Картини народного побуту в поемі “Енеїда”

Понад двадцять п’ять років писав І. П. Котляревський свою поему “Енеїда”. Цю поему можна з усією відповідальністю назвати “головною справою його життя”.

В ній він зміг осмислити багато найважливіших сторінок життя України, змалювати українську культуру і побут, створити живий, правдивий образ українського козака.

Багато привабливих сторінок у цій поемі. Та по-справжньому вражають своєю живописністю і повнотою картини народного побуту. Так, часто бачимо ми наших героїв-троянців за столом, соснові дошки якого ломляться від страв: галушки, куліш, гречані пампушки з часником, каплуни, печена з часником свинина.

Милується письменник білими свитками із дорогого сукна, червоними баєвими юпками, запасками гарними, намистами, стьожками, кичками. Ось садять третяка, гопака, гайдука троянці, а ось співають вони про Січ Сагайдачного, полтавську шведчину, голодний рік. Ворожіння і заклинання, сумні плачі та веселі пісні на вечорницях, цілий каталог українських імен того часу, кожну деталь українського побуту з великою любов’ю описує Котляревський.

Заслуга автора не тільки в тому, що в поему введено багато характерних деталей українського побуту, що вона наповнена народними звичаями й повір’ями, а й у тому, що вона пройнята духом українського народу.

Бандура горлиці бриньчала,

Сопілка зуба витинала,

А дудка грала на балках,

Санжарівки на скрипці грали,

Кругом дівчата танцьовали

В дробушках, в чоботах, свитках.

Основні інтонації розповіді І. П. Котляревського співзвучні світосприйняттю українців: життєстверджуючий, оптимістичний погляд на життя. А звідти і гумор, веселий жарт, усмішка. Не минає Котляревський і сумних картин соціальної неправди.

Багато сторінок поеми присвячено звичаям та побуту козацтва. Їхня зброя, військові укріплення, улюблені ігри в карти, одяг – все це цікаві сторінки поеми.

Картини народного побуту в поемі “Енеїда”