Іван Котляревський – Наталка-Полтавка (АНАЛІЗ)
Аналіз твору
Івана Котляревського “Наталка-Полтавка”
1819 р.
Літературний рід: драма.
Жанр: соціально-побутова драма (за визначенням автора – малоросійська опера).
Тема: зображення життя й побуту українських селян на початку XIX ст.; вірність у коханні людей з народу.
Головна ідея: оспівування духовної величі людини з народу.
Дійові особи: стара вдова Горпина Терпилиха, її дочка Наталка; далекий родич Терпилихи Микола, коханий Наталки Петро; возний Тетер-ваковський, виборний Макогоненко.
Сюжет
І дія. Возний
II дія. Микола й Петро відразу ж після знайомства заприятелювали-з
Про твір: за свідченням сучасників І. Котляревського, письменник використав для сюжету п’єси реальний факт, який мав місце в ті часи. Саме правдивим відтворенням життя українського селянства, побуту народу, прагнень і настроїв героїв, широким використанням фольклору, гумористичним і сатиричним забарвленням сцен “Наталка Полтавка” приваблива й безсмертна.
За жанром “Наталка Полтавка” – соціально-побутова драма, глибоко національна характерами й естетичною формою. Іван Котляревський визначає жанр як “опера малоросійська у двох діях”, що передбачає багато музики, пісень. До пісень одразу була написана музика. Усього в тексті двадцять дві пісні (занумеровано 19) – арії, дуети, тріо, хор – як фольклорного походження (“Віють вітри, віють буйні”, “У сусіда хата біла”), так і літературного (“Всякому городу – нрав і права”, “Сонце низенько”).
Музику до “Наталки Полтавки” написало чимало композиторів. На жаль, ім’я першого композитора невідоме. У 1890 р. М. Лисенко поклав твір на музику, і його опера “Наталка Полтавка” стала шедевром світового мистецтва, класичним зразком українського оперного репертуару, яка й нині не сходить зі сцени українських професійних театрів і є їхньою візитівкою.
Цікаво, що І. Котляревський написав авторські коментарі й ремарки російською мовою. Герої його розмовляють українською, винятком є возний, який говорить суржиком.
Композиція твору проста, події розгортаються плавно, природно, без зайвих сцен і картин. Це стало одним із чинників тріумфу п’єси на світовій сцені, розуміння її змісту не лише українцями.
Новаторство п’єси “Наталка Полтавка” полягає в тому, що І. Котляревський головну героїню – дівчину-красуню Наталку – узяв із народу й показав її як ідеал молодої українки, фактично позбавленої вад. Наталка Полтавка виступає як уособлення найкращих рис української жінки, що відстоює людську гідність, бореться за своє щастя.