Карманський Петро Сильвестрович “Пекельний жар, жажда в’ялить…”
Пекельний жар, жажда в’ялить Кругом піщане море… Диви: оаза! Там біжить Нещасний путник – боресь! Послідних сил ще не добув.
Русло ріки розкрилось… Біжить щосил, пристав, глянув – Марою все розплилось. І я з бідою свій тягнув Тяжкий леміш по ниві. Про людську долю я забув, Не знав, що дні щасливі. В безвір’я море я пірнув, Страдав пекельні муки!
Поволі був би-м так заснув, Не знаючи розпуки. Як мрія, ти на шляху стала, Як сонце, ясна, гожа. Збудився я, душа бажала Полинуть в рай… О Боже!
Ледве всміхнулось щастя – сонце А
Ох, подруго! Душу ти пестиш мою. Ти одна на світі – ти знаєш зітхання, Мої думи – мрії вечірні і сни, Бо ти знаєш муки і тихі ридання, І ти чуєш горе і біль з-за туги. Не потішить жоден, бо жоден не знає Туги, горя, муки, думок, снів та мрій.
Як ридає серце, ніхто не зважає, Бо глухий світ, цитро, бо світ ледовий! Тож заграй ми, цитро, дзвени мені тихо, Розілий чар звуків – тугу розжени, Суши сльози-цвіти, приспи моє лихо, Воркуй ніжно, м’яко, жалібно дзвени!
Морози кригу стяли. Гадав, забуду… Ні та й ні!
Немов замерзлі стали У серця муки: жаль, туга, Надії, мрії, горе – Зціпіли в серці, мов гора, Немов ледяне море. Неначе відьомська дуга Із моря воду п’є, Так з мого серця гадь-туга Поволі кровцю ссе. Як той, що жде на крайній суд, Що смерть чи волю дасть, – Так нудно дні мені пливуть, Приносять муку, страсть.
Related posts:
- Карманський Петро Сильвестрович Прощання Гайда на коні! Час рушати. Вже півень кличе, вже зоріє, На сході млаво зоря тліє. Гайда на коні! Час прощатись. Гайда! Гайда! Не слід зітхати… Весело ж, гай! – ні, нишком, тихо! Вона ще спить і мріє – тихо! Гайда, на коні! Час рушати. Здорова будь! Пора розстатись… Прощай, мій гаю, свідку муки, Любви, зітхань […]...
- Карманський Петро Сильвестрович Емігранти Різьбяреві Михайлові Паращукові Весна. Вітрець цілує скибу, Воздух міниться, сонце сяє, Чабан кладе нову колибу, Бринить бджола, сопілка грає – Життя, краса – аж любо, любо! Село німе. З-під стріх не в’ється Синявий дим: лиш вряди-годи Завиє пес – усе здригнеться І з хиж несесь квиління: хліба! О горе вам, раби загонів, Якщо весна до […]...
- Карманський Петро Сильвестрович “Забудь мене…” Забудь мене, дивись байдуже, Як я поволі з туги в’яну, І не питай мене, чи дуже Ятряться в серці давні рани. Хіба ти винна, що недоля Між нас поклала яр розлуки? Кого розлучить люта доля, То як йому бажати злуки? Забудь, не плач, що ти не в силі Отерти сліз з очей каліки, Вони самі […]...
- Карманський Петро Сильвестрович Надгробні стихирі Evasi effugi. Spes et Fortuna valete, Nil mihi vobiscum est, ludificate alios. (Саркофаг Л. Антонія в латер. музеї в Римі). Наспів Прощай, безодне сліз і мук! Обрій стемнів і маяк згас, Довкола тьма, а тайний звук Манить мене в лиман – до вас, Блаженні тіні! Добраніч всім! Мені пора Спочить по довгих трудах дня. Противний […]...
- Карманський Петро Сильвестрович Двигну тебе на крилах туги I Як самота на душу склонить крила І в серці защемить невиплаканий жаль, Прийди тоді, прийди до мене, мила, Розкрий мені цілу твою печаль. Прийди, вложи чоло в мої долоні, Як стужена забута сирота, І лебеди, як вітер на вигоні, Що заколисує до сну жита. Прийди, я з вій твоїх зцілую слези І перейму твій […]...
