Інверсія
Інверсія (лат. inversio – перевертання, переставляння) – одна із стилістичних фігур поетичного мовлення, яка полягає в незвичному розташуванні слів у реченні з очевидним порушенням синтаксичної конструкції задля емоційно-смислового увиразнення певного вислову: “Умовляють серця перебої” (В. Еллан) – тут додаток і підмет вжиті не на своїх місцях задля акцентного підкреслення слова “серця”. І. вживається переважно в ліриці. деякі поети виявляють посилену схильність до інверсованих сполучень, що певною мірою визначають їхній мовний стиль:
Наче весни усміх перший є вірш і дівчина перша; Спомин – роса весняна, щастя забутого сон
(Б. І. Антонич).
Почасти І., зумовлена вимогами віршового розміру, впливає на ритмомелодику поетичного твору, витворює своєрідні ритмічні нюанси, неможливі за нормативного синтаксичного ладу.
Related posts:
- СПІВОМОВКА. ІНВЕРСІЯ Українська література 6 клас ГУМОРИСТИЧНІ ТВОРИ СПІВОМОВКА. ІНВЕРСІЯ Усі свої твори Степан Руданський називав співомовками. Три книжки рукописних збірок його поезій мають назву “Співомовки козака Вінка Руданського” (грецьке слово стефанос перекладається як вінок). Чому поет саме так називає свої віршові твори? С. Руданського турбувало тільки одне: до твору необхідний ще й музичний супровід, бо поезія […]...
- Емфаза Емфаза (грецьк. emphasis – виразність) – одна з риторичних фігур, що полягає в інтонаційному окресленні певного вислову, окремого складника поетичного мовлення, надаючи їм особливої експресії та увиразнення. Це досягається за допомогою різних стилістичних засобів (апасіопези, анафори, інверсії, паралелізмів, епіфори, звертань, вигуків тощо): Греби, весляре, на верхів’я! Король-весляре, на верхів’я! В люстерці гроз В люстерці снів […]...
- Стилістична фігура Стилістична фігура (лат. stilus – грифель для писання та figura – образ, зовнішній вигляд) – незвичні синтаксичні звороти, що порушують мовні норми, вживаються задля оздоби мовлення. С. ф. досить поширені в поезії, покликані не лише індивідуалізувати мовлення автора, а й збагатити його емоційними нюансами, увиразнити художнє зображення. С. ф., яка ще називається фігурою поетичного мовлення […]...
- Багатосполучниковість, або Полісиндетон Багатосполучниковість, або Полісиндетон (грецьк. poly – багато і syndeton – зв’язане) – одна з фігур поетичного мовлення, виповнена повторюваними однаковими сполучниками задля посилення ліричної виразності чи медитативності. Цікавим прикладом Б. сприймається сонет Б.-І. Антонича “І”, насичений сполучником “і” в анафоричній та епіфоричній позицій І вітер, що жене на руннім полі, І дощ, що жне руді […]...
- Багатосполучниковість Багатосполучниковість, або Полісиндетон (грецьк. poly – багато і syndeton – зв’язане) – одна з фігур поетичного мовлення, виповнена повторюваними однаковими сполучниками задля посилення ліричної виразності чи медитативності. Цікавим прикладом Б. сприймається сонет Б.-І. Антонича “І”, насичений сполучником “і” в анафоричній та епіфоричній позицій І вітер, що жене на руннім полі, І дощ, що жне руді […]...
- Мій улюблений вірш С. Єсеніна Мій улюблений вірш С. Єсеніна Сергій Єсенін – один із найвитонченіших російських поетів. Його вірші щирі, глибоко ліричні. Вони сповнені любові до людей, до природи рідного краю, до всього живого на землі. Природа у віршах Єсеніна живе неповторним поетичним життям. Вона в постійному русі, в нескінченній мінливості. Подібно до людини, вона співає й шепоче, сумує […]...
- Ізоколон Ізоколон (від грецьк. isos – рівний та kolon – частина речення, складник періоду) – стилістична фігура, кількаразове повторення на невеликому відтинку віршової площі одних і тих самих слів чи словосполучень (колонів) задля витворення синтаксичного паралелізму з анафоричними та епіфоричними компонентами, задля інтонаційної та смислової увиразненості поетичного мовлення: На горі гора, А на тій горі Піч […]...
