История одного города двостороння сатира: на самодержавство і на пасивність народу
Багатогранна діяльність М. Є. Салтикова-Щедріна як письменника-сатирика, публіциста і літературного критика, редактора (разом з М. О. Некрасовим) “Отечественных записок” була одним з яскравих явищ літератури і російського громадського життя другої половини ХІХ століття. “Я люблю Россию до боли сердечно” – у цьому гарячому і скорботному вислові письменника виражається пафос його художньої творчості. По силі художнього обдарування це сатирик загальнолюдського значення. Його покликанням була політична сатира, соціальним ідеалом
“История одного города” (1869-1870). Твір написаний після реформи. Нова епоха самовиявлялася, усвідомлювала себе в російській історії.
Жанр. Як Толстой “Войну и мир”, так і Салтиков-Щедрін називає свій головний твір 70-х років просто книгою. Твір оригінальний за жанром, за стилем, за системою образів. Він являє собою обробку літопису Глуповського літописця – архіваріуса з 1731 по 1826 рр. (від часів царювання Анни Іоаннівни до воцаріння Миколи І).
Але сам Щедрін говорив про те, що у своєму творі він не історію висміює, а відомий порядок речей. Пройдені
Це сатира на російське самодержавство, на урядову владу, де царі і міністри представлені в образах градоначальників, а встановлений ними порядок у країні представлений в образі міста Глупова.
Проблематика: 1) народ і влада; 2) зловживання і деспотизм влади; 3) дурість володарів; 4) доля народу.
“Глуповство” однаковою мірою притаманне і градоначальникам, і народу Глупова. ” История одного города ” – двостороння сатира: на самодержавство і на пасивність, довготерпіння народу. Міра сатиричного покарання була різною: стосовно самодержавства сатира носила характер нещадного і повного заперечення; стосовно народу метою її було виправлення звичаїв, політична освіта.
Система образів. У “Историю одного города” увійшли 22 градоначальники: Брудастий (“Органчик”), Фердищенко, Бородавкін, Негодяєв, Беневоленський, Прищ, Грустилов, Угрюм-Бурчеєв та інші. Кожен з градоначальників містить у собі найбільш істотні риси самодержавства. Не випадково багато хто з них мають реальних прототипів: Грустилов – Олександр І; Угрюм-Бурчеєв – Микола І.
Місто Глупов – сучасна Салтикову-Щедріну Росія в мініатюрі.
Стиль. У реалістичному творі використані риси фантастики і гротеску. Зразок використання гротеску – образ Брудастого (“Органчика”). Образ цей дуже показовий і в плані його ставлення до народу, і як самодержця. У голові в Органчика був установлений механізм (органчик), що виконував тільки дві п’єси: “не потерплю” і “разорю”.
Причому цього було достатньо. У Глупові був повний порядок. Примітивної форми правління окриком, страхом було досить.
У такій манері панувати – систематично не розмовляти, а кричати, – різноманітності в гриманнях зовсім не потрібно. Органчику і не потребував ніяких інших моментів мозкової діяльності. Салтиков-Щедрін узагальнює цю форму правління Органчика як типовий спосіб взаємин між владою і народом.
Коли мова йде про градоначальників, Щедрін безсуперечно відкидає їхнє право уціліти в якому б то не було вигляді. Самій системі градоначальства треба було, за Щедріним, зникнути назавжди. Населенню ж Глупова, думав художник, настав час засоромитися своєї рабської покірності, безглуздої і згубної своєю несамостійністю і, таким чином, перестати бути глуповцями, почати нове, не-глупівське життя.
“Сказки”. Книга “Сказок” створюється Щедріним у 80-і роки. У 1883-1886 роках було написано 28 казок із загальної кількості 32.
Нестримна фантастика в казковому світі Щедріна пронизана реальним “духом часу” і виражає його.
Проблематика і художня своєрідність: 1) сатира на урядові верхи самодержавства і на експлуататорські класи (“Медведь на воеводстве”, “Орел-меценат”, “Дикий помещик”); 2) викриття поведінки і психології обивательськи настроєної інтелігенції (“Премудрый пискарь”); 3) зображення життя народних мас у царській Росії (“Коняга”); 4) викриття моралі власників-хижаків і пропаганда соціалістичного ідеалу та нової моральності (“Карась-идеалист”).
