ІНДИВІДУАЛЬНИЙ СТИЛЬ
Індивідуальним втіленням художнього методу є стиль. Якщо метод визначає загальний напрям творчості, стиль віддзеркалює індивідуальні властивості художника слова. За влучним висловом Л. Тимофеева, “в методі знаходять насамперед те загальне, що пов’язує митців, а в стилі – те індивідуальне, що розділяє їх: особистий досвід, талант, манера письма та ін.”.
С тил ь – це сукупність художніх особливостей літературного твору. В ширшому розумінні стилем також називають систему художніх засобів і прийомів у творчості окремого письменника,
Термін “стиль” походить від латинського слова “stilos”, що позначало загострену паличку для писання на вощаних дощечках. Згодом, завдяки метонімії, стилем іменують саме письмо, почерк, своєрідність складу, а пізніше – індивідуальні особливості творчості письменника загалом. Поняття стилю сьогодні є багатогранним, а в багатьох аспектах – невизначеним.
Про стиль говорять не лише в літературознавстві, а й у лінгвістиці, мистецтвознавстві, естетиці, культурології. В різноманітних сферах суспільного життя й побуту також застосовують
Одні літературознавці вважають правомірною таку універсальність категорії стилю, другі стверджують, що можливо вести мову лише про індивідуальний стиль письменника, треті – лише про “великі” стилі, пов’язані з добою й літературним напрямом.
Найпоширенішим у науці про літературу є розуміння стилю як індивідуальної творчої манери, “творчого обличчя” окремого письменника. Олександр Блок стверджував “Поети цікаві не тим, що в них є загального, а тим, чим вони відрізняються один від одного”. Стиль письменника пов’язаний не лише з обраним художнім методом, а й із творчою індивідуальністю митця. За знаменитим афоризмом французького вченого Бюффона, “стиль – це людина”. Цікаво, що такий підхід до стилю мав місце ще в античну добу.
Видатний давньогрецький філософ Платон, відзначаючи зв’язок стилю з творчою індивідуальністю, писав: “Яким є стиль, таким є характер”. А давньоримський драматург Сенека говорив, що стиль “є обличчям душі”
Гцит. за: 39, 224\. Багато хто з літераторів XX століття також подібно тлумачить стиль. Так, О. Блок зауважував: “Стиль усякого письменника так тісно пов’язаний із змістом його душі, Щ° досвідчений погляд може побачити душу за стилем…”.
Стиль літературного твору пов’язаний не лише зі “змістом душі” його автора. За стилем можна побачити також і образи твору, героїв, характери, ідейний зміст. Наприклад, стилю “Стороннього” Альбера Камю притаманні свої художні особливості. “Сторонній”, за висловом Д. Наливайка, “…вражає надзвичайною стриманістю й прямотою вислову, бідністю епітетів і майже повною відсутністю тропів, якоюсь навмисною знебарвленістю”.
Ці стильові особливості, наголошує вчений, “…перебувають у прямій відповідності зі змістом твору, сутністю героя і обумовлюються ними”. Стильова своєрідність “Стороннього” не тільки розкриває екзистенціальну “душу” Камю. Беручи до уваги те, що оповідачем у повісті є сам “сторонній”, Мерсо, стиль твору виражає структуру світосприйняття головного героя, його екзистенціальну свідомість, для якої “існує лише теперішнє, наявне, що в даний момент сприймається чуттями. Причинно-наслідкові зв’язки послаблюються, і кожен предмет, кожна чуттєва мить тяжіє до відокремленого існування”.
Звідси – специфіка стилю “Стороннього”, в якому, за словами Ж.-П. Сартра, “між кожною фразою світ знищується й відроджується”, і кожна фраза твору – це “острів”.
Деякі вчені розглядають індивідуальний письменницький стиль як своєрідність мови. Однак такий погляд, характерний для стилістики як розділу мовознавства, для дослідження явищ літератури є занадто вузьким. В. Жир-мунський писав: “У поняття стилю літературного твору входять не лише мовні засоби, але також теми, образи, композиція твору, його художній зміст, втілений словесними засобами, але не такий, що вичерпується словами”.
Все це – носії стилю. До них можна віднести також сюжет і жанр.