- Евфонія Евфонія (грецьк. euphone – милозвучність) – вияв фоніки, який означає гармонійну сув’язь позитивно-естетичних явищ художнього, передовсім поетичного, твору. Е. надзвичайно органічна для української лірики, оскільки спирається на визначальну інтонаційну основу української мови – вокалізм, зумовлюючи тяжіння версифікаційних пошуків до музичності (М. Вороний, О. Олесь, П. Тичина, В. Сосюра та ін.), виконує особливу стилістичну функцію у […]...
- Ой у полі верба, під вербою вода – пісні січових стрільців Ой у полі верба, під вербою вода, Гей, там дівчина пізно воду брала, Дівчина молода. На доріжку глядить, а доріжка коптить. Гей, там їдуть стрільці січовії На конях вороних. Аж один під’їжджа, на дівчину гука: “Гей, ти, дівчино мила, чорнобрива, Напій же мені коня”. – “Не великий ти пан та напій собі сам, Гей, зимна […]...
- Антонич Богдан-Ігор Васильович Зелена елегія Стільки минуло вже днів, полотном забуття їх накрито. Нині вже інший є світ, може, зісталось клейно. Іноді вийму старий, запорошений з віршами зшиток, замкнений в шафі від літ. Так, це було вже давно. Наша гімназ’я стояла на схилі малого узгір’я, жовта дорога вела просто до річки униз. В осені день кучерявий дощем тут приїхав із […]...
- Анаколуф Анаколуф (грецьк. anaholuthos – непослідовний, неузгоджений) – синтаксична конструкція, що не відповідає загальноприйнятим нормам, полягає в неузгодженості членів речення. Як стилістична фігура вживається для характеристики мови персонажів, зокрема – задля комічного ефекту, як у комедії М. Куліша “Мина Мазайло”, в якій саморозкривається однойменний персонаж: “Жодна гімназистка не хотіла гуляти МазайлоІ За репетитора не брали – […]...
- Роса – твір-опис явища природи Роса По народній прикметі рясна роса передвіщає ясний день. Утвориться роса в тиху погоду, коли поверхня землі й всі предмети, що перебувають на ній, починають прохолоджуватися й випромінювати тепло вповерхность. Як утворюється роса? Охолоджена поверхня грунту благоприятствует охолодженню прилягаючих до неї шарів повітря. Водяна пара, що перебуває в повітрі, конденсується при зіткненні з поверхнею землі, […]...
- Детальний Аналіз “О панно Інно” Тичина ” О панно Інно ” аналіз твору – тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті. ПАСПОРТ ТВОРУ Рід літератури “О панно Інно”: Інтимна лірика, Жанр “О панно Інно”: Ліричний вірш. Мотиви “О панно Інно”: Туга за втраченим коханням, що поєднується зі спогадами про нього, Віршовий розмір “О панно Інно”: Ямб. […]...
- Ох і не стелися хрещатий барвінку – Соціально-побутові пісні ОХ, І НЕ СТЕЛИСЯ, ХРЕЩАТИЙ БАРВІНКУ Ох, і не стелися, Хрещатий барвінку, Та і по крутій горі… Гей, не втішайтесь, Злії воріженьки, Та пригодоньці моїй! Бо моя пригода Козацька врода, Так, як ранняя роса; Що вітер повіє, Сонечко пригріє, Роса на землю впаде. Що вітер повіє, Сонечко пригріє, Роса на землю впаде, Так моя неслава, […]...
- Переспів Переспів – вірш, написаний за мотивами поетичного твору іншого автора, з елементами наслідування версифікаційних елементів, наближений до перекладу, але відмінний від нього за відсутністю еквіритмічності. П. були досить поширені на початках нової української літератури. Так, вірш П. Гулака-Артемовського “Твардовський” є П. балади А. Міцкевича “Пані Твардовська”, балада Л. Боровиковського “Маруся” – П. “Світлани” В. Жуковського […]...
