Кащенко Адріан Феофанович Зруйноване гніздо
I
На горбочку біля Базавлука, там, де річка, падаючи в Дніпро, розлилася просторим, як море, лиманом Великі Води, за часів Запорозької Січі стояли три хати, а навколо хат, поприсідавши до землі, мов паляниці на черені, жовтіли солом’яними стріхами комори, повітки, сажі й інші будівлі хліборобсько-скотарського господарства. За межами тих будівель, далеко на гору, розстилався степ, а від хат збігали униз до лиману кучеряві садки та зелені, обсаджені тополями й вербами, левади.
То були зимівники трьох товаришів, старих запорожців: Балана,
Того вечора, що з нього починається моє оповідання, коли золоте сонце, схилившись уже до обрію, вигравало на блакитному, блискучому просторі лиману своїм жовтогарячим промінням, на призьбі найближчої до лиману хати сидів з люлькою в зубах власник одного з зимівників сивовусий дід, запорожець Дмитро Балан. Глибокі. зморшки, що вже давно склалися на чолі старого козака, за останні тижні
Коли старий козак позбувся своєї руки, у Запорозькій Січі ніхто не пам’ятав, бо тому вже минуло більш ніж п’ять десятків років. Сталося те ще тоді, коли Балан був зовсім молодий – за часів кошового Гордієнка.
– Було се тоді, – одповідав сам Балан тим цікавим, хто його розпитував, – коли запорожці з наказним кошовим Якимом Богушем обороняли од ворогів Стару Січ на Чортомлику… Та так обороняли, що всі січові окопи своїм трупом завалили… Хто ж не поліг на смерть, як сам Богуш, ті лишилися на віки каліками.
Видужавши після того нещастя, Дмитро пішов до свого роду під Білу Церкву та там і одружився, щоб було кому біля каліки походити. Проте жив Балан на правобережній Україні недовго, бо там панували й хазяйнували поляки і гнітили український люд ще гірше, ніж перед часами Богдана Хмельницького. Він переїхав на Гетьманщину, маючи на думці спокійно дожити віку, та тільки трохи не вскочив там у пазурі кріпаччини.
Тоді згадав Балан вільні степи й простори лиману Запорожжя, згадав Великий Луг несходимий, де ще гуляла козацька воля і, покинувши з розпукою в серці пригноблену Україну, перейшов з дружиною на Запорожжя і осів зимовником біля Базавлуку. Тут, біля лиману, насадив він садок, упорядкував пасіку й господарство і прожив зі своєю дружиною, не маючи дітей, більше як тридцять років, після смерті ж жінки одружився з дочкою свого сусіда Лантуха і з нею прижив Івана та Галю.
На велике горе старого козака через десять літ померла й друга його дружина, лишивши йому двох дітей-недолітків. З того часу старий запорожець віддав всю свою душу дітям і найбільше Галі, бо вона нагадувала йому свою матір, котру старий січовик любив більше за свою власну душу.
Хоч і дуже тужив старий за своєю коханою дружиною, а проте, втішаючись дітьми та працюючи біля господарства, забував він потроху своє горе. Тільки останнім часом старого запорожця обступили турботні й тяжкі думи і мов рій бджіл вони крутилися, гуділи й боляче шпигали його чоло.
Вже три тижні старий Дмитро ходить смутний, ні з ким не розмовляє і не любується, як бувало щодня, своїми добрими кіньми, що цілими косяками вільно ходили по степах, ні круторогими волами, що викохав він собі на втіху, ні кучерявим садком, що власними руками насадив він і виростив. Ніщо не миле тепер Дмитрові і ніщо не може його розважити, бо сталася тяжка і зовсім незрозуміла для нього подія: прийшло до Запорозької Січі російське військо, закувало січову старшину в кайдани, а в товариства одібрало зброю та звеліло всім іти, хто куди знає.
Ту лиху вість приніс Баланові з Січі його син Іван і розказав ще, що сивоусі січовики, мов осиротілі діти, умиваючись сльозами, розійшлися по чужих хатах; молодь же, що не схотіла оддати своєї зброї, поплила з Січі Дніпром до Дунаю, покинувши на віки рідний край.
