Казка й міф у романі Г. Гарсиа Маркеса “Сто років самітності”

У романі Габриеля Гарсиа Маркеса “Сто років самітності” є два стилеобразующих початки: іронія й казка. Давайте більш докладно зупинимося на другому. Життєдайні води Казки обмивають історичну твердінь роману. Вони приносять із собою поезію. Казка просочується в життя сімейства Бу-эндиа.

У романі постійно зустрічаються й казкові сюжети, і казково-поетичні образи, асоціації. У всемогутньому Джекові Брауйе просвічує казковий чаклун-перевертень. А в солдатах, викликаних на розправу зі страйкарями, – “багатоголовий дракон”. Є

в романі й більше масштабні асоціації. Похмуре місто, батьківщина Фернанди, де по вулицях бродять примари й дзвони тридцяти двох дзвіниць каждодневно оплакують свою долю, знаходить риси царства цього чарівника

По сторінках роману простягнулися казкові дороги. По них приходять цигани в Макондо, по них від поразки до поразки скитается непереможний полковник Аурелиано, по них у пошуках “найкрасивішої жінки на світі” мандрує Аурелиано Другий

У романі є й добре знайома Габо, “домашня” різновид казкового пророцтва – карткові гадання й пророкування долі. Ці пророцтва поетичні, загадкові, незмінно добрі.

Але в них є один недолік – реальна життєва доля, який відає письменник Гарсиа Маркес, складається їм всупереч. Так, Аурелиано Хосе, якому карти наобіцяли довге життя, сімейне щастя, шістьох дітей, замість цього одержав кулю в груди. “Ця куля, мабуть, погано розбиралася в пророкуваннях карт”, – смутно іронізує письменник над загибеллю чергової жертви громадянської війни

У романі є й покладені казці по чині смерть і примари. Але смерть тут аж ніяк не карнавальна, гротескна маска з її обов’язковими атрибутами: черепом, кістяком, косою. Це проста жінка в синім платті.

Вона, як у казці, наказує Амаранті шити собі саван, але її, теж як у казці, можна обдурити й затягти шиття на довгі роки. Примари тут також “одомашнені” і “офункционировани”. Вони персоніфікують каяття совісті (Труженсио Агилар) або родову пам’ять (Хосе Арнадио під каштаном),

У романі присутні й арабські казки з “Тисячі й однієї ночі”. Ці казки приносять цигани, і тільки із циганами вони зв’язані

По своєму походженню казка або дочка міфу, або його молодша сестра, тому в міфологічної табелі про ранги вона коштує на сходинку нижче міфу з його величчю, абсолютністю, універсальністю. Однак між ними існують родинні зв’язки. Міф – “частка людства”. Але на цю назву може претендувати й казка, хоча вона певною мірою обмежена національними рамками


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Казка й міф у романі Г. Гарсиа Маркеса “Сто років самітності”