Стиль – це явище цілісне. За висловом В. Жирмунсько-го, поняття стилю “…означає не тільки фактичне співіснування різних прийомів.., а внутрішню взаємну їхню зумовленість, органічний чи систематичний зв’язок, що існує між окремими прийомами”. І хоча стиль пов’язаний з категорією художньої форми, з оригінальним використанням певних художніх прийомів і засобів, необхідно вбачати в стилі також і зв’язок зі змістом твору, з його ідеєю, проблематикою, письменницьким світоглядом. Той же В. Жирмунський стверджує: “Художній стиль письменника являє собою вираження його світогляду, втілене в образах мовними засобами”.
Тому-то стиль як явище форми “неможливо вивчати у відриві від ідейно-образного змісту твору”.
Індивідуальний стиль – явище неповторне. Він є свідченням мистецького таланту автора. Недарма великий Гете вважав, що далеко не всі письменники мають свій стиль.
Стиль, на думку Гете, є найвищим ступенем художньої довершеності, якого досягають лише окремі майстри. До середніх літераторів автор “Фауста” застосовує термін “манера”, а для “найгірших” – “наслідування”. Тим, чим для Гете є “стиль”, для В. Бєлінського є “склад” (рос. – слог), – у XIX столітті це поширене поняття було синонімічним стилю.
Склад, за висловом Бєлінського, – “…це сам талант, сама думка. Склад – це рельєфність, наочність думки; у складі вся людина; склад завжди оригінальний, як особистість, як характер. За почерком упізнають руку людини й за почерком визначають достовірність власноручного підпису людини – за складом упізнають великого письменника, як за пензлем – картину великого живописця”. Схожу думку висловлює і Антон Чехов: “Якщо в автора немає “складу”, він ніколи не буде письменником”.
Видатні письменники завжди приділяють величезну увагу своєму стилю, роботі над ним. “Все, що в мене є, – це мій стиль”, – говорив блискучий стиліст Володимир Набоков. А великий французький письменник Гюстав Флобер мріяв написати книгу, яка б трималася виключно на внутрішній гідності стилю.
Завдяки стилю митець творчо відтворює чи перетворює, художньо опрацьовує життєвий матеріал. Загальні теми, проблеми, події набувають в індивідуальному стилі письменника своєї художньої неповторності, адже вони “перепускаються” через особистість митця. Стиль, “стилос” – колись загострена паличка, а нині “перо”, є, за виразом Франца Кафки, не просто “інструментом”, але “органом письменника”.
Related posts:
- Індивідуальний стиль Індивідуальний стиль – іманентний (властивий його внутрішній природі) прояв істотних ознак таланту у конкретному художньому творі, мистецька документалізація своєрідності світосприйняття певного автора, його нахилу до ірраціонального чи раціонального мислення, до міметичних принципів (принципів уподібнення) чи розкутого образотворення, його естетичного смаку, що в сукупності формують неповторне духовне явище. Так, I. e. П. Тичини з яскравими рисами […]...
- ОРНАМЕНТАЛЬНИЙ СТИЛЬ ОРНАМЕНТАЛЬНИЙ СТИЛЬ – стиль, характерний для літератури Київської Русі XII ст. Його основними ознаками є мозаїчність, використання старого матеріалу як прикраси нового твору, вільне зміщення в часі, смілива зміна теми, включення до оповіді численних відгалужень від основної теми, символічність відтворення дійсності тощо. Творам, написаним у XII ст., притаманні нагромадження прикрас, гіперболізація, протиставлення, ускладнений синтаксис, яскрава […]...
- У яких значеннях у сучасному літературознавстві вживається термін “стиль”? Словом stulos давні греки називали загострену паличку, якою писали на воскових дощечках, пізніше – почерк того, хто пише, згодом – склад, саму манеру письма. В сучасному літературознавстві стиль – це засоби художньої виразності письменника в цілому, особливості тематики його творів, сюжетів, мови. Розрізняють стилі епохи (наприклад, стиль бароко, класицизму), напрямів і шкіл, а також стиль […]...
- МОНУМЕНТАЛЬНИЙ СТИЛЬ МОНУМЕНТАЛЬНИЙ СТИЛЬ – характерний для літератури Київської Русі XI ст. Його ознаками є економність стилістичних елементів, обмежена кількість прикрас, простота синтаксису, сталість формул, зосередження на змісті, на його “діловому” викладі. Думка часто доведена до афористичної формули. Твори присвячені, як правило, одній темі, тому композиція їх досить проста й чітка. Найпоширенішими стилістичними прикрасами в них є […]...