Не дивно, що звістка про цю подію одібрала в старого запорожця і сон, і спокій, і веселість, бо з малих літ йому було відомо, що Січ Запорозька була ще й за дідів-прадідів, і в голові козака зовсім не тулилися до купи думки про те, що буде далі і як житимуть запорізькі степи та Великий Луг без своїх синів і оборонців – запорозьких козаків.
Поки Дмитро Балан сидів з своїми сумними думами під хатою, на березі лиману, там, де до води схилялися своїми гнучкими віттями зелені верби, сиділо з вудками в руках двоє парубків, а трохи вище од води, поринаючи майже з головою в пишній траві й степових квітках, сиділо двоє дівчат. Парубки були в білих мережаних сорочках, як звичайно ходили на Україні всі люди, але їхні червоні штани й закручені за вуха осоледці виявляли, що парубки були не прості селяни, а запорозькі козаки.
Молодший з запорожців був Іван Балан, син власника зимовника. Він був зовсім ще юнак, з сухорлявим, майже дитячим, обличчям і блакитними, веселими, рухливими очима. В постаті його зовсім не було запорізького завзяття і на велике горе Івана, в нього ще мало помітні були вуса.
Старшому козакові було теж небагато, років двадцять. Се був Демко Рогоза.
Під час зруйнування Запорозької Січі, в ній було аж четверо братів Рогозяних. Вони були дітьми козацького сотника з Канева і всі виховувалися в Київській бурсі; коли ж під час великої пошесті вони посиротіли, то старший брат Петро, що під той час був уже січовиком, не маючи куди притулити своїх братів-недолітків, забрав усіх їх до Січі і повіддавав: середніх – Демка та Гната у молодики, себто чурами до значної старшини, а меншого, Василя, до кухарів на послуги.
Таким чином Демко Рогоза козакував уже три роки і мав вигляд заправського козака, бо його запалене вітрами обличчя і хоч невеликі, а проте чорні вуса і карі з рішучим поглядом очі надавали його постаті мужності.
Балан та Рогоза не пішли з товариством на Дунай: перший через те, що його не пустив батько, а другий через те, що його не пустили очі Іванової сестри Галі.
Галя Баланівна, що тепер сиділа тут на березі вище козаків і плела собі з синеньких волошок та червоного маку віночок, була дуже вродлива і причарувала б всякого, хто б на неї глянув. Кругленьке та рум’яне обличчя, з блакитними, як ранкове небо, очима, чорними, вузенькими бровами та червоними, як коралі, губоньками, що мимохіть все складалися в усмішку, дихало весною й радістю життя; ясний же погляд глибоких її очей, здавалося, виявляв щиру, як сама правда, душу дівчини і натякав на щастя її кохання.
Причарувала вона Демка Рогозу ще по весні, до зруйнування Січі. Молодий козак з ватагою запорожців рибачив тоді на лимані, та, почувши Галину пісню, приїхав човном до левади Балана і застукав дівчину під вербами за такою ж самою роботою, що й зараз. Галя тоді втекла від Демка, як сполохана пташка, і заховалася в коморі, та тільки козак не зважив на те, та й пішов до її батька гостювати, так що хоч і соромилася дівчина молодого запорожця, а довелося їй по волі батька частувати його й медом, і вечерею.
Ще до зруйнування Січі Галя й Демко справили заручини, а тепер вже повинні були б взяти шлюб, та тільки скасування Січі так засмутило Галиного батька, що вони при ньому вже не сміли навіть розмовляти про своє майбутнє щастя.
Подруга Галі Ївга, що крутилася зараз біля неї, була ще майже підлітком. Смуглява й чорнява, як жучечок, і рухлива, як метелик, вона й хвилини не мала сили всидіти на однім місці і все то одбігала на бік, щоб зірвати якусь найпоказнішу квітку, то підбігала до Галі і вплітала ту квітку їй у віночок.
Зимовник Івжиного батька – Луб’яного стояв тут же над лиманом, поруч з зимовником Балана, так що Ївга з малих літ зростала біля Галі. Інших дівчат вона не знала і навіть не бачила, бо в третьому зимовнику, над Базавлуком, жив Галин дід Лантух тільки з своєю старою дружиною і більше на всіх зимовниках не було ні одної дівчини й ні одного хлопця.