“Медведь на воеводстве”. Як і у всіх казках, тут використана алегорія. Ця казка – гостра політична сатира на урядову систему самодержавства. Автор закликає до повалення монархічного принципу державного ладу. Висміюються цар, міністри, губернатори; помітні ознаки памфлету на уряд Олександра ІІІ (образ лева).
В образах трьох Топтигіних осміюється монархія як антинародна, деспотична державна форма. Висновок: причина народних нещасть полягає не в зловживанні принципом влади, а у самому принципі. Порятунок – не в заміні злих Топтигіних добрими, а в усуненні воєвод Топтигіних узагалі, тобто в повалені самодержавства.
“Орел-меценат”. Щедрін висміює діяльність царизму на ниві освіти. Заводячи освічену двірню, Орел-меценат визначає їй призначення: вона мене втішати буде, а я її в страху тримати стану. Коли хтось із двірні насмілювався навчати грамоті самого Орла, він відповідав на це розправою і погромом.
На тім і закінчувалося золоте століття освіти. Основний пафос казки виражений у заключних рядках: “орлы для просвещения вредны”. Щедрін затаврував холопство в науці, показав, що монархічний лад узагалі ворожий освіті і допускає її лише в тих межах, що необхідні для обслуговування паразитичних верхів.
“Самоотверженный заяц”. Казка спрямована одночасно і проти вовчих звичок поневолювачів, і проти сліпої покірності їхніх жертв. Заєць пробігав повз вовче лігвище і не зупинився на його грізний поклик. За це вовк посадив Зайця під кущ і звелів чекати, поки він зголодніє і розтерзає його. Головна риса психології Зайця – не боягузтво.
Основне мотивування його поводження (на відміну від премудрого піскаря) висловлене так: “Не могу, волк не велел”. Заєць звик підкорятисятися, він раб покірності. В образі самовідданого Зайця Щедрін узагальнив виховану століттями класового гніту різновид рабської психології, у якій покора пересилює інстинкт самозбереження.
Звичайно заєць – боягузливий, у Щедріна – самовідданий. Самовіддане боягузтво! Уже в одному цьому заголовному вислові сатирик проникливо осягнув суперечливість підневільної особистості, зіпсованість людських якостей у суспільстві, заснованому на насильстві.
Related posts:
- Поема “Сон” Т. Шевченка – нищівна суспільно-політична сатира на самодержавство I. Страдницька доля Тараса Шевченка – доля багатостраждальної України (Шевченко – це символ чесності, незламності, самовідданої любові до Батьківщини і священної ненависті до її ворогів). II. Суспільно-політична сатира на самодержавство в поемі “Сон”. 1. Жахливий контраст між чудовим пейзажем та вакханалією кріпосництва (ліричний герой пролітає над Україною, Росією і бачить, як Край неба палає, соловейко […]...
- “Історія одного міста” – сатирична енциклопедія російського Центральною темою “Історії одного міста” Салтикова-Щедріна є стосунки влади і народу. В образі Глупова сатирик змалював Російську державу з її злигоднями й потворністю, з її самодержавними правителями та приголомшеними деспотією обивателями. Казармений Угрюм-Бурчеєв поєднує у собі яскраві прикмети реакційних політичних режимів різних країн і епох. Сміх поступається місцем гіркоті та обуренню, коли йдеться про злиденну […]...
- Поема “Сон” Тараса Шевченка – нищівна суспільно-політична сатира на самодержавство Лютим ворогом рідного народу великий поет вважав самодержавну Росію. У поемі-комедії “Сон” ліричний герой уявно пролітає над Україною, Росією, може зазирнути у будь-який куточок неосяжної імперії. Що ж він там бачить? Летим. Дивлюся, аж світає, Край неба палає, Соловейко в темнім гаї Сонце зустрічає. Та цей чудовий пейзаж виступає разючим контрастом до розповіді про вакханалію […]...
- Казки М. Є. Салтикова-Щедріна як політична сатира Салтиков-Щедрін – один з найбільших сатириків світу. Все своє життя він присвятив боротьбі за звільнення російського народу, критикуючи у своїх добутках самодержавство і кріпосництво, а після реформи 1861 року – пережитки кріпосного права, що залишилися в побуті і психології людей. Сатирик критикував не тільки деспотизм і егоїзм гнобителів, але і покірність гноблених, їх довготерпіння, рабську […]...
- История одного театра – The history is of theatre Art is long, life is short. I completely agree with this proverb. I’m interested in theatres and I want to tell you about the history of the English theatre. The Backfires theatre was built in 1576, and the Globe, which is closely connected with Shakespeare, in 1599. William Shakespeare wrote 37 plays. Many of them, […]...