- Стиль Стиль (лат. stilos – грифель для писання) – сукупність ознак, які характеризують твори певного часу, напряму, індивідуальну манеру письменника. Мистецтвознавство під С. розуміє те спільне, що об’єднує творчість ряду митців, споріднену тематикою, способом створення художнього світу. Тут С збігається з мистецьким напрямом, течією. Оскільки літературно-стильову течію започатковує оригінальний митець з яскраво вираженим світобаченням, неповторним письмом, […]...
- Стиль барокко в українській літературі Видатне місце в історії української літератури від давнини до нинішнього часу займає творчість ХУІІ-ХУШ ст. Для характеристики літературної спадщини ХУІІ-ХУШ ст. історики літератури вживають поняття “стиль барокко”. Перші риси барочного стилю в українській літературі почали з’являтися наприкінці XVI ст. Тривалий час уважалося, що риси барочного стилю характеризують лише мистецтво й літературу Західної Європи. Погодя почали […]...
- “Які стильові тенденції переважають в індивідуальному стилі письменника?” Стиль є індивідуальним втіленням художнього методу письменника. Та якщо метод визначає загальний напрям творчості автора, то його стиль відображає індивідуальні властивості художнього слова, яке використовує письменник. І якщо в методі можливо знайти лише загальні риси, які пов’язують певну групу митців, то у стилі проглядаються індивідуальні риси того чи іншого письменника: манера письма, особистий досвід, талант […]...
- Стиль бароко в українській літературі Визначне місце в історії української літератури від давнини до сьогодв посідає письменництво ХУІІ-ХУШ ст. Для характеристики літературної спад щини ХУІІ-ХУШ ст. історики літератури вживають поняття “стиль бнрокоіі Перші риси барокового стилю в українській літературі почали з’являтися : наприкінці XVІ ст. Тривалий час вважалося, що риси барокового стилю хараИ теризували лише мистецтво і літературу Західної Європи. […]...
- Манера Манера (фр. тапіеге – вправність рук ) – особлива прикмета творчості митця – письменника, маляра, музики, яка грунтується на його звичці, особливостях внутрішнього світу. Ряд вчених твердить, що М. збігається з індивідуальним стилем. Існує погляд, згідно з яким М. – поняття вужче від стилю і виражає чисто зовнішню своєрідність зображально-виражальних засобів митця. М. йде від […]...
- “Романтизм – поетичний стиль і світосприйняття поета” Романтизм – це літературний рух, який виник наприкінці 18-го століття на території Франції, Англії та Німеччини. Пізніше літературний рух став поширюватися і на інші країни, такі як Польща, Російська Імперія та Австрія. Як це часто буває з літературними явищами різного виду, романтизм став реакційним явищем, і з’явився тоді, коли всі творчі люди втомилися від стилю, […]...
- Композиція і стиль, художні особливості, значення роману Альбера Камю “Чума” УСІ УРОКИ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 11 клас II семестр ІЗ ЛІТЕРАТУРИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX СТ. УРОК № 40 Тема. Композиція і стиль, художні особливості, значення роману Альбера Камю “Чума” Мета: допомогти учням визначити особливості композиції, індивідуального стилю письменника, ідейно-художні особливості твору та його значення; розвивати навички аналізу прозових творів, висловлення власних думок та їх аргументування, уміння […]...
- Стиль та мовна гра Рабле 9в. Стиль та мовна гра Рабле Стиль его – яркий, кипучий, необыкновенно красочный. Приемы комического у него крайне разнообразны – от наивной игры слов до тонкой философской иронии. В стиле и в языке Рабле еще много средневекового: хаотическое нагромождение слов, грубоватый гиперболизм, нарушения “хорошего вкуса”, столь вменявшиеся Р. в вину “классиками” XVII и XVIII веков. […]...