- Карманський Петро Сильвестрович З тюрми Бряжчать кайдани, крики варти, Прокльони в’язнів – море муки. А мимохіть на білі карти Падуть важкі слова розпуки. Запала ніч. Втишились в’язні, Заснуло все камінним сном. Лиш я сиджу в холодній казні, Сиджу з розпаленим чолом. “І що то буде? Що то буде?” – Ридає по кутках печаль. Лавиною паде на груди Якийсь незмірний дикий […]...
- Карманський Петро Сильвестрович “Мені не жаль…” Мені не жаль, що нам судилось Нести до скону хрест розлуки, Моє чуття не раз сталилось На пробнім камені розпуки. Мені не жаль… З мертвих спокоєм йму верстати Тернистий шлях страждань і суму, З брильянтів сліз буду кувати Твої трофеї: скорбну думу. З мертвих спокоєм… Лиш інколи в часі знемоги З дна серця вирветься зітхання, […]...
- Карманський Петро Сильвестрович Просвічення Сідартха Присвячую пам’яті Мого невід жалуваного друга, Професора В. Лесевича. Коли віл запрягнений до теліги І теліга не рушає з місця, Підганяють вола, не телігу… Індійська авадана Затісно стало Сідартсі жити В розкішних салях його терему, І звуки арфи, і хміль гарему – Усе вже стало його томити. А юну душу повили хмари Нудьги і смутку. […]...
- Карманський Петро Сильвестрович Пішов би я I Пішов би я у храм спокою, В якусь оазу мрій, задуми І, оповитий самотою, Снував би з серця вольні думи. Пішов би я у храм спокою. В якім миртовім тихім гаю Спочив би під крилом зефіру І до журчання водограю Достроював би власну ліру, – В якім миртовім тихім гаю? Як ранішня молитва дзвону […]...
- Айзек Азімов Пекельний вогонь Айзек Азімов Пекельний вогонь Навколо панувала особлива атмосфера загального легкого збудження, коли добре вихована публіка, з нетерпінням зиркаючи на завісу, чекає Початку прем’єри. Жменька вчених, дехто зі знаті, декілька конгресменів і зовсім мало репортерів – от і все, хто вважав за потрібне прийти сюди. Елвін Хорнер з Вашингтонського бюро континентальної преси поряд з собою побачив […]...
- ПЕТРО ПАНЧ – Петро Йосипович Панченко Петро Панч – новеліст, повістяр і романіст, автор казок для, дітей. Свої перші твори опублікував тоді, коли йому було тридцять років, коли мав за плечима життєвий досвід. Народився він 4 липня 1891 року в місті Валках на Харківщині в родині майстра-колісника. Дитинство письменника, про яке він зворушливо написав у книзі “На калиновім мості”, було багатим […]...
- Скорочено – БАЛАДА ПРО ЧОРНУ ТУГУ – ФЕДЕРІКО ГАРСІА ЛОРКА 11 КЛАС ФЕДЕРІКО ГАРСІА ЛОРКА БАЛАДА ПРО ЧОРНУ ТУГУ Клюють півні темний обрій, Ніяк сонця не знаходять; Самотина Горова Із гори крутої сходить. Пахне кіньми і тінями Її тіло, лите з бронзи, Груди, два курні ковадла, Круглим жалем тужать-стогнуть. “Самотино, що шукаєш, Чом блукаєш самотою?” “Чом блукаю, сама знаю, Що тобі до мого болю? Я […]...
- Скорочено РИБАЛКА – ПЕТРО ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ Українська балада Вода шумить!.. вода гуля!.. На березі Рибалка молоденький На поплавець глядить і примовля: “Ловіться, рибочки, великі і маленькі!” Що рибка смик – то серце тьох!.. Серденько щось Рибалочці віщує: Чи то тугу, чи то переполох, Чи то коханнячко?.. не зна він, – а сумує! Сумує він, – аж ось реве, Аж ось гуде, […]...
- Чого являєшся мені у сні? – ІВАН ФРАНКО 10 клас ЛІТЕРАТУРА НАПРИКІНЦІ XVIII – НА ПОЧАТКУ XIX ст. ІВАН ФРАНКО Чого являєшся мені у сні? Чого являєшся мені У сні? Чого звертаєш ти до мене Чудові очі ті ясні, Сумні, Немов криниці дно студене? Чому уста твої німі? Який докір, яке страждання, Яке несповнене бажання На них, мов зарево червоне, Займається і знову […]...