- Опис міста Глупова в циклі оповідань “Історія одного міста” Повість М. Е. Салтикова-Щедріна ” Історія одного міста” являє собою цикл оповідань, не зв’язаних між собою сюжетом або тими самими героями, але об’єднаних в один добуток через загальну мету – сатиричного зображення сучасного Салтикову-Щедріну політичного пристрою Росії. “Історію одного міста” визначають як сатиричну хроніку. Дійсно, історії з життя міста Глупова змушують сміятися й нас, зараз, […]...
- Сатира в казках Салтикова-Щедріна Казки Салтикова-Щедріна пов’язані з фольклором наявністю певних усно-поетичних деталей і образів, що істотно впливають на поетичний склад. У них відбивається народне Світосприйняття, висловлене в авторських уявленнях про добро і зло, злидні й багатство, суд правий і неправий і; разом з тим про неминуче торжество розуму й справедливості. Навіть там, де зло здобуває перевагу над беззахисністю, […]...
- Політична сатира в казках Салтикова-Щедріна Творчість Салтикова-Щедріна надзвичайно многообразно. Він писав романи, драми, хроніки, нариси, огляди, оповідання, статті, рецензії. Серед величезної спадщини сатирика особливе місце займають його казки. Форму народної казки використовували багато письменників до Щедріна. Літературні казки, написані у віршах або в прозі, відтворювали мир народних подань, народної поезії, а іноді містили в собі й сатиричні елементи, – наприклад, […]...
- Проблема влади в “Історії одного міста” Твір 10 клас. В “Історії одного міста” викриваються недосконалість суспільного і політичного життя Росії. На жаль, Росії рідко щастило на добрих правителів. Довести це можна, відкривши будь-який підручник історії. Салтиков Щедрін, щиро переживаючи за долю своєї батьківщини, не міг залишитися осторонь від цієї проблеми. Своєрідним рішенням і став твір “Історія одного міста”. Центральним питанням у […]...
- Сочинение “Моя любимая книга “Волшебник Изумрудного города”” Я читаю много книг. Особенно мне нравятся произведения о приключениях и волшебстве, всяких чародеях, феях и волшебных вещах. И поэтому моя любимая книжка – это “Волшебник Изумрудного города”. Ее написал Александр Волков. Точнее, я люблю всю серию книг о приключениях девочки Элли в Волшебной стране. Сюда входят еще “Урфин Джюс и его деревянные солдаты”, “Семь […]...
- “Одного роду, та не одного класу”. Образи братів Половців за романом Ю. Яновського “Вершники” Буремні роки громадянської війни – це велика трагедія цілої нації. Якою фанатичною відданістю ідеї можна виправдати те, що син убиває матір, зрікається батька, брат убиває брата? До чого ж це може призвести? Ю. Яновський сміливо про це каже у романі “Вершники” – кривавій трагедії народу, жахливої, непоправної: “Дехто простягав руки – і йому рубали руки, […]...
- Пародія як художній прийом в “Історії одного міста” М. Е. Салтыкова-Щедріна Так почнемо повість цю… М. Е. Салтиков-Щедрін Пояснюючи “Історію одного міста”, Салтиков-Щедрін затверджував, що це книга про сучасність. У сучасності він бачив своє місце й ніколи не вважав, що створені їм тексти будуть хвилювати його далеких нащадків. Однак виявляється достатня кількість причин, завдяки яким його книга залишається предметом і приводом для пояснення подій сучасної читачеві […]...
- Сатира і гумор у творчому доробку В. Самійленка Сонячний гумор В. Самійленка відбиває Життєрадісний характер його народу, який навіть У злиднях не втрачає природного Почуття гумору й надії на краще майбутнє. І. Франко Сатира і гумор В. Самійленка були знаменним явищем в історії української літератури кінця XIX – початку XX століття. Поет увібрав у себе прикметну рису українського гумору – його лагідність, доброзичливість, […]...
- Сатира на людські пороки в добутках М. Е. Салтикова-Щедріна Багато письменників і поети використали казку у своїй творчості. З її допомогою автор висміював той або інший порок людини й усього суспільства. Казки Салтикова-Щедрин різко індивідуальні й відмінні одна від іншої. Сатира була зброєю письменника. У середині XІX століття через існуючу строгу цензуру автор не могло до кінця оголити пороки суспільства, показати всю неспроможність російського […]...
