Карпенко-Карий і його п’єса “Сто тисяч”

З ім’ям Карпенка-Карого – одного з найвидатніших українських письменників і діячів театру – пов’язане піднесення українського драматичного мистецтва в другій половині XIX і на початку XX століття.

У піднесенні суспільної ролі українського театру мистецька діяльність Карпенка-Карого відіграла особливо важливу роль тому, що він був не тільки талановитим актором, режисером, організатором і керівником трупи, а й видатним драматургом, рівного якому, за справедливим визначенням І. Франка, не мала тогочасна українська література.

Новий етап у творчому розвитку драматурга відкрила сатирична комедія “Сто тисяч”.

Дія комедії розгортається навколо центрального персонажа – Герасима Калитки. Калитка – типовий український “чумазий”, що вже прибрав до своїх рук двісті десятин землі – “шматочок кругленький”. Земля – це джерело його багатства, це його гроші.

Власницькі прагнення Герасима сягають далеко: “…всю землю навкруги скуплю. їдеш день – чия земля? Калитчина! їдеш два – чия земля? Калитчина! їдеш три – чия земля? Калитчина!..

Диханіє спирає…” Калитка ніколи сам не доспить і своїм рідним та

наймитам не дасть змарнувати час, бо праця – то гроші, багатство.

Йому все здається, що наймити мало роблять і багато їдять: “Настане день, то роботи не бачиш, а тільки чуєш, як губами плямкають”. Збираючись одружити сина, калитка шукає йому “невістку з приданим, з грішми”. А коли віддав дочку заміж, то не сплатив за неї обіцяного посагу, навіть не І знітився тим, що в бійці йому зуби повибивали, адже і гроші лишилися при ньому.

“Хазяйственний мужик – велике діло! – пояснює і Калитці Бонавентура. – Ворушіться, ворушіться! Крутіть головою: купили у Борща, купуйте у Смоквинова, а там у Щербини… Пани горять, а мужички з : пожару таскають… Це не пустяк!..

Вони привикли омари І там, шампанське – от грошики й ухнули, а там і іменія ахнули! А ви – галушечки, картопельку, кулешик, чехоньку, та й то не щодня, а воно жирок і наростає…”

Заради грошей Калитка ладен чортові душу запродати. Тому він і зважується на аферу – вигідно купити у Невідомого фальшивих сто тисяч. Калитка навіть спробував обдурити при цьому досвідченого шахрая: заплатив йому на дві тисячі менше, аніж домовлялися.

Та замість фальшивих грошей Калитці підсунули мішок різаного паперу. Це доводить Калитку до відчаю, він кидається вішатись; коли ж його врятували від самогубства, то він, ридаючи, вигукує: “Пропала земля Смок-винова! Нащо ви мене зняли з вірьовки?

Краще смерть, ніж така потеря!” Цими словами закінчується комедія.

Глядачі на них реагують сміхом. Це осудливий сміх над духовною потворністю людини, єдиний зміст життя якої – гроші.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Карпенко-Карий і його п’єса “Сто тисяч”