Кащенко Адріан Феофанович На руїнах Січі
Кащенко А. Ф. Зруйноване гніздо, Бібліотека історичної прози. – К.: Дніпро, 1991.
З юнацьких літ мене цікавило, чому це люди ніяк не впорядкуються, щоб усі однаково добре жили й усім було вільно, як от у наших запорожців, що не мали ні панів, ні мужиків, ні старців, ні дуків. Загадкою здавалося мені и те, що вибірна запорозька старшина могла керувати завзятими, волелюбними й запеклими козаками, хоча й сама бутність її на урядових посадах цілком залежала від волі січового товариства; наші ж сучасні урядовці не здатні забезпечити спокій серед громадянства
Мов неприкаяний, тинявся я щоліта по запорозьких степах, їздив на руїни Запорозьких Січей, перепливав із нестримною хвилею Дніпрові пороги, мріяв на скелях Сагайдачного й Хортиці, плавав протоками й лиманами Великого Лугу, лазив попід кручами Микитиного Рогу й Капулівки, схилявся над могилами славних лицарів, марно сподіваючись знайти десь відповідь на свої питання, або хоча б почути правдиве слово про те, як загинула остання вільна українська громада.
Якось улітку, надвечір, знову прибув я до Капулівки,
Чарівний краєвид степу й Чортомлицької плавні не тішив мене, і в моєму серці стало так сумно, як на тих руїнах, де я ходив.
Сутеніло. Я вернувся до слободи, але в хаті було душно, і я пішов за село, на город земляка Мазая, щоб поклонитися могилі-домовині славного запорозького орла кошового Сірка.
На землю спускався морок, який з кожною миттю дужче сповивав і Великий Луг, що розіслався на схід сонця до самісінького небокраю, і хати потомлених працею довгого літнього дня хліборобів… Тільки Чортомлик та Дніпро зі своїми протоками, Павлюком і Підпільною, ще виблискували… Але й вони, нарешті, почорніли, й у їхній воді променилося лише сяйво яскравих зірок.
Я довго сидів із журбою та згадкою про минулу волю Запорозької громади, міркуючи собі, що коли б вона була й досі, то мали б ми в кого повчитися громадської справи й вільного життя… Думки мої непомітно полинули в страшні часи руйнування того орлиного гнізда, де я перебував.
Давно вже все навкруг мене заснуло, і скрізь стояла непорушна тиша. На мерехтливі зірки поволі насунулися хмари, і все довкола сховалось у пітьмі. Не видно було не те, що жодної хати, а навіть самого надгробка на Сірковій могилі.
Нудьга давила мені серце. Я не відчував, скільки пробув на могилі, й схаменувся тільки тоді, коли з-під землі пролунав пригнічений таємничий голос: “Ти знову, сине, на моїй могилі? Ти хочеш знати правду про останні часи моєї славної Січі?”
Я зрозумів, що це голос Івана Сірка, й радісно відповів:
– Хочу, славний батьку! Хочу…
“Так візьмися руками за мій надгробок… – обізвався той же голос, – і тут відразу все побачиш і почуєш…”
Я схопився за надгробок – і за півхвилини десь іздалеку немов би прочув дзвін. Я прислухався… Але дзвін не був схожий на церковний…
Він бринів не так гучно й наче дратував слух.
Невдовзі з боку січових руїн зчинився великий гомін, і тоді я зрозумів, що то довбиш у Січі бив у клепало, скликаючи запорожців на раду. Я залишив могилу, приглядаючись, щоб вийти з городу Мазая на вулицю, але я не бачив ні хат, ні тинів, наче навкруг мене було не село, а степ.
Тим часом дзвін замовк, але гомін дедалі дужчав. Ідучи в той бік, я досяг берега, не спіткавши жодної хати. Та враз побачив, що в Січі палають вогні, а поміж ними натовпами збиваються збентежені козаки. Нагледівши біля берега каюк, я хутко перекинувся на той бік річки й видряпався на кручу.
На поверхні острова, видно було, стояла Січ, якою вона уявлялась до зруйнування. Чималенькі окопи простяглися вздовж крутого берега, всередині височіли видовжені хати, або курені, а посеред них – майдан із невеличкою церковицею. Там купою збилися чубаті, сивовусі запорожці, але їх чомусь не так багато, як би належало бути на військовій раді.