- Астрофічний вірш Астрофічний вірш (грецък. astrophos – безстрофовий) – вірш, в якому відсутнє симетричне членування на строфи, рядки вільно переходять від чотиривірша у двовірш тощо, посилюю чи розмаїття інтонаційно-синтаксичних структур, сприяючи увиразненню поетичного мовлення. Як різновид акцентного вірша декламаційного типу, він добре відомий українській поетичній класиці (“Сон”, “Кавказ” Т. Шевченка; “Чого являєшся мені… ” І. Франка; “Моє […]...
- Асиндетон Асиндетон (грецьк. asyndeton – безсполучниковість) – будова переважно поетичного мовлення, з якого усунені сполучники задля увиразнення та стислості виразу. Прикладів цього стилістичного прийому в українській ліриці достатньо: “Зимовий вечір. Тиша. Ми” (П. Тичина); “Зима. На фронт, на фронт!… а на пероні люди… ” (В. Сосюра); “Зціпив зуби. Блідий-блідий! / За байраком село палало. / Хтось […]...
- Урок 112 – ИДЕМ В ГОСТИ К ЛЕТУ Літературне читання 2 клас – Н. В. Гавриш – 2012 ИДЕМ В ГОСТИ К ЛЕТУ Урок 112 Внеклассное чтение Вопросы и задания для проверки 1. Найди “лишнее” слово. Солнечный, жаркий, сумрачный, знойный. 2. Выбери правильный ответ. Рассказ Льва Толстого называется: 1) “Какая бывает роса на траве”; 2) “Алмазная роса на траве”; 3) “Трава в алмазах […]...
- Риторика Риторика (грецьк. rhetorike – ораторське мистецтво) – наука красномовства. Як ораторське мистецтво виникла в Елладі, звідки поширилася на Стародавній Рим та новочасну Європу. У братських школах барокової доби була обов’язковою дисципліною. До її складу входила поетика, що викладалася у вигляді обов’язкового навчального предмета “семи вільних мистецтв”. Студенти Києво-Могилянської академії спонукалися до написання та проголошення “орацій”, […]...
- Сонет 141 – ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР Мій зір тебе не любить, далебі, Усякого набачившись пороку. Та серце любить і не вірить оку, Сто сотень вад не бачачи в тобі. Ні голос твій, не надто милий вуху, Ні дотик ніжний, пахощі і смак Не владні затягнуть мене ніяк На учту зору, доторку і слуху. Та навіть всім п’ятьом моїм чуттям Не визволити […]...
- Поетичний синтаксис ІНВЕРСІЯ (від. лат. inversio – перестановка) – одна з фігур поетичної мови, порушення традиційного порядку слів у реченні з метою виділення найзначущого слова. Наприклад: “Врятував людей, що їх збирались саме вішать фашисти” (П. Тичина). Підмет фашисти поставлено в кінець речення, щоб підкреслити злочинність їхніх дій. ТАВТОЛОГІЯ (від гр. tauto – те саме, logos – слово) […]...
- РОСА – ГАННА ЧУБАЧ Літературне читання 2 клас – Віра Науменко З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ ПОЕТИЧНА ЗБІРКА 4 ГАННА ЧУБАЧ РОСА Ой краса! Ну й краса! Вранці випала роса: На деревах, на траві, Навіть на камінчиках, Всі росинки, як живі, – В голубих промінчиках. Сяють, усміхаються, Скрапують, зливаються. І радіють на листках, І вкривають сріблом дах… – Чи доводилося тобі […]...
- Весняні квіти – Твір-опис природи Закінчувалися суворі морози, на всьому відчувався подих весни. У лісі вже розтанули останні острівці снігу. Під весняними променями сонця запарувала земля. Сонячні зайчики заграли на галявині, вони наче хочуть розповісти всьому живому в лісі, що час прокидатися. Цінна окраса наших лісів і дібров – конвалія. її ніжні пахучі дзвіночки втілюють у собі радощі весни. Вона […]...
- Міракль Міракль (фр. miracle, від лат. miracylum – чудо) – один із жанрів середньовічної релігійно-повчальної драми, за основу якої бралися розповіді про “чуда”, здійснені Богородицею. Сюжети запозичувалися з житій, апокрифів, східних переказів тощо. Незважаючи на таку природу жанру, в ньому певною мірою відбивалися зміни в житті і свідомості народу: в М. згодом вносилися авантюрно-розважальні, побутові мотиви, […]...
