Історичні передумови написання поеми І. П. Котляревського “Енеїда”

І. П. Котляревський увійшов в історію української літератури як засновник нової української літератури, що заклав фундамент літературної мови на народній основі, справу якого розвинув і утвердив великий Шевченко. “Енеїда” І. П. Котляревського – перший твір нової української літератури. Які ж історичні передумови її появи?

І. П. Котляревському судилося жити на межі двох століть – XVIII і XIX, які були багаті на різні історичні події, що мали велике значення в розвитку української нації. Передусім зруйнування царицею Катериною II Запорозької

Січі, позбавлення влади гетьмана і скасування гетьманства, а це означало, що наставали часи підкорення України Росією, період колоніального підданства, приниження української нації, занепад української культури.

У цей час у літературі триває розвиток барокової літератури, широкої популярності набуває бурлеск. А бурлескні жанри пов’язані з пародіюванням високої, урочистої тематики. Особливо зручною для бурлескно-травестійного пародіювання виявилась Вергілієва “Енеїда”.

У літературі це і період розвитку української поезії, застосування народної мови в літературі.

У 1775 року було зруйновано

Запорозьку Січ. Козаки подались у мандри за Дунай, на Кубань. Волелюбні козацькі мотиви відображені в поемі “Енеїда” – творі про українське життя другої половини XVIII – першої половини XIX ст. Письменник жив у цей період, знав відношення простого люду до цих подій, усвідомлював необхідність протистояти імперській політиці, підняти патріотизм свого народу.

Це змусило поета переодягти своїх героїв. Хоч і були герої під масками троянців, але ні грецькі імена героїв “Енеїди”, ні те, що Січ названа Троєю, не ввело читачів в оману – всі розуміли, про що і про кого йдеться:

Еней був парубок моторний

І хлопець хоть куди козак…

А розділи, де троянці співають запорозькі пісні, де згадується про Гетьманщину – це нагадування народові про його славне минуле і заклик його відновити.

Отже, треба розглядати “Енеїду” у двох ракурсах: у першому – реальні мандри запорозьких козаків після зруйнування Січі; у другому – канва сюжету Вергілія. І як бачимо, виходячи зі змісту, перший домінує над другим, що дозволяє зробити висновок про те, що герої “Енеїди”

І. Котляревського – це типи національних характерів, а конкретніше – як запорозьких козаків:

Так славнії полки козацькі

Лубенський, Галицький, Полтавський

В шапках, було, як мак, цвітуть.

“Енеїда” І. П. Котляревського – твір просвітительського реалізму, бо він обстоював життя суспільства на засадах природної рівності, справедливості, а не на засадах переваги сильного. А слова-вимоги Юнони:

Нехай поселить тут свій рід.

Но тілько щоб латинське плем’я

Удержало на вічне врем’я

Імення, мову, віру, вид,

Звучать дуже актуально і нині. Тож перечитайте “Енеїду” Котляревського – цю перлину і перший паросток нової української літератури, вершину досягнень української поезії травестійно-бурлескного характеру, в якій знайдете багато цінного про життя, культуру, традиції минулого нашого народу.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Історичні передумови написання поеми І. П. Котляревського “Енеїда”