Ходячи поміж козаків, я почув, що сьогодні на Січ прибула лиха звістка про те, що Дніпром пливе московське військо, щоб зруйнувати Запорозьку Січ, як це вони зробили на своєму шляху з Переволочною та обома козацькими Кодаками, викорінивши всіх, які були там, запорожців, навіть їхніх рибалок. Повідомлялося, що кошового завзятого Кості Гордієнка на Січі немає, бо він пішов з усім військом на Україну боронити її волю… що наказний отаман Сорочинський поїхав до кримського хана просити допомоги в битві з москалями… що на Січі лишилися тільки старі діди та каліки.
Довідавшись про все це, я зрозумів, чому запорожці такі сумні й чому вони безнадійно дивляться один на одного.
Серед всього цього смутку зненацька зачув дужий і владний голос одного із сивих богатирів:
– А годі, панове товариство, славне Військо Запорозьке, журитися! Тоді б ми мали тужити, коли б свою честь і славу занапастили; тепер же нам нема чого вдаватися в розпач, бо, здається, ніхто з нас не думає впускати ворога до Січі, доки живий хоча б один із запорожців. Чи, може, кому шкода покласти своє життя?
– Життя нам не шкода! – відгукнулися голоси. – Змолоду не жаліли його, а тепер нам, старим, вже нема чого шкодувати… Не смерть страхає нас, а те, що доведеться зі своєю вірою битися! Та й мало нашої сили, всі ми старі – де вже той хист молодецький! Не врятуємо Січі!
Згине вона, матір наша, а з нею і Військо Запорозьке та слава його!
– Військо не загине, бо воно з Костем. І слава не поляже. З того, що ми вмремо на цих окопах навіть здійметься вгору та більше розійдеться по світах!
Я придивився до козака, який виголошував ці сміливі й чесні слова і вгадав, що бачу Якима Богуша, славного оборонця Старої Січі.
– Немає з нами нашого славного батька Сірка, що тридцять років водив нас на ворогів! – сумно перемовлялися з-поміж себе козаки. – Коли б із нами був Сірко, не спіткала б нас недоля!
– Ходімо, брати, на його могилу! – сказав Богуш. – Помолимося там милосердному богові й будемо благати поради в батька Сірка.
По сій мові мало не все товариство рушило із Січі до надгробка славного кошового, а разом із ним пішов і я.
Я бачив, як упали старі діди навколішки біля могили, голосно співаючи псалом, і той спів щохвилини перебивало ридання. Здавалося, то була сама туга…
– Батьку наш, незабутній, – почав після молитви Богуш. – Почуй нас, нікчемних дітей твоїх! Дай нам раду, що маємо робити! Ті самісінькі московці, яким стільки ми служили, чиї землі три століття від бусурманів боронили й чиїх дітей із тяжкої неволі турецької і татарської визволяли, тепер ідуть сюди з великим військом, щоб зруйнувати матір – Січ нашу!
Чи ж нам воювати з ними, хоча в них наша віра, чи віддати ворогові свої скарби, чи подарувати йому рідні, политі козацькою кров’ю, землі? Почуй же нас, батьку!. Порадь!.
І долинув з-під землі той же голос, що вчувався мені раніше:
– Я чую, діти! Коли я ще з вами був, то передчував час сконання Січі! Знайте ж: не відкупитися вам ані скарбами, ані землями! Не скарби й не землі потрібні цареві Петру, що послав на вас велике військо! Земель у нього – безмежний обшир…
Не треба йому і скарбів. Воля ваша йому очі коле… і по неї послав він те велике військо!”
– Не віддамо волі! – заридали старі козаки. – Нехай краще бере душу!
– Вже волю України взято! – знову пролунав таємний голос. – Ту волю продала наша старшина й гетьмани; тепер ворогові захотілося взяти волю Запорожжя, щоб знищити останню надію України на вороття до минулого!
– Не віддамо своєї волі, – вже рішучіше і з погрозою загукали січовики. – Воля нам миліша за життя!
– Стійте одностайно, діти! Не здолали вороги нашої Січі за три віки, не здолають і тепера! Не вороги згубили Україну, а свої зрадники…
Не загине й Січ, коли не буде зради!