- Який вірш є і строфою, і закінченим твором? Деякі з видів строф є формами окремих творів: тріолет, септима, рондо, сонет та інші. Септима – семивірш з різним порядком рим. Наприклад: Сад мій пишний цвів ще нині А І зав’яв… б Мій кумир в раю-пустині А Раптом впав… б Серце в буйному горінні А Спалахнуло жаром зваг.. в Хто ж він, хто, таємний маг? […]...
- Брахіколон Брахіколон (грецьк. brachys – короткий та kolon – віршований елемент, рядок) – вірш або частина вірша, кожен рядок якого побудований з одного складу. Б. вживається переважно як фрагмент поетичного твору (“Ніч” М. Семенка), цілих строф, а то й творів. Так Б.-І. Антонич лишив у своїй поетичній спадщині сонет “Зов”, написаний у вигляді цієї рідкісної та […]...
- Ідіолект Ідіолект (англ. idiolect, від грецьк. idios – свій та dialectos – розмова, говір, наріччя) – індивідуальне мовлення, що пояснюється місцем проживання, віком, фахом, соціальним станом, загальним рівнем культури певної людини. І. як мовна характеристика особистості не тільки окреслює особливе, а й розкриває розмаїті аспекти мови як загальнонаціонального феномена, її невичерпний потенціал. Літературний І. в сучасній […]...
- Термін Термін (лат. terminus – кордон, межа, кінець) – слово чи словосполучення, яке точно позначає спеціальне поняття і його співвідношення з іншими поняттями певної галузі (наприклад, у літературознавстві – метафора, метонімія, троп; інверсія, анафора, фігура). Т. повинен бути стилістично нейтральним, однозначним (тема, ямб, рима). Але трапляється, що Т. надають різного значення: так, текстом називають і письмово […]...
- ДОВГАЛЕВСЬКИЙ МИТРОФАН ДОВГАЛЕВСЬКИЙ МИТРОФАН (світське ім’я Михайло, рр. нар. і см. невід.) – культурно-освітній діяч, письменник, одна з найвизначніших постатей літератури українського бароко. Навчався, очевидно, в Київській академії, з 1735 р. викладав у ній синтаксиму, в 1736- 1737 рр. – поетику. Залишив після себе знаменитий курс поетики “Сад поетичний”, що вважається класичним зразком барокової поетики, де риси […]...
- ПОЕТИЧНА МАЙСТЕРНЯ. ВАДИМ СКОМАРОВСЬКИЙ. ІГРАШКИ. ВІКТОР ТЕРЕН. ОСІНЬ. ІГОР СІЧОВИК. НЕСЛУХНЯНИЙ ЯЗИЧОК І семестр З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ Урок 45. ПОЕТИЧНА МАЙСТЕРНЯ. ВАДИМ СКОМАРОВСЬКИЙ. ІГРАШКИ. ВІКТОР ТЕРЕН. ОСІНЬ. ІГОР СІЧОВИК. НЕСЛУХНЯНИЙ ЯЗИЧОК Мета: удосконалювати навички виразного читання поетичних творів; навчати аналізувати прочитане, добирати риму; розвивати зв’язне мовлення, фонематичний слух; збагачувати словниковий запас учнів; виховувати любов до рідного слова. II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА – Як капає дощ? (Кап-кап-кап) – Як […]...
- Ізосинтаксизм Ізосинтаксизм (грецьк. isos – рівний та syntaxis – складання) – суміжне розташування віршових рядків, побудоване за принципом синтагматичного членування аналогічних синтаксичних одиниць поетичного мовлення, вживається у вигляді різних стилістичних прийомів (анафора, епіфора, ізоколон І т. п.). І. спостерігається у вільних віршах, верлібрі, в тонічній системі віршування: Був такий день, Коли не можна нічого тягти з […]...