- Художня культура і її основні стилі. Романський стиль Структура культури і науковий світогляд відбилися в середньовічній системі освіти. До неї входили: Соборні та монастирські школи, що давали релігійну освіту. Там вивчалися “сім вільних мистецтв”, запропонованих ще римлянином Теренцієм Варроном (І ст. до н. е.). У ІХ ст. ці мистецтва викладали двома циклами: Три науки про слово: граматика, риторика, діалектика (в основі пріоритет Логосу […]...
- У Росії кожний письменник воістину й різко індивідуальний Кожний з великих письменників національної літератури займає в ній своє особливе, тільки йому приналежне місце. Головна своєрідність М. Е. Салтикова-Щедріна в російській літературі полягає в тім, що він був і залишається в ній найбільшим представником соціальної критики й викриття. Островський називав Щедріна “пророком” і відчував у ньому “страшну поетичну силу”. Салтиков-Щедрін вибрав, як мені здається, […]...
- Нагідка (календула) – (публіцистичний стиль) Нагідка (публіцистичний стиль) Ця красива декоративна рослина з яскравими веселими квітами і світло-зеленим соковитим листям прийшла до нас з півдня Європи ще з середньовічних часів. Вона добре прижилася, самостійно розсівається на городах і ціле літо прикрашає їх. Колись ця рослина була дуже модною у Франції і вважалася рідкісною. В одному з парків Парижа є скульптура […]...
- Індивідуальний жіночий характер у вигляді Рити Устинович Принципово важливі художні рішення Н. Островського не відразу у всій повноті були оцінені сучасниками. Із цим зштовхнувся письменник, коли підготовлялася п’єса по його романі. Не зумівши, мабуть, зрозуміти його художніх відкриттів, автор цієї роботи легко повторив у п’єсі загальноприйнятий літературний хід. Але Н. Островський активно протестував проти цього. Письменник доводив, що він не протиставляв почуттів […]...
- “Романтизм, поетичний стиль і світосприйняття Гейне” Генріх Гейне – одна з найбільших фігур в історії німецької літератури XIX століття. Багато його віршів стали народними піснями. Близько чотирьох тисяч музичних творів створено на тексти його віршів. Серед композиторів, які перекладали їх на музику Шуберт, Шуман, Мендельсон, Брамс, Чайковський. Слава поета переступила межі його батьківщини, його ім’я придбало міжнародну популярність. Гейне був не […]...
- “Романтизм, поетичний стиль і світосприйняття Байрона” Байрон увійшов у світову літературу яскравим новатором, вільним, сильним поетом. У першому періоді творчості Байрона ще немає оригінальності. Він наслідує Бернсу. Вірш “Хочу дитиною бути я вільною” написано в наслідування цьому шотландському поетові. Ліричний герой бажає порвати зі світом, титулом, товаришами і з усім родом людським, так як не може жити серед рабів. Він хоче […]...
- Розмовний стиль мовлення: текст-приклад Катю, ти не уявляєш, яка в нас дивна сусідка. Вона живе сама, до того ж дещо недочуває. Вмикає зранку телевізор у вітальні, та ще й на весь куток. Адже вона має обов’язково його почути з кухні, коли сковородка шкварчить! Так він в неї цілий день бубонить: бу-бу-бу та бу-бу-бу. Дивиться все підряд, а особливо, всілякі […]...
- Науково-популярний стиль тексту: приклад Всесвітній день комп’ютерної клавіатури займає в календарі два дні. Це 11 і 12 квітня кожного року. Такий цікавий факт пов’язаний з тим, що саме ці дні квітня є 101 та 102 днями року. Саме ці дві дати обрані світовою спільнотою IT, бо стандартна комп’ютерна клавіатура налічує 101 або 102 клавіші. Сучасні клавіатури частіше налічують 104 […]...
- Конвалія (твір-опис, художній стиль мовлення) Конвалія – одна з перших весняних квіток. Вона така маленька, скромна, в лісі вона ніби ховається під деревами серед трави. Не одразу її і побачиш. Шукаєш-шукаєш, і несподівано перед очима відкривається галявинка, вкрита крихітними білими дзвіночками. Вони такі ніжні, тендітні, а візьмеш їх у руки і відчуєш казковий аромат. Маленький дзвіночок пахне лісом, весною. Якщо […]...