- ГОРБОКОНИК – ПЕТРО ЄРШОВ Літературне читання 3 клас З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ КАЗКИ ЗАРУБІЖНИХ ПИСЬМЕННИКІВ ПЕТРО ЄРШОВ Російський письменник Петро Єршов уславив своє ім’я у дев’ятнадцять років, створивши віршовану казку “Горбоконик”. Цей твір називають казкою дитини для дітей. Адже задум написати її виник у Єршова ще в одинадцять-дванадцять років. За словами автора, “Горбоконик” – це твір, записаний від оповідачів з […]...
- Рибалка (скорочено) – Гулак-Артемовський Петро Вода шумить!.. Вода гуля!.. На березі Рибалка молоденький На поплавець глядить і примовля: – Ловіться, рибочки, великі і маленькі! Що рибка смик – то серце тьох!.. Серденько щось Рибалочці віщує: Чи то тугу, чи то переполох, Чи то коханнячко?.. Не зна він, – а сумує! Сумує він, – аж ось реве. Аж ось гуде, і […]...
- Багряний Іван Павлович Петро каменяр Багряний І. П. Вибрані твори. – K: Книга, 2007. – 366 с. Чорний від сажі, брудний від глини і рудий від цегли Петро йде по вулиці. – Павлуш-ша!. А Павлуша?!. – Р-риковсь-кої… Ех… – ти! Що?. – Я на вас чхать хотів… да!. – і для більшої переконаносты скріпив усе матом. А руками як вітряк […]...
- Вінграновський Микола Степанович Козак Петро Мамарига Козак Петро Мамарига летів на своєму коні, а татари обсідали Петра з усіх чотирьох сторін. Козак Петро Мамарига побачив перед собою степове озеро. – Гиворе! – сказав Петро своєму коню. – Удвох нам невтекти. Тікай сам. Як-не-як, а самому тобі буде легше. А я заховаюсь в озері. Петро вирізав шаблею очеретину і поплив. Гивор додивився, […]...
- Теорія зображення психології персонажів у романі “Петро Перший” У зрілого Толстого склалася особлива теорія зображення психології персонажів, побудови діалогу, взагалі художньої творчості, яку можна назвати “теорією жесту”. За кожним словом, вважав письменник, варто жест – фізична рух і душевне спонукання людини. “Мистецтво діалогу йде від бачення жесту і, зрозуміло, від глибокого впровадження в психіку персонажа”, – підкреслював Толстой у доповіді на Першому з’їзді […]...
- Петро Петрович Гулак-Артемовський У класній кімнаті великого поміщицького будинку за столом сиділи вчитель Петро Петрович та малий панич, якого він готував” до вступу в гімназію. Хлопчик старанно виводив цифри, вмочаючи загострене гусяче перо у масивну бронзову чорнильницю. Раптом у відчинене вікно долинув болісний зойк, що відразу ж перетворився на жахливий лемент. Молодий учитель підійшов до вікна. Хто це […]...
- Петро Гулак-Артемовський – Рибалка (Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)) Рибалка МАЛОРОСІЙСЬКА БАЛАДА Вода шумить!.. Вода гуля!.. На березі Рибалка молоденький На поплавець глядить і примовля: – Ловіться, рибочки, великі і маленькі! Що рибка смик – то серце тьох!.. Серденько щось Рибалочці віщує: Чи то тугу, чи то переполох, Чи то коханнячко?.. Не зна він, – а сумує! Сумує він, – аж ось реве. Аж […]...
- Петро Перший Однак Пушкін завжди бачив у Петрові крайній прояв самовладдя, що граничить із деспотизмом. ” Петро Перший нехтував людство, бути може, більш, ніж Наполеон”, – писав він в “Історичних зауваженнях”. В “Мідному вершнику” риси моці й самовладдя в образі Петра доведені до останніх меж. Відкривається повість образом владаря, що у суворій пустелі задумує свою боротьбу зі […]...