- Сатира ранніх оповідань Антона Чехова Сатира ранніх оповідань Антона Чехова Ранні оповідання Л. П. Чехова вирізняються яскравим гумором, дотепністю і легкістю оповіді. Молодий письменник дарує читачеві блискучий водевільний гумор. Разом із тим, тоді ж, у середині 80-х років, у його творах з’являється нещадна сатира. “Смерть чиновника”, “Товстий і тонкий”, “Довідка”, “Хамелеон”, “Унтер Пришибєєв” по-новому продовжують і розвивають кращі традиції Гоголя […]...
- Сочинение-описание любимого города Описание города Москва Москва – крупнейший центр и столица России. Город имеет многовековую историю. Первые упоминания о Москве относятся к 12 веку н. э. Основателем города считается князь Юрий Долгорукий. Само название Москва происходит от одноименной реки, протекающей через город. За свою долгую историю существования город был неоднократно завоеван, сжигался, но всегда возрождался и отстраивался. […]...
- Чим пояснюється “пасивність” Кутузова під час Бородінського бою? У романі “Війна й мир” Толстої міркує про ролі особистості в історії. Головною рисою великої людини письменник уважає вміння прислухатися до волі більшості, до народного життя. По Толстому, воля однієї людини не може керувати волею мільйонів життів, а подія складається лише із взаємодії багатьох воль. Велика людина лише той, котрий домігся самостійності й волі в […]...
- Зображення життя трудового народу в казках М. Е. Салтикова-Щедріна Важливе місце у Творчості Салтикова-Щедріна займають його “Казки”, які підбивають підсумок сорокалітньої творчої діяльності автора. Більша частина казок була написана в останні десять років життя письменника. І це, звичайно, не випадково. Салтиков-Щедрін удався до жанру казки в 80-е роки XIX сторіччя, коли політична цензура була така, що авторові довелося знайти форму, найбільш зручному й зрозумілу […]...
- Комічне. Сатира Ви вже знаєте, що в художніх творах події, персонажі, їх вчинки, взаємини можуть зображуватися в серйозному або комічному плані. Так, повість Я. Качури “Іван Богун” написана в серйозному плані, є навіть трагічні моменти, але чимало місць, зокрема діалоги між шляхтою і козаками, смішать читача. Комічне (від гр. кошікоз – веселий, смішний) – те, що здається […]...
- Твір по повісті “Історія одного міста” У творчості Салтикова-Щедрина “Історія одного міста” (1869 -1870) займає одне із центральних місць. Це яскравий зразок політичної сатири, у якій зазнають безкомпромісної критики самі основи самодержавства, викриваються будь-які форми деспотизму, виражений рішучий протест проти ідеології смиренності, покірності й пасивності. У сатиричній “Історії одного міста” сполучаються елементи побутове й фантастичні, своєрідно зіставлений минуле й сьогодення. Категорія […]...
- Образи правителів Глупова з “Історії одного міста” М. Е. Салтикова-Щедріна 1. Значення добутку в історії літератури. 2. Роль пародії в “Історії одного міста”. 3. Градоначальники міста і їхнє зображення. 4. Майстерність Салтикова-Щедріна Так почнемо повість цю… М. Е. Салтиков-Щедрін На питання, пов’язані з написанням “Історії одного міста”, М. Е. Салтиков-Щедрін відповідав, що книга ця присвячена сучасності. Він ніколи не припускав навіть, що текст його добутку […]...
- Большие и малые города Канады – Canadian Cities and Towns Канада – это страна с быстрым ростом населения. Оно в основном сосредоточено в больших городах. Самым важным среди них является столица страны – Оттава. Она расположена на живописном берегу реки Оттавы. Одна треть ее населения – потомки английских и французских эмигрантов. До колонизации Оттава была индейским торговым центром. Название города происходит от индейского слова, обозначающего […]...
- Сатира ранніх оповідань Чехова Ранні оповідання А. П. Чехова вирізняються яскравим гумором, дотепністю і легкістю оповіді. Молодий письменник дарує читачеві блискучий водевільний гумор. Разом з тим, тоді ж, у середині 80-х років, у його творах з’являється нещадна сатира. “Смерть чиновника”. “Товстий і тонкий”, “Довідка”. “Хамелеон”, “Унтер Пришибєєв” по-новому продовжують і розвивають кращі традиції Гоголя і Салтикова-Щедріна. Смерть маленького чиновника […]...
