, говорила, що мені сумно та нецікаво. І ніякі вмовляння не допомагали. Я твердо вирішила повернутися додому. За день до нашого від’їзду бабуся, загадково […]...
- Провідні мотиви лірики І. Франка “Золоте зерно” ідей у поезіях І. Франка Я син народа, Що вгору йде, хоч був запертий в льох. Мій поклик: праця, щастя і свобода, Я є мужик, пролог, не епілог. І. Я. Франко Іван Якович Франко – письменник, громадський діяч, учений, філософ, літературознавець, критик і теоретик літератури. Але з особливим захопленням ми говоримо про його літературний доробок. Не можна залишатися байдужим, читаючи […]...
- Твір на тему: Золоте поле Щороку на канікулах я відпочивала у таборі. Там мені подобалося, з’являлися нові друзі, було дуже весело. А цього літа мама повезла мене в село до бабусі. Я весь час вередувала, говорила, що мені сумно та нецікаво. І ніякі вмовляння не допомагали. Я твердо вирішила повернутися додому. За день до нашого від’їзду бабуся, загадково усміхаючись, сказала: […]...
- “Золоте слово російської літератури” Не пора ль нам, братії, почати Про похід Ігорове слово, Щоб стародавньою мовою розповісти Про деянья князя відважного? Н. Заболоцкий Більше семи з половиною століть назад, в 1187, було створено “Слово об полицю Игореве” – геніальний добуток російської літератури. Минулі сторіччя не приглушили його поетичного звучання й не стерли фарб. Інтерес до цього добутку не […]...
- Золоте поле, твір-розповідь Щороку на канікулах я відпочивала у таборі. Там мені подобалося, з’являлися нові друзі, було дуже весело. А цього літа мама повезла мене в село до бабусі. Я весь час вередувала, говорила, що мені сумно та нецікаво. І ніякі вмовляння не допомагали. Я твердо вирішила повернутися додому. За день до нашого від’їзду бабуся, загадково усміхаючись, сказала: […]...
- Віктор Платонович Петров (Домонтович) Якщо провести, як це зараз роблять, опитування перехожих на вулиці – чи знаєте ви українського письменника Віктора Петрова, переважна більшість відповість або не знаю, або Петров звався не Віктор, а Євген и створив разом з Ільфом образ Остапа Бендера. По довгих роках замовчування у нас знову почали друкувати твори Віктора Петрова, постать якого залишається загадковою […]...
- Петров Віктор (домонтович) – Біографія Віктор Платонович Петров (10 жовтня 1894, Катеринослав-8 червня 1969 Київ) – український письменник, філософ, соціальний антрополог, літературний критик, археолог, історик і культуролог. Писав також під псевдонімами В. домонтович Та Віктор Бер. Разом з Валеріаном Підмогильним, Петров започаткував жанр українського інтелектуального роману, а також жанр романізованої біографії. Віктор Петров народився 10 жовтня 1894 р. В Катеринославі […]...
- Доктор Серафікус скорочено – Домонтович В. (Петров Віктор) Доктор Серафікус Роман Доктор Комаха, як завжди, напрацювавшись у бібліотеці, зупиняється відпочити у сквері. До нього підбігає п’ятилітня Ірця. Дівчинка розглядає малюнки в його книжках, розпитує про них, а Комаха серйозно відповідає, уживаючи всі наукові терміни. Коли вони познайомилися з Ірцею, дівчинка вирішила, що раз він Комаха, значить, комаха, а раз великий, то комашиний тато. […]...
- Фестиваль учнівської творчості “Золоте яєчко” (замітка в газету) У квітні 2000 року у гімназії № 116 м. Харкова відбувся IV обласний фестиваль учнівської творчості “Золоте яєчко”. Тематика фестивалю – “Козацькому роду нема переводу”. Організатор фестивалю – Світлана Костянтинівна Стефанюк, людина творча, кандидат педагогічних наук, викладач харківських вузів, запросила до участі в роботі фестивалю учнівську молодь області. Фестиваль працював за такими секціями: “Козацькі спортивні […]...
- “Золоте серце Росії розмірно б’ється в груди моєї” “Срібне століття” російської поезії… Імена, дати, напрямки… Багато хто його представники відчули щасливі мінути підйому й слави, а потім були втоптані в безвременье важкими чоботями революції, громадянської війни й культу особистості. Микола Гумилев. Багато десятиліть ми були приречені на слухи й домисли про його долю – і про життя його, і вуж тим більше про […]...
- ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ І СОЛОВЕЙ-РОЗБІЙНИК – ГЕРОЇЧНІ ПІСНІ І БАЛАДИ ГЕРОЇЧНІ ПІСНІ І БАЛАДИ ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ І СОЛОВЕЙ-РОЗБІЙНИК …Потім узяв свій тугий лук, натяг тятиву і випустив гартовану стрілу в Солов’я-розбійника. Влучила стріла Солов’ю в праве око, і покотився той на сиру землю. Пристебнув Ілля розбійника до правого стремена булатного і повіз по чистому полю до його гнізда. А в тому гнізді Солов’їному були якраз […]...
- ЧАВЧАВАДЗЕ, Ілля Григорович (1837 – 1907) ЧАВЧАВАДЗЕ, Ілля Григорович (27.10.1837, Кварелі в Кахетії – 30.08.1907, с. Ціцимурі) – грузинський письменник. Народився в аристократичній родині. Його батько, Григорій Чавчавадзе, належав до відомого у Грузії князівського роду, був офіцером Нижегородського драгунського полку, брав участь у російсько-турецькій війні 1828-1829 pp. Мати поета, Марія Бебурішвілі, була вихована в інтелігентній дворянській сім’ї, добре […]...
- Ілля Муромець (скорочено) А хто б нам сказав про старовину, Про старовину, про бувальщину, Про того хоча б Іллю Муромця? У славетному місті Муромі, У селі було Карачаровім Жив собі Іван Тимофійович, Хлібороб, а з ним син укоханий, Ілля Муромець, син Іванович. Сидів сидячки Ілля Муромець, Ілля Муромець, хліборобський син, Сидів сидячки рівно тридцять літ. Раз пішов Іван […]...
- ІЛЛЯ ТУРЧИНОВСЬКИЙ Турчиновський Ілля Михайлович народився 20 липня 1695 року в містечку Березані на Полтавщині в родині сотника. Вчився спочатку вдома, потім у Києво-Могилянській академії, мандрував по Україні, Білорусії, перепробував багато професій. У 1718 р. став священиком у рідному містечку. Своє “житіє і страданіє” описав в автобіографічному творі, який розгортає колоритну картину життя і побуту “мандрівних” студентів. […]...
- “Мовчки зросте десь новий Тарас” (Євген Плужник) – Євген Плужник (1898-1936) Підручник Українська література 11 клас Українська література 1920-1930 років Євген Плужник (1898-1936) О часе велетнів! Прости утому Мені, найменшому з твоїх синів! Іневідомому в світах нікому Мені день радісний яснів… (Євген Плужник) Євгена Плужника сучасники порівнювали з Павлом Тичиною і називали найвидатнішим серед митців національного відродження. Українську поезію він підніс до загальноєвропейського рівня, збагативши її […]...
- Ілля Юхимович Рєпін Увічливе й доброзичливе відношення Іллі Юхимовича Рєпіна навіть до незнайомих людей може бути прикладом увічливості, зразком спілкування Повагу викликають і інші особливості характеру видатного художника. Приміром, чесність і прямота, безприкладна сміливість у відстоюванні своїх поглядів перед критиком Стасовим, що зробив великий вплив на формування Рєпіна як художника Щиро виражаючи особисту симпатію В. В. Стасову, Рєпін, […]...
- ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ – ДАВНЬОРУСЬКІ БИЛИНИ А хто б нам сказав про старовину, Про старовину, про бувальщину, Про того хоча б Іллю Муромця? У славетному місті Муромі, У селі було Карачаровім Жив собі Іван Тимофійович, Хлібороб, а з ним син укоханий, Ілля Муромець, син Іванович. Сидів сидячки Ілля Муромець, Ілля Муромець, хліборобський син, Сидів сидячки рівно тридцять літ. Раз пішов Іван […]...
- “Я волю полюбив державну” (Євген Маланюк) – Євген Маланюк (1897-1968) Підручник Українська література 11 клас Сучасна українська література Євген Маланюк (1897-1968) Ти не загинеш, мій народе, Пісняр, мудрець і гречкосій. Бо вірю: судні дні не даром Твій чорний рай зняли пожаром, І пломінь слупами росте, Сполучаючи з небом степ. (Євген Маланюк) В історії української літератури XX століття Євгенові Маланюку належить одне з найпомітніших місць. Визначний […]...