Змовк старечий голос, і січове товариство відступило від могили й зникло в темряві.
Тим часом почало світати, і зі степу донісся великий гомін, тупіт коней і скрипіння коліс… То наближалося велелюдне московське військо, піше й комонне, а скрипіли й гуркотіли колеса залізних гармат. Наблизившись до річки, вони враз здійняли пальбу.
Я бачив, як над січовими окопами вставала курява щоразу, коли туди влучали бомби. Через якусь годину на Січі спалахнула пожежа. Запалали два курені, й полум’я від них сягнуло аж неба, осяявши зелені плавні червоною загравою, а дим від вогню розіслався далеко поміж деревами й очеретами плавнів.
Січ здалася мертвою. Із січових гармат не стріляли, як я згодом довідався, вони були малі й не досягали ворожого війська. В окопах хоча й містилися запорожці, але вони стояли нерухомо.
Related posts:
- Кащенко Адріан Феофанович Великий Луг запорозький Ой Січ – мати ой Січ – мати! А Великий Луг – батько! Ой що в лузі заробити, Те у Січі пропити. Уривок із запорозької пісні дуже влучно пояснює, як дивилися козаки на Великий Луг і за що для себе мали. Вони називали його батьком, себто тим, хто давав їм життя. І справді коли б […]...
- Кащенко Адріан Феофанович З Дніпра за Дунай Кащенко А. Ф. Зруйноване гніздо, Бібліотека історичної прози. – К.: Дніпро, 1991. I У козаків-запорожців був дуже гарний звичай, щоб біля всякого статечного козака, не кажучи вже про військову старшину, був один або й більше хлопців-недолітків. Ті хлопці в давні часи звалися джурами, а пізніше – молодиками. Джура доглядав коня та зброю свого названого батька-запорожця, […]...
- Кащенко Адріан Феофанович Під Корсунем Кащенко А. Ф. На чужині: Універсальна бібліотека, 1947. I Багато подій з минулих часів життя України бачив Корсунь. Невелике те місто тепер, невелике воно було й за часів козаччини, а проте багато важило в житті України через те, що стояло в осередку козачих земель і до того – на битому шляху з запорожської Січі та […]...
- Кащенко Адріан Феофанович Кость Гордієнко-Головко – останній лицар Запорожжя Боротьба у другій половині XVII віку Польщі, Туреччини та Московської держави за владу над Україною, разом із змаганням самої України за свою волю й незалежність од сусідів, як відомо, мала наслідком Велику Руїну Правобережної України та зміцнення московської влади на Лівобережній. Занепад українського життя, що настав після того, відбився на Запорожжі. Як на Україні за […]...
- Кащенко Адріан Феофанович Борці за правду Кащенко А. Ю. На чужині: Універсальна бібліотека, 1947. І Весна почала вже вбирати степ у зелені шати, оздоблені ріжноколіровми квітками. Від краю до краю неба, скільки оком глянь, простягся той степ тихий, покійний і рівний, як море у теплий безвітряний день. Ні ярочка у степу, ні горбочка… Тільки могили, нерухомі степові вартові, край неба бовваніють, […]...
- Кащенко Адріан Феофанович Народився Адріан Феофанович Кащенко 1 жовтня 1858 р. у родині небагатого дворянина на хуторі Веселий Олександрівського повіту Катеринославської губернії (тепер Вільнянського району Запорізької області). Дід його належав до останніх запорозьких козаків, тому передав онукові пам’ять про славні роки України. З 1867 р. Адріан навчається у Катеринославській гімназії, однак розумний і тихий хлопчик з хутора не […]...
- Кащенко Адріан Феофанович У запалі боротьби Кащенко А. Ф. Над кодацьким порогом / Бібліотека історичної прози. – К.: Дніпро, 2001. I На березі річки Пиляви, недалеко од битого шляху з Києва на Львів, у XVII сторіччі стояв невеликий замок. Справді це був звичайний двоповерховий будинок з високим, вкритим гонтом дахом, з невеликими вікнами й двома ганками. Один з тих ганків звався […]...
