Йоганн Вольфганг Гете Вірші в перекладі Василя Мисика

Йоганн Вольфганг Гете Вірші в перекладі Василя Мисика Перекладач: Василь Мисик Джерело: З книги: Захід і Схід: Переклади/ К.:Дніпро,1990 Рима

Ми віршем тішимся дзвінким. Та думку зберегти ясною – Цю найдорожчу нашу зброю – Для мене варт найкращих рим. Ентузіазм Ентузіазм – це річ хороша,

Але на устриць трохи схожа, Що, як полежать довший час, Уже не ваблять зовсім нас. Різниться він од оселедця Тим, що до бочки не кладеться.

Товариство У товаристві побувши шумнoму, Вертався тихий учений додому. “Як люди сподобались вам?”

Відказав:

“Були б вони книги, я б їх не читав”, Старість Старість із нами поводиться чемно:

Стукає й стукає в двері. Даремно – Ніхто не запрошує, тиша німа. Одначе й стояти їй часу нема.

Натисне на клямку, зайде спрожогу. Тоді ми нахабою лаєм небогу. Присвята до “Фауста” Ви знов зі мною, образи мінливі, Печальні привиди далеких літ.

Чи вдержу вас у творчому пориві? Чи знайдете в душі моїй привіт? Вас тьми і тьми!

Підносьтеся ж над сиві Тумани й мли, беріть у владу світ! Здригається від юної нестями Душа моя, в полон узята вами. Веселі дні встають переді мною,

Кохані тіні бачаться мені; Любов і дружба

сагою старою Знов обізвались, як у тихім сні; Знов я обнятий давньою журбою; Я згадую в блуканнях збуті дні

I називаю добрих, що, зазнавши Гірких жалів, пішли від нас назавше. Моєї пісні вже не вчують друзі, Що слухали колись мій перший спів; Вони пропали, мовби в завірюсі,

I відгук їх назавжди занімів. Тепер співаю я в чужому крузі, Тепер страшуся я і схвальних слів; Хто ж тішився колись тими піснями, Якщо й живий, блукає манівцями.

Знов оживають давні поривання У тіней край, суворий і німий, Як струн Еола неясне звучання, Несміливо лунає голос мій.

Весь у сльозах, тремчу від хвилювання, В застиглім серці – чути тепловій; Чим володів я – в далеч відступає,

А що назавше щезло – оживає.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Йоганн Вольфганг Гете Вірші в перекладі Василя Мисика