- Кожен із нас хоча б трішечки – та Ілля Муромець Якби про Іллю Муромця ми знали лише те, що він хліборобський син, що ми могли б розповісти про нього далі? Чим може прославитися син хлібороба на землі? Завзятою працею, тим більше це улюблений син свого батька – Івана Тимофійовича, отже, той передав йому всі таємниці фамільного ремесла. Зрозуміло, що Ілля Муромець залюбки обробляв би землю, […]...
- Твір-біографічній опис: Ілля Репін Ілля Юхимович Репін народився в 1844 році в маленькому українсь – І кому містечку Чугуєві, в сім’ї військового поселенця. У дитинстві він вчився Щ іконопису. У віці 19 років поступив в Санкт-Петербурзьку Академію Мистецтв. І Його приїзд в столицю співпав з важливою подією в художньому житті 60-х років – з так званим “Бунтом чотирнадцяти”, коли […]...
- Переказ – ІЛЛЯ РЄПІН. ЗАПОРІЗЬКИЙ ШЕДЕВР Феномен Запорозької Січі був темою дослідження багатьох великих українців, як, наприклад, Миколи Гоголя, Тараса Шевченка, Володимира Антоновича, Михайла Групіевського та інших. У світі образотворчого мистецтва тема українських козаків була найвиразніше розкрита в картині Іллі Рєпіна “Запорожці, що пишуть листа турецькому султану”, яка була написана художником після глибоких досліджень і багатьох подорожей усією Україною і Запорізьким […]...
- Доктор Серафікус – ВІКТОР ДОМОНТОВИЧ – Віктор Платонович Петров Скорочено Роман Доктор Комаха, як завжди, напрацювавшись у бібліотеці, зупиняється відпочити у сквері. До нього підбігає п’ятилітня Ірця. Дівчинка розглядає малюнки в його книжках, розпитує про них, А Комаха серйозно відповідає, уживаючи всі наукові терміни. Коли вони познайомилися з Ірцею, дівчинка вирішила, що раз він Комаха, значить, комаха, а раз великий, то комашиний тато. Сама вона […]...
- Ілля Муромець у сварці з Володимиром Червоне Сонечко Нижче ви познайомитеся з уривком з давньоруської билини. Билини – це народні епічні ськазання. Оськолки давньоруського билинного епосу були записані тільки в XIX в. на російській півночі в Новгородській землі. До того билини (первісна назва – старовини) існували в усній формі, передаючись від оповідача до оповідача. Розсердився Ілля так поразгневался Виходив він на широкий двір, […]...
- Скорочено – ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ ТА СОЛОВЕЙ-РОЗБІЙНИК – ДАВНЬОРУСЬКІ БИЛИНИ 7 КЛАС ДАВНЬОРУСЬКІ БИЛИНИ Билина – героїчна, інколи соціально-побутова, епічна пісня, поширена в XI-XIII ст. В народі подібні пісні зазвичай називали “старинами” або “старинками”, а термін “билина”, як гадають, був уведений у XIX ст. І. Сахаровим, який взяв його з вислову “Слова о полку Ігоревім”: “по былинам сего времени” (до того часу подібні твори називали […]...
- Билина “Ілля Муромець І Соловей-розбійник” – мрія народу про героя-захиснина Билини – це епічні пісні, складені у Давній Русі. У них оспівано народних і троїв – сильних і відважних богатирів, захисників землі руської. Один з таких і троїв – богатир Ілля з містечка Мурома. Іллю змалював на полотні “Три богатирі” великий російський художник В. Васнєцов. Ілля є центральною фігурою міртини, він старший і сильніший за […]...
- Давньоруський богатир Ілля Муромець (на основі билин про Іллю Муромця) 7 клас ГЕРОЇЧНІ ПІСНІ ТА БАЛАДИ У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ ЗРАЗКИ ТВОРІВ Давньоруський богатир Ілля Муромець (на основі билин про Іллю Муромця) Таємничими, загадковими і прекрасними були давні слов’яни, що утворили державу – Київську Русь. Цікавим був і фольклор давніх русичів, в якому особливе місце посідають билини. Чимало богатирів породила земля Руська, найстаршим із них був […]...