- Адріан Кащенко. Розповідь про письменника. “Над Кодацьким порогом”. Історичні події на Запорозькій Січі за кошового отамана Івана Сулими УРОК 25 Позакласне читання Тема. Адріан Кащенко. Розповідь про письменника. “Над Кодацьким порогом”. Історичні події на Запорозькій Січі за кошового отамана Івана Сулими. Мета. Ознайомити учнів з життєвим і творчим шляхом письменника, з історичними подіями на Запорозькій Січі за часів Івана Сулими та постаттю самого кошового отамана; розвивати вміння самостійно добирати відповідний матеріал та опрацьовувати […]...
- Зображення сміливості і винахідливості запорожців у боротьбі з турками та поляками у творі “Над Кодацьким порогом” – АДРІАН КАЩЕНКО Все своє життя А. Кащенко захоплювався історичним минулим України. Відчуття історії, а також глибоке розуміння трагедії рідного народу знайшло відображення у творах письменника. У творі “Над Кодацьким порогом” письменник відтворив події, які сталися на Запорозькій Січі у сімнадцятому столітті. Біля Дніпра над Кодацьким порогом поляки будують міцну фортецю, “маючи на думці одрізнити Запорожжя від України […]...
- Історичні події на Запорозькій Січі за кошового отамана Івана Сулими (А. Кащенко “Над Кодацьким порогом”) Історичні події на Запорозькій Січі за кошового отамана Івана Сулими (А. Кащенко “Над Кодацьким порогом”) “Козак” у перекладі з татарської значить “вільний чоловік”, “неустрашимий вояк”. Козаки безстрашно охороняли наші землі від турків і татар, боронили Україну від ворожих переслідувань, хотіли, щоб народ наш мав свою державу і свободу. Були часи, коли польська шляхта панувала в […]...
- АДРІАН КАЩЕНKО Феофанович Кащенко Адріан Феофанович – один з найпопулярніших українських письменників на початку XX ст. Автор численних прозових творів про вікопомну героїку Запорозької Січі. Його перу належать оповідання – “Запорожська слава”, “На руїнах Січі”, “Мандрівка на пороги”, у повістях “З Дніпра на Дунай”, “Зруйноване гніздо” він показав трагічну долю козацтва після знищення Запорозької Січі. Створив галерею портретів […]...
- НАД КОДАЦЬКИМ ПОРОГОМ – АДРІАН КАЩЕНКО Скорочено (про гетьмана Сулиму) 1 Ще до Богдана Хмельницького, а саме 1635 року, був на Запорозькій Січі за кошового отамана Іван Сулима. За молодих літ Сулима козакував, брав участь у походах гетьмана Сагайдачного. Ще тоді й прославився. Та підчас морського походу на Цареград потрапив у турецький полон. Зрадівши, що захопили свого лютого ворога, турки віддали Сулиму […]...
- Кащенко Адріан Над Кодацьким порогом (скорочено) АДРІАН КАЩЕНКО (1858-1921) НАД КОДАЦЬКИМ ПОРОГОМ (про гетьмана Сулиму) 1 Ще до Богдана Хмельницького, а саме 1635 року, був на Запорозькій Січі за кошового отамана Іван Сулима. За молодих літ Сулима козакував, брав участь у походах гетьмана Сагайдачного. Ще тоді й прославився. Та підчас морського походу на Цареград потрапив у турецький полон. Зрадівши, що захопили […]...
- Над Кодацьким порогом (скорочено) – Кащенко Адріан 1858-1921 Про гетьмана Сулиму 1 Ще до Богдана Хмельницького, а саме 1635 року, був на Запорозькій Січі за кошового отамана Іван Сулима. За молодих літ Сулима козакував, брав участь у походах гетьмана Сагайдачного. Ще тоді й прославився. Та підчас морського походу на Цареград потрапив у турецький полон. Зрадівши, що захопили свого лютого ворога, турки віддали […]...
- Кащенко Адріан – Біографія Адріан Феофанович Кащенко народився 19 вересня 1858 року в родині небагатого поміщика Феофана Гавриловича Кащенка, родовід якого сягає часів Запорозької Січі в пору її розквіту. Батько був небагатим поміщиком, власником хутора Веселого, який входив до складу Лукашівської волості Олександрівського повіту Катеринославської губернії. Сім’я Кащенків була великою – п’ятеро хлопців і чотири дівчини. Всі діти здобули […]...