- О. де Бальзак – видатний французький письменник, зачинатель соціального реалістичного роману. Бальзак і Україна. Композиція і стиль повісті “Гобсек” СВІТОВА ЛІТЕРАТУРА 10 КЛАС РІВЕНЬ СТАНДАРТУ АВТОРСЬКІ УРОКИ ВСТУП. ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РЕАЛІЗМУ УРОК № 6 Тема. О. де Бальзак – видатний французький письменник, зачинатель соціального реалістичного роману. Бальзак і Україна. Композиція і стиль повісті “Гобсек” Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю видатного французького письменника О. де Бальзака; показати зв’язки письменника з Україною; домогтися засвоєння […]...
- Стилістична диференціація лексики СУМ Слово не тільки називає предмет, дію, ознаку, поняття, а й оцінює відповідне явище дійсності, сигналізує про нейтральне або ж підкреслено позитивне чи негативне ставлення до нього з боку мовця. Одже, крім номінативної, слово виконує також оцінно-експресивну фун-ю. Оцінки виражаються в усному і писемному мовленні за допомогою спеціально зібраних лексичних засобів, зорієнтованих на функціональні стилі мови. […]...
- Научный стиль: пример текста Плакета – памятная или декоративная медаль, имеющая форму многоугольника (с четырьмя углами и более). Другие названия – плакет или плакетка. Само слово происходит из французского языка и переводится как дощечка. Отличием от других медалей является форма – плакета всегда имеет острые углы. Чеканится она в качестве сувенира или для украшения. В последнее время стало модным […]...
- Художній світ Художній світ – створена уявою письменника і втілена в тексті твору образна картина, яка складається з подій, постатей, їх висловлювань і виражених ними духовних феноменів (уявлень, думок, переживань тощо). Х. с. співвідносний з предметною, соціальною і психологічною реальністю, хоч наділений автором (творцем) антропоморфними і просторово-часовими вимірами, упорядкований композицією твору відповідно до задуму митця. У цьому […]...
- Научно-популярный стиль текста: пример Всемирный день компьютерной клавиатуры занимает в календаре два дня. Это 11 и 12 апреля каждого года, Такой интересный факт связан с тем, что именно эти дни апреля являются 101 и 102 днями года. Именно эти две даты выбраны мировым сообществом IT, потому что стандартная компьютерная клавиатура насчитывает 101 или 102 клавиши. Современные клавиатуры чаще насчитывают […]...
- Разговорный стиль речи: пример текста Лена, ты просто не представляешь, какая у нас соседка. Она уже немолода и малость плохо слышит. Все бы это ничего. Но она включает утром в своей гостиной телевизор на всю ивановскую. Слушает из кухни, когда в кастрюлях все булькает и на сковородках шкварчит! Так он целый день и бубнит: бу-бу-бу да бу-бу-бу. Смотрит все подряд, […]...
- Осінній ліс (твір-опис природи, художній стиль) Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс. Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, […]...
- Антологія римської поезії “Антологія римської поезії” – хрестоматія, упорядкована М. Зеровим, до якої увійшли в його перекладах поезії Катулла (“Плач, Венеро! Плачте Купідони”, “Знову весна, оживає земля” та ін.), Вергілія (фрагмент “Енеїди”, дві еклоги), Горація (“До ліри”, “До Венери” та ін.), Проперція (“Елегія”), Овідія (“На смерть Тибулла”) та Марціяла (“До музи”, “До Прима Антонія” та ін ) Вийшла […]...
- Художня правда Художня правда – основне поняття теорії реалізму, яке характеризує ізоморфність створеного митцями світу з реальною дійсністю (відтворення життя у формах життя). Х. п. сумірна з правдою історії, але не є її копією. Відтворені чи витворені уявою письменника предмети, людські постаті, події є узагальненими, типовими образами, але залишаються правдивими чи правдоподібними. Більша чи менша віддаленість Х. […]...
- Адаптація тексту Адаптація тексту (лат. adapto – пристосовую) – спрощення^ тексту літературного твору, пристосування його для сприйняття дітьми або малопідготовленими читачами. А. т. широко застосовується при вивченні іноземних мов. А. т. творів художньої літератури вимагає збереження стилю письменника, оснащення елементів, що не піддаються адаптуванню, необхідними поясненнями. Прикладом А. т. є оповідання Марії Пригари за мотивами українських народних […]...
