Календар

Related posts:

1. Народний календар З давніх часів людина стежила за природою, помічав ті або інші явища, відзначав сезонні зміни й помічав характерні ознаки по яких можна було вгадувати погоду. Так з’являлися народні прикмети, покоління від покоління, які становили народний календар. Народний календар березень Народний календар квітень Народний календар травень Народний календар червень Народний календар липень Народний календар серпень Народний […]...
2. Календар-альманах “Календар-альманах” – громадсько-культурний щорічник, виходив заходом “Українського видавництва” у Кракові 1942-44. Віньєтка і заставки художника М. Білинського, малюнки В. Матвіїва, Ю. Міськевича. Мав традиційну календарну частину (релігійні свята, історичні дати, адреси українських установ у різних містах світу тощо) та літературну (поезія, проза, публіцистика, літературна критика). З літературними творами виступили Р. Купчинський (вірші “Рік за роком […]...
3. Церковний календар Час понад добу й у межах року ми відміряємо по місяцях і дням. У наших зовсім не далеких предків було інше числення – по церковних святах і постам. Простій, неписьменний селянин, та й городянин, погано розбиралися в числах і місяцях, для них події відбувалися “на Сретенье”, “на Егория”, “у Петрівки”, “на Казанську” і т. п., […]...
4. ПРОСВІТА “ПРОСВІТА” – масова культурно-освітня організація в Україні, яка відіграла велику роль у пробудженні національної свідомості українського народу. Виникла 1868 р. у Львові як українська народовська науково-просвітницька організація, метою якої було поширення освіти й культури серед народу через задоволення попиту простих людей на друковану продукцію. Першим її головою був професор академічної гімназії Анатоль Вахнянин. Відкриття читань, […]...
5. Народний календар весняного циклу НАРОДНИЙ КАЛЕНДАР ВЕСНЯНОГО ЦИКЛУ Народний календар – це дуже старий, тисячолітній документ життя і культури українського народу, його далеких пращурів з передхристиянських часів. Протягом віків Календар утворювався, доповнювався, наверствовувався, а в деякій своїй частині й перейшов у забуття. З прийняттям християнства Н. К. злився з Юліянським календарем, з християнськими святами, але свій глибокий зміст зберіг […]...
6. Коментар Коментар (лат. commentarium – нотатки, тлумачення) – пояснення до тексту, тлумачення твору. При великому обсязі пояснень К. виноситься в кінець твору, книги. Всебічний К. твору може бути самостійним окремим виданням. Грунтовний К. вміщують серійні видання, наприклад “Бібліотека української літератури” (“БУЛ”), академічні видання творів класиків літератури. Прикладом окремого видання К. е праці Ю. Івакіна “Коментар до […]...
7. ПАВЛО МОВЧАН Павло Мовчан народився 1939 року в с. Вільшанка Васильківського району на Київщині. Два роки навчався в Київському університеті ім. Т. Г. Шевченка. Закінчив Літературний інститут ім. М. Горького (1965) та Вищі сценарно-режисерські курси (1970) у Москві. З 1990 року – депутат українського парламенту чотирьох скликань. Перший заступник голови комітету Верховної Ради України з питань культури […]...
8. Народний календар: Серпень Із серпня літня жара спадає й установлюється низка теплих спокійних днів. Червоніють у садах ябоки, дозріває капуста, наливаються помідори. З Ільїна дня вода холодна, та й до осені повертає природа. Розвертається збирання хліба. Починаються проводи літа – медяний Спас, за ним другий – Яблучний Спас і третій Спас – закінчували жнива хліба Як тільки не […]...
9. Народний календар: Січень Січень морозний місяць із яскравим сонцем і чистим блакитним небом. Дні до нового року й після в народному календарі звалися Святками. У січні православна церква відзначає Велике свято Різдва Христова. Наслихан цей місяць святочними гаданнями: робоче населення на врожай ворожили, молоді дівчини на нареченого свого У січні сонця більше, ніж у попередньому зимовому місяці. Більше […]...
10. Розвага “Розвага” – “часопис для полонених українців-воїнів” царської армії, які перебували в австрійському військовому таборі у Фрайштаті. Виходив у 1915-17. Видавець – гурток прихильників “Союзу визволення України”. Часопис передруковував твори Т. Шевченка (“Заповіт”), Ю. Федьковича (“Дезертир”), О. Колесси (“Смерть гетьмана Павлюка”), Б. Лепкого (“На святвечір”), В. Самійленка (“На печі”) та ін. Номер за 15 серпня 1916 […]...