Поки Галин батько сидів під хатою зі своїми тяжкими думками, молоді козаки й дівчата на березі лиману пустували й сміялися поміж собою, не згадавши й разу про те, що так розкраяло серце їхнього батька – про скасування Запорозької Січі. Вони не мали ще свого минулого, не мали про що згадувати, про що побиватись і жили щастям хвилини.
– Глянь, Галю, – обізвався поміж жартами Рогоза до своєї нареченої, – яка чудова смуга на лимані од сонця!
– Справді, – відповіла дівчина, – неначе золотий килим, що ним вистелена стежка в те чарівне царство, де всі будинки вкриті золотом, а в садочках срібні яблука ростуть.
Козак підсів до своєї нареченої і пригорнув її.
– Я певний, моя горличко, що й наше життя буде таке радісне й чарівне, як оця щиро-золота смуга.





Related posts:
- Кащенко Адріан Феофанович Великий Луг запорозький Ой Січ – мати ой Січ – мати! А Великий Луг – батько! Ой що в лузі заробити, Те у Січі пропити. Уривок із запорозької пісні дуже влучно пояснює, як дивилися козаки на Великий Луг і за що для себе мали. Вони називали його батьком, себто тим, хто давав їм життя. І справді коли б […]...
- Кащенко Адріан Феофанович Над Кодацьким порогом I Ще до Богдана Хмельницького, а саме в 1635 році, був на Січі запорозьким кошовим отаманом Іван Сулима. За своїх молодих літ Сулима придбав собі великого войовничого хисту й завзяття, бо козакував саме під час славних походів гетьмана Сагайдачного. З Сагайдачним Сулима і Кафу турецьку у Криму здобував, і Трапезонтза Чорним морем аж двічі руйнував, […]...
- Кащенко Адріан Феофанович На руїнах Січі Кащенко А. Ф. Зруйноване гніздо, Бібліотека історичної прози. – К.: Дніпро, 1991. З юнацьких літ мене цікавило, чому це люди ніяк не впорядкуються, щоб усі однаково добре жили й усім було вільно, як от у наших запорожців, що не мали ні панів, ні мужиків, ні старців, ні дуків. Загадкою здавалося мені и те, що вибірна […]...
- Кащенко Адріан Феофанович З Дніпра за Дунай Кащенко А. Ф. Зруйноване гніздо, Бібліотека історичної прози. – К.: Дніпро, 1991. I У козаків-запорожців був дуже гарний звичай, щоб біля всякого статечного козака, не кажучи вже про військову старшину, був один або й більше хлопців-недолітків. Ті хлопці в давні часи звалися джурами, а пізніше – молодиками. Джура доглядав коня та зброю свого названого батька-запорожця, […]...
- Кащенко Адріан Феофанович Борці за правду Кащенко А. Ю. На чужині: Універсальна бібліотека, 1947. І Весна почала вже вбирати степ у зелені шати, оздоблені ріжноколіровми квітками. Від краю до краю неба, скільки оком глянь, простягся той степ тихий, покійний і рівний, як море у теплий безвітряний день. Ні ярочка у степу, ні горбочка… Тільки могили, нерухомі степові вартові, край неба бовваніють, […]...
- Кащенко Адріан Феофанович Під Корсунем Кащенко А. Ф. На чужині: Універсальна бібліотека, 1947. I Багато подій з минулих часів життя України бачив Корсунь. Невелике те місто тепер, невелике воно було й за часів козаччини, а проте багато важило в житті України через те, що стояло в осередку козачих земель і до того – на битому шляху з запорожської Січі та […]...
- Кащенко Адріан Феофанович Народився Адріан Феофанович Кащенко 1 жовтня 1858 р. у родині небагатого дворянина на хуторі Веселий Олександрівського повіту Катеринославської губернії (тепер Вільнянського району Запорізької області). Дід його належав до останніх запорозьких козаків, тому передав онукові пам’ять про славні роки України. З 1867 р. Адріан навчається у Катеринославській гімназії, однак розумний і тихий хлопчик з хутора не […]...