- В серці і сльози і біль – ПОЛЬ ВЕРЛЕН В серці і сльози і біль,- Небо над городом плаче. Що це за туга? Відкіль Цей невгамований біль? Мжиці зажурені звуки І на землі, й по дахах! В серце, що в’яне від скуки, Ллються зажурені звуки. Сльози і біль без причин В серці, якому байдуже… Тут ані зрад, ні провин: Туга моя без причин. Чи […]...
- В серці і сльози і біль… скорочено – Поль Верлен В серці і сльози і біль, – Небо над городом плаче. Що це за туга? Відкіль Цей певгамоваиий біль? Мжиці зажурені звуки І на землі, й по дахах! В серце, що в’яне від скуки, Ллються зажурені звуки. Сльози і біль без причин В серці, якому байдуже… Тут ані зрад, ні провин: Туга моя без причин. […]...
- Образ Петра І у романі О. М. Толстого “Петро Перший” Образ Петра І вражає своєю силою. Вона відчувається, у всьому: у росту, у фізичній моці, у розмаху почуттів, у роботі і розгулі. Петро мало схожий на європейського государя: він своїми руками катує і страчує, б’є наближених (хоча і за справу!), непомірно п’є, влаштовує дикі забави. Але він зумів зробити Росію передовою державою, зумів прищепити країні […]...
- Щирі друзі Петро Конашевнч та Марко Жмайло (за уривком “В Острозькій школі” А. Чайковського) В українській літературі є багато творів про щиру та вірну дружбу, особливо серед дітей. Це й повісті “Гуси-лебеді летять”, “Щедрий вечір” М. Стельмаха, і оповідання “Лісничиха” В. Донченка. Про щиру дружбу двох друзів розповідається і в уривку “В Острозькій школі” з роману А. Чайковського. Головні герої цього твору – Петро Конащевич та Марко Жмайло. Так […]...
- Юрій-Осип Федькович – Русь РУСЬ По “Mignon” Гете Ци знаєш, де країна тая мила, Де явір ріс і де калина цвила, Де Дністер грав, де Галич иечаліє, Де руський край, де руське серце мліє? Ци знаєш де, ци знаєш, моя доле? – Туда, туда піду з тобов, соколе. Ци знаєш, де там Левова палата, А в їй мурах вибивана […]...
- Осуд гноблення трудящих у кріпосницькому суспільстві (за байкою “Пан та Собака”) – IV варіант ПЕТРО ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ 8 клас (за байкою “Пан та Собака”) IV вapiaнт Панщина… Це каторжна праця кріпаків, ріки невинно пролитих сліз і крові, стогін мільйонів людей. Таке жахливе, підневільне становище покріпаченого народу викликало в душі П. Гулака-Артемовського протест і спонукало його до написання байки “Пан та Собака” Ця байка заслужено вважається кращим твором Гулака-Артемовського. Протягом багатьох десятиліть ця […]...
- Герой роману Д. С. Мережковского “Петро й Олексій” Трилогія створювалася протягом майже цілого десятиліття, і внутрішня її концепція мінялася. У першому романі – “Знедолений” (пізніше друкувався під заголовком “Смерть богів (Юліан Відступник)”) – Мережковский звертається до епохи імператора Юліана (IV століття), питавшегося відродити язичество й знищити перемігше його християнство. У період створення роману Мережковский захоплювався антихристиянськими ідеями Ф. Ницше, під впливом якого відродження […]...
- Цар Петро І у романі О. М. Толстого Дія роману розвертається на неозорому географічному просторі: від Чорного моря до Архангельська, від Балтійського моря до Уралу. З Росії вона переноситься в європейські столиці і міста. Читач побуває при дворі шведського короля Карла XІІ і польського короля Августа, курфюрста Саксонського, турецького султана, побачить поля боїв і морські походи, військові табори і неприступні фортеці, селянську хату, […]...
- Інтимна лірика В. Стуса Василь Стус писав вірші про кохання. Сказати так – те саме, що сказати: “Пушкін написав вірші про пам’ятник Петру І”. Замисліться тільки: майже вся лірика, присвячена коханій, синові, сім’ї, написана за десять тисяч кілометрів від них, у неволі, з постійною гіркою думою про те, як ускладнив і покалічив він їм життя. Цей біль за безневинні […]...
