Йоганн Вольфганг Гете Лісовий цар


Йоганн Вольфганг Гете Лісовий цар Перекладач: Б. Грінченко Джерело: З книги: Чорна О. В. Зарубіжна література: Хрестоматія. 9 клас.- Харків: Торсінг, 2003.

Хто їде в негоду тим лісом густим? То батько, спізнившись, і хлопець із ним. Обнявши малого, в руках він держить, Його пригортає, його він пестить.

– Чом личко сховав ти, мій синку малий? – Ой тату! Чи бачиш? – Он цар лісовий: У довгій киреї, в короні… дивись! – То, синку, тумани навкруг простяглись.

“Мій хлопчику любий, до мене сюди На луки зелені ти гратись іди; В моєї матусі є

пишні квітки, Гаптовані злотом тобі сорочки”. – Ой тату, він кличе на луки рясні, І квіти, і злото дає він мені.

– Нема там нічого, мій синочку. Цить! То вітер між листям сухим шелестить.

“До мене, мій хлопче, в дібровах густих Дочок уродливих побачиш моїх, Вестимуть таночок і будуть співать,

Співаючи, будуть тебе колихать”. – Ой тату, мій тату, туди подивись: В танку королівни за руки взялись…

– О ні, усе тихо у темряві там: То верби старії схилились гіллям. “Мене, хлопче, вабить урода твоя: Чи хочеш – не хочеш, візьму тебе я!” – Ой тату, вже близько!.. Він нас дожене!

Він давить, він душить, він тягне мене!.. Наляканий батько не їде – летить… А хлопець нудьгує, а хлопець кричить. Добіг він додому і дивиться він:

В руках уже мертвий лежить його син.



Йоганн Вольфганг Гете Лісовий цар