- Изображение города в поэме Н. В. Гоголя “Мертвые души” “Вся Русь явится в нем”, – писал о своем произведении сам Н. В. Гоголь. Отправляя своего героя в дорогу по России, автор стремится показать все, что свойственно русскому национальному характеру, все, что составляет основу русской жизни, историю и современность России, пытается заглянуть в будущее… С высоты своих представлений об идеале автор судит “всю страшную, потрясающую […]...
- Большие и малые города Великобритании – Cities and Towns of Great Britain Великобритания – высокоразвитая промышленная страна, и большинство людей живут в крупных городах. Конечно, столица стоит на первом месте среди самых больших промышленных городов страны. Множество продукции, такой как одежда, продукты питания, самолеты и автомобили, производится в Лондоне. Бирмингем – самый большой город в центре Англии. Там производят оборудование, легковые и грузовые автомобили. В Бирмингеме также […]...
- Гострота політичної сатири в казках М. Е. Салтыкова-Щедріна Салтиков-Щедрін – один з найбільших сатириків миру. Все своє життя він бичував самодержавство, кріпосництво, а після реформи 1861 року – пережитки кріпосного права, що залишилися в побуті, у психології людей. Сатира Щедріна спрямована не тільки проти поміщиків, але й проти нових гнобителів народу, яким аграрна реформа царату розв’язала руки, – капіталістів. Великий письменник викриває й […]...
- М. Е. Салтиков-Щедрін – сатирик У Росії кожний письменник воістину й різко індивідуальний. М. Горький Кожний з великих письменників національної літератури займає в ній своє особливе, тільки йому приналежне місце. Головна своєрідність М. Е. Салтыкова-Щедріна в російській літературі полягає в тім, що він був і залишається в ній найбільшим представником соціальної критики й викриття. Островський називав Щедріна “пророком” і відчував […]...
- Сатира гуморески “Дурниця” Панаса Мирного Сатира гуморески “Дурниця” спрямована насамперед на тупу поліцейсько-охоронну машину самодержавства з підкресленням примарності “дарованих свобод”, практичної позазаконності царських же законів, покликаних забезпечувати найзвичайнісінькі права людини. Б’є сатира і по ліберально-поміркованих інтелігентах, котрі, дрижачи за свою ситість і спокій, при перших же порухах державного кулака сховалися в лояльність. Уособленням “уміркованого” переляку виступає сам оповідач та його […]...
- “Чи може гумор, сатира, бути зброєю в боротьбі з недоліками життя” Гумор і сатира однаково часто використовується у якості зброї письменників у їх боротьбі з недоліками життя суспільства. Гумор та сатира – це рідні брат та сестра, але характер у них різний. Гумор м’який, добродушний, хоча часом і не настільки вже нешкідливий, як може здатися з першого погляду. Сатира серйозніше, гостріше на мову. Вона бичує, жалить, […]...
- Втеча тьох братів із города Азова, з турецької неволі – народна дума Ой то не пили, то пилили, Не тумани вставали, – Як із землі турецької, – Із віри бусурманської, З города Азова, з тяжкої неволі Три братики втікали. Ой два кінними, третій Піший-пішениця, Як би той чужий-чужениця. За кінними братами біжить він, Підбігає, Об сирі коріння, Об білі каміння Білі ніжки свої козацькі посікає, Кров’ю сліди […]...
- Історія одного міста характеристика образа Глуповцов ІСТОРІЯ ОДНОГО МІСТА ( 1869-1870) Глуповци – мешканці міста, образ якого вперше з’явився на початку 1860-х рр. у нарисах письменника “Глупов і глуповци” і “Глуповское розпуста”, заборонених цензурою. Глуповци, як пояснив Щедрін у полеміці із критиками книги, – це “народ історичний”, тобто реальний, не ідеалізований, “люди, як і всі інші, з тою тільки оговоркою, що […]...
- Повість Г. Квітки-Основ’яненка “Конотопська відьма” – сатира на козацько-старшинський устрій Повість Г. Квітки-Основ’яненка “Конотопська відьма” – сатира на козацько-старшинський устрій Повість Г. Квітки-Основ’яненка “Конотопська відьма” є дотепною сатирою на козацько-старшинський устрій у період його занепаду, на окремі явища тодішнього життя, на побут козацької старшини XVIII століття. Майстерно зобразив автор кумедні пригоди сотника Забрьохи та писаря Пістряка у місті Конотопі. Сотникові у спадок від батька дісталася […]...