- Кащенко Адріан Феофанович Кость Гордієнко-Головко – останній лицар Запорожжя Боротьба у другій половині XVII віку Польщі, Туреччини та Московської держави за владу над Україною, разом із змаганням самої України за свою волю й незалежність од сусідів, як відомо, мала наслідком Велику Руїну Правобережної України та зміцнення московської влади на Лівобережній. Занепад українського життя, що настав після того, відбився на Запорожжі. Як на Україні за […]...
- Кащенко Адріан Феофанович У запалі боротьби Кащенко А. Ф. Над кодацьким порогом / Бібліотека історичної прози. – К.: Дніпро, 2001. I На березі річки Пиляви, недалеко од битого шляху з Києва на Львів, у XVII сторіччі стояв невеликий замок. Справді це був звичайний двоповерховий будинок з високим, вкритим гонтом дахом, з невеликими вікнами й двома ганками. Один з тих ганків звався […]...
- Кащенко Адріан Феофанович Про гетьмана Сагайдачного Тi часи, коли жив i гетьманував Сагайдачний, були добою найбiльшого пiднесення козацької слави. Родився Петро Конашевич-Сагайдачний наприкiнцi XVI вiку в Галичинi, недалеко города Самбора. Батьки його були шляхетного роду i дали синовi добру освiту в українськiй вищiй школi князя Острозького. Проте молодий Петро Сагайдачний не пiшов шляхом тодiшнiх вчених, а, маючи зроду войовничий хист та […]...
- Скорочено “Зруйноване гніздо” Кащенка – Не своєю волею вони пішли од нас: Демка повезли у кайданах, Іван же, ти знаєш, помстився за батька та й мусив раптом тікати. Помолимося Богу за них, щоб хоч їм Господь послав щастя й долю, а ми вже якось перетерпимо. Наша доля жіноча: ми звикли з дитячих літ коритися всім, козаки ж не звикли […]...
- АДРІАН КАЩЕНKО Феофанович Кащенко Адріан Феофанович – один з найпопулярніших українських письменників на початку XX ст. Автор численних прозових творів про вікопомну героїку Запорозької Січі. Його перу належать оповідання – “Запорожська слава”, “На руїнах Січі”, “Мандрівка на пороги”, у повістях “З Дніпра на Дунай”, “Зруйноване гніздо” він показав трагічну долю козацтва після знищення Запорозької Січі. Створив галерею портретів […]...
- Зображення сміливості і винахідливості запорожців у боротьбі з турками та поляками у творі “Над Кодацьким порогом” – АДРІАН КАЩЕНКО Все своє життя А. Кащенко захоплювався історичним минулим України. Відчуття історії, а також глибоке розуміння трагедії рідного народу знайшло відображення у творах письменника. У творі “Над Кодацьким порогом” письменник відтворив події, які сталися на Запорозькій Січі у сімнадцятому столітті. Біля Дніпра над Кодацьким порогом поляки будують міцну фортецю, “маючи на думці одрізнити Запорожжя від України […]...
- Над Кодацьким порогом (дуже стисло/скорочено) – Кащенко Адріан Ще до Богдана Хмельницького, а саме в 1835 p., був на Січі кошовим отаманом Іван Сулима. З молодих літ Сулима був завзятим і сміливим у бою, ходив у походи з Сагайдачним, двічі руйнував Трапезунд, випалював околиці Царгорода, рятував Польщу. Однак поляки недобре оддячили козакам за їхню службу, стали утискати козаків, завели реєстр, обмеживши кількість козацького […]...
- Над Кодацьким порогом (Про гетьмана Івана Сулиму) (дуже стисло) скорочено – Кащенко Адріан Ще до Богдана Хмельницького, а саме в 1835 p., був на Січі кошовим отаманом Іван Сулима. З молодих літ Сулима був завзятим і сміливим у бою, ходив у походи з Сагайдачним, двічі руйнував Трапезунд, випалював околиці Царгорода, рятував Польщу. Однак поляки недобре оддячили козакам за їхню службу, стали утискати козаків, завели реєстр, обмеживши кількість козацького […]...
- Адріан Кащенко Реферат Адріан Кащенко (1858 – 1921) Адріан Феофанович Кащенко народився 19 вересня 1858 року в родині Феофана Гавриловича Кащенка, родовід якого сягає часів Запорозької Січі в пору її розквіту. Батько був небагатим поміщиком, власником хутора Веселого, який входив до складу Лукашівської волості Олександрівського повіту Катеринославської губернії. Сім’я Кащенків була великою – п’ятеро хлопців і чотири […]...
