Історична основа поеми “Слово о полку Ігоревім”

Події, відображені у “Слові о полку 1 Історична основа поеми І Ігоревім”, відбуваються у період феодального роздрібнення, коли безліч не великих князівств неохоче об’єднувались у державну спільність. Київська Русь у XII сторіччі втратила колишню могутність і здатність обороняти свої кордони. Велика, але слабка в економічному та військовому стані держава не мала достатніх сил для захисту від ворожих нападів.

На останню чверть XII сторіччя припадає найбільша кількість кочових вторгнень на Київську Русь. Були випадки, коли самі князі,

зводячи рахунки один з одним, запрошували для цього ворогів. З кожним роком половці все глибше проникали у межі слов’янської держави. Це змусило князів вжити термінових заходів у боротьбі зі степовиками. Київському князю Святославу вдалося у 1183 році створити коаліцію князів, які взяли участь у поході проти половців.

У 1184 році половці були розбиті, а хан Кобяк страчений у Києві. У цьому поході не зміг взяти участь Новгород-Сіверський князь Ігор Святославич, бо почався похід весною, а його кіннота не встигла вчасно через ожеледь. Тому князь вирішив виступити проти кочовиків навесні 1185 року. Цей похід завершився

поразкою війська русичів.

Але історична основа “Слова о полку Ігоревім” значно ширша. Подія, описана в поемі,- це лише один епізод тривалої і тяжкої боротьби народу Київської Русі проти кочових орд. Ця боротьба велася у несприятливих умовах постійної ворожнечі князів між собою. Створені окремі князівства-напівдержави ставали на заваді політичного й економічного розвитку країни. І хоча влада Київського князя ще повністю не зникла, значимість її нестримно падала. Князі не тільки не боялись Київського князя, а повсякчас намагались захопити Київ.

Цими міжусобицями скористались половці, які, починаючи з 1061 року і до середини XIII сторіччя, постійно нападали на східнослов’янські землі. Політична й економічна роздробленість Київської Русі позначилась і на літературі. З’явились місцеві літописи, які прославляли окремих князів.

Короткий “Київський літопис” існує у двох варіантах, Іпатіївському та Лаврентіївському списках, кожний з яких по-своєму описує похід на половців 1185 року. Так, за “Іпатіївським літописом”, сміливий, але гордовитий Ігор вирішив виступити проти половців власними силами. 23 квітня 1185 року разом із сином Володимиром і племінником Святославом Ольговичем він виступив у похід.

По дорозі до них приєднався брат Ігоря Всеволод, князь із Трубчєвська. Застати половців зненацька не вдалось. Розвідники (“сторожа”) доповіли, що озброєні половці готові до бою. Але повернутись без перемоги Ігор вважав ганьбою для себе і вирішив йти назустріч смерті.

Перша сутичка Ігоря з половцями була вдалою. Десятого травня половців розбили, а їх вежі (намети і кибитки) захопили. Але на ранок наступного дня русичі були оточені половецькими полками. Битва тривала в суботу і неділю. Військо русичів зазнало повної поразки. Ігор у бою був поранений, згодом захоплений у полон.

Князю вдалось втекти за допомогою половця Овлура. Одинадцять днів тікав він від погоні. Незважаючи на поразку Ігоря, у рідному місті його зустріли з радістю. Після перемоги над Ігоревим військом половці пішли на Київську Русь, несучи їй руйнування і горе. За “Лаврентіївським літописом”, Ігор виступив у похід з двома синами, братом та племінником.

Цей літопис подає лише деякі деталі походу, пояснюючи їх із релігійного боку, У поемі немає систематичної розповіді про похід Ігоря. Його поразка дає привід до глибоких роздумів про долю батьківщини. Головною думкою твору стала думка про єднання русичів у боротьбі зі спільним ворогом. Автор вбачає причину поразки не в слабкості воїнів, а в роз’єднаності князів, які не вболівають за долю батьківщини, в яких особисті інтереси переважають над суспільними. “Слово” складається з трьох частин.

Своєрідним вступом до поеми, заспівом є міркування автора про те, як краще розповісти про похід Ігоря. Він згадує свого попередника Вояна, якого називали “солов’єм” за силу його поетичної уяви. Але сам автор вирішує творити згідно з життєвою правдою.

Далі починається розповідь про події того часу. Це головна частина твору, яка складається з п’яти розділів-епізодів: 1. Похід Ігоря. 2. Опис битви. 3. Сон і “золоте слово” Святослава.

4. Плач Ярославни. 5. Втеч а Ігоря з полону. Починається розповідь згадкою про сонячне затемнення, яке супроводжувало похід Ігоря. Природа ніби намагалась зупинити князя. У творі немає детального опису поразки Ігоря.

Своєрідний ліричний відступ виражає глибокі переживання автора, викликані згадкою про поразку, порівнюючи її з іншими поразками русичів ще в часи Ігоревого діда, князя Олега Гориславича. Згадано у “Слові” і недавню перемогу русичів на чолі зі Святославом Київським. Автор переноситься думками до Києва.

Святославу приснився дивний сон, який розтлумачили бояри, розповівши про поразки Новгород-Сіверського князя. Після гірких роздумів Святослав промовив своє “золоте слово”, в якому дорікав Ігорю і Всеволоду за самовпевнений похід. Звертання автора до князів підтверджують, що “золоте слово” – це мудре слово державно мислячої людини.

З глибоким ліризмом зображено у “Слові” юну дружину Ігоря – Ярославну, яка оплакує полоненого чоловіка і його загиблих воїнів. Звернення Ярославни до сил природи знаходить відповідь у втечі Ігоря з полону. Кінцівка поеми – величання Ігоря, князів та дружини. Слід зазначити, що у поемі немає хронологічної послідовності у зображенні подій.

Описи походу в розповіді перемежовуються з ліричними відступами, де згадуються минуле або висловлюються міркування щодо тих чи інших подій. І хоча поема розповідає про поразку Ігоря, автор сповнений впевненості, що майбутнє батьківщини буде щасливим, а заклик до єднання – це вияв найглибшого патріотизму.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Історична основа поеми “Слово о полку Ігоревім”