11. Народний календар: Листопад Листопад скидає останні листи, темн і холодними здаються оголені дерева. По народному календарі з Казанській зима заходить на поріг, затягаються калюжі льодом, дощ до вечора в сніг перетворюється. На Кузьминки зустрічали зиму, льодоставом оковує ріки й ставки, а з Матрен зима вдаряє морозами Холодний місяць у заморозках і туманах. Листопад – і не зима, і […]...
12. Народний календар: Грудень Грудень починає морозами й випаданням великої кількості снігу. По народних прикметах про погоду дивилися з найперших чисел грудня, про тім яка буде зима, сувора, м’яка й довго ль бути морозам, або ттепелей чекати. Хоча з Ведення частенько трапляються відлиги, морози незабаром вертаються на Варюху із ще більшим напором Зима в народному календарі наступає ще з […]...
13. Народний календар: Вересень Вересень заспокоює природу, неспішно дні ідуть на спад, птахи збираються в зграї й готуються до відльоту в теплі краї, осінь накидає позолоть на дерева, дні всі частіше затягаються дощами, що мрячать. У вересні зустрічають осінь, сначало на Насіння-Летопроводца, потім на Осенини в теплі погожі деньки жіночого літа Тепло і ясне небо уступають вогкості й дощу. […]...
14. Народний календар: Жовтень Жовтень перетворює осіння природа, золотом покриваються дерева, ліс шумить від листопаду. Дивляться знавці на погоду, так зиму по прикметах пророкують. З Покрова пора золотий осіни закінчується, наступає сумовита мокра пора з випадання першого снігу й низкою холодних дощів, від вогкості й назва місяця – грязник. Холодні вітри, мінливість погоди із сонця на дощ, золотий листопад […]...
15. Народний календар: Травень Травень зустрічає багатьох співочих птахів. Селянин до солов’я прислухається, як трель пронесеться, так і береза в листи одягається, а слідом і весь ліс із дня на день зеленню огортається. Травень не завжди теплий місяць, так на цвітіння черемшини холоди вертаються, а до кінця місяця все-дорівнює літо встановиться Природа в травні одягається в зелений колір. Тепле […]...
16. Народний календар: Квітень Квітень – місяць рясного сніготанення, рушаться грязьові замети, водою заливає всі дороги, хльостає вода зі схилів. Про квітень говорили, як про місяць – не холодний, як березень, і не теплий, як травень. По квітні ясно було, яка весна приходить, швидка й тепла, або затяжна й дощова У квітні сходить сніг, розкриваються ріки, повіддям заливає поля, […]...
17. Народний календар: Червень Червень у народному календарі починався із древнього обряду, язичеського походження, хрещення зозулі, дякували весні, зустрічали літо, піддобрювали природу на добрий урожай. Червень – місяць росту всього рослинного миру. Велике значення має день сонцестояння, коли день сонячний досягає свого піка й потім іде на спад Місяць червень славний ростом. Цвітуть сади, луги зеленіють травою, у полях […]...
18. Народний календар: Березень Березень переломний місяць зими з весною. Про березень говорили, як про місяць на який доводиться злам зими. Дивилися на погоду, думали, як до наступаючого тепла готуватися, господарство після зими приводити впорядок. У березні ще багато снігу, але сонця стає більше, усюди грають струмки, на небі пропливають перші купчасті хмари. По народних прикметах: дивляться – який […]...
19. Народний календар: Липень Липень жаркий місяць. Народ працює в поті чола вдень і відпочиває гуляючи вночі. Помітне свято Іван Купало, що доводиться в ніч, коли розпалюються багаття, через які стрибають разнаряженние дівчини. Щодня по народному календарі відзначаються посіви, от-от жнива наступлять. Підходить час збору врожаю Жарка й суха пора, незважаючи на рясні грози, місяць липень. Приходив час свіжих […]...
20. Акорди. Антологія української лірики від смерті Шевченка “Акорди. Антологія української лірики від смерті Шевченка” – антологічне видання поезії другої половини XIX ст., упорядковане І. Франком і видане 1903 у Львові Українсько-руською видавничою спілкою. Засвідчувало єдність українського літературного процесу, його художній прогрес, жанрове і стильове розмаїття. Містить вибрані твори провідних поетів того часу: П. Куліша, Ю. Федьковича, Л. Глібова, С. Руданського, М. Старицького, […]...
21. БЕЛЕЙ ІВАН БЕЛЕЙ ІВАН (псевд. і крипт. – Роман Розмарин, Гнат Перевізник, Ів. Б. ей та ін., 1856, м. Войнилів, тепер смт. Калуського р-ну Івано-Франківської обл. – 20.10.1921, Львів) – журналіст, перекладач, критик і громадсько-політичний діяч. Закінчив юридичний факультет Львівського університету (1880). Належав до демократичної частини студентського товариства “Академический кружок”, був членом редакції журналу “Друї” (1876 – […]...