- Кащенко Адріан – Біографія Адріан Феофанович Кащенко народився 19 вересня 1858 року в родині небагатого поміщика Феофана Гавриловича Кащенка, родовід якого сягає часів Запорозької Січі в пору її розквіту. Батько був небагатим поміщиком, власником хутора Веселого, який входив до складу Лукашівської волості Олександрівського повіту Катеринославської губернії. Сім’я Кащенків була великою – п’ятеро хлопців і чотири дівчини. Всі діти здобули […]...
- Адріан Кащенко – Біографія Кащенко Адріан Феофанович ( 19 вересня (1 жовтня) 1858 – 16 березня 1921) – український письменник. Адріан Феофанович Кащенко народився 19 вересня 1858 року в родині Феофана Гавриловича Кащенка, родовід якого сягає часів Запорозької Січі в пору її розквіту. Батько був небагатим поміщиком, власником хутора Веселого, який входив до складу Лукашівської волості Олександрівського повіту Катеринославської […]...
- Над Кодацьким порогом (скорочено) – Кащенко Адріан 1858-1921 Про гетьмана Сулиму 1 Ще до Богдана Хмельницького, а саме 1635 року, був на Запорозькій Січі за кошового отамана Іван Сулима. За молодих літ Сулима козакував, брав участь у походах гетьмана Сагайдачного. Ще тоді й прославився. Та підчас морського походу на Цареград потрапив у турецький полон. Зрадівши, що захопили свого лютого ворога, турки віддали […]...
- НАД КОДАЦЬКИМ ПОРОГОМ – АДРІАН КАЩЕНКО Скорочено (про гетьмана Сулиму) 1 Ще до Богдана Хмельницького, а саме 1635 року, був на Запорозькій Січі за кошового отамана Іван Сулима. За молодих літ Сулима козакував, брав участь у походах гетьмана Сагайдачного. Ще тоді й прославився. Та підчас морського походу на Цареград потрапив у турецький полон. Зрадівши, що захопили свого лютого ворога, турки віддали Сулиму […]...
- Кащенко Адріан Над Кодацьким порогом (скорочено) АДРІАН КАЩЕНКО (1858-1921) НАД КОДАЦЬКИМ ПОРОГОМ (про гетьмана Сулиму) 1 Ще до Богдана Хмельницького, а саме 1635 року, був на Запорозькій Січі за кошового отамана Іван Сулима. За молодих літ Сулима козакував, брав участь у походах гетьмана Сагайдачного. Ще тоді й прославився. Та підчас морського походу на Цареград потрапив у турецький полон. Зрадівши, що захопили […]...
- Славетний отаман Іван Сулима (за твором “Над Кодацьким порогом”) – І варіант – АДРІАН КАЩЕНКО І варіант Українські народні думи, згадки про козацьку славу захоплювали письменника Адріана Кащенка. Героїчне минуле Батьківщини надихнуло його на створення захоплюючих оповідань та повістей, темою яких є історія Запорозької Січі. Сумну історію славетного гетьмана Івана Сулими було взято за основу твору “Над Кодацьким порогом”. Письменник так описує зовнішність запорозького ватажка: “Засмалене вітрами обличчя з великими […]...
- Відданість і зрада у повісті “Над Кодацьким порогом” – АДРІАН КАЩЕНКО У творі Адріана Кащенка “Над Кодацьким порогом” відображені славетні і трагічні сторінки минулого України. Це був перший сплеск національно-визвольної боротьби запорожців проти польського гноблення. Поштовхом для повстання стало зведення поляками фортеці над Кодацьким порогом, що було “нестерпучою образою” запорожцям. Хоча і до того король польський “всякі утиски козакам чинив”: число реєстрових козаків постійно зменшували, запорожців […]...
- Славний літописець трагічних сторінок історії Адріан Кащенко Важким і тернистим був шлях українського письменника Адріана Кащен-ка до визнання та всенародної шани. Його твори довгий час були заборонені, і лише зараз його самобутня творчість повертається із забуття в безсмертя. Адріан Кащенко ще з дитинства захопився історією рідного краю. Все своє життя він вивчав і широко відображав у творах історію свого краю. Він щиро […]...