- Невичерпне джерело усної народної творчості. Дума “Втеча трьох братів з города Азова, з турецької неволі” УРОК 12 Тема. ПЧ № 1. Невичерпне джерело усної народної творчості. Дума “Втеча трьох братів з города Азова, з турецької неволі”. Мета: опрацювати зміст думи; навчити виділяти в ній найнапруженіші епізоди, висловлювати власні міркування з приводу прочитаного; зацікавити минулим українського народу; виховувати в учнях найкращі моральні якості. Обладнання: різні варіанти текстів думи “Втеча трьох братів […]...
- История Нью-Йорка (краткое содержание) – Ирвинг В История Нью-Йорка от сотворения мира до конца голландской династии, содержащая среди рассказов о многих удивительных и забавных событиях также неизъяснимые размышления Вальтера Сомневающегося, гибельные проекты Вильяма Упрямого и рыцарские деяния Питера Твердоголового, трех голландских губернаторов Нового Амстердама; единственная достоверная история тех времен из всех, которые когда-либо были или будут опубликованы, написанная Дидрихом Никербокером (A History […]...
- Сатира на “Кавказ” і “Сон” Після тривалої розлуки 1843 року Т. Шевченко знову їде в рідну Україну. Мріючи про давньоочікувану зустріч, він все ж передчував: “Там, окрім плачу, нічого не почую”. Побачене ж вразило його до краю, переповнило болем і гіркотою і без того надірване серце. У цей час він пише “Сон”, “Кавказ”, “Єретик”. Поему “Сон” автор назвав комедією. Твір […]...
- Блазенська література. Сатира і моралізм у “Кораблі дурнів” Бранта 2. Блазенська література. Сатира і моралізм у “Кораблі дурнів” Бранта. БЛАЗЕНСЬКА ЛІТЕРАТУРА – сатир. і дидактичні тв. переважно XV-XVI ст., в яких викриваються і засуджуються людські вади, згубні нахили і звички, моральні хиби і сусп. пороки крізь призму блазенства як культивування дурості або божевілля, як втілення вищої мудрості. Блазенство стає засобом нищівної суспільної критики. Дидактичний […]...
- Блискуча сатира Михайла Євграфовича Салтикова-Щедрина Творчість Салтикова-Щедрина, демократа, для якого самодержавно-кріпосницький лад, що панує в Росії, був абсолютно неприйнятний, мало сатиричну спрямованість. Письменника обурювало російське суспільство рабів і панів, бешкетування поміщиків, покірність народу, і у всіх своїх добутках він викривав виразки суспільства, жорстоко висміював його пороки й недосконалості Так, починаючи писати Історію одного міста, Салтиков-Щедрин поставив перед собою ціль викрити […]...
- Гумор і сатира В. Самійленка (“Ельдорадо”, “Патріоти”) (1864-1925) Народився в м. Великих Сорочинцях Миргородського повіту на Полтавщині. Син наймички та поміщика, який рано помер. Добру освіту допоміг отримати багатий батьків родич. Навчався у Полтавській гімназії, на історико-філологічному факультеті Київського університету Св. Володимира. Входив до літературно-мистецького гуртка “Плеяда”. В останні роки жив у м. Боярціна Київщині, де й похований. Письменник. Виявив себе у […]...
- Гумор і сатира в повісті “Кайдашева сім’я” І. Нечуя-Левицького За стилем “Кайдашева сім’я” належить до кращих гумористично-сатиричних творів. У повісті “Кайдашева сім’я” Нечуй-Левицький виявив себе майстерним гумористом і визначним сатириком, викривачем негативних явищ життя селянства за капіталізму. Розкриваючи трагедію цього життя в умовах нікчемної боротьби за дрібну власність, Нечуй-Левицький зумів показати основний конфлікт повісті, використавши сміх. Проте цей сміх не заради сміху. Ніде нема […]...
- Гумор і сатира у творі “Кайдашева сім’я” (3 варіант) Український народ відзначається своїм оптимізмом і життєрадісністю. Він створив багато гуморесок, жартівливих пісень, приказок, у яких відбилося вміння сміятися навіть над власними вадами. І. Нечуй-Левицький, який добре знав життя народу, відтворюючи у повісті його побут, не міг не передати його гумору, а зображуючи вади не однієї людини, а цілої верстви, так би мовити, хвороби суспільства, […]...