22. Епігон Епігон (грецьк. epigonos – нащадок) – зневажливо-іронічна назва письменника, який не виробив власного творчого “обличчя”, не набув творчої самостійності, а наслідує, копіює індивідуальний стиль, форму, повторює ідеї, художні прийоми своїх попередників. Епігонство викликається до життя або віховими творами літератури, або ж яскравими оригінальними манерами письма. Тому не випадково найбільшими жертвами епігонського наслідування стали такі рубіжні […]...
23. Воскресла Україна “Воскресла Україна” – збірка художніх творів, видана 1907 заходом товариства “Просвіта” у Львові. Назву дано за однойменним віршем О. Маковея, яким відкривається видання. У збірку увійшло оповідання з народного життя Б. Лепкого “За що?”, етнографічно-побутова оповідь “Сільські знахарі та баби-шептухи” (за М. Левицьким подав Е. О.; справжнє прізвище не встановлено), вірш А. Бобенка “Отаман” та […]...
24. Титульна сторінка НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА ім. О. О. ПОТЕБНІ ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Схвалений Національною академією наук України, Міністерством освіти і науки України, Міністерством культури і мистецтв України КИЇВ НАУКОВА ДУМКА 2007 Український правопис / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України, Ін-т укр. мови НАН України. – К. : Наук. думка, 2007. – […]...
25. З великого часу “З великого часу” – військовий ілюстрований літературно-науковий збірник. Вийшов 1916 у Львові коштом товариства “Просвіта” разом з календарем цього ж товариства, охоплював поетичні, прозові твори та літературно-критичні й публіцистичні статті, спогади. Тут вперше надруковано низку віршів І. Франка (“Царські слова”, “Три скирти”, “Будьмо”, “А ми з чим”), О. Маковея (“Стрілецький марш”, “Похід”, “Воля”, “Жовняр за […]...
26. Зарубіжна новела “Зарубіжна новела” – серійне видання, здійснюване київським видавництвом “Дніпро” (1968-86). У 47-ми випусках український читач мав нагоду познайомитись із кращими зразками світової новелістики (Е. Хемінгуей, А. Сент-Екзюпері, Г. Бель, Г. Лоусон, В. Фолкнер, М. Андерсен-Неске, Лао Ще, Р. Акутагава, Я. Івашкевич та ін.) у перекладі українською мовою, здійснених І. Дзюбом, А. Перепадею, Є. Поповичем та […]...
27. Вибір декламацій для руських селян і міщан “Вибір декламацій для руських селян і міщан” – антологічна збірка поезій, укладена І. Франком і видана товариством “Просвіта” у Львові 1902. Містить твори Т. Шевченка (“Гамалія”), І. Франка (“Вічне життя”, “Великдень 1848р.” – уривок з поеми “Панські жарти”), Ю. Федьковича (“Пречиста Діво, радуйся, Маріє”), К. Устияновича (“Великдень”), Б. Грінченка (“Хлібороб”), М. Старицького (“До молодіжи”), М. […]...
28. Мовчан Павло – Біографія Павло Михайлович Мовчан – український громадський діяч, журналіст і політик; поет, перекладач, сценарист. Заслужений діяч мистецтв України (1993); голова ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка; член Центрального проводу УНП (з січня 2003); шеф-редактор газети “Слово Просвіти”; член Комітету Національних премій України ім. Т. Шевченка (з листопада 2005). Член Спілки письменників України (з 1972). Народився 15 липня […]...
29. Шевченкові думки переживуть віки Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине… Т. Г. Шевченко. “До Основ’яненка” Тарас Григорович Шевченко – український народний поет. Він відомий також як письменник і живописець XIX століття. У своїх творах він змальовує життя українського народу під владою російського царизму, закликає до боротьби з поневоленням, за національну незалежність. Чому ж твори Шевченка залишаються сучасними […]...
30. ВІК “ВІК” – тритомна антологія української літератури, приурочена до 100-річчя виходу в світ “Енеїди” І. Котляревського. Упорядкована В. Доманицьким та С. Єфремовим. Виходила в 1900 – 1902 рр. Перший том умістив поезію Т. Шевченка, Ю. Федьковича, І. Франка, Лесі Українки, Є. Гребінки, Я. Щоголева, П. Куліша, М. Петренка та ін. Наступні томи складалися з оповідань, новел, […]...