- Адріан Кащенко. Розповідь про письменника. “Над Кодацьким порогом”. Історичні події на Запорозькій Січі за кошового отамана Івана Сулими УРОК 25 Позакласне читання Тема. Адріан Кащенко. Розповідь про письменника. “Над Кодацьким порогом”. Історичні події на Запорозькій Січі за кошового отамана Івана Сулими. Мета. Ознайомити учнів з життєвим і творчим шляхом письменника, з історичними подіями на Запорозькій Січі за часів Івана Сулими та постаттю самого кошового отамана; розвивати вміння самостійно добирати відповідний матеріал та опрацьовувати […]...
- Славетний отаман Іван Сулима (за твором “Над Кодацьким порогом”) – ІІ варіант – АДРІАН КАЩЕНКО II варіант У своїх творах А. Кащенко оспівував історичних героїв нашого народу. Читаючи оповідання “Над Кодацьким порогом”, ми ніби відчуваємо себе причетними до славетного минулого нашої Батьківщини, яскраво уявляємо собі величну постать Івана Сулими. Кошовий отаман Іван Сулима приваблює нас, як своїх сучасників, надзвичайною винахідливістю та сміливістю, а також фізичною силою. Багато років у турецькому […]...
- Славетний отаман Іван Сулима (за твором “Над Кодацьким порогом”) – ІІІ варіант – АДРІАН КАЩЕНКО III варіант У 1913 році Адріан Кащенко написав твір “Над Кодацьким порогом”, який знайомить нас із постаттю великого і уславленого гетьмана Івана Сулими. Він був борцем за визволення українського народу від польського засилля. Коли читаєш цей твір, то відчуваєш власну причетність до славної історії нашого народу. Такі герої, як Іван Сулима, надихають своїми вчинками, вони […]...
- Історичні події на Запорозькій Січі за кошового отамана Івана Сулими (А. Кащенко “Над Кодацьким порогом”) Історичні події на Запорозькій Січі за кошового отамана Івана Сулими (А. Кащенко “Над Кодацьким порогом”) “Козак” у перекладі з татарської значить “вільний чоловік”, “неустрашимий вояк”. Козаки безстрашно охороняли наші землі від турків і татар, боронили Україну від ворожих переслідувань, хотіли, щоб народ наш мав свою державу і свободу. Були часи, коли польська шляхта панувала в […]...
- Гніздо глухаря (стисло) Квартира Судакова в Москві. Її господар – Степан Олексійович – служить десь у сфері роботи з іноземцями. Його син Пров закінчує школу. Батько хоче, щоб той вступав до ПОВЗ. Дочка Іскра працює в газеті у відділі листів. Їй двадцять вісім років. Вона одружена. Чоловік Іскри Георгій (Єгор) Самсонович Есюнін працює разом з її батьком. Пров […]...
- Скорочено “Над кодацьким порогом” Кащенко Ще до Богдана Хмельницького, а саме 1635 року, був на Запорозькій Січі за кошового отамана Іван Сулима. За молодих літ Сулима козакував, брав участь у походах гетьмана Сагайдачного. Ще тоді й прославився. Та підчас морського походу на Цареград потрапив у турецький полон. Зрадівши, що захопили свого лютого ворога, турки віддали Сулиму на галери. Одного разу […]...
- Карамзин Н. М. Про князя Всеволоді Велике гніздо Владимирцы, ще не осушивши сліз про кончину Государя улюбленого, собралися перед Златыми вратами й присягнули його братові Всеволодові Георгійовичу, виконуючи тим волю Довгорукого, котрий призначав область Суздальську в Долю меншим синам. Але Бояри й Ростовцы не хотіли Всеволода. Ще при житті Михайла вони таємно кликали до себе Мстислава, його племінника, з Новагорода, і цей Князь, […]...
- Короткий переказ – Гніздо глухаря. Драма Квартира Судакова в Москві. Її хазяїн – Степан Олексійович – служить десь у сфері роботи з іноземцями. Його син Пров закінчує школу. Батько хоче, щоб той надходив у МИМО. Дочка Іскра працює в газеті у відділі листів. Їй двадцять вісім років. Вона замужем. Чоловік Іскри Георгій (Єгор) Самсонович Есюнин працює разом з її батьком Пров […]...