- Петро Гринев як представник кращої частини дворянства До кращих представників дворянства в цій повісті можна віднести Петра Гринева. Дитинство й утворення Петруши нічим не відрізнялося від дитинства й утворення таких же, як він, провінційних дворянських дітей: “З п’ятирічного віку відданий я був на руки стременному Савельичу, за тверезе поводження подарованому мені в дядька. Під його наглядом на дванадцятому році вивчився я російській […]...
- Микола Вінграновський – Козак Петро Мамарига ВІНГРАНОВСЬКИЙ МИКОЛА КОЗАК ПЕТРО МАМАРИГА Казка Козак Петро Мамарига летів на своєму коні, а татари обсідали Петра з усіх чотирьох сторін. Козак Петро Мамарига побачив перед собою степове озеро. – Гиворе! – сказав Петро своєму коню. – Удвох нам невтекти. Тікай сам. Як-не-як, а самому тобі буде легше. А я заховаюсь в озері. Петро вирізав […]...
- Петро перший: тиран і творець (по творчості А. Толстого) Паную Петру й Вам, про цар, хвала! Але вище вас, царі: дзвона. М. Цветаева Про всіх російських царів написані художні Твори. Але Петро Перший у цьому плані користувався найбільшою популярністю. Видимо, тому, що “прорубав вікно в Європу” і був першим реформатором державного масштабу в Росії. Особливо ушановував його у своїй Творчості А. С. Пушкін По-моєму, […]...
- Петро Гулак-Артемовський – Пан та собака ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ ПЕТРО ПАН ТА СОБАКА (Казка) На землю злізла ніч… Нігде ані шиширхне; Хіба то декуди скрізь сон що-небудь пирхне, Хоч в око стрель тобі, так темно надворі. Уклався місяць спать, нема ані зорі, І ледве, крадькома, яка маленька зірка З-за хмари вигляне, неначе миш з засіка. І небо, і земля – усе одпочива, Все […]...
- Петро Гринев кращий із представників дворянства До кращих представників дворянства в цій повісті можна віднести Петра Гринева. Дитинство й утворення Петруши нічим не відрізнялося від дитинства й утворення таких же, як він, провінційних дворянських дітей: “З п’ятирічного віку відданий я був на руки стременному Савельичу, за тверезе поводження подарованому мені в дядька. Під його наглядом на дванадцятому році вивчився я російській […]...
- Мах Петро Мах Петро – поет, прозаїк, публіцист, член НСПУ з 1963 р. Народився 25 травня 1934 року у с. Корхів Білгорайського повіту Люблінського воєводства (Польща). Закінчив українське відділення філологічного факультету Львівського університету імені Івана Франка. Працював у пресі. Тривалий час очолював Волинську письменницьку організацію. У 1980 р. створив Волинсько-Рівненську організацію Спілки письменників України, яку очолював до […]...
- АРМАШЕНКО ПЕТРО АРМАШЕНКО ПЕТРО (рр. нар. і см. невід.) – поет – панегірист XVII ст. Видав у Чернігові 1699 р. твір на пошану гетьмана І. Мазепи “Theatrum perenis gloria” (“Театр довговічної слави”), написаний прозою та віршами. Книжка прикрашена граверними ініціалами та кінцівками. Належав до Києво-Чернігівського культурного осередку поетів (періоду І. Максимовича). Літ.: Сумцов II. Ф. К историй […]...
- Ребро Петро – Біографія Петро Павлович Ребро – український Поет, Журналіст, гуморист і сатирик, громадський і культурний діяч. Петро Павлович Ребро народився 19 травня 1932 року в селі Білоцерківці, Куйбишевського району, Запорізької області, в родині колгоспника. Освіта Закінчив Запорізький державний педагогічний інститут (1953). Кар’єра Після закінчення Запорізького педагогічного інституту /з 1985 року – національний університет/ служив в армії, вчителював […]...
- ПЕТРО РЕБРО (нар. 1932) Петро Павлович Ребро народився 19 травня 1932 року в селі Білоцерківці Куйбишевського району Запорізької області в родині колгоспника. Закінчив Запорізький педінститут (1953). Вчителював. Працював у редакціях обласних газет “Червоне Запоріжжя”, “Запорізька правда”, в обласному книжково-газетному видавництві. З 1967 року – відповідальний секретар Запорізької організації Спілки письменників України. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, медалями, […]...