- Над Кодацьким порогом (дуже стисло/скорочено) – Кащенко Адріан Ще до Богдана Хмельницького, а саме в 1835 p., був на Січі кошовим отаманом Іван Сулима. З молодих літ Сулима був завзятим і сміливим у бою, ходив у походи з Сагайдачним, двічі руйнував Трапезунд, випалював околиці Царгорода, рятував Польщу. Однак поляки недобре оддячили козакам за їхню службу, стали утискати козаків, завели реєстр, обмеживши кількість козацького […]...
- Над Кодацьким порогом (Про гетьмана Івана Сулиму) (дуже стисло) скорочено – Кащенко Адріан Ще до Богдана Хмельницького, а саме в 1835 p., був на Січі кошовим отаманом Іван Сулима. З молодих літ Сулима був завзятим і сміливим у бою, ходив у походи з Сагайдачним, двічі руйнував Трапезунд, випалював околиці Царгорода, рятував Польщу. Однак поляки недобре оддячили козакам за їхню службу, стали утискати козаків, завели реєстр, обмеживши кількість козацького […]...
- Адріан Кащенко Реферат Адріан Кащенко (1858 – 1921) Адріан Феофанович Кащенко народився 19 вересня 1858 року в родині Феофана Гавриловича Кащенка, родовід якого сягає часів Запорозької Січі в пору її розквіту. Батько був небагатим поміщиком, власником хутора Веселого, який входив до складу Лукашівської волості Олександрівського повіту Катеринославської губернії. Сім’я Кащенків була великою – п’ятеро хлопців і чотири […]...
- Славний літописець трагічних сторінок історії Адріан Кащенко Важким і тернистим був шлях українського письменника Адріана Кащен-ка до визнання та всенародної шани. Його твори довгий час були заборонені, і лише зараз його самобутня творчість повертається із забуття в безсмертя. Адріан Кащенко ще з дитинства захопився історією рідного краю. Все своє життя він вивчав і широко відображав у творах історію свого краю. Він щиро […]...
- Славетний отаман Іван Сулима (за твором “Над Кодацьким порогом”) – І варіант – АДРІАН КАЩЕНКО І варіант Українські народні думи, згадки про козацьку славу захоплювали письменника Адріана Кащенка. Героїчне минуле Батьківщини надихнуло його на створення захоплюючих оповідань та повістей, темою яких є історія Запорозької Січі. Сумну історію славетного гетьмана Івана Сулими було взято за основу твору “Над Кодацьким порогом”. Письменник так описує зовнішність запорозького ватажка: “Засмалене вітрами обличчя з великими […]...
- Славетний отаман Іван Сулима (за твором “Над Кодацьким порогом”) – ІІ варіант – АДРІАН КАЩЕНКО II варіант У своїх творах А. Кащенко оспівував історичних героїв нашого народу. Читаючи оповідання “Над Кодацьким порогом”, ми ніби відчуваємо себе причетними до славетного минулого нашої Батьківщини, яскраво уявляємо собі величну постать Івана Сулими. Кошовий отаман Іван Сулима приваблює нас, як своїх сучасників, надзвичайною винахідливістю та сміливістю, а також фізичною силою. Багато років у турецькому […]...
- Славетний отаман Іван Сулима (за твором “Над Кодацьким порогом”) – ІІІ варіант – АДРІАН КАЩЕНКО III варіант У 1913 році Адріан Кащенко написав твір “Над Кодацьким порогом”, який знайомить нас із постаттю великого і уславленого гетьмана Івана Сулими. Він був борцем за визволення українського народу від польського засилля. Коли читаєш цей твір, то відчуваєш власну причетність до славної історії нашого народу. Такі герої, як Іван Сулима, надихають своїми вчинками, вони […]...
- Легендарний кошовий отаман Іван Сірко (за уривком “Побоїще в Січі” з роману В, Малика “Фірман султана”) Легендарний кошовий отаман Іван Сірко (за уривком “Побоїще в Січі” з роману В, Малика “Фірман султана”) У 60-70-ті роки XVII століття Україна не знала людини, яка б могла зрівнятися за популярністю з Іваном Сірком. Вісім разів Запорозька Січ обирала його кошовим отаманом. Загальне визнання, вдячність і любов сучасників дістав Сірко за свою хоробрість, мужність, відвагу, […]...