- Переказ роману Тургенєва “Дворянське гніздо” Психологізм роману “Дворянське гніздо” величезний і дуже своєрідне. Тургенєв не розгортає психологічного аналізу переживань своїх героїв, як це роблять його сучасники Достоєвський і Л. Толстой. Він обмежується самим необхідним, зосереджуючи увагу читача не на самому процесі переживань, а на його внутрішньо ж підготовлених результатах: нам ясно, як поступово виникає в Лізі любов до Лаврецкому. Тургенєв […]...
- “Дворянське гніздо” И. С. Тургенєва. Характеристика Лаврецкого й Лізи Калитиной “ДВОРЯНСЬКЕ ГНІЗДО” И. С. ТУРГЕНЄВА. ХАРАКТЕРИСТИКА ЛАВРЕЦКОГО Й ЛІЗИ КАЛИТИНОЙ Іван Сергійович Тургенєв – найбільший російський класик, називали “співаком дворянських гнізд”. Письменник у чорновому рукописі позначив, що “Дворянське Гніздо”, задумане в 1856 році, “вилилося” у роман в 1858 році. Анненков писав: “Тургенєв мав здатність у частому й тривалому своєму переїздах обмірковувати нитки майбутніх оповідань, так […]...
- Ластівчине гніздо (твір-оповідання про випадок із життя) Кожного літа я з батьками приїжджаю в гості до бабусі на Полтавщину в місто Зіньків. Одного разу, коли ми гуляли центральною вулицею міста, побачили під балконом на одному з будинків ластівчине гніздо. Невідомо, з яких причин, але раптом шматочок гнізда відвалився, а рештки гніздечка почали якось непевно коливатися, здавалося, що гніздечко ось-ось упаде на землю. […]...
- Гніздо на даху будинку (твір-оповідання з власного досвіду) Ось вже який рік поспіль я проводжу літо у селі Іванівка у нас на Слобожаншині. Село невелике, два десятки дворів, колись тут вирувало життя, а потім молодь почала від’їжджати до міста. Поїхали й мої батьки – мама з татом, але корені не забувають: приїздять не лише відпочити, а й попрацювати. Я теж ні тільки байдики […]...
- Чи варто рано покидати отче гніздо, чи навпаки залишатися з батьками до останього дня? Питання про те, чи варто рано покидати отче гніздо, чи навпаки залишатися з батьками до останього дня, є суперечливим і різноаспектним. Я вважаю, що повинна бути певна свобода і рівновага у стосунках між батьками і дитиною протягом усього життя. Хоч як би батьки не любили свою дитину, вони повинні усвідомлювати, що прийде час коли дитина […]...
- Грай, кобзо, грай… (За поемою Т. Шевченка “Тарасова ніч”) I. Кобзарі – хранителі героїчного козацького минулого. (Вже й Січі біля дніпровських порогів не стало. Відійшла у минуле ця героїчна сторінка нашої історії. Та пішли Україною зрячі і незрячі кобзарі, щоб розповісти людям про славну козаччину: На розпутті кобзар сидить Та на кобзі грає.) II. Славні сини України. (Сидить кобзар і співає про Наливайка, Кравчину, […]...
- Скорочено – ТА ОЙ ЯК КРИКНУВ ЖЕ ТА КОЗАК СІРКО Та ой як крикнув же та козак Сірко, Та ой на своїх же, гей, козаченьків: “Та сідлайте ж ви коней, хлопці-молодці, Та збирайтеся до хана у гості!” Та туман поле покриває, Гей, та Сірко з Січі та виїжджає. Гей, та ми думали, та ми ж думали, Що то орли та із Січі вилітали, – Аж […]...
- Літературні ігри Літературні ігри – термін має подвійне значення. По-перше, художня творчість – це гра мистецькими засобами за законами мистецтва, рівновелика будь-якій соціальній грі (політичній, виховній, спортивній тощо), однак відмінна за змістом – тут панують естетичні критерії. По-друге, Л. і. вживаються як узагальнена назва певних жанрів, які стимулюють інтелектуальну активність та розвивають естетичний смак: анаграма, буриме, головоломка, […]...