- Ліна Костенко Ліна Костенко народилася 19 березня 1930 р. в містечку Ржищеві на Київщині. Навчалася у школі. У кінці 40-х pp. вступила до Київського педагогічного інституту, але скоро розчарувалася у системі навчання цього закладу. З 1953 р. вона вчиться у Літературному інституті ім. Горького в Москві. Закінчила інститут 1956 р. Перша збірка поетеси вийшла 1957 p., називалася […]...
- Іван Драч Іван Драч народився 17 жовтня 1936 р. в с. Теліжинці Тетіївського району на Київщині. Закінчив у Тетієві середню школу й одразу почав викладати російську мову та літературу в семирічці сусіднього села Дзвенячого. Потім працював інструктором райкому комсомолу, служив в армії. Пізніше вступив на філологічний факультет Київського університету, але навчання не закінчив, бо показав себе надто […]...
- Інсценізація, або Інсценівка Інсценізація, або Інсценівка (лат. in – на і scaena – сцена) – переробка літературного твору (прозового, поетичного) для постановки його на сцені або для радіо – чи телевистави. І. має на меті засобами драматургії передати ідейно-художній зміст інсценізованого твору, тут можлива і його інтерпретація. Перша І. в репертуарі українського театру – оперета “Різдвяна ніч” М. […]...
- Діаріуш Діаріуш (лат. diario – щоденний, польськ. diariusz – щоденник, сімейна хроніка) – записи, зроблені певною особою про події свого зовнішнього та внутрішнього життя. Характерною особливістю цих записів є їх хронологічність, дотримання плину подій (часом з перервами, обумовленими певними обставинами чи станом автора щоденника), а також суб’єктивність (мова – від першої особи, а тема – залежно […]...
- О панно Інно, панно Інно! – ПАВЛО ТИЧИНА Скорочено Я – сам. Вікно. Сніги… Сестру я Вашу так любив – Дитинно, злотоцінно. Любив? – Давно. Цвіли луги… О панно Інно, панно Інно, Любові усміх квітне раз – ще й тлінно. Сніги, сніги, сніги… Я Ваші очі пам’ятаю Як музику, як спів. Зимовий вечір. Тиша. Ми. Я Вам чужий – я знаю. А хтось кричить: […]...
- Поетичний синтаксис – ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ Поетичний синтаксис ІНВЕРСІЯ (від. лат. inversio – перестановка) – одна з фігур поетичної мови, порушення традиційного порядку слів у реченні з метою виділення найзначущого слова. Наприклад: “Врятував людей, що їх збирались саме вішать фашисти” (П. Тичина). Підмет фашисти поставлено в кінець речення, щоб підкреслити злочинність їхніх дій. ТАВТОЛОГІЯ (від гр. tauto – те […]...
- Перший весняний день Разом з пробудженням природи від зимового сну в Україні починається цикл народних весняних свят пов’язаних із стародавніми віруваннями, що супроводжуються піснями, іграми та хороводами. Наш народ створив чудовий образ весни – гарної молодої дівчини з вінком на голові. Вона бажаний і довгоочікуваний гість. Дівчата закликають весну піснями-веснянками, діти зустрічають солодким печивом у вигляді пташок-жайворонків. За […]...
- МАКСИМОВИЧ ІГНАТІЙ МАКСИМОВИЧ ІГНАТІЙ (1725, с. Ручки Гадяцького полку – 30.09.1793, Чернігів) – церковний та освітній діяч, поет. Вихованець Київської академії. Прийнявши чернечий сан, з 1757 р. викладав у нійсинтаксиму й граматику, з 1759 р. – поетику “по Сампсону”, з 1762 – риторику й велику інструкцію. В грудні 1762 р. став префектом академії і викладачем філософії. Влітку […]...
- Чи можливе в художніх творах “безглузде” поєднання слів? У грецькій мові є слово oxymoron, що перекладається як “дотепно-безглузде”. Оксиморон (або оксюморон) – це поєднання різко протилежних, контрастних понять, які логічно ніби несумісні, але насправді творять нове значення: А я дивлюсь, поглядаю, Сміюся сльозами. Т. Шевченко Вже таємничість повиса в повітрі, І серце полонив солодкий щем… В. Підпилий. Цей мовний парадокс, як правило, найчастіше […]...