- Малик Володимир Побоїще в січі (скорочено) ВОЛОДИМИР МАЛИК (нар. у 1921) ПОБОЇЩЕ В СІЧІ (Уривок з роману “Фірман султана”) 1 Султан отримав лист від знахабнілих запорожців. Полоненого козака Драгомана, що читав його і перекладав, стратили. Лист султан спалив. Розгніваний намісник бога на землі поклявся знищити Січ. Наприкінці грудня кримський хан із сорокатисячною ордою, і п’ятнадцятьма тисячами яничар (Яничари – регулярна турецька […]...
- Ой був в Січі старий козак… – Народні балади ОЙ БУВ В СІЧІ СТАРИЙ КОЗАК (Пісня про Саву Чалого і Гната Голого) Ой був в Січі старий козак На прозвище Чалий, Вигодував сина Саву Козакам на славу. Не схотів же та той Сава Козакам служити, Відклонився до ляшеньків В Польщу паном жити; Та схотів же та той Сава Слави залучити, Став козаків-запорожців По степах […]...
- Зображення в повісті М. Гоголя “Тарас Бульба” побуту й звичаїв Запорозької Січі Запорозька Січ, дивовижний суспільний лад, відомий світовій науці як козацька християнська республіка, а запорозькі Козаки – бойова сила, сформована на демократичних посадах самим народом. Січ була у всіх на вустах, про неї говорили як про якесь царство волі і права, про неї співали кобзарі, складали пісні й легенди. Це був оплот козацтва на Україні. Сюди […]...
- Скорочено “Над кодацьким порогом” Кащенко Ще до Богдана Хмельницького, а саме 1635 року, був на Запорозькій Січі за кошового отамана Іван Сулима. За молодих літ Сулима козакував, брав участь у походах гетьмана Сагайдачного. Ще тоді й прославився. Та підчас морського походу на Цареград потрапив у турецький полон. Зрадівши, що захопили свого лютого ворога, турки віддали Сулиму на галери. Одного разу […]...
- Зображення в повісті М. Гоголя “Тарас Бульба’ побуту й звичаїв Запорозької Січі Запорозька Січ, дивовижний суспільний лад, відомий світовій науці як козацька християнська республіка, а запорозькі козаки – бойова сила, сформована на демократичних засадах самим народом. Січ була у всіх на вустах, про неї говорили як про якесь царство волі і права, про неї співали кобзарі, складали пісні й легенди. Це був оплот козацтва в Україні. Сюди […]...
- Гострий осуд зрадництва у баладі “Ой був у Січі старий козак…” – І варіант І варіант Балада – один із найулюбленіших видів усної творчості українського народу. Вони близькі до історичних пісень. В багатьох баладах змальовується життя нашого народу, його світогляд, уявлення, зображуються історичні події. У баладі “Ой був у Січі старий козак…” описується зрада свого народу козаком Савою Чалим: Не схотів же той Сава козакам служити, Відклонився до ляшенків […]...
- Засудження зрадництва в баладі “Ой був у Січі старий козак” Народні пісні, думи та балади відображали події здебільшого героїчного характеру, підносили ідею патріотизму, оборони рідної землі. В них оспівані ратні подвиги, народна визвольна боротьба проти чужоземних нападників. У цих творах возвеличуються герої з народу, шо захищають незалежність вітчизни, їхня мужність і сміливість, хоробрість і безстрашність, засуджується зрадництво і боягузтво. У баладі “Ой був у Січі […]...
- Ой був в січі старий козак – пісні-балади Ой був в Січі старий козак На прозвище Чалий, Вигодував сина Саву Козакам на славу. Не схотів же та той Сава Козакам служити, – Відклонився до ляшеньків В Польщу паном жити; Та схотів же та той Сава Слави залучити, – Став козаків-запорожців По степах ловити. Ой наш батько, пан кошовий По козаках тужить: Ой хто […]...