- Ідіолект Ідіолект (англ. idiolect, від грецьк. idios – свій та dialectos – розмова, говір, наріччя) – індивідуальне мовлення, що пояснюється місцем проживання, віком, фахом, соціальним станом, загальним рівнем культури певної людини. І. як мовна характеристика особистості не тільки окреслює особливе, а й розкриває розмаїті аспекти мови як загальнонаціонального феномена, її невичерпний потенціал. Літературний І. в сучасній […]...
- ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ Вивчення світової літератури не може бути плідним без урахування великої кількості загальних понять про окремі властивості та особливості художніх творів, літературного процесу в цілому. Дослідження, узагальнення та систематизацію загальних літературознавчих понять здійснює теорія літератури (від грец. θεω&;#961;&;#943;&;#945; – спостереження, дослідження). Вона розвивається як узагальнююча наукова дисципліна, оскільки поставлені нею проблеми можуть бути розроблені тільки на […]...
- Творча уява Творча уява – психічний процес, який виявляється у створенні нових образів на основі раніше набутих конкретно-чуттєвих вражень. Т. у. виступає одним із моментів діяльності письменника в єдності з його пам’яттю, мисленням, волею і почуттями. Вона грунтується на перетворенні уявлень шляхом їх незвичайного сполучення (асоціацій), гіперболізації, загострення, узагальнення, уподібнення тощо. Т. у. – процес завжди активний, […]...
- Адресат Адресат – одержувач листа. В естетичній комунікації – сприймач художнього твору, його реципієнт. На відміну від психологічного (сприймач), прагматичного (споживач), соціологічного (реципієнт, публіка), літературознавче поняття А. розрізняє реальних адресатів (читачів фізичних), на яких свідомо чи потенційно розраховує письменник, пишучи твір, та А. як естетичну позицію, ідеального читача. Від характеру орієнтації на нього значною мірою залежать […]...
- Народна творчість Народна творчість – сукупність творчої діяльності народу, яка виявляється у різних видах мистецтва: в усній словесній поезії, музичних вокально-інструментальних творах, танцях, хороводах, сценічній грі, драмі, в народній архітектурі та найрозмаїтіших різновидах малярської, декоративно-ужиткової творчості – вишивання, різьблення, художнє ткання, писанкарство, кераміка, витинання, тощо. Поняття “Н. т.” має термінологічний відповідник – слово англійського походження “фольклор” (букв.: […]...
- Експозиція Експозиція (лат. expositio – виклад, опис, пояснення) – вихідна частина сюжету художнього твору, в якій стисло подається ситуація, що логічно випереджає зав’язку, хоча може в тексті передувати не тільки їй, а й подаватися після неї окремими деталями впродовж усього твору (затримана Е.) або ж наприкінці (зворотна Е.). Е. представляє час і місце події (дії), ; […]...
- Схема аналізу літературно-художнього твору 1. Історія створення. 2. Тематика; 3. Проблематика. 4. Ідейна спрямованість твору і його емоційний пафос. 5. Жанрова своєрідність. 6. Основні художні образи в їх системі і внутрішніх зв’язках. 7. Центральні персонажі. 8. Сюжет і особливості будови конфлікту. 9. Пейзаж, портрет, діалоги і монологи персонажів, інтер’єр, обстановка дії. 10. Мова твору (авторський опис, розповідь, відступи, міркування). […]...
- Теорія трьох стилів Теорія трьох стилів – вчення про стильові особливості різних жанрів художньої літератури і типів промов, сформульоване в працях античних філологів, авторів поетик і риторик (Аристотель, Горацій, Цицерон та ін.). Розвивалося в епоху Відродження, Просвітництва прихильниками класицизму (Н. Буало, Ф. Прокопович, В. Тредіаковський, О. Сумароков, М. Ломоносов). Класифікуючи систему жанрів на “високі”, “середні” й “низькі” відповідно […]...
- Мова роману Л. Костенко “Маруся Чурай” Читаючи роман “Маруся Чурай”, не можна не захоплюватися прекрасною мовою твору. Ця мова містить у собі усе багатство стильових різновидів живої української мови – від розмовної, офіційної до вишуканих взірців літературної. Лексичне багатство роману вражає: тут і високий стиль інтелектуальної мови автора, і суха суддівська мова, пересипана канцеляризмами та русизмами, і розмовна мова міщан, козаків. […]...