- Хто він, Євген Маланюк? … Які б не прикладалися до нього, Євгена Маланюка, Людські мірки, він виростає понад усе Своєю великістю і неповторністю (Н. Левицькі-Холодна). Людина, яка ніколи не стояла за інтереси багатих, Яка все життя поклали на ідею революції і соціалізму, Але яка не вірить, що більшовицьким шляхом можна Допомогти тим ідеалам реалізуватись. Що їй робити? (В. Винниченко) […]...
- Євген Євтушенко Вірші Євген Євтушенко Вірші Перекладач: Анатолій Глущак Джерело: З книги: Автографи: Книга перекладів А. С. Глущака/ Передм. Д. В. Павличко; Худож. Н. А. Дехтяр – Одеса: Маяк, 1988.- 232 с. ISBN 5-7760-0115-3 В рядку, що полискує сталлю, Холодна прихована гра. Я вище поезії ставлю Незрідненість зла і добра.. Поезія враз помирає, Коли збайдужілим пером Добро вона […]...
- Богатир Ілля Муромець – взірець сили духу і сили волі Ілля Муромець – перший давньоруський богатир, подвиги якого захоплюють уяву. Пам’ятаю його на знаменитій картині Васнецова “Богатирська застава”. Ось він, на могутньому коні, який аж присідає під важкою постаттю лицаря – оборонця. На голові його – шолом, сам він у лицарських обладунках. Поруч із ним його друзі, теж лицарі – Добриня Микитич та Альоша Попович. […]...
- Твори Лесі Українки, що вивчаються у початковій школі Твори Лесі Українки, Що вивчаються У початковій школі Д. В. Луцик, М. М. Проць, А. С. Совшак “Буквар” Л. Українка Казка “Як соловейко вскочив у біду”, оповідання “Воскресіння” і “Веснянковий обряд” Н. Ф. Скрипченко, О. Я. Савченко “Читанка” 2 кл. Л. Українка Розділ “Осінь щедра, осінь золотава… ” – вірш “Восени”, Розділ “Зима білосніжка”, – […]...
- Євген Плужник: власний погляд на навколишній світ Бачив життя до останнього Дна сотнями ран! Євген Плужник Серед тих, кому судилося “Розстріляне Безсмертя”, постає талановитий поет Євген Плужник. Доля подарувала йому всього 38 років (1898-1936). Тяжко хворий на сухоти, він був заарештований і засланий до концтабору на Соловки, там і помер. Скільки їх, молодих, талановитих, люблячих світ і життя, розтоптав чобіт сталінських інквізицій?! […]...
- Євген Маланюк про творчість Кобзаря (вірш “Шевченко”) Євген Маланюк про творчість Кобзаря (вірш “Шевченко”) Євген Маланюк вважав за свого учителя Тараса Шевченка. З великою повагою і любов’ю схиляв він голову перед талантом великого Кобзаря. Своєму вчителю і натхненнику Маланюк присвятив поезію “Шевченко”, що увійшла до збірки “Земля і залізо”. У вірші автор роздумує над сутністю творчості Шевченка, увиразнює його як геніальну особистість, […]...
- Український князь б’є чолом рідній Україні (Євген Маланюк) Євген Маланюк (1897-1968) – один із найобдарованіших і найінтелектуальніших митців української еміграції та новітньої вітчизняної літератури в цілому. Походив із старого козацького роду, здобув непогану різнобічну освіту. В буремні 10-ті був спочатку поручиком царської армії, потім – старшиною армії Української національної Ради (УНР). Після занепаду УНР 1920-го із тисячами таких, як сам, подався в еміграцію. […]...
- Євген Дудар – Червона Шапочка (СКОРОЧЕНО) Євген Дудар Червона Шапочка (СКОРОЧЕНО) В одному селі жила гарненька дівчина Червона Шапочка. Нижня частина її була у вичовганих джинсах, верхня – в розписаному незрозумілими гаслами балахоні. На голові була червона шапочка – подарунок бабусі на шістнадцятиріччя. Тому так її і звали. Якось мама дала Червоній Шапочці пиріг, вина й звеліла віднести бабусі. Відійшла дівчина […]...