- ПОБОЇЩЕ В СІЧІ – ВОЛОДИМИР МАЛИК Скорочено (Уривок з роману “Фірман султана”) 1 Султан отримав лист від знахабнілих запорожців. Полоненого козака Драгомана, що читав його і перекладав, стратили. Лист султан спалив. Розгніваний намісник бога на землі поклявся знищити Січ. Наприкінці грудня кримський хан із сорокатисячною ордою, і п’ятнадцятьма тисячами яничар (Яничари – регулярна турецька піхота), і досвідченими провідниками підходив до Січі. Вирішено […]...
- Побоїще в січі (скорочено) – Малик Володимир Уривок з роману “Фірман султана” 1 Султан отримав лист від знахабнілих запорожців. Полоненого козака драгомана, що читав його і перекладав, стратили. Лист султан спалив. Розгніваний намісник бога на землі поклявся знищити Січ. Наприкінці грудня кримський хан із сорокатисячною ордою, і п’ятнадцятьма тисячами яничар (Яничари – регулярна турецька піхота), і досвідченими провідниками підходив до Січі. Вирішено […]...
- Та, ой, як крикнув же та козак Сірко Скорочено Та, ой, як крикнув же та козак Сірко. Та, ой, на своїх же, гей, козаченьків: “Та сідлайте ж ви коней, хлопці-молодці, Та збирайтеся до хана у гості!” Та туман поле покриває. Гей, та Сірко з Січі та виїжджає. Гей, та ми думали, та ми ж думали. Що то орли та із Січі вилітали, – Аж […]...
- Та, ой, як крикнув же козак Сірко Та, ой, як крикнув же та козак Сірко. Та, ой, на своїх же, гей, козаченьків: “Та сідлайте ж ви коней, хлопці-молодці, Та збирайтеся до хана у гості!” Та туман поле покриває. Гей, та Сірко з Січі та виїжджає. Гей, та ми думали, та ми ж думали. Що то орли та із Січі вилітали, – Аж […]...
- Грай, кобзо, грай… (За поемою Т. Шевченка “Тарасова ніч”) I. Кобзарі – хранителі героїчного козацького минулого. (Вже й Січі біля дніпровських порогів не стало. Відійшла у минуле ця героїчна сторінка нашої історії. Та пішли Україною зрячі і незрячі кобзарі, щоб розповісти людям про славну козаччину: На розпутті кобзар сидить Та на кобзі грає.) II. Славні сини України. (Сидить кобзар і співає про Наливайка, Кравчину, […]...
- Грінченко Борис Дмитрович Матільда Аграманте У тяжкому лихолітті Моря перло найдорожче – “Я не муж, мені ти кажеш, День їдуть вони і другий – Вільні їм усі дороги; Третій день – до річки військо Наближалось без тривоги. І відразу їм назустріч Кулі свиснули: іспанці Підійшли з-за лісу тихо, Що й незчулися повстанці. Облягли – нема рятунку – А Масео: “Браття […]...
- Глібов Леонід Іванович Остапова правда Питалися хлопці старого Остапа: “Дідусю наш милий! Скажи, лишень, нам – Ти в світі нажився, всього надивився По селах далеких, чужим городам… З якої причини, відколи ми бачим, Все військо та військо, щодня воно йде, Мов темная хмара в степу бовваніє, Мов тая діброва шумить і гуде?” Нахмуривсь Остап та накручує вуси (А вуси в […]...
- Іван Сулима – національний герой України (за оповіданням А. Кащенка “Над Кодацьким порогом”) У творчості відомого українського письменника А. Кащенка історична тема посідає чільне місце. Ще з дитинства захоплювався майбутній письменник історією рідного краю, яку продовжував вивчати протягом усього життя. “Запорозька слава”, “На руїнах Січі”, “У запалі боротьби”, “З Дніпра на Дунай”, “Зруйноване гніздо” – це далеко не весь перелік творів на історичну тему, які написав Андріан Кащенко. […]...
- Володимир Самійленко – Слова і думки СЛОВА І ДУМКИ Ми бажаєм волю дати Всім народам і народцям. (Краще б дулю, а не волю Дати нашим інородцям). Отже, в нас усі народи Будуть рівними братами. (Можна легко їх і швидко Порівняти нагаями). Ми на лихо дуже добрі; Всіх ми любим на дурницю. (Українці, віддавайте ж За любов свою пшеницю). Інородці, ви нам […]...