Іван Вишенський – історична постать українського письменства

І. Іван Вишенський – письменник-полеміст. (Вершиною української полемічної літератури кінця XVI і першої половини XVII ст. була творчість Івана Вишенського. Він викривав не тільки римсько-католицьких і уніатських владик, а й “вдасть мирскую”, польсько-шляхетських і українських гнобителів. До наших днів дійшло мало біографічних відомостей про відомого українського письменника-полеміста. Народився у середині XVI ст. у Судовій Вишні.

Багато мандрував світом, відвідував святі місця. Проживав на Волині, на Львівщині, на Афоні у Греції, де

й помер десь у 20-х роках XVII ст. Певний час він посідав якесь становище при дворі князя Костянтина Острозького.)

11. Творча спадщина Івана Вишенського. (Свою літературну діяльність Іван Вишенський почав на Афоні – найбільшому тоді на Сході центрі православного чернецтва. Початок його творчості збігся з першим поколінням українських полемістів – І. Смотрицьким, С. Куколем та ін. Твори Вишенського за його життя майже не друкувалися, а довгий час поширювалися в рукописах.)

1. Відкриті листи-послання Вишенського. (На зламі XVI і XVII ст. Вишенський частину своїх творів переписав у спеціальну “Книжку”, яку готував

До

друку в Острозькій друкарні. “Книжка” складалася з передмов і 10 послань. Сюди ввійшли 10 розділів, що є власне окремими творами. Серед них – “Обличение диявола-миродержця”, “Писание до князя Василия”, “Порада”, “Писание до всех обше, в Лядской земли живущих”, “Писание утеклим от православной верм” тощо. Назви говорять про теми відкритих послань. “Книжка” за життя автора так і не була надрукована.)

2. З позицій первісно-християнського гуманізму і демократії. (Творчість письменника-полеміста Вишенського має релігійне забарвлення. Це було історично закономірним за умов, коли церква виконувала функцію головної ідеологічної підпори феодального устрою. В центрі уваги письменника – викриття мирського життя феодально-церковної верхівки, критика панів і владик.

Одночасно з цим Вишенський розгорнув полеміку з писаннями уніатів та католиків. Значне місце на сторінках послань українського полеміста посідають публіцистичні роздуми над проблемами культури, освіти і молодого покоління.)

3. Один із програмних творів Вишенського. (“Обличение диявола-миродержця” написано у формі діалогу між дияволом і убогим ченцем – “голяком-странником”. Диявол – володар усього сущого на землі пропонує “голяку” найспокусливіші земні блага за умови, що голий і бездомний сіромаха-чернець продасть душу дияволу, який обіцяє сіромасі найвищі церковні і світські чини. Чернець, як і сам автор у житті, відрікається від спокус. У цьому творі Вишенський нехай ще смутно робить спробу уявити Собі таке суспільство і відносини між людьми, де б усе грунтувалося на правді.)

4. Крок до реалізму. (Слід відзначити, що попри релігійну спрямованість творів Вишенський залишив вдалі спроби реалістичного зображення дійсності. Колоритні образи байдужих до народної долі князів церкви – єпископів-трутнів, подвижницька постать ченця-голяка з його щоденною напруженою війною з самим собою, із земними принадами відображають реалії тогочасного життя. Це справді типові яскраві елементи викривального реалізму в нашій давній літературі.)

III. Задля увічнення творчості. (Творчість Івана Вишенського тривала впродовж 25 років. Його твори вперше побачили світ у другій половині XIX ст.

Публікацію творів Вишенського здійснили історики, літературознавці, письменники, зокрема М. Костомаров, С. Голубєв, І. Франко, Г. Житецький та ін. Вони й написали кілька окремих досліджень про творчість письменника. Найціннішими серед них є праці І. Франка, у тому числі монографія та художній твір Франка – історична поема “Іван Вишенський”.)


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Іван Вишенський – історична постать українського письменства