31. Павло Антокольський Ньютон Павло Антокольський Ньютон Перекладач: Микола Бажан Джерело: З книги: Микола Бажан. Твори у чотирьох томах. Том ІІІ. Переклади. К.:Дніпро, 1975 Гроза пройшла. Розжарились жоржини Під райдужними відсвітами злив. Він вийшов в сад і по намиву глини Те яблуко ногою покотив. В його очах, немов якесь видіння, Не падав, а палав і плив ренет, І тільки […]...
32. Епіграф, або Мотто Епіграф, або Мотто (грецьк. epigraphe – заголовок, напис) – напис, що розташовується автором перед текстом твору або його частиною; як правило, Е. – це цитата з відомого тексту, вислів з афористичним змістом, приказка тощо. У емблематичній поезії функцію Е. виконували “девізи” (“мотто”) – один із трьох (поряд із зображенням і підписом – епіграматичним віршем) компонентів […]...
33. Факсимільне видання Факсимільне видання (лат. fac simile – зроби подібне) – твір друку, що графічно точно відтворює раніше випущене оригінальне видання або рукопис, включаючи всі особливості паперу й обкладинки. Ф. в. слід відрізняти від видань факсимільного типу, багато з яких не відтворюють паперу та інших особливостей оригіналу. Перше Ф. в. з’явилося 1808 в Мюнхені, де літографським способом […]...
34. Записки Українського наукового товариства в Києві “Записки Українського наукового товариства в Києві” – неперіодичне видання Українського наукового товариства у Києві (1908-18). Всього 18 книг, останню було майже повністю знищено. Друкувалися матеріали історичної, філологічної, а на початках і природничої секцій. Містять наукові праці І. Франка, В. Перетца, М. Сумцова, С. Маслова, О. Шахматова, Б. Грінченка, М. Возняка та багатьох інших. Окремі томи […]...
35. Видання Видання – твір друку, який має самостійне поліграфічне оформлення, встановлені вихідні дані і призначений для поширення вміщеної в ньому інформації. У випадку відсутності даних про автора чи вихідної інформації В. кваліфікується як анонімне або безвихідне. За редакцією тексту В. може бути 2-е, 3-є і т. д., а також доповнене, виправлене. Особливим чином оформлюваними є В. […]...
36. Збірник історично-філологічного відділу “Збірник історично-філологічного відділу” – книжкове видання з історії, літературознавства, мовознавства, етнографії, митецтвознавства, фольклористики, що виходило у Києві (1921-31, ВУАН) у вигляді окремих монографій, Всього з’явилося 106 чисел. Серед наукових студій, що стосувалися історії української літератури, були дослідження В. Перетца “Слова про Ігорів похід”, М. Зерова, В. Петрова, П. Филиповича, М. Марковського – творчості Т. Шевченка, […]...
37. Голос друку “Голос друку” – книгознавчий і літературно-критичний журнал, що з’явився у Харкові (1921, всього одне число), містив матеріали з книгознавства, бібліографії, мистецтвознавства, методології та історії літератури і т. п, зокрема, фахові рецензії М. Зерова, М. Плевако, О. Дорошкевича, Г. Іванця на видання творів І. Франка, Т. Шевченка, “Антологію римської поезії” тощо. В окремому розділі опубліковано хроніку […]...
38. ОГОНОВСЬКИЙ ОМЕЛЯН ОГОНОВСЬКИЙ ОМЕЛЯН (03.08.1833, с. Григорів, тепер Бужинського р-ну Івано-Франківської обл. – 28.10.1894, Львів) – літературознавець, громадський діяч. Народився в родині священика. По закінченні духовної семінарії та академічної гімназії у Львові працював гімназійним учителем класичних мов (1868). По закінченні Львівського університету (1865) став доктором філософії, 1877 р. – професором руської (української) мови і літератури; декан філософського […]...
39. Перемишлянин “Перемишлянин” – календар-альманах, який, починаючи з 1850 до кінця 60-х, майже щорічно видавав директор Перемишльської друкарні Я. Досновський за редакцією А. Добрянського, Б. Дідицького та ін.. Перший випуск “П.” містив кілька уривків з “Истории Малороссии” М. Маркевича, статті М. Костомарова та ряду польських і німецьких авторів. Вважаючи, що видання призначене “для высшой классы русинов”, видавець […]...
40. Календарно-обрядова поезія Календарно-обрядова поезія – цикл фольклорних пісенних творів, зміст і виконання яких з доісторичної давнини пов’язані з річним народним відліком часу – народним обрядовим календарем. Первісно цей календар формувався у зв’язку з циклічними змінами у природі, з річним колом сонця, його поворотом на зиму і на літо, з весняним пробудженням та осіннім завмиранням природи. Пращури слов’ян […]...